ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
02.11.06р. | Справа № 33/187-06 |
За позовом: відкритого акціонерного товариства „Нікопольський завод феросплавів”, м. Нікополь
до відповідача 1: корпорації „Науково-виробнича інвестиційна група „Інтерпайп””, м. Дніпропетровськ
до відповідача 2: закритого акціонерного товариства „Єнакіївський коксохімпром”, м. Єнакієве Донецької області
про: стягнення 2299 грн. 37 коп. недостачі
Суддя Разіна Т.І.
Представники:
від позивача: не явився
від відповідача 1: не явився
від відповідача 2:. не явився
в засіданні приймали участь: -
Суть спору:
Відкрите акціонерне товариство „Нікопольський завод феросплавів” звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача 1- корпорації „Науково-виробнича інвестиційна група „Інтерпайп” та до відповідача 2 - закритого акціонерного товариства „Єнакіївський коксохімпром” про стягнення з належного відповідача вартості вагової недостачі коксової продукції на суму 2299 грн. 37 коп. (з ПДВ та ж/д тарифом) за договором поставки № У1631\2002\881 від 17.06.2003 року, а також витрати по справі.
Позивач надав заяву від 16.10.06 року за вих. № 6099-4016 в порядку ст. 22 ГПК України, в якій просить вартість недостачі в сумі 2299 грн. 37 коп. стягнути з відповідача 2 –закритого акціонерного товариства „Єнакіївський коксохімпром” (ст. ст. 4, 161-162, 164, 203, 246 ЦК УРСР), так як відповідач 1 не мав доступу до вантажу, а відповідач 2 вантажив, визначав вагу, заповнював накладні, відправляв вантаж.
Представник позивача позов та доповнення підтримав та просить задовольнити вимоги в заявленій сумі.
Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву від 02.10.06 за вих. № 1086 просить суд в позові відмовити, мотивуючи тим, що позивач при прийманні продукції порушив п. п. 5, 13, 14, 21, 27 Інструкції П-6; не надав документів про зважування вантажу на 100 тонних вагах, недостача встановлена без переважування тари шляхом порівняння ваги „нетто” продукції, яка була вказана в накладних, з вагою „нетто” яку позивач вирахував при перерахунку тари по трафарету на кожен вагон від ваги „брутто”, тобто позивач порушив установлений Інструкцією П-6 порядок приймання вантажу, а тому приймання продукції не може вважатись проведеним згідно встановленого порядку.
Відповідач 2 надав відзив на позов № 014-3114 від 03.10.06 р., в якому позов не визнає, мотивуючи тим, що: виявлена недостача зафіксована актом приймання продукції № 3330 від 17.06.03, який складений в порушення Інструкції П-6, а саме п. 14 (недостача встановлена без зважування тари шляхом порівняння ваги нетто продукції, яка була вказана в накладних, з вагою потягів від ваги брутто, визначеному при зважуванні; приймання продукції проводилось з участю представника відповідача 2, але без разового посвідчення ; порушено п.4.3 ГСТУ 322-12-2-94. Просить суд в позові відмовити.
В засіданні оголошувалась перерва згідно ст. 77 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, заслухавши попередні пояснення представників сторін, суд
В С Т А Н О В И В :
27-30 грудня 2002 року між корпорацією „Науково-виробнича інвестиційна група „Інтерпайп” (далі відповідач-1) та ВАТ “Нікпопольський завод феросплавів” (далі позивач) було укладено договір № У1631\2002\881. Договір укладено з специфікаціями та додатковою угодою №3086 від 30.09.03.
Відповідно до умов договору корпорація (продавець) зобов’язується поставити і передати у власність покупця (позивач по справі) продукцію, в подальшому товар, а покупець прийняти і оплатити цю продукцію, асортимент, кількість і ціна якої вказана в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до цього договору і які є невід’ємною його частиною.
Цивільний Кодекс України (далі ЦК України) набрав чинності з 01.01.2004р. Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України –ЦК Української РСР втратив чинність з 01.01.2004р.
Згідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовується до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Поставка товару здійснювалась залізничним транспортом.
Згідно з п. 6.1 договору сторони узгодили, що приймання продукції по кількості і якості проводиться відповідно до Інструкцій П-6, П-7.
Позивач платіжними дорученнями № 39060 від 24.06.03 сплатив відповідачу 1 - 3243614,70 грн. 39 коп. (а.с.29).
