ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 вересня 2012 року № 2а-9180/12/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шарпакова В.В., розглянувши на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Семпал КО ЛТД"

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання дії протиправними, скасування податкового повідомленн-рішення №0000412360

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сепал Ко ЛТД» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової інспекції (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08 лютого 2012 року № 0000412360.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 липня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-9180/12/2670, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 17 липня 2012 року, яке відкладалось на 23 серпня 2012 року, у зв'язку з необхідністю отримання додаткових доказів по справі.

У судовому засіданні 23 серпня 2012 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі. Позивач не погоджується висновками Акта перевірки та прийнятим на їх підставі податковим повідомленням-рішенням й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нікчемності правочинів, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сепал Ко ЛТД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша Технологічна Компанія - СТГ».

Крім цього, на підтвердження необґрунтованості висновків податкового органу, представниками позивача зазначено, що відповідачем не надано жодних доказів того, що укладання та виконання договору не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття прав та обов'язків; на момент здійснення спірних операцій Товариство з обмеженою відповідальністю «Сепал Ко ЛТД» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша Технологічна Компанія - СТГ» були зареєстровани як юридичні особи та платники податку на додану вартість; сума податку на додану вартість, включена позивачем до складу податкового кредиту, підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, а несплата контрагентом-продавцем податку на додану вартість до бюджету не впливає на формування податкового кредиту покупцем, якщо він має всі документальні підтвердження розміру зазначеного податкового кредиту; крім того, відповідачем порушений порядок проведення перевірок.

Представник відповідача у судові засідання 17 липня 2012 року та 23 серпня 2012 року не з'явився, заперечень проти позову не надавав, хоча про дату, час та місце розгялду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи неявку представника відповідача та відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, суд розглянув адміністративну справу № 2а-9180/12/2670 в порядку письмового провадження, оскільки частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сепал Ко ЛТД» (код ЄДРПОУ 19022122) зареєстроване 11 березня 1999 року в Святошинській районній у місті Києві державній адміністрації, свідоцтво про державну реєстрацію від 11 березня 1999 року № 10721200000002346.

Позивач перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Святошинському районі міста Києва з 17 липня 1992 року за № 273/13026.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі направлення від 06 січня 2011 року № 24/23-60П, виданого Державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва та відповідно до наказу ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 06 січня 2012 року № 30, проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Сепал Ко ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Перша Технологічна Компанія - СТГ» (код ЄДРПОУ 37190531) за період з 01 серпня 2011 року по 31 серпня 2011 року, за результатами якої складено акт від 23 січня 2012 року № 27/23-60/19022122, копія якого міститься в матеріалах справи.

Як висновок проведеної документальної позапланової виїзної перевірки встановлено порушення підпункту 14.1.181 пункту14.1 статті 14, пункту 198.2 статті 198, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, Товариством з обмеженою відповідальністю «Сепал Ко ЛТД» по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша Технологічна Компанія - СТГ» завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму - 110 556, 25 грн., в т.ч. за серпень 2011 на - 110 556, 25 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби від 08 лютого 2012 року № 0000412360, яке винесено на підставі акту від 23 січня 2012 року № 27/23-60/19022122, згідно із підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 14.1.181 пункту14.1 статті 14, пункту 198.2 статті 198, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України Товариству з обмеженою відповідальністю «Сепал Ко ЛТД» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 138 195, 31 грн., з яких за основним платежем на суму 110 556, 25 грн., за штрафними санкціями - 27 639, 06 грн.

Слід зазначити, що за результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення від 08 лютого 2012 року № 0000412360 залишено без змін, а скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сепал Ко ЛТД» від 22 лютого 2012 року № 494/10 та від 03 травня 2012 року № 6933/6 - без задоволення (копії рішення Державної податкової служби України у місті Києві від 20 квітня 2012 року № 2272/10/12-114 та рішення Державної податкової служби України від 26 червня 2012 року № 11290/6/10-2105 містяться в матеріалах справи).

В акті перевірки від 23 січня 2012 року № 27/23-60/19022122 відповідачем зазначено, що господарські операції між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша Технологічна Компанія - СТГ» не підтверджуються виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що на думку податкового органу, свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

У зв'язку з вищевикладеним, відповідачем зроблено висновок, що усі операції з купівлі та поставки Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша Технологічна Компанія - СТГ» не підтверджені первинними документами, тому не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Таким чином, в акті перевірки зазначено, що на підставі статті 203, статті 215, статті 216, статті 228, статті 236 Цивільного кодексу України, правочини здійснені між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сепал Ко ЛТД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша Технологічна Компанія - СТГ» за серпень 2011 на загальну суму - 663 337,50 грн., в т.ч. ПДВ -110 556,25 гри., визнані нікчемними та, як наслідок, недійсними з моменту їх вчинення.

