АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/490/2260/12 Справа № 2-303/11 Головуючий у 1 й інстанції - Цаберябий Б.М. Доповідач - Міхеєва В.Ю.

Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2012 року

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Міхеєвої В.Ю.

суддів Гайдук В.І., Макарова М.О.

при секретарі Бондаренко В.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 16 грудня 2011 року

у справі за позовом прокурора Криничанського району Дніпропетровської області в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення збитків, спричинених злочином,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2011 року прокурор Криничанського району Дніпропетровської області звернувся до суду з позовною заявою в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення збитків, спричинених злочином.

Рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 16 грудня 2011 року позовні вимоги задоволені, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 матеріальні збитки в сумі 16128 грн. та 197 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, зокрема, що суд, обґрунтовуючи своє рішення з урахуванням висновку експертизи, проведеної в рамках кримінальної справи, взяв до уваги доказ, отриманий з порушенням порядку, встановленого законом.

Вислухавши учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду -зміні з наступних підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що постановою Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 30 грудня 2010 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 березня 2011 року, ОСОБА_2 на підставі ст. 1 п. «в»Закону України «Про амністію»від 12 грудня 2008 року звільнено від кримінальної відповідальності за скоєння ним злочину, передбаченого ч.1 ст. 186 КК України - відкрите викрадення чужого майна (а.с. 8,10).

Частиною 4 ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України передбачено підстави звільнення від доказування, а саме якщо вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Провадження у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_2 було закрито на підставі акту Амністії, що не є реабілітуючою підставою. Вироком суду відповідача виправдано не було, останній на винесенні такого вироку не наполягав, тому його вина у скоєнні ним злочину, за яким йому було пред'явлено обвинувачення, фактично доведена.

У той же час, інші обставини, зокрема, розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню, мають бути доведені сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, у загальному порядку.

Ухвалюючи рішення про стягнення суми збитків, завданих позивачці діями ОСОБА_2, у розмірі 16128 грн., суд виходив з того, що дана сума встановлена шляхом натурного обстеження в рамках розслідування кримінальної справи за методикою оцінки майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 1891 від 10 грудня 2003 року.

Судова колегія не погоджується з таким висновком суду, оскільки він суперечить нормам, встановленим ст. 1192 ЦК України, яка зобов'язує відповідальну за шкоду особу відшкодувати заподіяні збитки в натурі або у повному обсязі.

Згідно ч.2 цієї статті розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як убачається з Висновку про незалежну експертну оцінку ринкової вартості фундаментних блоків від 25 серпня 2010 року (надалі -Висновок), було встановлено не реальну, а рекомендовану вартість 12-ти фундаментних блоків (а.с.11).

Крім того, Методика оцінки майна, на яку посилався суб'єкт оціночної діяльності при складанні Висновку, у редакції, яка діяла на час проведення оцінки, застосовується для оцінки майна під час приватизації (корпоратизації). Відповідно до цієї Методики проводиться оцінка об'єктів у матеріальній формі (крім земельних ділянок), об'єктів у нематеріальній формі та цілісних майнових комплексів.

Тому Висновок від 25 серпня 2010 року як доказ, судова колегія не вважає допустимим та не бере його до уваги.

Не можна взяти до уваги і Висновок про незалежну експертну оцінку вартості фундаментних блоків, складений Криничанським колективним підприємством «УКС», згідно якого станом на 01 березня 2012 року реальна вартість 12 фундаментних блоків ФБС-4, 1998 року випуску складає 6300 грн., оскільки цей Висновок було отримано позивачкою під час розгляду справи апеляційним судом без призначення судом судової товарознавчої експертизи (а.с.94-96).

У матеріалах справи міститься Висновок № 3848-11 судової товарознавчої експертизи, складений 05 грудня 2011 року на підставі ухвали суду першої інстанції Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз (надалі -експертний висновок), згідно якого дійсна вартість 12 фундаментних блоків ФБС-4 станом на час проведення експертизи складає 3252 грн. 96 коп. (а.с.57-60).

Судова колегія вважає зазначений висновок належним та допустимим доказом, оскільки він складений старшим судовим експертом лабораторії економічних досліджень Дніпропетровського НДІСЕ Гайдук В.А., яка має вищу освіту за фахом «товарознавство», кваліфікацію судового експерта 3-го класу по спеціальності 12.1. «Оцінка машин, обладнання, сировини та товарів народного споживання»та була попереджена про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384,385 КК України. Дослідження проводилися методом візуального контролю з урахуванням маркувальних реквізитів.

Тому стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 підлягає сума збитків, визначена експертним висновком № 3848-11 від 05 грудня 2011 року, а рішення суду першої інстанції в цій частині слід змінити.

Відповідно до ч.3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Прокурор, який звернувся в інтересах ОСОБА_3 до суду із зазначеним позовом, відповідно до п.30 ч.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», який діяв на час подання позовної заяви, був звільнений від сплати державного мита.

Судом першої інстанції ці обставини не було взято до уваги та помилково стягнуто з відповідача на користь позивачки 197 грн. судового збору, тому рішення в цій частині підлягає зміні.

Згідно ст.4 Закону України «Про судовий збір», який діє з 01 листопада 2011 року, з ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір на користь держави в розмірі 214,6 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 16 грудня 2011 року змінити, зменшивши розмір стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 матеріальних збитків до 3252 (трьох тисяч двохсот п'ятдесяти двох) грн.96 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 214 (двісті чотирнадцять) грн.60 коп., змінивши рішення суду в цій частині.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді