Справа № 2\2218\533\12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2012 року Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

В складі головуючого судді ДРУЧКОВОЇ С.П.

При секретарі РІДКОДУБСЬКІЙ Л.М.

З участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача управління житлово -комунального господарства про встановлення факту проживання однією сімєю, визнання майна об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання права власності на квартиру, поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача відкрите акціонерне товариство «Ересте Банк»про визнання права власності на майно

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом в якому просить встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4, з липня 1992 року по 08 липня 2003 року. Визнати квартиру АДРЕСА_1 об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Визнати частково не дійсним свідоцтво про право власності на вищевказану квартиру. Визнати право власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1 та розділити майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя.

ОСОБА_4, звернулась до суду з зустрічним позовом в якому просить визнати відсутніми підстави для визнання факту проживання фактичними шлюбними відносинами з 1992 року по 2003 рік. Визнати за нею право власності на 1\2 частину автомобіля та гаража по АДРЕСА_1.

В судовому засіданні ОСОБА_1, представник позивача вимоги позову підтримали та пояснили, що з червня 1992 року по липень 2003 року ОСОБА_1, проживав з відповідачем в м. Хмельницькому однією сімє'ю, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обв'язки та 08 липня 2003 року зареєстрували шлюб, який розірвано 08 липня 2011 року. У 2002 році за час спільного проживання було придбано квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується договором уступки вимоги від 25 грудня 2001 року. Вартість квартири АДРЕСА_1 загальною площею 118, 0 кв. м. станом на 25 грудня 2001 року складала 88 290 гривень. Пояснили, спільно облаштовували придбану квартиру, за спільні кошти придбавали необхідні будівельні матеріали, меблі та предмети домашнього вжитку. Спільним коштом та зусиллями проводили ремонт перед заселенням та поточні ремонти. Спірна квартира була реконструйована. Остаточно в спірну квартиру заселилися у 2006-му році. В 2007 році відповідачка отримала свідоцтво про право власності на спірну квартиру. Також за час спільного проживання було придбано: спальний гарнітур, вартістю 29 600 гривень; Кухонні меблі «РОДА», вартістю 9 600 гривень; Меблі в столову ( стіл та 4 стільці), вартістю 1 300 гривень; Телевізор «PANASONIK», вартістю 5 600 гривень; Телевізор «SARP»вартістю 10 000 гривень; Звукопроектор «YAMAHA», вартістю 3000 гривень; Меблі в прихожу вартістю 4 800 гривень; М'які меблі для зали , вартістю 12 000 гривень; М'який куточок, вартістю 4 000 гривень; Світильники ( 2 шт.) в прихожу, вартістю, 1 200 гривень; Люстра в залі, вартістю 2 000 гривень; Люстра в столовій, вартістю 2 000 гривень; Люстра та бра в спальні, вартістю 3 200 гривень; Холодильник «WIRPOOL», вартістю 6 000 гривень; Пральна машинка «LQ», вартістю 2 000 гривень; Мікрохвильова піч «SAMSUNG», вартістю 1600 гривень. Електричний рушник, вартістю 1250 гривень; Дві перфоровані тумби з металу та скляними полками для ванної кімнати, вартістю 1 600 гривень; Набір посуду «VINZER», вартістю 3 500 гривень; Кавоварка, вартістю 640 гривень; Декоративні металеві статуї в вигляді птахів індійського виробництва ручної роботи, вартістю 3 500 гривен. Відповідач відмовляється добровільно розділити майно, що являється спільною власністю. Пояснили, що автомобіль на який ОСОБА_4, просить визнати право власності перебуває в заставі банку, на гараж ОСОБА_1, не отримано документи, що підтверджують його право власності. За вказаних обставин, просили позовну заяву ОСОБА_1, задовольнити, позов ОСОБА_4, залишити без задоволення.

Представник ОСОБА_4, вимоги позову підтримав та пояснив, що інститут проживання однією сім'єю чоловіка і жінки набув нормативного закріплення лише у Сімейному кодексі України, який набрав чинності 01.01.2004 р. До того, сімейні правовідносини регулювались Кодексом про шлюб та сім'ю України, який не передбачав юридичних наслідків такого проживання. За таких обставин, доведення факту проживання фактичними шлюбними відносинами зі сторони позивача за первісним позовом є недоречним, оскільки правовідносини, які виникли по придбанні, 25 грудня 2002 року, квартири АДРЕСА_1 підпадають під дію норм КзПШ від 20.06.1969 року. З 08 липня 2003 року по 08 липня 2011 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. За час шлюбу ними був придбаний автомобіль марки «MITSUBISHI»модель «Pajero»2008 року випуску, кузов № НОМЕР_1. реєстраційний номер НОМЕР_2. Кошти в сумі 30 доларів США., що становить 240 000 гривень були відразу сплачені, а на іншу половину і було надано кредит ВАТ «Ерсте Банк»згідно кредитного договору №014/1721/5/10964. Крім того, 12.12.2007 року ОСОБА_1, було укладено договір про дольову участь в будівництві гаража по АДРЕСА_1 та внесено кошти в сумі 15000 гривень. За таких обставин, просив позовну заяву ОСОБА_1, залишити без задоволення, позовну заяву ОСОБА_4, задовольнити в повному обсязі.