Як вбачається з матеріалів справи, на адресу позивача вантаж надійшов на станцію призначення Нікополь Придніпровської залізниці від вантажовідправника - ЗАТ акціонерного товариства „Єнакіївський коксохімпром” ( відповідач -2 по справі) 22 червня 2003 року у відповідності до залізничних накладних (а.с. 23-28).
Прибув вантаж – коксовий горішок 10-25, кокс доменний, коксовий дріб’язок 0-10 доменний 25 мм і більше - у справних, не пошкоджених вагонах та виданий позивачу без перевірки ваги згідно п. 52 Статуту залізниць України, що підтверджується штемпелем на залізничних накладних ( а.с. 21-25).
Із матеріалів справи вбачається, що приймання продукції проведено позивачем за участю представників громадськості та була виявлена вагова недостача коксу в 6-ти вагонах в розмірі 6,5 тонн (фізична вага), що підтверджується актами № 3334/1 від 23.06.03 та № 3334/2 від 24.06.2003 року про приймання продукції по кількості.
Акти складені за участю представників громадськості за посвідченнями (а.с.21-22).
Вказані посвідчення видані представникам з порушення п.21 Інструкції П-6.
Загальна вартість недостачі, згідно розрахунку позивача становить 3,55 т що складає 2299 грн. 37 коп., яку позивач просить стягнути з відповідача -2.
Як вбачається із спірних актів про приймання продукції по кількості, складених за участю представників громадськості недостача виникла із-за не правильного визначення ваги відправником.
Позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне: із матеріалів справи вбачається , що відповідач -2 являється вантажовідправником продукції. Згідно ст. 22 Статуту залізниць України накладні по яким відповідач -2 відвантажив на адресу позивача продукцію - кокс доменний 25 мм і більше є договором на надання послуг з перевезення. Тобто спірні відносини між позивачем та відповідачем -2 виникли не з договору постачання, а з договору залізничного перевезення, який укладений між відповідачем-2 та залізницею на користь позивача - вантажоотримувача.
Відповідальність за збереження вантажу, своєчасність його поставки відправник несе відповідно до чинного законодавства України - постанови КМУ України від 06.04.1998 р. № 457 „Про затвердження Статуту залізниць України, Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості( № П-6). Так згідно з п. 24 постанови КМУ України №457 від 06.04.1998 р. вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.
Приймання продукції відбулося згідно з Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю П-6 ( далі –„Інструкція П-6”) за участю представника громадськості.
Пунктом 14 вказаної Інструкції встановлюється порядок перевірки ваги нетто, згідно якого при неможливості переваження продукції без тари, визначення ваги нетто здійснюється шляхом перевірки ваги брутто в момент отримання продукції і ваги тари після звільнення її із під продукції.. Результат перевірки оформлюється актом. Визначення ваги нетто шляхом відрахування ваги тари із ваги брутто за даними, зазначеними в транспортних документах, без перевірки фактичної ваги брутто і ваги тари не допускається. Із матеріалів справи не вбачається, що позивачем не здійснено переважування тари вагону для визначення ваги нетто. З наданого акту приймання продукції не вбачається, що позивач визначив вагу в спосіб, зазначений в Інструкції.
Посилання позивача на ГСТУ 322-12-2-94 (яким встановлено порядок визначення маси нетто по різниці маси навантаженої групи вагонів (брутто) і маси порожніх вагонів (тари), зазначеній на їх трафаретах) та на п. 3.4 зазначеного ГСТУ (за яким допускається використовувати для визначення маси при надходженні партії коксу масову долю загальної вологи, визначену у постачальника і вказану в сертифікаті якості) судом не приймається з огляду на наступне:
Пунктом 3.4 ГСТУ 322-12-2-94 передбачено, що відбір проб коксу у споживача повинен здійснюватись за ГСТУ 23083 в момент розвантаження вагонів з коксом. Показник масової долі загальної вологи, що встановлений споживачем, використовують для визначення сухої маси при надходженні партії коксу.
Відповідно до Методики контрольної перевірки маси партії коксу, що надходить до споживача (в перерахунку на суху речовину), масу коксу (нетто) визначають за різницею маси завантаженої групи вагонів –тари, вказаної на трафаретах. Для визначення масової долі загальної вологи у коксі при надходженні відбирають та готують пробу за ГОСТ 22083.
Також п. 3.4 ГСТУ 322-12-2-94 передбачено, що допускається використовувати для визначення сухої маси партії коксу, що надійшла, масову долю загальної вологи, визначеного у постачальника та вказану в документі про якість.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.
Судові витрати по справі покласти на позивача відповідно до ст. 49 ГПК України.
Керуючись статтями 33, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позову відмовити.
Суддя Т. Разіна