Справа № 2-659/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2012 року м. Білгород-Дністровський

Білгород -Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого одноособово -судді Толкаченко О.О.,

при секретарі -Ткаченко О.М.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача -ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи Шабівська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_4 про визнання ? частин будинку спільною сумісною власністю подружжя, виділення в натурі 3/8 частин будинку та визнання права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, треті особи Шабівська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_4 про визнання ? частин будинку спільною сумісною власністю подружжя, виділення в натурі 3/8 частин будинку та визнання права власності на нерухоме майно.

Під час судового розгляду справи ОСОБА_1 неодноразово уточнювала свої позовні вимоги.

Згідно уточненої позовної заяви (т.1, а.с. 127-136) ОСОБА_1 просить суд:

1. Визнати ? частини житлового будинку АДРЕСА_1 що розташований на земельній ділянці площею 0,12 га, спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

2. Виділити ОСОБА_1 ? частину (від ? частин) житлового будинку АДРЕСА_1 у натурі, відповідно до першого варіанту поділу домоволодіння, запропонованого у висновку № 88/10 судової будівельно-технічної експертизи від 11.03.2011 року (т.1, а.с. 79-126) та визнати за нею право власності на зазначену частину житлового будинку.

3. Виділити ОСОБА_1 ? частину (від ? частин) земельної ділянки площею 0,12 га, що розташована в АДРЕСА_1 у натурі, відповідно до другого варіанту, запропонованого у висновку № 88/10 судової будівельно-технічної експертизи від 11.03.2011 року (т.1, а.с. 79-126) та визнати за нею право власності на вказану земельну ділянку.

4. Виділити відповідачу ОСОБА_3 іншу частину житлового будинку, відповідно до висновку експертизи.

5. Виділити ОСОБА_3 іншу частину земельної ділянки, відповідно до висновку експертизи.

6. Зобов'язати ОСОБА_3 виконати в будинку переобладнання, відповідно до висновку експертизи.

7. Зобов'язати позивача ОСОБА_1 виконати в будинку певні переобладнання.

8. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 половину витрат на проведення судової будівельно-технічної експертизи в розмірі 750 гривень та витрати на юридичні послуги, в розмірі 8000 гривень.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що з липня 1983 року вона з відповідачем стали проживати однією сім'єю та вести спільне господарство. ІНФОРМАЦІЯ_4 у них народилася донька ОСОБА_4. 14 лютого 1985 року вона з відповідачем ОСОБА_3 уклали шлюб. З 1987 року родина ОСОБА_3 стала проживати в АДРЕСА_1, вести спільне господарство, були зареєстровані за даною адресою.

На момент вселення в спірну будівлю, вона складалася з двох житлових кімнат та коридору.

3 1987 року за рахунок спільних зусиль, вони провели в спірному будинку такі будівельні роботи: побудували перестінок в одній із кімнат та установили двері, зробили перебудову в житловому будинку, побудували кухню, ванну, туалет, котельню для опалення, коридор, провели парове опалення, провели воду та каналізацію, установили ворота.

З 2004 року відповідач ОСОБА_3 добровільно виселився зі спірного будинку і став проживати в АДРЕСА_2. В будинку залишилася проживати позивач та їх спільна донька ОСОБА_4.

З 2004 року позивач за власні кошти замінила котел для, опалення, сантехніку та каналізаційні труби на металопластикові в ванній кімнаті, купила та установили бойлер, поміняла вікно на металопластикове, поклеїла шпалери, кожний рік проводили поточний ремонт в домі.

Посилаючись на ст. 62 Сімейного кодексу України, позивач просить задовольнити її позовні вимоги.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 подала до суду заяву (т.2, а.с. 16), в якій відмовилася від позовних вимог в частині виділення їй в натурі земельної ділянки та визнання права власності на неї. Іншу частину позовних вимог ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримали та просили їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3, заперечував проти задоволення позовних вимог та пояснив суду, що він є власником ? частини житлового будинку по АДРЕСА_1 на підставі рішення Білгород-Дністровського районного суду Одеської області від 12.12.2001 року. До цього власником спірного будинку був його батько ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 09.12.2000 року.

