ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 серпня 2012 року 13:58 № 2а-8731/12/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шарпакова В.В., при секретарі судового засідання Висоцькій Ю.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптек"

до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002062250 від 14.06.2012

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 28 серпня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптек» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 червня 2012 року № 0002062250.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-8731/12/2670, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 12 липня 2012 року, яке відкладалось на 17 липня 2012 року, на 23 та 28 серпня 2012 року, у зв'язку з необхідністю отримання додаткових доказів по справі.

У судовому засіданні 28 серпня 2012 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі. Позивач не погоджується висновками Акта перевірки та прийнятим на їх підставі податковим повідомленням-рішенням й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нікчемності правочинів, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптек» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Інвест».

Крім цього, на підтвердження необґрунтованості висновків податкового органу, представниками позивача зазначено, що відповідачем не надано жодних доказів того, що укладання та виконання договору не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття прав та обов'язків; на момент здійснення спірних операцій Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптек» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Інвест» були зареєстроване як юридичні особи та платники податку на додану вартість; сума податку на додану вартість, включена позивачем до складу податкового кредиту, підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, а несплата контрагентом-продавцем податку на додану вартість до бюджету не впливає на формування податкового кредиту покупцем, якщо він має всі документальні підтвердження розміру зазначеного податкового кредиту; крім того, відповідачем порушений порядок проведення перевірок.

Представник відповідача у судовому засіданні 28 серпня 2012 року адміністративний позов не визнав, з посиланням на безпідставність позовних вимог просив суд відмовити у їх задоволенні. Доводи відповідача, викладені в письмових запереченнях проти позову, співпадають з висновками акта Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва від 30 травня 2012 року № 188/22-511/33192561 про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптек»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2010 року валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2010 року по фінансово - господарським взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Інвест» відповідно до винесеного вироку Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська № 0417/1-298/2011 від 12 серпня 2011 року.

Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Карл Цейсс» (ідентифікаційний код 33192561) зареєстроване Оболонською районною у місті Києві державною адміністрацією 08 листопада 2004 року за № 1 069 102 0000 001274 (копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 596258 міститься в матеріалах справи).

З матеріалів справи вбачається та не спростовується представниками сторін, що позивач взято на податковий облік в органах державної податкової служби 16 листопада 2004 року № 34217 у Державній податковій інспекції у Оболонському районі міста Києва, а з 22 жовтня 2010 року перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Подільському районі міста Києва.

Відповідно до Протоколу № 2 від 12 лютого 2009 року Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Карл Цейсс», змінено найменування юридичної особи з Товариства з обмеженою відповідальністю «Карл Цейсс» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптек».

Відповідно до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптек», затвердженого Протоколом Загальних зборів учасників № 3 від 26 березня 2009 року, зареєстрованим Оболонською районною у місті Києві державною адміністрацією 14 квітня 2009 року № 10691050007001274 товариство продовжує свою діяльність з метою ведення комерційної, виробничо-господарської, консультативної, наукової та іншої діяльності, спрямованої на надання послуг, виробництво промислової продукції товарів народного споживання, їх реалізації, а також здійснення зовнішньоекономічної діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі направлення від 17 травня 2012 року № 419, виданого Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби та відповідно до наказу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби від 17 травня 2012 року № 376, вироку Індустріального районного суду м. Дніпропетровська № 0417/1-298/2011 від 12 серпня 2011 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптек» з питань правильності та повноти сплати до бюджету податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Агро-Інвест» за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2010 року відповідно до затвердженого плану перевірки, за результатами якої складено акт від 30 травня 2012 року № 188/22-511/33192561, копія якого міститься в матеріалах справи.

Як висновок проведеної документальної позапланової виїзної перевірки встановлено порушення підпункту пункту 5.1., підпункту 5.2.1. пункту 5.2., підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке виявилось по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Інвест» у безпідставному заниженні податку на прибуток на загальну суму 109 662, 00 грн. (I квартал 2009 р. на суму 59 749 грн.; І півріччя 2009 р. на суму 85 124 грн., в т.ч. за II кв. 2009 р. на суму 25 375 грн.; 9 місяців 2009 р. на суму 93 412 грн., в т.ч. за III кв. 2009 р. на суму 8 288 грн.; 2009 рік на суму 93412 грн., в т.ч. за IV кв. 2009 р. на суму 0 грн.; I квартал 2010 р. на суму 16 250 грн., в т.ч. за І квартал 2010 р. на суму 16 250 грн. та завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування на суму 213100 грн.; I півріччя 2010 р. на суму 180200 грн. в т.ч. за II кв. 2010 р. на суму 115200 грн.; 9 місяців 2010 р. на суму 213100 грн. в т.ч. за III кв. 2010 р. на суму 32900 грн.; 2010 рік на суму 213100 грн. в т.ч. за IV кв. 2010 р. на суму 0 грн.)

Відповідно до податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби від 14 червня 2012 року № 0002062250, яке винесено на підставі акту перевірки від 30 травня 2012 року № 188/22-511/33192561 згідно із підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 пунктом 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України за порушення пункту 5.1., підпункту 5.2.1. пункту 5.2., підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» Товариству з обмеженою відповідальністю «Оптек» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у на суму 62392, 00 грн., з яких за основним платежем - 49 913, 00 грн., за штрафними санкціями - 12 479, 00 грн.

В акті перевірки від 30 травня 2012 року № 188/22-511/33192561 зазначено, що УПМ ДПС у м. Києві в рамках наказу ДПС України від 08 серпня 2011 року № 475/дск, при проведенні відпрацювання підприємств - вигодонабувачів було встановлено, що Індустріальним районним судом міста Дніпропетровська винесено вирок у справі № 0417/1-298/2011 від 12 серпня 2011 року, згідно якого громадян ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 визнано винним у вчинені злочинів, передбачених ст.ст.28 ч.3, 205 ч.2, 366 ч.2 КК України, які діючи у складі однієї злочинної групи здійснили фіктивне підприємництво, з метою прикриття незаконної діяльності провели створення та придбання ряду суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі ТОВ «Агро - Інвест» (код ЄДРПОУ 36160422). В ході подальшого відпрацювання встановлено, що одним із підприємств, яке сформувало податковий кредит з ПДВ за рахунок вищевказаного підприємства з ознаками фіктивності, є ТОВ «Оптек» (код ЄДРПОУ 33192561).

У зв'язку з вищевикладеним, відповідачем зроблено висновок, що усі операції з надання послуг, а саме: організації проведення експертиз, вчинені Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро - Інвест» не підтверджені первинними документами, тому не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Таким чином, в акті перевірки зазначено, що на підставі статті 203, статті 215, статті 216, статті 228, статті 236 Цивільного кодексу України, правочини здійснені між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро - Інвест» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптек» за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2012 року, визнані нікчемними та, як наслідок, недійсними з моменту їх вчинення.

Представник позивача зазначає, що такі висновки відповідача є протиправними, а тому податкове повідомлення -рішення від 14 червня 2012 року № 0002062250 підлягає скасуванню.

Ознайомившись із матеріалами справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва частково погоджується із доводами позовної заяви з огляду на наступне.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптек» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро - Інвест», обставини використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро - Інвест» протягом 2009 -2010 років укладались Договори на організацію експертизи (досліджень) виробів медичного призначення та медичної техніки, зокрема, копії зазначених Договорів № 04/03/09-04 від 04 березня 2009 року; № 04/03/09-05 від 04 березня 2009 року; № 17/03/09-01 від 17 березня 2009 року; № 17/04/09-01 від 17 квітня 2009 року; № 03/09/09-01 від 03 вересня 2009 року; № 15/12/09-02 від 15 грудня 2009 року; № 12/05/10-04 від 12 травня 2010 року; № 21/06/10-01 від 21 червня 2010 року; № 21/07/10-03 від 21 липня 2010 року містяться в матеріалах справи.

За умовами вищезазначених Договорів на організацію експертизи, позивач (Заявник за умовами Договорів) доручає, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро - Інвест» (Виконавець за умовами Договорів) зобов'язується організувати йому експертизу (дослідження) виробів медичного призначення та медичної техніки, а саме: Ексимерні лазерні системи МЕL: МЕL70, МЕL80; операційні мікроскопи серії OPMI; реагенти для іммуногистохимії; лінзи пластикові для окулярів, що коригують зір, одно фокусні; лінзи скляні для окулярів, що коригують зір, однофокусні; лінзи пластикові для окулярів, що коригують зір, багатофокусні; Axio Scope A1 тощо, згідно з направленням Департаменту регуляторної політики у сфері обігу лікарських засобів та продукції у системі МОЗ України для подальшого внесення даних виробів до Державного реєстру виробів медичного призначення.

Пунктом 3 вищезазначених Договорів передбачено, що після виконання прийнятих на себе зобов'язань Сторони підписують Акт здачі -приймання виконаних робіт протягом трьох робочих днів.

В матеріалах справи містяться акти здачі-приймання виконаних робіт складені за кожним Договором на організацію експертизи (досліджень) виробів медичного призначення та медичної техніки, згідно яких позивачем прийняті підготовлені експертні висновки, програми, протоколи експертиз (досліджень) щодо реєстрації медичного призначення вищезазначених виробів медичного призначення та медичної техніки.

Крім цього, представником позивача на підтвердження виконання умов Договорів надані копії Свідоцтв, виданих Міністерством охорони здоров'я України, про державну реєстрацію виробів медичного призначення та медичної техніки, а саме: № 3451/2004, що видане згідно із наказом МОЗ України від 05 жовтня 2009 року № 709, на ексимерні лазерні системи серії МЕL: МЕL70, МЕL80; № 8668/2009, що видане згідно із наказом МОЗ України від 13 травня 2009 року № 326 на мікроскопи операційні: OPMI 1FR, OPMI Visu 140, OPMI Visu 160, OPMI Lumera I, OPMI pico, OPMI Movena, OPMI Sensera, OPMI Vario, OPMI Neuro, OPMI Pentero, OPMI Pentero C, OPMI PROergo; № 8611/2009, що видане згідно із наказом МОЗ України від 13 травня 2009 року № 326 на реагенти діагностичні для імуногістохімічних аналізів; № 8623/2009, що видане згідно із наказом МОЗ Україна від 13 травня 2009 року № 326 на лінзи скляні для окулярів, що коригують зір, одно фокусні; № 8622/2009, що видане згідно із наказом МОЗ Україна від 13 травня 2009 року № 326 на лінзи пластикові для окулярів, що коригують зір, багато фокусні; № 8621/2009, що видане згідно із наказом МОЗ Україна від 13 травня 2009 року № 326 на лінзи пластикові для окулярів, що коригують зір, однофокусні.

Також, на виконання умов Договорів, Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро - Інвест» надані позивачу Додатки до Свідоцтв, які затверджені директором Департаменту регуляторної політики у сфері обігу лікарських засобів та продукції у системі охорони здоров'я МОЗ Україна.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина третя цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Слід зазначити, що в матеріалах справи міститься розрахунок фінансової санкції до акту перевірки від 30 травня 2012 року № 188/22-511/33192561 згідно якого податковим ораганом нараховано суму податку на прибуток із штрафними санкціями за результатами перевірки виходячи із періоду, на який припадає недоплата: I півріччя 2009 року - сума донарахованого податку із штрафними санкціями складає 31 719, 00 грн., III квартал 2009 року - сума донарахованого податку із штрафними санкціями складає10 360, 00 грн. та I квартал 2010 року - сума донарахованого податку із штрафними санкціями складає 20 313, 00 грн.

Судом встановлено, та не спростовано представниками сторін у судових засіданнях, що висновок податкового органу щодо нікчемності правочинів укладених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро -Інвест»зроблений на підставі вироку Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 серпня 2011 року у справі № 0417/1-298/2011.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В матеріалах справи міститься копія вироку Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 серпня 2011 року у справі № 0417/1-298/2011, який вступив у законну силу 01 грудня 2011 року (на вироку міститься відмітка про набрання законної сили), яким встановлено наступне: «продолжая преступную деятельность, реализуя совместные преступные планы, соучастники организованной группы в составе ОСОБА_5, ОСОБА_6 и ОСОБА_2 в октябре 2009 года приняли решение приобрести уже существующий субъект предпринимательской деятельности - юридическое лицо ООО «Агро - Инвест» (код ЕГРПОУ 36160422)».

За таких обставин, суд зазначає, що податковим органом розраховано суму податку на прибуток та суму штрафних санкцій за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2010 року, при цьому доказів на підтвердження того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро - Інвест» мало ознаки фіктивного до жовтня 2009 року, тобто ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1, визнані винними у вчинені злочинів, передбачених ст.ст.28 ч.3, 205 ч.2, 366 ч.2 КК України, діючи у складі однієї злочинної групи здійснили фіктивне підприємництво, з метою прикриття незаконної діяльності провели придбання Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро -Інвест»податковим органом не надано.

Крім цього, у вироку Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 серпня 2011 року у справі № 0417/1-298/2011 зазначено, що злочинною групою у жовтні 2009 року придбано вже існуючий суб'єкт підприємницької діяльності Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро - Інвест», тому суд робить висновок, що у зв'язку із відсутністю ознак фіктивності у Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро - Інвест» до його придбання, тобто до жовтня 2009 року, зазначене товариство здійснювало господарську діяльність у відповідності до законодавства України.