Представники третіх осіб в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені, заперечень та клопотань про відкладення розгляду справи не поступило. Суд рахує можливим проводити розгляд справи у відсутності представників третіх осіб.

Суд вислухав пояснення сторін, вивчив матеріали справи та прийшов до висновку про те, що позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача управління житлово -комунального господарства про встановлення факту проживання однією сімєю, визнання майна об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання права власності на квартиру, поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя задоволенню не підлягає, зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача відкрите акціонерне товариство «Ересте Банк»про визнання права власності на майно задоволенню не підлягає за наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

В судовому засіданні ОСОБА_1, та його представник просили встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1, з ОСОБА_4, з липня 1992 року по 08 липня 2003 року.

Відповідно до чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства спільною сумісною власністю є: майно, нажите подружжям за час шлюбу, що передбачено ст. 16 Закону України "Про власність", ст. 22 КпШС України. Сторони у справі спільно проживали без реєстрації шлюбу з липня 1992 року по 08 липня 2003 року, квартира АДРЕСА_1 була придбана на підставі договору переуступки 25 грудня 2002 року. Тому, спірна квартира згідно з положеннями Закону України "Про власність" та нормами КпШС України не є об'єктом спільної сумісної власності.

Крім того, ОСОБА_1, просив розділити майно, яке являється спільною сумісною власністю подружжя. Однак, ОСОБА_1, та його представником не надано жодного доказу того, що вказане майно було придбане за час шлюбу, не надано доказів, що таке майно було наявне на час припинення спільного ведення господарства, не зазначено джерело і час його придбання.

За таких обставин, суд рахує, що позовні вимоги ОСОБА_1, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.

Представник ОСОБА_4, просив визнати право власності на 1\2 частину гаража по АДРЕСА_1 вказуючи, що його було придбано за час шлюбу, як доказ було надано довідку від 12 грудня 2007 року голови правління КП «Цивільжитлобуд»про те, що ОСОБА_1, розрахувався за гараж в сумі 15 000 грн. Однак, згідно п. 2.2 договору про дольову участь у будівництві гаража перший внесок в сумі 15 000 грн., повинен бути внесений ОСОБА_1 до 12.12.2007 року. Графік внесення наступних платежів погоджується між сторонами договору окремо та є невід'ємною частиною договору. Тобто, представником ОСОБА_4, не надано доказів того, що гараж за вищевказаною адресою був придбаний ОСОБА_1, за час шлюбу. Згідно наданих доказів ОСОБА_1, було внесено частина коштів за гараж, що передбачено договором.

Судом встановлено, що за час шлюбу сторонами у справі було придбано автомобіль марки «MITSUBISHI»модель «Pajero»2008 року випуску, кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2. Зазначений автомобіль був переданий у заставу банку для забезпечення зобов'язань за кредитним договором, що отриманий ОСОБА_1, 29 лютого 2008 року у ВАТ «Ерсте Банк»з кінцевим терміном погашення до 28 лютого 2015 року, що підтверджується поясненнями сторін. Після розірвання шлюбу кредитні зобов'язання виконує ОСОБА_1

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про заставу»заставодавець зберігає право розпорядження заставленим майном, якщо інше не передбачено законом чи договором. Заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.

За таких обставин, суд рахує, що вимоги щодо визнання права власності на 1\2 частину автомобіля не підлягають задоволенню так як, автомобіль перебуває в заставі в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором. Тому, суд не може вирішувати питання про зміну заставодержателя майна.

Виходячи з наведеного, керуючись Законом України "Про власність", ст. 22 КпШС України, Законом України «Про заставу», постановою Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст., ст. 3,10, 11, 60, 212-215 ЦПК України , суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача управління житлово -комунального господарства про встановлення факту проживання однією сімєю, визнання майна об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання права власності на квартиру, поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя.

Відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_4 до ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача відкрите акціонерне товариство «Ересте Банк»про визнання права власності на майно.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення через Хмельницький міськрайонний суд до апеляційного суду Хмельницької області.

Головуючий: