Справа № 1570/3034/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2012 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Стеценко О.О.

за участю секретарів - Слободянюка К.С., Запорощукової Г.Г.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління у справах біженців ГУ ДМС України в Одеській області про визнання рішення неправомірним та його скасування, зобов'язання вчинити певні дії і,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 (далі -Позивач) з позовом до Управління у справах біженців Головного управління ДМС України в Одеській області (далі -Відповідач) про визнання рішення Управління у справах біженців Головного управління ДМС України в Одеській області про відмову ОСОБА_2 в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем, або особою, яка потребує додаткового захисту, неправомірним та його скасування, зобов'язання Управління у справах біженців Головного управління ДМС України в Одеській області прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, рішення відповідача, яке оформлено наказом № 35 від 08.05.2012 року про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, є неправомірним.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, які викладені письмових поясненнях (а.с.80-83), зокрема на те, що він виїхав з Сирії в листопаді 2011 року через зміну політичної влади та небезпеку для його життя. Крім того, позивач зазначив, що раніше він вже навчався на Україні, та в місті Одесі мешкають його брати, які вже мають посвідки на постійне проживання. Також зазначив, що у Сирії йдуть військові дії та громадянська війна, метою якої є зміна влади у країні, тому повертатися йому небезпечно.

Відповідачем, взагалі не вивчалась інформація щодо політичної та соціальної ситуації в країні походження, оскільки результати будь-якого аналізу відсутній у висновку, не зважаючи на те, що інформація про те, що у Сирії йдуть військові дії та громадянська війна широко висвітлювалась в мережі Інтернет та засобах СМІ.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, був повідомлений про час та день слухання справи належним чином та своєчасно, суд визнав його неявку неповажною та вважав за можливе слухати справу у його відсутність.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши та проаналізувавши надані сторонами докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_2 є громадянином ОБГ (Палестина), за віросповіданням -мусульманин-суніт, неодружений, постійно проживав в м. Дамаск в Сирійській арабській республіці (далі -держава Сирія). В Україну позивач прибув 15.11.2011 року. Зазначенні обставини підтверджуються матеріалами особової справи заявника (а.с.13-51).

10.04.2012 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача з заявою про надання йому статусу біженця, з причини неможливості повернення до країни походження тим, що його родина є палестинськими біженцями, які постійно знаходились під надзором служби безпеки держави Сирія. Також позивач зазначає, що після отримання диплому про вищу освіту він не в змозі був отримати роботу. Перед виїздом до України його двічі затримували працівники служби безпеки оскільки він є палестинцем та увійшов до списку неблагонадійних, і його звинувачували, що він виступає проти президента (а.с.14-15).

Управління у справах біженців ГУ ДМС України в Одеській області заява позивача була прийнята до розгляду. 07.05.2012 року з позивачем було проведено співбесіду, що підтверджується копією протоколу співбесіди, наявного в матеріалах справи (а.с.21-26). 08.05.2012 року позивачу був виданий висновок головного спеціаліста відділу у справах біженців ГУ ДМС України в Одеській області Табакової О.І. про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця по справі № ODS 12/149 громадянину ОБГ (Палестина) ОСОБА_2 (а.с.29-31).

Наказом Управління у справах біженців ГУ ДМС України в Одеській області № 35 від 08.05.2012 року позивачу відмовлено в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (а.с.28).

Правовою підставою для відмови позивачу в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця відповідачем зазначено: відсутність у заявника умов, передбачених п. п. 1, 13 ч.1 ст.1 Закону № 3671.

Суд вважає, що вказане рішення є неправомірним, при цьому виходить із наступного.

У відповідності до ч.1 ст.1 Закону № 3671 біженцем є особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.

Згідно із ч.5 ст.5 Закону № 3671 особа, яка на законних підставах тимчасово перебуває в Україні, і під час такого перебування в країні її громадянської належності чи попереднього постійного проживання виникли умови, зазначені в пунктах 1 чи 13 ч.1 ст.1 цього Закону, внаслідок яких вона не може повернутися до країни свого походження і має намір бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, повинна звернутися до відповідного органу міграційної служби із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, до закінчення строку перебування на території України. Частиною 4 ст.8 Закону № 3671 передбачено, що рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймається на підставі письмового висновку працівника, який веде справу, і оформлюється наказом керівника органу міграційної служби.

Процедура попереднього розгляду заяви врегульована статтями 7 та 8 Закону, а також розділом ІV Правил, виходячи із змісту яких, у висновку обов'язково робиться посилання на використану інформацію про країну походження заявника, включаючи сторінки, назви інформаційних звітів, роки та найменування установ чи організацій, що його підготували, посилання на електронну адресу, якщо звіти було опубліковано в Інтернеті, та її співвідношення із змістом заяви та відомостями, отриманими під час співбесіди із заявником або його законним представником. Цей висновок повинен включати посилання на точну, актуальну інформацію з декількох джерел.

Також суд зазначає, що підтвердження обґрунтованості побоювань переслідування можуть отримуватись від особи, яка шукає статусу біженця, та незалежно від неї - з різних достовірних джерел інформації, наприклад із резолюцій Ради Безпеки ООН, документів і повідомлень Міністерства закордонних справ України, інформації, зібраної та проаналізованої Державним комітетом України у справах національностей та релігій, Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців, інших міжнародних, державних та неурядових організацій, із публікацій у засобах масової інформації.

Дослідивши висновок відповідача, який є підставою для відмови в оформленні документів, судом встановлено, що у порушення вищезазначених норм органом міграційної служби не зроблено жодного посилання на ситуацію в країні походження, існування або відсутності повстанської організації, про яку мовляв заявник, і відношення та зв'язку батька та брата до неї, відсутній аналіз щодо реальності зміни умов у країні походження, на які посилається при зверненні заявник. На думку суду у висновку відповідача без ретельного аналізу в'їзду позивача, роду занять під час дії візового документу, причини виїзду у 2011 році, перебування у третій країні, відповідач безпідставно зробив висновок щодо очевидної необґрунтованості заяви ОСОБА_2, мотивуючи зазначене виключно тим, що заявник не бажає повертатися до країни громадського походження, а бажає залишитися в Україні, працювати та одружитися, та тим, що звернення до міграційної служби відбулось після закінчення терміну дії візи.

Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд прийшов до висновку, що відповідач -суб'єкт владних повноважень, прийняв рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця ОСОБА_2 не у спосіб, що передбачений Законом, та без урахуванням всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування,

їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Статтею 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки судом під час розгляду справи встановлено, що відповідачем був неправомірно виданий наказ № 35 від 08.05.2012 року про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця то відповідно і позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування вказаного наказу про затвердження висновку щодо відмови в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також зобов'язання відповідача прийняти щодо позивача рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління у справах біженців ГУ ДМС України в Одеській області про визнання рішення неправомірним та його скасування, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Управління у справах біженців ГУ ДМС України в Одеській області № 35 від 08.05.2012 року про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту громадянину ОБГ (Палестина) ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зобов'язати Управління у справах біженців ГУ ДМС України в Одеській області прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту громадянину ОБГ (Палестина) ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Стеценко О.О.

23 серпня 2012 року.

.