ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.10.06р.

Справа № 36/281

за позовом  Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кривому Розі Дніпропетровської області, м.Кривий Ріг Дніпропетровської області 

до  Відкрите акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат", м.Кривий Ріг Дніпропетровської області 

про стягнення 32000грн. 00коп.

                                                                                                           Суддя Кожан М.П.

Представники:

Від позивача: Шаніна І.В., довіреність №53-02/32 від 05.01.2006р.

Від відповідача: Драний А.В., довіреність №04 від 13.01.2006р.

Суть спору:

          Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача на користь позивача 32000грн. 00коп., компенсації за моральну шкоду, виплачену позивачем потерпілому.  

В обґрунтування позову позивач послався на те, що рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 21.01.2005р. було стягнуто з відділення Фонду на користь Серденок М.І. моральну шкоду в сумі 32000,00 грн. у зв’язку з отриманням останнім професійного захворювання під час роботи у відповідача. З урахуванням Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, Закону України „Про охорону праці” роботодавець несе відповідальність за шкоду, заподіяну застрахованим особам або страховикам і зобов’язаний відшкодовувати збитки, завдані порушенням. Відповідно до положень ст.ст. 1167, 1172, 1191 ЦК України позивач має право зворотної вимоги (регресу) до підприємства.

Відповідач проти позову заперечує, вказуючи на те, що позивачем неправомірно застосовуються до спірних правовідносин положення Цивільного кодексу України, оскільки такі правовідносини регулюються, зокрема, Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”,  за яким відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я, здійснюється саме Фондом соціального страхування від нещасних випадків. Відшкодування шкоди у разі настання страхового випадку є виключно обов’язком Фонду і Закон України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” не передбачає права Фонду на звернення з регресними вимогами до роботодавця. Одним із джерел фінансування Фонду є внески роботодавців і відповідач в повному обсязі сплачував такі внески.

В судовому засіданні 19.09.2006р. та 03.10.2006р. оголошувались перерви.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 21.01.2005р., яке набрало законної сили, з відділення Фонду на користь Серденок М.І. на підставі ст. ст. 21, 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” стягнуто моральну шкоду в сумі 32000,00 грн. у зв’язку з отриманням останнім ушкодження здоров’я під час роботи на підприємстві відповідача.

Відділенням Фонду була сплачена вказана сума, що підтверджується копією платіжного доручення № 743 від 05.08.2005р. та копією списку-реєстру про перерахування страхових виплат №1497 від 05.08.05р.

На спірні правовідносини поширюється дія Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” (надалі –Закон).

Так, у відповідності до частини 1 статті 9 Закону України „Про охорону праці” відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.

Відповідно до частини 1 статті 21 Закону у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов’язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні.

Усі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим та особам, які перебувають на їх утриманні, а також усі види профілактичних заходів, передбачених статтями 21 та 22 цього Закону, провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду (стаття 25 Закону), а можливість відшкодування Фондом моральної шкоди передбачена частиною 3 статті 28 Закону.

Відповідно до частин 1, 2 статті 46 Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків провадить збір та акумулювання страхових внесків, має автономну, незалежну від будь-якої іншої, систему фінансування.

Частиною 3 статті 46 Закону встановлено, що кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України, використовуються виключно за їх прямим призначенням і зараховуються на єдиний централізований рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків в установах банків, визначених Кабінетом Міністрів України для обслуговування коштів Державного бюджету України, або спеціалізованого банку, який обслуговує фонди соціального страхування.

Відповідно до ч.ч.1,2 статті 47 Закону, страхові тарифи, диференційовані по групах галузей економіки (видах робіт) залежно від класу професійного ризику виробництва, встановлюються законом.

Сума страхових внесків страхувальників до Фонду соціального страхування від нещасних випадків повинна забезпечувати: фінансування заходів, спрямованих на вирішення завдань, передбачених статтею 1 цього Закону; створення відповідно до пункту 9 частини сьомої статті 17 цього Закону резерву коштів Фонду для забезпечення його стабільного функціонування; покриття витрат Фонду, пов’язаних із здійсненням соціального страхування від нещасного випадку.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що страхові виплати здійснюються за рахунок внесків роботодавців і Закон не передбачає права Фонду на звернення до страхувальника (роботодавця) з регресними вимогами щодо відшкодування сплачених Фондом страхових виплат.

Враховуючи те, що питання сплати внесків підприємствами (страхувальниками) і відшкодування Фондом (страховиком) шкоди, в тому числі моральної, врегульовані спеціальним законом - Законом України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” є необґрунтованими доводи позивача про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин ст.ст. 1172, 1191 ЦК України.

Правомірність покладення на позивача обов’язку по відшкодуванню моральної шкоди потерпілому  (Серденок М.І.) визначена рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 21.01.2005р., яке набрало законної сили.

На підставі викладеного, керуючись Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

У позові відмовити.

 Суддя                                                                                                                 М.П.Кожан

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, - 03.11.2006р.