Власником іншої ? частини житлового будинку по АДРЕСА_1 є ОСОБА_6, яка була дружиною померлого ОСОБА_5

Відповідно до рішення суду від 12.12.2001 року, відповідач ОСОБА_3 набув право власності на ? частини житлового будинку по АДРЕСА_1 в порядку спадкування, тому, посилаючись на п. 2 ч. 1 ст. 57 СК України, ОСОБА_3 вважає ? частини спірного будинку своєю особистою приватною власністю.

Відповідач не визнає те, що відповідно до ч. 1 ст. 62 СК України, спірне майно за час їх шлюбу з ОСОБА_1 істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат.

Посилаючись на обставини, які були встановлені в рішенні Білгород-Дністровського районного суду від 12.12.2001 року, відповідач зазначає, що спірний будинок був, побудований його батьками. Вони дійсно, разом з ОСОБА_1 проживали у батьківському будинку, де позивачка була зареєстрована з грудня 1995 року. До ІНФОРМАЦІЯ_3 спірний будинок належав ОСОБА_5 Лише у 2001 році, судом було встановлено факт прийняття відповідачем спадщини.

У 2004 році ОСОБА_3 виселився з спірного будинку, так як створив нову родину з іншою жінкою. Зі спільною донькою, ОСОБА_1 залишилася проживати в його будинку. Він ніколи не перешкоджав їх проживанню.

Відповідач визнав, що дійсно наприкінці 80-х, на початку 90-х років, вони з позивачем ОСОБА_1 спільними зусиллями побудували веранду літ. а2, однак не можна вважати, що будівництво цієї веранди істотно збільшило вартість всього спірного будинку, так як відповідно до додатку № 4 (т.1, а.с. 108) висновку проведеної судової будівельно-технічної експертизи, інвентаризаційна вартість цієї веранди складає 30286 (тридцять тисяч двісті вісімдесят шість) гривень, тоді, як інвентаризаційна вартість всього будинку -111 122 (сто одинадцять тисяч сто двадцять дві) гривні.

Відповідач вважає, що позивач не надала суду докази того, що витрати, які вона понесла, відповідно до наданих квитанцій пішли на ремонт спірного будинку.

Крім того, відповідач вважає, що у зв'язку з тим, що позивач постійно та безоплатно мешкає, в належному йому будинку, то робити поточний ремонт є її обов'язком.

В зв'язку з цим, ОСОБА_3 вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо визнання ? частини житлового будинку спільною сумісною власністю подружжя, то позовні вимоги щодо стягнення судових витрат також є безпідставними.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що уточнений позов ОСОБА_1 є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_4, батьками якої були ОСОБА_3 та ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_3 (т.1, а.с. 10).

14 лютого 1985 року було укладено шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (ОСОБА_3), що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 (т.1, а.с.9).

Наприкінці 80-х років родина ОСОБА_3 переїхала жити до будинку АДРЕСА_1, що належав батькам ОСОБА_3 Дана обставина не заперечується сторонами по справі.

Відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України - обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Рішенням Білгород-Дністровського районного суду Одеської області від 12 грудня 2001 року (т.1, а.с.60-61) було встановлено факт прийняття ОСОБА_3 спадщини, що відкрилася після смерті його батьків: батька ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 та матері -ОСОБА_8, померлої ІНФОРМАЦІЯ_5, що мешкали, в належному їм будинку АДРЕСА_1

За ОСОБА_3 було визнано право власності на ? частини домобудівлі, розташованої по АДРЕСА_1 що складаються з приміщень: 1-3, площею 14,2 м2; 1-4, площею 10 м2; 2-1, площею 6,7 м2; 2-2, площею 20 м2; 2-3, площею 15 м2; ? частину підвалу, всього на загальну суму 6280, 5 гривень.

