ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
01.11.06р. | Справа № А17/297-06 |
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Альматея Ойл”, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області
до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000542301/0/4943 від 22.03.2006р.
Суддя —Стрелець Т. Г.
Секретар судового засідання —Хохлова Т. А.
Представники:
від позивача: Медведєва Л.В., довіреність без номеру від 01.09.2006р., юрист;
від відповідача: Піскова А.В., довіреність № 45729/10/100 від 31.10.2005р., головний державний податковий ревізор-інспектор; Перепелиця В.П., довіреність № 43521/10/100 від 14.09.2006р., завідувач сектору.
Суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Альматея Ойл” (у подальшому —позивач) звернулось до господарського суду з позовом про визнання недійсним акту ненормативного характеру —податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську (у подальшому —відповідач) від 22.03.2006р. №0000542301/0/4943, яким позивачеві визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 177168,00 грн., у тому числі 118112,00 грн. —основний платіж, 59056,00 грн. —штрафні (фінансові) санкції.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач помилково трактує виконання позивачем своїх зобов’язань за договором №7-09-0051-05-03 неналежним чином як передачу товару на схов і, відповідно, помилково зменшує податковий кредит з податку на додану вартість з посиланням на пп. 3.2.2 п. 3.2 ст. 3 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР (у подальшому —Закон “Про ПДВ”).
Відповідач проти позовних вимог заперечує, зазначає, що підставою для зменшення податкового кредиту стало те, що позивачем здійснювались операції, які не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість, а саме операції з передачі майна на схов (відповідальне зберігання).
Клопотанням, поданим в матеріали справи 09.10.2006р., позивач змінив позовні вимоги і просить суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0000542301/3 від 23.08.2006р., яким позивачеві визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 177168,00 грн., у тому числі 118112,00 грн. —основний платіж, 59056,00 грн. —штрафні (фінансові) санкції.
У судовому засіданні 01.11.2006р. була проголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Дослідивши докази, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, —
В с т а н о в и в :
Відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питання дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 07.04.2005р. по 30.09.2005р., за результатами якої був складений Акт від 13.02.2006р. №23-108/33381862.
Актом перевірки було встановлено порушення позивачем пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону “Про ПДВ”, внаслідок чого позивач безпідставно відніс до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 353889,00 грн., внаслідок чого було зменшено від’ємне значення об’єкту оподаткування в сумі 235777,00 грн. та донараховано ПДВ у розмірі 118112,00 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення від 22.02.2006р. №0000542301/0/4943, яким позивачеві було визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 177168,00 грн., у тому числі 118112,00 грн. —основний платіж, 59056,00 грн. —штрафні (фінансові) санкції.
Внаслідок адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення, скарги позивача були залишені без задоволення, а відповідачем було винесене нове податкове повідомлення-рішення від 23.08.2006р. №0000542301/3, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 177168,00 грн., у тому числі 118112,00 грн. —основний платіж, 59056,00 грн. —штрафні (фінансові) санкції.
З матеріалів справи і пояснень представників сторін вбачається наступне:
– 13.07.2005р. між позивачем (замовник) і ВАТ “Нафтохімік Прикарпаття” (виконавець) був укладений Договір про надання послуг №7-09-0051-05-03, відповідно до якого виконавець приймає на себе зобов’язання здійснювати для замовника такі послуги: налив нафтопродуктів замовника, які знаходяться на відповідальному зберіганні виконавця, в цистерни, перевезення нафтопродукти по території України, отримання сировини та нафтопродуктів для замовника на умовах франко-резервуар виконавця;
– 31.07.2005р. між позивачем (покупець) і ВАТ “Нафтохімік Прикарпаття” (продавець) був укладений Договір купівлі-продажу №7-09-0049-05-03, відповідно до якого продавець зобов’язується передати у власність, а покупець прийняти і оплатити нафтопродукти –бензин А-92 в кількості 973,9099 тонн загальною вартістю 2123337,84 грн., в тому числі ПДВ 353889,64 грн.;
– з наведеного вбачається, що ПДВ у розмірі 353889,64 грн. був сплачений позивачем у зв’язку з виконанням договору купівлі-продажу, а не договором надання послуг, тобто вказана сума була перерахована у зв’язку з купівлею товару;
– виконання договору купівлі-продажу підтверджується видатковою накладною №103210 від 31.07.2005р., податковою накладною №103210 від 31.07.2005р., платіжним дорученням №53 від 29.08.2005р. на суму 2123337,84 грн., у тому числі ПДВ 353889,64 грн., призначення платежу: за бензин А-92 згідно договору поставки №7-09-0049-05-03 від 31.07.2005р.
Суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі на підставі наступного.
У відповідності з п. 1.7 ст. 1 Закону “Про ПДВ” податковий кредит –це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону “Про ПДВ” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.5. ст. 5 Закону “Про ПДВ” передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій —або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п. 1.4 ст. 1 Закону “Про ПДВ” поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.
З наведеного вбачається, що бензин А-92 був придбаний і сплачений позивачем у зв’язку з виконанням договору купівлі-продажу, а не відповідального зберігання.
Той факт, що 31.07.2005р. за актом приймання-передачі вказаний бензин був переданий на умовах франко-термінал ВАТ “Нафтохімік Прикарпаття” не може перешкоджати віднесенню сплаченої суми ПДВ до складу податкового кредиту, оскільки вказана сума була сплачена позивачем саме за товар, а не у якості винагороди за послуги зберігання на франко-терміналі.
З огляду на вказане, посилання відповідача на пп. 3.2.2 п. 3.2 ст. 3 Закону “Про ПДВ”, відповідно до якого не є об'єктом оподаткування операції з передачі майна у схов (відповідальне зберігання), а також у лізинг (оренду), крім передачі у фінансовий лізинг, є необґрунтованими і не відповідають дійсним обставинам справи.
У відповідності з ч.ч. 2, 4 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову; суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
У порушення наведеної норми відповідачем не надано належних і допустимих доказів того, що відповідачем було неправомірно віднесено до складу податковго кредиту суму ПДВ у зв’язку з придбанням товару.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 23.08.2006р. №0000542301/3 винесене відповідачем неправомірно і має бути визнане недійсним у повному обсязі.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 160, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, —
П о с т а н о в и в :
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Альматея Ойл” задовольнити повністю.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську від 23.08.2006р. №0000542301/3, яким Товариству з обмеженою відповідальністю “Альматея Ойл” визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 177168,00 грн., у тому числі 118112,00 грн. — основний платіж, 59056,00 грн. —штрафні (фінансові) санкції.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Альматея Ойл” (51914, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул.. Петровського, 251, р/рахунок 26003051800772 в ПриватБанку м. Дніпродзержинська, МФО 305965, код ЄДРПОУ 3381862) 3 грн. 40 коп. судового збору.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження або апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.
Суддя Т. Г. Стрелець
06.11.2006р.