Представник позивача зазначає, що такі висновки відповідача є протиправними, а тому податкове повідомлення - рішення від 08 лютого 2012 року № 0000412360 підлягає скасуванню.

Ознайомившись із матеріалами справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується із доводами позовної заяви з огляду на наступне.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сепал Ко ЛТД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша Технологічна Компанія - СТГ», обставини використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша Технологічна Компанія - СТГ» (Постачальник за Договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сепал Ко ЛТД» (Покупець за Договором) укладено Договір поставки № 226 від 27 липня 2011 року за умовами якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, поставити та передати у власність Покупцеві товар (партію товару), в асортименті, кількості та цінами, вказаних в накладних, що засвідчують передачу - приймання товару від Постачальника до Покупця, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі прийняти та оплатити вказаний товар.

В пункту 5.1. Договору поставки № 226 від 27 липня 2011 року вказано, що ціна, асортимент, кількість товару, що постачається Постачальником, вказується у видаткових накладних.

На виконання умов Договору поставки № 226 від 27 липня 2011 року, сторонами складені податкові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи, № 538 від 15 серпня 2011 року, з якої вбачається, що позивачем придбано «мікросхему LCMXO256С-3TN100C» в кількості 105 одиниць на загальну суму 104 737, 50 грн. з ПДВ; № 823 від 23 серпня 2011 року, з якої вбачається, що позивачем придбано «мікросхему LCMXO256С-3TN100C» в кількості 210 одиниць на загальну суму 209 475, 00 грн. з ПДВ; № 959 від 29 серпня 2011 року, з якої вбачається, що позивачем придбано «мікросхему LCMXO256С-3TN100C» в кількості 200 одиниць на загальну суму 199 500, 00 грн. з ПДВ; № 1010 від 30 серпня 2011 року з якої вбачається, що позивачем придбано «мікросхему LCMXO256С-3TN100C» в кількості 100 одиниць на загальну суму 99 750, 00 грн. з ПДВ; № 1063 від 31 серпня 2011 року з якої вбачається, що позивачем придбано «мікросхему LCMXO256С-3TN100C» в кількості 50 одиниць на загальну суму 49 875, 00 грн. з ПДВ; та відповідно податкові накладні із відповідними номерами та датами.

Так, згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Слід зазначити, що податковим органом не надано доказів на спростування того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача -Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша Технологічна Компанія -СТГ»було зареєстроване як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мало право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, відповідачем під час проведення переврки використаний акт від 07 листопада 2011 року № 853/23-304/37190531 «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Перша Технологічна Компанія - СТГ».

Слід зазначити, що представником позивача на підтвердження реєстрації контрагента як платника податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку на момент здійснення спріних господарських операцій надано суду наступні докази, зокрема, в матеріалах справи містяться копія Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців на Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша Технологічна Компанія - СТГ» станом на 06 травня 2011 року та Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 06 травня 2011 року відповідно до яких в графі «статус юридичної особи»зазначено «зареєстровано», а в графі «статус відомостей про юридичну особу»- «підтверджено»; відповідно до Свідоцтва № 100306024 про реєстрацію платника податку на додану вартість Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша Технологічна Компанія - СТГ» зареєстроване як платник податку на додану вартість 18 жовтня 2010 року; відповідно до Довідки про взяття на облік платника податків від 06 жовтня 2010 року № 493 Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша Технологічна Компанія - СТГ» взято на облік в Державній податковій інспекції у Ленінському районі у місті Харкові 03 серпня 2010 року за № 40838; згідно Довідки серії АА № 319718 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій до основних видів діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Технологічна Компанія -СТГ» відносяться: роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними д інших групувань (52.48.9.); посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту (51.19.0.); інші види оптової торгівлі (51.90.0.); надання інших комерційних послуг (74.87.0.).

Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем товару, що зазначений в видаткових накладних «мікросхем LCMXO256С-3TN100C» в кількості 665 одиниць, суд звертає увагу на наступне.

На виконання умов договору Постачальником було відвантажено на адресу Покупця мікросхеми LCMXO256С-3TN100C у кількості 665 штук на загальну суму 663 337,50 грн. у тому числі ПДВ 110 556,25 грн., що підтверджується видатковими накладними № 538 від 15 серпня 2011 року, № 823 від 23 серпня 2011 року, № 959 від 29 серпня 2011 року, № 1010 від 30 серпня 2011 року, № 1063 від 31 серпня 2011 року, які Товариство з обмеженою відповідальністю «Сепал Ко ЛТД» отримало від Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша технологічна компанія-СТГ».

У судовому засіданні зазначено, що отримання товарно-матеріальних цінностей від Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша технологічна Компанія СТГ» підтверджується записами у Журналі виданих довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей за формою М-2, затвердженою наказом Міністерства Статистики України № 192 від 21 червня 1996 року, копії яких містяться в матеріалах справи.

