ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
11 вересня 2012 року № 2а-5717/12/2670
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шарпакова В.В., розглянувши на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Київського міського центру зайнятості
до Державного підприємства Інститут машин і систем
про стягнення заборгованості в сумі 3 324,06грн.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Київський міський центр зайнятості (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Інституту спеціальних систем і технологій ІМІС (далі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 3 324, 06 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2012 року відкрито скорочене провадження в адміністративній справі № 2а-5717/12/2670.
21 червня 2012 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) надійшов лист позивача, в якому зазначено, що філія Інституту спеціальних систем і технологій ІМІС ліквідована, у зв'язку з чим виникла необхідність замінити неналежного відповідача Інститут спеціальних систем і технологій ІМІС на належного - Державне підприємство «Інститут машин і систем».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 червня 2012 року призначено адміністративну справу № 2а-5717/12/2670 до розгляду у судовому засіданні на 10 липня 2012 року, яке відкладалось на 21 серпня 2012 року та на 06 вересня 2012 року, у зв'язку з необхідністю отримання додаткових доказів по справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 вересня 2012 року замінено неналежного відповідача Інститут спеціальних систем і технологій ІМІС на належного Державне підприємство Інститут машин і систем.
У судовому засіданні 06 вересня 2012 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що за результатами перевірки встановлено порушення пункту 2 статті 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», а саме: несвоєчасне перерахування страхових внесків, та винесено рішення № 7 від 26 березня 2012 року про стягнення з Інституту спеціальних систем і технологій ІМІС прострочену заборгованість зі сплати страхових внесків у розмірі 3324,06 грн. Крім цього, представник позивача зазначив, що рішення № 7 від 26 березня 2012 року отримано відповідачем, в добровільному порядку не виконане, а в судовому або адміністративному порядку не оскаржено та не скасовано.
Представник відповідача у судові засідання 10 липня 2012 року, 21 серпня 2012 року та 06 вересня 2012 року не з'явився, заперечень проти позов не надав. Поштова кореспонденція направлялась відповідачу за адресою, що вказана в Єдиному державному реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 10 липня 2012 року міститься в матеріалах справи).
Враховуючи неявку представника відповідача та відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, суд розглянув адміністративну справу № 2а-5717/12/2670 в порядку письмового провадження, оскільки частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
15 березня 2012 року Дніпровським районним центром зайнятості проведено перевірку Інституту спеціальних систем і технологій ІМІС з питань дотримання вимог законодавства щодо правильності нарахування та своєчасної сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття за період з 01 січня 2008 року по 01 січня 2011 року, за результатами якої складено акт № 125 від 15 березня 2012 року.
Як висновок проведеної перевірки, встановлено порушення відповідачем пункту 2 статті 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», саме: несвоєчасне перерахування страхових внесків до фонду, недоїмка зі сплати страхових внесків складає 3324, 06 грн.
На підставі вищезазначених висновків перевірки, позивачем винесено рішення № 7 від 26 березня 2012 року про стягнення з Інституту спеціальних систем і технологій ІМІС простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків, у тому числі донарахованих сум страхових внесків (недоїмки), пені та штрафу, яке отримано відповідачем 30 березня 2012 року (завірена належним чином копія рішення та копія повідомлення про вручення поштового відправлення містяться в матеріалах справи).
В матеріалах справи міститься копія листа Державного підприємства Інституту машин і систем від 28 травня 2012 року № 83/2, адресованого позивачу, яким повідомлено, що наказом директора № 13 від 02 березня 2012 року (копія міститься в матеріалах справи) філію Державного підприємства Інститут машин і систем «Інститут спеціальних систем і технологій ІМіС» (ІССіТ ІМіС) (код ЄДРПОУ 26125644) було ліквідовано, у зв'язку з чим борги по податкам філії ДП ІМіС «Інститут спеціальних систем і технологій ІМіС» необхідно перевести на головне підприємство ДП ІМіС ( код ЄДРПОУ 19363188).
Представником позивача неодноразово зазначалось, що рішення № 7 від 26 березня 2012 року про стягнення з Інституту спеціальних систем і технологій ІМІС простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків, у тому числі донарахованих сум страхових внесків (недоїмки), пені та штрафу у розмірі 3324,06 грн. у судовому або адміністративному порядку не оскаржено та не скасовано.
При цьому, в матеріалах справи міститься письмове підтвердження того, що заборгованість станом на 06 вересня 2012 року не сплачена.
