Справа № 2-7467/12

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"12" вересня 2012 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Лужецької О.Р.

за участю секретаря Цибулюк М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, суд -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача про розірвання шлюбу, посилаючись на те, що подружнє життя з відповідачем не склалося, вони не підтримують подружні стосунки, не ведуть спільне господарство, відповідач неодноразово учиняє сварки, скандали, застосовує по відношенню до позивачки фізичну силу, поводить себе агресивно. Неодноразовими свідками подій знущання та приниження гідності та зневажливого ставлення відповідача до позивачки були неповнолітні діти, що негативно впливає на їх розвиток та розуміння родинних цінностей. Вважає, що подальше спільне життя з відповідачем суперечать інтересам сім'ї. За таких обставин збереження шлюбу та подальше сумісне життя, як і примирення є неможливим.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити, пославшись на обставини викладені в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.ст. 21, 24 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Судом встановлено, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають в зареєстрованому шлюбі з 11 жовтня 1997 року, про що зроблено актовий запис № 473 Відділом реєстрації актів громадянського стану Харківського району м. Києва /а.с.3/.

Від шлюбу сторони мають малолітніх доньок ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с.4,5/.

Після розірвання шлюбу малолітні доньки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишаться проживати з позивачкою.

В судовому засіданні позивачка пояснила, що відповідач постійно пред'являє їй необґрунтовані претензії, що робить спільне життя нестерпним, тому що відповідач постійно ганьбить, ображає та принижує її честь і гідність. Неодноразово відповідач поводив себе агресивно та застосовував фізичну силу. На думку позивачки небажання відповідача розлучатися полягає в майновому питанні, пов'язаному з розподілом спільного майна, а також в пільгах, які позивачка може отримувати як інвалід І групи.

ОСОБА_1 зверталася до органів міліції, посилаючись на те, що 27.11.2010 року між нею та відповідачем виник конфлікт словесного характеру з приводу розподілу майна, на підтвердженням є постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 03.12.2010 року /а.с. 7/.

14.08.2012 року позивачка зверталася до Управління праці та соціального захисту населення Дарницького району м. Києва з заявою № 4 про припинення нарахування та виплати ОСОБА_2 допомоги за доглядом за інвалідом 1-ої групи ОСОБА_1, посилаючись на те, що відповідач не надає жодної копійки на купівлю одягу, ліків та продуктів харчування як для дітей так і для особистих потреб позивачки, у зв'язку з чим в її родині склалося скрутне матеріальне становище так як коштів, які вона отримує у вигляді пенсії як інвалід 1-ої групи не вистачає для життя та виховання дітей та склалася така ситуація, що вона змушена відмовитися від купівлі ліків /а.с. 31/.

На підставі заяви ОСОБА_1 ОСОБА_2 припинено виплату компенсації фізичній особі, яка надає соціальні послуги (а.с.32).

В судовому засіданні відповідач пояснив, що не бажає розлучатися з позивачкою, оскільки він посилається на те, що позивачка є інвалідом 1-ої групи, а за нею потрібний постійний догляд. Відповідач визнав, що за час проживання з позивачкою він два рази агресивно поводив себе під час кварки та застосовував фізичну силу, але все це було зумовлено тим, що позивачка не хотіла продавати квартиру.

Відповідач надав в судове засідання пояснення, якими заперечував проти розлучення з позивачкою /а.с. 23-26/.

Відповідно до ст.112 Сімейного кодексу України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім»ї державою полягає, зокрема, в тому,що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Частиною 1 ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з п.27 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції " виходячи з принципу процесуального рівноправ»я сторін та враховуючи обов»язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Спільне життя між сторонами не склалося із-за різних поглядів на життя, внаслідок чого між сторонами постійно виникали суперечки, неодноразово відповідач піднімав руку на позивачку, що було визнано відповідачем в судовому засіданні. Сторони втратили почуття любові та поваги один до одного. Примирення між сторонами неможливе. На час розгляду справи про розірвання шлюбу майновий спір між сторонами відсутній.

Враховуючи викладене вбачається, що розлад між подружжям носить не тимчасовий характер. Сторони не підтримують подружні стосунки, не ведуть спільне господарство, подальше збереження шлюбу суперечитиме інтересам сім`ї.

За таких обставин суд вважає, що сім'я сторін розпалась остаточно, існує формальноі зберегти її неможливо, тому позов має бути задоволений.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати в розмірі 107 грн. 30 коп. судового збору.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 208, 212, 213, 215, 218 ЦПК України та на підставі ст.110,112, 113, ч.2 ст. 114 Сімейного Кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Шлюб укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та зареєстрований 11 жовтня 1997 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Харківського району м. Києва, актовий запис № 473 - розірвати.

Шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 судовий збір в розмірі 107 грн. 30 коп.

Після розірвання шлюбу прізвище дружини залишити «ОСОБА_1».

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м.Києва через Дарницький районний суд м.Києва протягом десяти днів з часу його проголошення.

Суддя О.Р.Лужецька