06.08.2012
Справа № 2121/2426/2012
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 серпня 2012 року Цюрупинський районний суд
Херсонської області
у складі: головуючого судді Никифорова Є.О.,
при секретарі Герасименко І.В.,
за участю позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Цюрупинську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів,
встановив:
Позивач звернулася до суду з відповідним позовом в якому зазначає, що 29.02.2008 року Цюрупинським районним судом ухвалено рішення про розірвання шлюбу між нею та відповідачем. Від шлюбу вони з відповідачем мають двох дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, які після розірвання шлюбу залишилися проживати разом з позивачем. На підставі рішення суду від 29.02.2008 року відповідач зобов'язаний виплачувати аліменти на користь позивача на утримання їх спільних дітей у розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу). Позивач зазначає, що відповідач вводив в оману суд та виконавчу службу, заявляючи, що він безробітний. 25.04.2011 року виконавчою службою отримано довідку з місця роботи відповідача про його заробіток з 01.01.2008 року по 01.04.2011 року. Внаслідок цього утворилася заборгованість яка, згідно з розрахунком державного виконавця, станом на 09.12.2011 року, склала 51084,00 грн. Стверджує, що відповідач запевнив її, що заборгованість буде погашена, проте з грудня 2011 року він виїхав з України на роботу. Кошти по приїзду додому він не повернув. Просить стягнути з відповідача на її користь неустойку за прострочення сплати аліментів в сумі 576922,63грн. за період з 01.03.2008 року по 31.12.2010 року.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала та надала пояснення, що відповідають змісту її позовної заяви. Представник позивача зазначив, що позовна давність до даних правовідносин не підлягає застосуванню та просив позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач позов не визнав. В судовому засіданні пояснив, що він з 23.02.1994 року працює в ВАТ «Архангельский траловый флот», його робота пов'язана з постійним переміщенням. На цьому підприємстві він працював задовго до розірвання шлюбу і позивач як дружина не могла не знати про місце його роботи, крім того, вони обидва є громадянами Російської Федерації, деякі родичі позивача працюють на цьому ж самому підприємстві, де і він. Від сплати аліментів він ніколи не ухилявся, не приховував ні від кого своє місце роботи. Виконавчий лист про стягнення аліментів до ВАТ «Архангельский траловый флот», де він працює, не надходив. В судовому засіданні у справі про стягнення аліментів він не був присутній, але про наявність позову знав, подав суду заяву про його визнання. В період часу з 28 січня 2008 року по 21 листопада 2008 року перебував за місцем роботи у Російській Федерації, з березня по листопад 2008 року -в рейсі на судні. Прибувши, у листопаді 2008 року, до м. Цюрупинська він виявив в пошті виклики до виконавчої служби та з'явився до державного виконавця, якому повідомив, що в Україні він не працевлаштований. Аліменти сплачував у розмірі, визначеному державним виконавцем, регулярно. Прибувши, у листопаді 2011 року, до м. Цюрупинська отримав постанову державного виконавця про накладення арешту на його майно -будинок по АДРЕСА_1, за несплату аліментів в розмірі 58550,52 грн. Він запропонував позивачу частково сплатити цей борг в сумі 20000 грн., але вона наполягала на 40000 грн., яких у нього не було. 25.11.2011 року він написав до виконавчої служби заяву, в якій просив направити виконавчий лист за місцем роботи, але позивач проти цього заперечувала, тому цього зроблено не було. Прибувши, в червні 2012 року, до України, він сплатив заборгованість по аліментах у повному обсязі. Правильність розрахунку заборгованості, що виконаний державним виконавцем, він не оспорює. Зазначив, що позивач в будь-який час могла звернути виконавчий лист до виконання за місцем його роботи в порядку, передбаченому Конвенцією про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року між країнами СНД, учасницею якої є Україна, оскільки таке право їй неодноразово роз'яснювалося державним виконавцем. Також відповідач посилався на пропуск позивачем позовної давності, яка на його думку, в даному випадку становить один рік. Крім того, позивачем надано розрахунок неустойки за прострочення сплати аліментів, згідно з яким, пеня має складати 15303 грн. Просив суд в задоволенні позову відмовити.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 29.02.2008 року з відповідача стягнуто на користь позивача аліменти на утримання дітей: ОСОБА_4, 2001 р.н. та ОСОБА_5, 2002 р.н., в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23.01.2008 року. З цього часу відповідач сплачував аліменти в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісяця виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. З 05.03.2008 року виконавчий лист знаходився на виконанні ВДВС Цюрупинського РУЮ за місцем проживання боржника.
Судом також встановлено, що відповідач на момент присудження аліментів працював у ВАТ «Архангельский траловый флот», що підтверджується відповідними довідками, та працює там дотепер. У квітні 2011 року державним виконавцем ВДВС Цюрупинського РУЮ було отримано довідку про фактичний заробіток відповідача з 01.01.2008 року по 01.04.2012 року, на підставі якої ним обчислено заборгованість за аліментами, виходячи з фактичного заробітку (доходу) відповідача, що в повній мірі відповідає положенням ч. 1 ст. 195 СК України.
Станом на 09.12.2011 року, заборгованість склала 51084,00 грн. і відповідачем правильність обчислення її розміру державним виконавцем не оспорюється. У червні 2012 року відповідач сплатив заборгованість по аліментах, яка визначена з урахуванням його фактичного заробітку.
Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача про відсутність його вини у виникненні заборгованості, оскільки останній був обізнаний про свій обов'язок сплачувати аліменти в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23.01.2008 року, але сплачував їх як безробітний, у значно меншому розмірі, ніж визначений судом. Той факт, що позивач не направила виконавчий лист до виконання за місцем його роботи в порядку, передбаченому Конвенцією про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року, суд не вважає обставиною, що виключає вину відповідача у несплаті ним аліментів у повному обсязі.
Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»№ 3 від 15.05.2006 року, передбачена ст. 196 СК відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
В ході розгляду справи не встановлено таких обставин, як несвоєчасна виплата заробітної плати, затримка або неправильне перерахування аліментів банками, інших обставин, які б свідчили, що заборгованість виникла з незалежних від платника аліментів та поважних причин.
Не ґрунтуються на законі доводи відповідача про те, що до вимог про стягнення неустойки за несвоєчасну сплату аліментів застосовується позовна давність в один рік, відповідно до положень пункту 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 СК України, до вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених частиною другою статті 72, частиною другою статті 129, частиною третьою статті 138, частиною третьою статті 139 цього Кодексу. Таким чином, до вимог про стягнення неустойки за несвоєчасну сплату аліментів позовна давність не застосовується.
Судом перевірено правильність нарахування позивачем суми пені, яка розрахована у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів, за кожен місяць окремо, за кожен день прострочення. Розрахунок пені, наданий відповідачем, передбачає нарахування пені лише за один місяць, в якому виникла заборгованість, а не за кожен день прострочення, як передбачено ст. 196 СК України, а тому не може бути прийнятий судом.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст. 196 Сімейного кодексу України, суд,
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 неустойку за прострочення сплати аліментів станом на 31.12.2011 року в сумі 576922 грн. 63 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 3219 грн.
На рішення протягом десяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Херсонської області через Цюрупинський районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Є.О.Никифоров