ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2012 р. Справа № 04/03/5026/492/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. -головуючого (доповідача), Грека Б.М., Кривди Д.С.,

за участю представників: позивача -Сакви Д.Ю., Бойка М.О.

відповідача -Кучеренко С.П.

розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" на рішення господарського суду Черкаської області від 28 лютого 2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 червня 2012 року у справі за позовом Державного підприємства "Енергоринок" до Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" про стягнення 1 084 819,04 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2011 року позивач звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом до відповідача про стягнення 23 323 128,74 грн. заборгованості, з яких 21 314 467,52 грн. основного боргу за спожиту електричну енергію, 602 527,00 грн. пені, штрафу в розмірі 21 314,47 грн., 922 692,21 грн. інфляційних втрат та 183 442,01 грн. 3% річних.

Заявою №07/71-2801 від 6 квітня 2011 року позивач уточнив свої позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 20 436 290,23 грн. заборгованості, в тому числі: 18 417 774,64 грн. основного боргу, 915 278,78 грн. пені, 18 417,77 грн. штрафу, 185 353,78 грн. 3% річних; 899 465,26 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 10 травня 2011 року у справі №03/5026/492/2011 позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 18 417 744,64 грн. боргу, судові витрати (т.1, а.с.135-143 ).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 4 жовтня 2011 року вказане рішення першої інстанції змінено, резолютивну частину викладено у наступній редакції. Позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ВАТ "Черкасиобленерго" на користь ДП "Енергоринок" 18 417 744, 64 грн. боргу, судові витрати, в іншій частині позову відмовлено (т.2, а.с. 125-129).

Постановою Вищого господарського суду України від 15 грудня 2011 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 4 жовтня 2011 року та рішення господарського суду Черкаської області від 10 травня 2011 року в частині відмови в стягненні 3 % річних в сумі 183 442,01 грн., інфляційних втрат в сумі 922 692,21 грн. скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до господарського суду першої інстанції у іншому складі суддів. У решті рішення та постанову залишено без змін (т.2, а.с. 167-170).

При новому розгляді справи, рішенням господарського суду Черкаської області від 28 лютого 2012 року у справі № 04/03/5026/492/2011 за позовом ДП "Енергоринок" до ПАТ "Черкасиобленерго" про стягнення 1 084 819,04 грн. (суддя Гура І.І), залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18 червня 2012 року, позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 185 353,78 грн. -3 % річних та 899 465,26 грн. - інфляційних втрат.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, скаржник просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних нарахувань, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 15 червня 2007 року між державним підприємством "Енергоринок" та ВАТ енергопостачальна компанія "Черкасиобленерго" було укладено договір №4071/02 на постачання електричної енергії, згідно умов якого позивач зобов'язався продавати, а відповідач - купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору.

Згідно пункту 6.2 цього договору, платежі за фактично продану електроенергію здійснюються кожного робочого дня розрахункового місяця з урахуванням умов пункту 6.3 договору і зараховуються сторонами як оплата за електричну енергію, куплену відповідачем у позивача в цьому місяці, з урахуванням умов п.п. 6.4 та 6.5 договору та окремих рішень Кабінету Міністрів України.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Черкаської області від 10 травня 2011 року, яке вступило в законну силу, стягнено з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 18417744,64 грн.

Також, з наявних в матеріалах справи документів вбачається, що ухвалою господарського суду Черкаської області від 14.05.2004 року було порушено провадження у справі №01/1494 про визнання банкрутом ВАТ "Черкасиобленерго" (т.2, а.с.84).

Відповідно до положень ч.4 ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Такі підстави передбачені, зокрема, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання, згідно статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

За таких обставин, оскаржувані судові рішення щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 185353,78 грн. та інфляційних в сумі 899465,26 грн. є законними та обгрунтованими, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права і, тому, підлягають залишенню без змін.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 червня 2012 року та рішення господарського суду Черкаської області від 28 лютого 2012 року залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.

Головуючий, суддя В.Дерепа

Судді Б.Грек

Д.Кривда