Справа № 2-637/2007 p.

РІШЕННЯ

іменем України

05 жовтня 2007 року      Золочівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді     Калайда І.С. ,

Секретаря Мартиненко Л.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в смт.  Золочів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання їх такими,  що втратили право на користування житлом,  -

ВСТАНОВИВ:

 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3  про визнання їх такими,  що втратили право на користування житловим приміщенням в домоволодінні АДРЕСА_1. Пояснив,  що в 1985 році він з відповідачкою зареєстрував шлюб,  від якого в 1989 році народився син ОСОБА_3. В 2004 році шлюб між ними розірвано,  з того часу відповідачі проживають в іншому домоволодінні,  а їх реєстрація в його домоволодінні створює ряд незручностей при реалізації цивільних прав. На його неодноразові звернення до них з проханням виписатися з будинку вони відмовлялися,  зсилаючись на свою зайнятість.

В судовому засіданні відповідачі проти позовних вимог не заперечували,  оскільки в даному домовлодінні не проживають тривалий час.

Виходячи із наведеного,  суд вважає,  що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ч.4  ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку,  встановленому  ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч.4  ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч.2  ст.  405 ЦК України член сім"ї власника житла втрачає право на користування житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік,  якщо інше не встановлено між ним та власником житла або законом.

В матеріалах справи є довідка вуличного комітету вул. Петровського смт. Золочів про те,  що ОСОБА_4 та ОСОБА_3  не мешкають в домоволодінні,  розташованому за адресою АДРЕСА_1,  з 2004 року. З свідоцтва про розірвання шлюбу,  виданого відділом Золочівського РАЦС видно,  що 23.11.2004 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Відповідно до  ст.  150 ЖК України громадяни,  які мають у приватній власності будинок...,  мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

Як видно з матеріалів справи,  домоволодіння квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1,  а те,  що відповідачі залишаються зареєстрованим в будинку,  створює позивачу перешкоди для вільного здійснення своїх прав.

Згідно вимог  ст.  391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно  ст.  72 ЖК України визнання особи такою що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки,  провадиться в судовому засіданні.

На відшкодування судових витрат позивач не претендує.

Виходячи з вищевказаного,  керуючись  ст.  ст.  130,  209,  213,  214,  215 ЦПК України,   ст.  ст.  405 ч.2,  391 ЦК України,   ст.  72 ЖК України,  суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати ОСОБА_2,  1966 року народження,  та ОСОБА_3,  1989 року народження,  такими,  що втратили право користування житловим приміщенням у домоволодінні АДРЕСА_1

,  що належить на праві приватної власності ОСОБА_1.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги,  з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4  ст.  295  ЦПК України.