Дане рішеннясуду набрало законної сили 12 січня 2002 року та не оскаржувалося позивачем по даній справі -ОСОБА_1

Частиною 3 ст. 61 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 57 Сімейного Кодексу України - особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

Відповідно до технічного паспорту на ? частини житлового будинку АДРЕСА_1, виготовленого станом на 2003 рік, який було надано суду (т.1, а.с. 69-72), спірне майно складається з житлового будинку літ. А, побудованого у 1950 році; нежитлової прибудови літ. А1 -1970 року; підвалу літ. а -1950 року; веранди літ. а1 -1991 року; веранди літ. а2 -1997 року; літньої кухні літ. Б -1987 року; вбиральні літ. В -1970 року та споруд.

Тобто всі будівлі, що є предметом спору по даній справі побудовані до постановлення Рішення Білгород-Дністровського районного суду Одеської області від 12 грудня 2001 року.

Таким чином, суд вважає, що ? частини будинку АДРЕСА_1 є особистою приватною власністю ОСОБА_3

Відповідно до ч.1 ст. 62 СК України - Якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_9 ОСОБА_10, ОСОБА_11, які підтвердили, що під час шлюбу, сім'ї ОСОБА_3, наприкінці 80-х років, вони ставили перестінок у кімнаті, будували веранду, копали вигрібну яму.

Однак на час проведення даних робіт спірний будинок не належав жодному з подружжя ОСОБА_3, тому суд вважає, що вимоги статті 62 СК України не можуть бути застосовані у даному випадку.

Відповідач та її представник на останньому судовому засіданні стверджували, що і після 2000 року нею проводилися будівельні роботи в спірному будинку.

Відповідно до ч.2 ст. 59 ЦПК України - обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд вважає, що допустимими доказами в даній справі мають бути матеріали інвентаризації, як на момент початку будівництва (реконструкції, переобладнання) спірного майна, так і на теперішній час, договори підряду, акти виконаних робіт, квитанції (приходні касові ордери) про оплату виконаних робіт, висновок судової будівельно-технічної експертизи вартості спірного майна на теперішній час в порідінні з первісною вартістю спірного майна та інше.

Таким чином, суд вважає, що позивач не надала суду належних та допустимих доказів того, що після того, як у судовому порядку за ОСОБА_3 було визнано право власності в порядку спадкування, спільно з відповідачем чи особисто нею були здійснені будівельні роботи, в результаті яких, було розміри чи якість спірного будинку, в результаті чого істотно збільшилася його вартість.

Посилання позивача на те, що нею щорічно проводились ремонтні роботи, в тому числи клеїлись шпалери, замінювались вікна, ремонтувався водогін та інше, як на підстави для задоволення її позову є необгрунтованими.

Так, відповідно до ст. 150 Житлового кодексу України -громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Відповідно до ч.1 ст. 151 ЖК України - громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.

Згідно до ч.1 ст. 156 ЖК України - члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Відповідно до частини 3 даної норми - члени сім'ї власника будинку (квартири) зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку.

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1 разом з спільною донькою ОСОБА_4 вселились у спірний будинок, як члени сім'ї ОСОБА_3, а тому мають право користування зазначеним житлом та виконувати обов'язки по утриманню цього житла нарівні з ОСОБА_3

Враховуючи те, що в теперішній час в спірному будинку не проживає ОСОБА_3, а проживають ОСОБА_1 та ОСОБА_4, то обов'язок утримувати спірний будинок в належному стані, в тому числі проводити ремонт лежить саме на фактичних користувачах.

Таким чином, позовні вимоги щодо визнання ? частин спірного будинку спільною сумісною власністю подружжя та розділ цього майна в натурі суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 79 ЦПК України - Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч.1 ст. 88 ЦПК України -стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

У зв'язку з викладеним суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо відшкодування судових витрат також не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.57, 62 СК України, ст.ст. 150, 151, 156 ЖК України, ст.ст. 209, 212-216 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи Шабівська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_4 про визнання ? частин будинку спільною сумісною власністю подружжя, виділення в натурі 3/8 частин будинку та визнання права власності на нерухоме майно -відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: