АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/490/8178/12 Справа № 429/3638/12 Головуючий у 1 й інстанції - Головіна В.О. Доповідач - Варенко О.П.
Категорія
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 вересня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Варенко О.П.,
суддів -Григорченка Е.І., Міхеєвої В.Ю.,
при секретарі - Синенко Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу
за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»
на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2012 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»про відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2012 року позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення моральної шкоди, посилаючись на те, що знаходився у трудових відносинах з відповідачем, отримав професійні захворювання внаслідок тривалої роботи в умовах шкідливих факторів.
Згідно висновку МСЕК від 14.09.2009 року йому встановлено 65 % втрати професійної працездатності первинно, він визнаний інвалідом третьої групи безстроково.
Вважає, що внаслідок втрати працездатності йому спричинено моральну шкоду, яку він оцінює у 70000 грн. та просить стягнути зазначену суму з відповідача.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2012 року позов задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 6500 гривень; вирішено питання щодо судових витрат.
В своїй апеляційній скарзі ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля»посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування судового рішення й ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Сторони в судове засідання не з'явились: апелянт з невідомих суду причин, про час розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить його розписка про одержання судової повістки, позивач просив справу розглянути у його відсутність.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судове рішення скасуванню чи зміні не підлягає, виходячи з наступного.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивач втратив професійну працездатність, став інвалідом, постійно відчуває наслідки професійних захворювань, змушений вживати лікарські препарати, йому важко займатися фізичною працею. Все це викликає почуття неповноцінності і приводить до порушення психічної рівноваги, а тому, у зв'язку із внесеними до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" змінами від 23.02.2007 року, відшкодувати завдану йому втратою працездатності моральну шкоду повинен роботодавець, який не створив безпечних умов праці.
Встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, що позивач знаходився у трудових відносинах з ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля». При цьому працював на різних підземних посадах із повним робочим днем у шахті та був звільнений у зв'язку з невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров'я. За час роботи він отримав професійні захворювання. Згідно висновку Дніпропетровської обласної МСЕК від 14.09.2009 року позивачу встановлено первинно сукупно 65% втрати професійної працездатності, він визнаний інвалідом третьої групи безстроково.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких ч. 2 указаної статті цього Кодексу покладено на власника або уповноважений ним орган.
Згідно абзацу 9 пункту 5 Рішення Конституційного Суду України №20-рп/2008 від 08.10.2008 року, положеннями пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього пункту 10, пункту 11 розділу І Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до вказаного закону. Проте, право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 1167 ЦК України та ст.237-1 КЗпПУ їм надано право відшкодувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавством розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам ст.22 Конституції України.
Відповідно до ст.23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Вирішуючи питання про розмір завданої позивачу моральної шкоди, суд першої інстанції врахував значні тяжкі зміни його життєвих зв'язків, ступінь втрати ним професійної працездатності, глибину фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого та позбавлення його можливості їх реалізації, інші обставини справи, з урахуванням вимог розумності і справедливості обгрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди суму 6500 грн.
Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що наведені в апеляційній скарзі доводи відповідача висновків місцевого суду не спростовують, зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтами норм права, а з матеріалів справи вбачається, що передбачені ст. 309 ЦПК України підстави для скасування судового рішення або його зміни відсутні, і оскаржуване рішення судом першої інстанції ухвалене з додержанням норм процесуального права та у відповідності з нормами матеріального права.
Керуючись ст.ст.209, 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»- відхилити.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з цього часу.
Головуючий
Судді