З огляду на вищевикладене суд не погоджується із висновком податкового органу щодо нікчемності Договорів укладених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро - Інвест» до жовтня 2009 року, а отже і вважає неправомірним донарахування податку на прибуток разом із штрафними санкціями у розмірі 42079,00 грн., а саме їх невідповідність вимогам статті 241 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Вирішуючи питання про реальність надання Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро - Інвест» послуг з організації експертиз виробів медичного призначення та медичної техніки та отримання позивачем свідоцтв, які зазначені в актах прийому - передач, суд виходить із наступного.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Суд зазначає, що у зв'язку з тим, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01 січня 2011 року), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31 грудня 2010 року.

На думку відповідача, враховуючи приписи абзацу 4 підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону № 334/94 - ВР, якими встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, позивачем безпідставно занижено суму податку на прибуток на загальну суму 109 662, 00 грн. (I квартал 2009 р. на суму 59 749 грн.; І півріччя 2009 р. на суму 85 124 грн., в т.ч. за II кв. 2009 р. на суму 25 375 грн.; 9 місяців 2009 р. на суму 93 412 грн., в т.ч. за III кв. 2009 р. на суму 8 288 грн.; 2009 рік на суму 93412 грн., в т.ч. за IV кв. 2009 р. на суму 0 грн.; I квартал 2010 р. на суму 16 250 грн., в т.ч. за І квартал 2010 року на суму 16 250 грн. та завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування на суму 213100 грн.; I півріччя 2010 р. на суму 180200 грн. в т.ч. за II кв. 2010 р. на суму 115200 грн.; 9 місяців 2010 р. на суму 213100 грн. в т.ч. за III кв. 2010 р. на суму 32900 грн.; 2010 рік на суму 213100 грн. в т.ч. за IV кв. 2010 р. на суму 0 грн.).

У відповідності до частини 2 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі по тексту - Закон № 996-XIV) питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону № 334/94 - ВР встановлено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до пункту 5.1. статті 5 Закону № 283/97-ВР, валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) - сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п. 1.32 ст. 1 цього Закону).

Згідно підпункту 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону № 283/97-ВР, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

В силу підпункту 5.3.9. пункут 5.3. цієї ж норми Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, за змістом наведених норм для формування валових витрат, обов'язковою передумовою, за виключенням обмежень, установлених пунктами 5.3.- 5.7. статті 5 Закону, є фактичне подальше використання таких витрат у власній господарській діяльності позивача та документальне підтвердження належності таких витрат складу валових витрат.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статті 9 Закону № 996-XIV.

Частина 2 статті 9 вказаного Закону висуває до первинних документів такий обов'язковий реквізит як зміст та обсяг господарської операції.

Крім того Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" не містить норми про обов'язкове підтвердження валових витрат матеріальними носіями рекламної продукції.

Судом вже зазначалось, що в матеріалах справи містяться копії актів виконаних робіт, копії свідоцтв про державну реєстрацію виробів медичного призначення та медичної техніки, що затверджені та видані Міністерством охорони здоров'я України та виписки з банку, якими позивач підтверджує оплату наданих послуг з організації проведення експертиз та отримання висновків.

Аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про безпідставність винесення податкового повідомлення-рішення від 14 червня 2012 року № 0002062250 в частині визначення зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 42 079, 00 грн. за пеірод I-III квартал 2009 року (в тому числі, за основним платежем - 33663, 00 грн., за штрафними санкціями - 8416,00 грн.).

При цьому, враховуючи, що вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 серпня 2011 року у справі № 0417/1-298/2011 встановлено, що у жовтні 2009 року злочинна група здійснили фіктивне підприємництво, з метою прикриття незаконної діяльності провели придбання Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро - Інвест», в частині донарахування податку на прибуток із штрафними санкціями за період I квартал 2010 року у розмірі 20 313, 00 грн. суд погоджується із податковим повідомленням - рішенням та не вбачає підстав для його скасування.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптек» підлягає частковому задоволенню.

Частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптек" задовольнити частково.

2. Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби від 14 червня 2012 року № 0002062250 в частині визначення зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 42 079, 00 грн. (в тому числі, за основним платежем - 33 663, 00 грн., за штрафними санкціями - 8416,00 грн.).

3. В решті вимог відмовити.

4. Судові витрати в сумі 311,96 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптек" за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Шарпакова