ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 серпня 2012 року 12:01 № 2а-8356/12/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шарпакова В.В. при секретарі судового засідання Висоцькій Ю.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення №0010671703 від 05.04.2012

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 28 серпня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач), в якій просить суд визнати дії відповідача протиправними та скасувати податкове - повідомлення рішення від 05 квітня 2012 року № 0010671703.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-8356/12/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 19 липня 2012 року, яке відкладалось на 23 серпня 2012 року та на 28 серпня 2012 року у зв'язку з необхідністю отримання додаткових доказів по справі.

У судовому засіданні 28 серпня 2012 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позовну заяву в повному обсязі. На думку позивача, платниками земельного податку за земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, та територію, прилеглу до цих будинків, є житлово-комунальні об'єднання, які сплачують його самостійно до бюджету, а власники квартир можуть відшкодовувати його цим організаціям, з огляду на що позивач просить скасувати спірне податкове повідомлення - рішення від 05 квітня 2012 року № 0010671703, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку за землю у розмірі 8735, 14 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні 28 серпня 2012 року адміністративний позов не визнав, з посиланням на безпідставність позовних вимог просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. Мотивуючи заперечення, зазначив, що при наданні в оренду частини будівлі земельна ділянка під нею використовується безпосередньо наймачами і не використовуєтеся в підприємницькій діяльності наймодавцями, тому останні незалежно від обраного виду підприємницької діяльності, у тому числі надання в оренду приміщень, повинні сплачувати земельний податок за земельні ділянки під будівлями (їх частинами), що передані в оренду, на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території.

Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Договору купівлі - продажу квартири від 19 грудня 2006 року позивач є власником нежитлового приміщення по вул. Івана Мазепи 18/29 (копія Договору купівлі -продажу квартири та реєстраційного посвідчення № 027751 додані до матеріалів справи).

Відповідно до Технічного паспорту на нежитловий будинок (приміщення) за адресою: АДРЕСА_1 вищезазначена квартира складається з трьох кімнат загальною площею 99,5 кв.м., знаходиться на 2-му поверху та відноситься до нежитлового фонду.

В матеріалах справи міститься фотокопія Розпорядження Київської міської ради (Виконавчий орган Київська міська державна адміністрація) від 09 квітня 2009 року № 369 відповідно до якого, на підставі заяви ОСОБА_1, переведено житлове приміщення квартири АДРЕСА_1 у нежиле.

Представником позивача повідомлено суд, що в даному приміщенні розташований офіс Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Уранет», відповідно до Статуту якого ОСОБА_1 є учасником товариства.

З матеріалів справи вбачається, що податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби від 05 квітня 2012 року № 0010671703 позивачу нараховано суму податкового зобов'язання з податку за землю у розмірі 8735,14 грн.

При цьому, представником відповідача на вимогу суду надано детальний розрахунок суми податкового зобов'язання за земельну ділянку, на який розташоване нежиле приміщення за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року, згідно якого позивачу необхідно сплатити за 2012 рік земельний податок у сумі 8735, 14 грн.

Представник позивача не погоджується із спірним податковим повідомленням - рішенням, посилаючись невірний розрахунок суми податкового зобов'язання та на необхідність покладення обов'язку сплати податку за землю на Державне комунальне підприємство по утриманню будівель, споруд та прибудинкової території Печерського району м. Києва, Закрите акціонерне товариство «Гамалія», Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Компанія Ді Сі» та Житлово - експлуатаційну контору № 303 замість позивача, оскільки саме за зазначеними юридичними особами обліковується зазначена земельна ділянка.

Ознайомившись із матеріалами справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується із доводами позовної заяви з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.147. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Підпунктом 14.1.72. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу).

Одночасно, підпунктами 14.1.73. та 14.1.74. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди; земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до статей 2, 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Згідно з статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно з статтею 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до статті 22 Земельного кодексу України право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Згідно з статтею 125 Земельного кодексу України право власності на землю або право користування земельною ділянкою виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує це право, та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, форми яких затверджуються КМУ. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідні центральні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Слід зазначити, що для всебічного та повного розгляду адміністративної справи, судом 19 липня 2012 року направлено на адресу Головного управління земельних ресурсів запит щодо надання інформації по земельній ділянці на вул. Січневого повстання, 18/29, у відповідь на яке листом від 01 серпня 2012 року № 03-85/22691 повідомлено суд, що згідно даних автоматизованої системи ПК «Кадастр», земельна ділянка за адресою - вул. Січневого повстання, 18/29, площею 0,32 га обліковується за Державним комунальним підприємством по утриманню будівель, споруд та прибудинкової території Печерського району м. Києва, Закритим акціонерним товариством «Гамалія», Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Компанія Ді Сі» та Житлово - експлуатаційною конторою № 303 на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж земельних ділянок.

Відповідно до статті 42 Земельного кодексу України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників.

Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації.

Суд звертає увагу, що не вірним є розрахунок суми податкового зобов'язання за земельну ділянку, на якій розташоване нежиле приміщення за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року, оскільки з формули обчислення вбачається, що податковим органом здійснено розрахунок виходячи із площі прибудинкової території у розмірі 2293 кв.м., в той час як згідно листа Головного управління земельних ресурсів від 01 серпня 2012 року № 03-85/22691 розмір земельної ділянки складає 0,32 га.

Відповідно до пункту 269.1. статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Стаття 270 Податкового кодексу України визначає об'єктами оподаткування земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Разом з тим, статтями 286 та 287 Податкового кодексу України встановлено окремі особливості обчислення та сплати плати за землю.

Таким чином, враховуючи, що спірне рішення прийнято на підставі невірного розрахунку та без врахування юридичних осіб, за якими обліковується земельна ділянка, суд вважає обґрунтованим позовну заяву в частині скасування спірного податкового повідомлення - рішення.

Разом з тим, враховуючи, що здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом та контролю за встановленими законом строками здійснення розрахунків є безпосередньо функціїями органів державної податкової служби, суд не вбачає підстав для визнання дій відповідача щодо нарахування податку на землю з фізичних осіб позивачу неправомірними.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноваженёь та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задовленню.

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби від 05 квітня 2012 року № 0010671703.

3. В решті вимог відмовити.

4. Судові витрати в сумі 54, 00 грн. присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Шарпакова