22.08.2012
Справа № 22ц-2790/925/2012р. Головуючий у першій інстанції Майданік А.П.
Категорія 46 Головуючий у апеляційній інстанції Лівінський С.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 серпня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого - Лівінського С.В.,
суддів - Алєєвої Н.Г., Єфімової В.О.,
при секретарі - Блоху Д.Д.,
за участю - представника позивача ОСОБА_3, представника
відповідача ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 3 листопада 2011 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову ОСОБА_7, про розподіл спільного майна подружжя, визнання майна спільною власністю подружжя та стягнення грошової компенсації ринкової вартості Ѕ частки майна,
В С Т А Н О В И Л А:
У квітні 2005 року позивач ОСОБА_5 звернулась до суду з вказаним позовом, якій в подальшому уточнила, в якому просила визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною власністю подружжя, та стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію ринкової вартості Ѕ частки зазначеної квартири.
Вимоги мотивовані тим, що 30 жовтня 1999 року між нею та відповідачем ОСОБА_6 було укладено шлюб, під час перебування в якому нею з відповідачем було набуте спірне нерухоме майно.
Рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя від 3 листопада 2011 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням, позивач ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати останнє, та постановити нове рішення.
Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також, що судом не в повному обсязі були з'ясовані обставини, які мають значення для вирішення справи, та висновки суду не відповідають обставинам справи.
В судове засідання третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову не з'явилася, про час слухання справи повідомлена належним чином, що відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь головуючого, пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною 1 статті 60 Сімейного Кодексу України (далі - Кодекс) передбачені підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя, відповідно яких майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Відповідно до положень ч. 3 ст. 61 Кодексу, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно ч. 4 ст. 71 Кодексу, присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
Статтею 63 Кодексу передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до вимог ст. 68 Кодексу розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Згідно ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
З матеріалів справи вбачається наступне.
30 жовтня 1999 року між сторонами по справі було укладено шлюб (т. 1 а.с. 6).
29 березня 2003 року матір'ю відповідача ОСОБА_7 за договором позики ОСОБА_6 були передані у власність грошові кошти в сумі 194250 грн., еквівалентні 37000 доларів США для купівлі житла та будівництва садового будинку (т. 1 а.с. 32).
22 квітня 2003 року, відповідачем за договором купівлі-продажу від 22 квітня 2003 року була придбана квартира АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 7).
22 грудня 2004 року відповідач, в рахунок погашення свого боргу, за мировою угодою, затвердженою того ж дня ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва, передав у власність ОСОБА_7 спірну квартиру(т. 1 а.с. 33).
В подальшому право власності на спірну квартиру на підставі двох договорів купівлі-продажу перейшло до інших осіб(т. 1 а.с. 141).
7 грудня 2005 року шлюб між позивачем та відповідачем розірвано (т. 1 а.с. 76).
Ухвалою від 22 березня 2006 року колегією суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду міста Києва ухвала Дніпровського районного суду міста Києва від 22 грудня 2004 року була скасована, а справа передана на новий розгляд до того ж суду в іншому складі(т. 1 а.с. 83).
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 18 лютого 2010 року з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 стягнутий борг за договором позики в сумі 194250 грн. та судові витрати(т. 2 а.с. 107).
За висновком експерта ринкова вартість спірної станом на 24 лютого 2011 року складала 477543 грн.( т. 2 а.с. а.с. 55-73).
Постановляючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що спірна квартира придбана відповідачем не за кошти подружжя, а за власні кошти, отримані ним в борг від третьої особи і на момент пред'явлення позову та розгляду справи в суді спірна квартира не знаходилася у власності сторін.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що згідно наведених норм Закону та матеріалів справи, отримані під час шлюбу відповідачем у власність за договором позики грошові кошти стали об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, як і придбана ним за ці кошти на своє ім'я в інтересах сім'ї спірна квартира.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд не звернув належної уваги на зазначені обставини справи і вимоги матеріального права, хоча наведене має суттєве значення для правильного вирішення спору.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог в частині визнання квартири АДРЕСА_1 спільною власністю подружжя та стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5, за її заявою, в рахунок компенсації Ѕ частки подружнього майна суму 238771 грн. 50 коп. В іншій частині позову слід відмовити.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволений частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Оскільки позивачем ОСОБА_5 документально підтверджені понесені нею судові витрати у сумі 2480 грн., а також витрати з оплати висновку експерту в сумі 1500 грн., то колегія суддів вважає можливим стягнути вказані суми з відповідача ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5
Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 3 листопада 2011 року - скасувати.
Постановити нове рішення.
Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову ОСОБА_7, про розподіл спільного майна подружжя, визнання майна спільною власністю подружжя та стягнення грошової компенсації ринкової вартості Ѕ частки майна задовольнити частково.
Визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_6.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 в рахунок компенсації вартості Ѕ частки подружнього майна - квартири АДРЕСА_1 238771,50(двісті тридцять вісім тисяч сімсот сімдесят одну)грн.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 судові витрати в сумі 2480 грн. також витрати з оплати висновку експерту в сумі 1500 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя: С.В. Лівінський
Судді: Н.Г. Алєєва
В.О. Єфімова