ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
УХВАЛА
13.09.2012Справа №5002-32/1932-2011
За скаргою - Заступника прокурора м. Ялта
на дії Відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції
зацікавлені особи Республіканський комітет по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим
Ялтинська міська рада
Товариство з обмеженою відповідальністю «Дубрава ЮБК»
Державне підприємство «Лівадія»скарга на дії ДВС
Суддя Гризодубова А.М.
Представники:
від скаржника- не з'явився
від ВДВС- не з'явився
від Республіканського комітету по земельних ресурсах АРК- не з'явився
від Ялтинської міської ради- не з'явився
від ТОВ "Дубрава ЮБК"- не з'явився
від ДП "Лівадія"- Бикова Л.М., довіреність № 01-07/107 від 09.01.12, представник.
Суть спору: Заступник прокурора м. Ялти в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Ялтинської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Дубрава ЮБК", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державного підприємства "Лівадія"про: 1) визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,3462 га (кадастровий № 0111900000:01:016:0058), що розташована за адресою: м. Ялта, між вул. ПБШ та хлібокомбінатом, укладений 26.06.2008 р. між Ялтинською міською радою та ТОВ "Дубрава ЮБК"; 2) повернення земельної ділянки площею 0,3462 га (кадастровий № 0111900000:01:016:0058), що розташована за адресою: м. Ялта, між вул. ПБШ та хлібокомбінатом у користування ДП "Лівадія".
Рішенням від 09.06.2011р. позов задоволений.
На виконання рішення судом виданий наказ.
22.08.2012р. до господарського суду від Заступника прокурора м. Ялта надійшла скарга на дії ВДВС, відповідно до якої скаржник просить суд визнати дії начальника відділу ДВС Ялтинського МУЮ Кльонова Ю.Є. та старшого державного виконавця ВДВС Ялтинського МУЮ Гущак Н.В. в частині винесення 12.07.2012р. постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження за наказом неправомірними, скасувати зазначену постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, зобов'язати ВДВС Ялтинського МУЮ відкрити виконавче провадження за наказом по даній справі.
Системою автоматичного розподілу господарського суду АР Крим скаргу передано до розгляду судді Гризодубовій А.М.
Крім того, до скарги додано заяву про поновлення строку на подання скарги на дії ВДВС. Заява мотивована тим, що через технічну помилку секретаря прокуратури м. Ялта скаргу було спрямовано до Господарського суду Автономної Республіки Крим за адресою: м. Сімферополь, вул.. Кечкеметська, 114, про що стало відомо лише 06.08.2012р. - коли повернувся конверт із позначкою «за зазначеною адресою не проживає».
Розглянувши клопотання прокуратури, суд дійшов висновку, що технічна помилка не повинна стати завадою захисту прав Держави, в інтересах якої виступає прокуратура, отже вважає можливим визнати причини пропуску строку поважними та поновити строк на оскарження дій ДВС.
Відповідно до статті 121 -2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 26 грудня 2003 року N 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» встановлено, що у разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, які виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, до заяв (скарг, подань) учасників виконавчого провадження мають застосовуватися положення ЦПК і ГПК, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема: статей 2, 18, 21, 22, 26, 29, 31, 41, 42, 64, розділів XI, XII, XII1 ГПК тощо.
Приписи статті 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до пункту 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Так, наказом господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.02.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Дубрава ЮБК» було зобов'язано повернути земельну ділянку площею 0,3462 га (кадастровий № 0111900000:01:016:0058), що розташована за адресою: м. Ялта, між вул. ПБШ та хлібокомбінатом, у користування ДП «Лівадія».
Постановою від 12.07.2012р. Старший державний виконавець Гущак І.В. відмовив у відкритті виконавчого провадження з виконання даного наказу на підставі того, що у виконавчому документі відсутні заходи примусового виконання, не зазначено спосіб та порядок передачі земельної ділянки.
Зазначена постанова затверджена начальником відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції МЮУ в АРК. Кльоновим Ю.Є.
Стаття 1 Закону України «Про державну виконавчу службу» твердить, що завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
Згідно зі статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.
Згідно з пунктом 14 постанови пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 р. № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження в тому разі, коли минув установлений строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання, або його не подано, або подано документ, не зазначений у статті 18-1 Закону України "Про виконавче провадження", або наявні інші передбачені законодавством обставини, які виключають можливість здійснення виконавчого провадження.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Проте ВДВС Ялтинського МУЮ не доведено законодавче закріплення такої обставини, що виключає здійснення виконавчого провадження, по наказу Господарського суду Автономної Республіки Крим № 5002-28/1932-2011 .
Статтею 121 Господарського процесуального кодексу України також встановлений порядок зміни способу та порядку виконання рішення у разі наявності обставин, що ускладнюють його виконання або роблять його неможливим.
Доводи представника ВДВС щодо права, а не обов'язку державного виконавця на звернення до суду в порядку статті 121 Господарського процесуального кодексу України, суд визнає неспроможними, у в зв'язку із тим, що основним завданням державної виконавчої служби, визначеним абзацем 2 статті 1 Закону України «Про державну виконавчу службу» є є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
У відповідності до пункту 1 статті 83 Закону України «Про виконавче провадження» контроль за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, а також керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби.
З огляду на те, що суд дійшов висновку про неправомірність постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, дії начальника ДВС Ялтинського МУЮ Кьонова Ю.Є. із затвердження даної постанови є неправомірними.
Враховуючи вищенаведене, дослідивши наказ Господарського суду Автономної Республіки Крим № 5002-28/1932-2011 від 06.02.2012 р. щодо повернення Товариством з обмеженою відповідальністю "Дубрава ЮБК" Державному підприємству "Лівадія" земельної ділянки, встановивши його відповідність вимогам статті 18-1 Закону України "Про виконавче провадження ", суд дійшов висновку, що доводи, викладені у скарзі обґрунтовані, підтверджується матеріалами справи, проте вимоги, викладені прокурором у скарзі підлягають частковому задоволенню.
При цьому, господарський суд звертає увагу на некоректно викладену прокурором вимогу про скасування а не про визнання недійсною Постанови ВДВС Ялтинського МУЮ від 12.07.2012р. Про відмову у відкритті виконавчого провадження.
Останнім абзацом пункту 8 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002р. № 04-5/365 із змінами та доповненнями, зазначено, що: «за результатами розгляду скарги (на дії чи бездіяльність органів ВДВС) виноситься ухвала, в якій суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчій дій».
Проте, беручи до уваги, що судова практика, викладена зокрема у п. 32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.06.2010р. №01-08/369 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2009 році щодо застосування норм господарського процесуального кодексу України», зводиться до ототожнення за своєю правовою природою вимоги про скасування постанови (іншого акту державного виконавця) із вимогою про визнання її недійсною, у господарського суду відсутні правові підстави для відмови у задоволенні скарги лише з тієї причини, що в ній зазначається про скасування відповідної постанови, а не визнання її недійсною», у в зв'язку із чим, суд визнає недійсною Постанову старшого державного виконавця Гущак І.В. від 12.07.2012р. про відмову у відкритті виконавчого провадження з виконання даного наказу.
Стосовно вимоги скаржника зобов'язати ВДВС Ялтинського МУЮ відкрити виконавче провадження за наказом № 5002-28/1932-2011, виданим 06.02.2012р. Господарським судом Автономної Республіки Крим про повернення земельної ділянки площею 0,3462 га (кадастровий № 0111900000:01:016:0058), що розташована за адресою: м. Ялта, між вул. ПБШ та хлібокомбінатом, у користування ДП «Лівадія», слід зауважити наступне:
Відповідно до п.1.2. роз'яснень Вищого господарського суду України від 13.02.2002 р. N01-08/155 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін і доповнень до деяких інформаційних листів» щодо можливості господарським судом зобов'язати орган Державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання, визначено, що «відповідно до статті 121-2 Господарського процесуального
кодексу України за результатами розгляду скарги на бездіяльність органів Державної виконавчої служби, господарським судом виноситься ухвала, якою він зобов'язує відповідний орган здійснити певні виконавчі дії, якщо останній
ухиляється від їх виконання без достатніх підстав».
Так, винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, не може трактуватись як бездіяльність органів ВДВС.
У даному випадку, оскарженню підлягають саме активні дії ВДВС, які виразилися у відмові у відкритті виконавчого провадження за наказом, на підставі хоча й хибного, проте висновку про невідповідність виконавчого документу вимогам закону.
Крім того, скаржник, в порушення вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, взагалі не зазначив в чому саме полягає бездіяльність та ухилення від виконавчих дій. Не кажучи вже про те, що не надав документального та нормативного обґрунтування вимоги про зобов'язання ВДВС відкрити виконавче провадження.
Також, слід зазначити, що суд чітко обмежений рамками вимог скаржника, та обставинами, якими обґрунтовано скаргу на дії ВДВС. Отже, при розгляді дійсної скарги, суд досліджував лише правомірність дій державного виконавця щодо відмови у відкритті виконавчого провадження та його висновків, викладених в оскаржуваній Постанові ВДВС щодо невідповідності наказу господарського суду Автономної Республіки Крим вимогам Закону України «Про виконавче провадження».
За таких обставин, господарський суд хоча й встановив невідповідність дій державного виконавця вимогам Закону України «Про виконавче провадження» які виразилися у безпідставній відмові у відкритті виконавчого провадження, що стало наслідком визнання господарським судом Постанови ВДВС Ялтинського РУЮ недійсною, проте господарський суд не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції цих органів, а також зазначати, яке конкретно рішення повинно бути прийнято, тобто зобов'язувати ВДВС відкрити виконавче провадження за даним Наказом, оскільки неможливо знати на майбутнє, чи відповідатимуть дії стягувача при наступному зверненні до ВДВС вимогам закону, зокрема це стосується й строку пред'явлення до примусового виконання зазначеного виконавчого документу, пропущення якого також може слугувати підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження і наявність директивної Ухвали Господарського суду про зобов'язання ВДВС Ялтинського МУЮ відкрити виконавче провадження буде протеречити Закону.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку відхилити скаргу в частині зобов'язання ВДВС відкрити виконавче провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 121 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
УХВАЛИВ:
1. Поновити заявнику строк на оскарження постанови Відділу Державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції від 12.07.2012р. про відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого документу, наказу № 5002-28/1932-2011, виданого 06.02.2012 р. Господарським судом Автономної Республіки Крим.
2. Скаргу прокуратури м. Ялти на дії державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим задовольнити частково.
3. Визнати дії старшого державного виконавця ВДВС Ялтинського МУЮ Гущак Н.В. з винесення 12.07.2012р. постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження за наказом № 5002-28/1932-2011 неправомірними.
4. Визнати дії начальника відділу ДВС Ялтинського МУЮ Кльонова Ю.Є. із затвердження постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження за наказом №5002-28/1932-2011 неправомірними.
5. Постанову від 12.07.2012р. старшого державного виконавця ВДВС Ялтинського МУЮ Гущак Н.В. про відмову у відкритті виконавчого провадження за наказом № 5002-28/1932-2011 визнати недійсною.
6. В іншій частині скаргу відхилити.
Суддя А.М. Гризодубова