Ознайомившись із матеріалами справи, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовну заяву обґрунтованою з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02 березня 2000 року № 1533-III (далі по тексту - Закон № 1533-III) законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Закону України "Про зайнятість населення" та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону № 1533-III страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, а також тих, які працюють неповний робочий день або неповний робочий тиждень, та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи - підприємці.
Згідно пункту 5.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 339 від 18.12.2000 р. (далі - Інструкція № 339), роботодавець починає сплачувати страхові внески з дня набуття статусу платника страхових внесків до Фонду.
Пунктом 1 частини 1 статті 16 Закону № 1533-III визначено, що джерелами формування коштів Фонду, зокрема, є страхові внески страхувальників - роботодавців, застрахованих осіб, що сплачуються на умовах і в порядку, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до статті 17 цього ж Закону кошти, що надходять на страхування на випадок безробіття від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, повинні забезпечувати:1) виплату застрахованим особам забезпечення та надання соціальних послуг, передбачених статтею 7 цього Закону; 2) створення резерву коштів Фонду у розмірі суми, необхідної для виплати допомоги по безробіттю в розрахунку не менш як на п'ять календарних днів; 3) покриття витрат Фонду у зв'язку із: відшкодуванням Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних із достроковим виходом на пенсію осіб, зазначених у частині другій статті 20 цього Закону; фінансуванням витрат на утримання та забезпечення діяльності виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів, управління Фондом, розвиток його матеріальної та інформаційної бази; 4) фінансування заходів, передбачених статтею 71 цього Закону.
На порядок використання Фондом коштів, що надходять від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, бюджетне законодавство не поширюється.
На відносини у сфері здійснення контролю за своєчасністю подання та достовірністю поданих роботодавцем відомостей щодо отримання коштів Фонду та дотримання порядку їх використання не поширюється дія Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 35 Закону № 1533-III роботодавець зобов'язаний: подавати виконавчій дирекції Фонду в установленому порядку відповідно до законодавства відомості про: прийняття на роботу працівників; розмір заробітної плати, використання робочого часу працівників, у тому числі прийнятих за направленням державної служби зайнятості з наданням роботодавцю дотації за рахунок коштів Фонду на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних; виплату застрахованим особам допомоги по частковому безробіттю; використання коштів Фонду за іншими визначеними цим Законом напрямами.
Як вже зазначалось, перевіркою правильності нарахування та своєчасної сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття встановлено порушення відповідачем пункту 2 статті 35 Закону № 1533-III, що виявилось у несвоєчасному перерахуванні страхових внесків до фонду.
Відповідно до пункту 7.4 Інструкції № 339, роботодавець протягом десяти робочих днів, наступних за днем одержання рішення, зобов'язаний сплатити суми недоїмки, пені та штрафу або оскаржити рішення у встановленому порядку.
Відповідно до пункту 9.1 Інструкції № 339, роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців. У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальниками або неповної їх сплати страхувальники сплачують суму простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків, суми донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню.
Частиною 2 статті 38 Закону № 1533-III встановлено, що за порушення порядку використання роботодавцем коштів Фонду накладається штраф у розмірі наданої Фондом суми, використаної з порушенням.
При цьому, частиною 4 цієї статті встановлено, строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом та Законом України "Про зайнятість населення", адміністративних штрафів, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується.
Право застосовувати фінансові санкції та накладати адміністративні штрафи від імені Фонду мають керівник виконавчої дирекції Фонду, його заступники, керівники робочих органів виконавчої дирекції Фонду - центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського і Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських та районних у містах центрів зайнятості та їх заступники.
Відповідно до статты 39 Закону № 15332-ІІІ спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.
Суд наголошує, що на момент пред'явлення позову до суду вказане рішення відповідачем не оскаржене та заборгованість по даний час не погашена.
Судом встановлено, що строк оскарження вказаного вище рішення, яким відповідачу визначено грошове зобов'язання сплив, а вимоги позивача не стосуються прав, свобод, інтересів та обов'язків третіх осіб, у зв'язку з чим позиція позивача є обґрунтованою.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем доведена правомірність та обґрунтованість прийняття рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу законодавства, адміністративний позов Київського міського центру зайнятості підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов Київського міського центру задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства Інститут машин і систем (код ЄДРПОУ 19363188, місцезнаходження: 61052, місто Харків, вул. Котлова, 29) на користь Київського міського центру зайнятості (01033, місто Київ, вул. Жилянська, 47-б, р/р 37179301900001 в ГУДК м. Києві, МФО 820019, код 03491091) заборгованість у розмірі 3324, 06 грн. (три тисячі триста двадцять чотири гривні шість копійок).
Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Шарпакова