Зі змісту позовної заяви вбачається та не спростовується представником позивача у судовому засіданні, що отримані від ТОВ «Перша Технологічна Компанія-СТГ» товари були оприбутковані у законодавчо визначеному порядку та у повному обсязі використані для виробництва лічильників, що підтверджується Терміновими звітами про виробництво промислової продукції (товарів, послуг) за видами за серпень 2011 року, за вересень 2011 року, за жовтень 2011 року, за листопад 2011 року, за грудень 2011 року, відповідно до яких вироблено лічильників СВТУ 10М та СВТУ 11М у серпні 169 штук, у вересні 196 штук, жовтні 252 штуки, у листопаді 232 штуки, у грудні 299 штук.

Також, в матеріалах справи містяться копії банківських виписок за 03 серпня 2011 року, 05 серпня 2011 року, 15 серпня 2011 року, 23 серпня 2011 року, 29 серпня 2011 року, 30 серпня 2011 року та 31 серпня 2011 року на підтвердження оплати отриманого товару від контрагента за Договором поставки.

При цьому, на вимогу суду позивачем надано докази подальшого використання отриманих мікросхем у власному виробництві лічильників теплової енергії та гарячої води, на підтвердження чого надано копії видаткових накладних та довіреностей на отримання ТМЦ на 290 аркушів за період 2011 рік.

На підтвердження дійсного виду діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Сепал Ко ЛТД» позивачем надано суду копії наступних документів: протокол Державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 30 березня 2011 року № 84; висновок Державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 30 березня 2011 року № 1.08/87.В; дозвіл Міністерства охорони навколишнього середовища України від 10 січня 2009 року № 8038600000-249; акт перевірки дотримання санітарного законодавства від 06 липня 2010 року; сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01 квітня 2005 року № UA-MI/1-1012-2005 5 на бланку серії Б №003213; сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 06 лютого 2008 року № UA-MI/1р-1012-2008 8 на бланку серії Б № 004783; сертифікат відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 10 лютого 2011 року № UA-MI/2-3519-2011 11 на бланку серії В № 006171; колективний договір на 2009-2014 рік затверджений Протоколом № 5 зборів трудового лестиву товариства від 25 травня 2009 року; звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України за серпень 2011 року від 12 вересня 2011 року; ліцензія міністерства будівництва, архітектури та ЖКГ України від 23 лютого 2007 року з робіт серії АВ № 313955; тощо.

З огляду на вищезазначене, суд вважає необґрунтованими доводи викладені в акті перевірки щодо відсутності підтвердження товарності господарських операції, досліджуваних в цьому провадженні, оскільки, на думку суду, позивачем доведена наявність товарів, придбаний у контрагента та підтверджено подальше використання отриманих за Договором поставки мікросхем.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Таким чином, суд приходить до висновку, що господарська операція між Товариством з обмеженою відповідальністю фірми «Сепал Ко ЛТД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша Технологічна Компанія - СТГ» здійснена в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Доказів на підтвердження того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша Технологічна Компанія - СТГ» не мало адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб, відповідачем до суду не надано.

При цьому, підставою для прийняття спірного податкового рішення є складений ДПІ у Ленінському районі м. Харкова акт перевірки (зустрічної звірки) Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Технологічна Компанія - СТГ» від 07 листопада 2011 року № 853/23-304/37190531, яким, на думку податкового органу, встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша Технологічна Компанія - СТГ» за серпень 2011 року.

В матеріалах справи містяться копії постанови Харківського окружного адміністративного суду від 13 січня 2012 року та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року, в яких зазначено, що в акті перевірки від 07 листопада 2011 року № 853/23-304/37190531 засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин із платником податків.

Крім цього, суд звертає увагу на наступне.

Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина третя цієї статті визначає ,що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемним правочину, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю фірми «Сепал Ко ЛТД»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша Технологічна Компанія - СТГ», а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Крім того, в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Суд не бере до уваги посилання позивача про порушення порядку проведення перевірки та заперечення до акту, оскільки суд розглядаючи справу до суті виходить з аналізу правомірності здійснення господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша Технологічна Компанія - СТГ».

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем правоімрно сформований податковий кредит, по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша Технологічна Компанія - СТГ», а висновки Акта перевірки про порушення позивачем підпункту 14.1.181 пункту14.1 статті 14, пункту 198.2 статті 198, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій є протиправним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що представник податкового органу у судові засідання 17 липня 2012 року та 23 серпня 2012 року не з'явився, заперечень проти позову та доказів на їх підтвердження не наддав.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Сепал Ко ЛТД» підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Сепал Ко ЛТД» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби від 08 лютого 2012 року № 0000412360.

3. Судові витрати в сумі 1381,95 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Сепал Ко ЛТД» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Шарпакова