АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2012 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва, в складі:

головуючої судді Одинця В.М.,

суддів Присяжнюка О.Б., Бовтрук В.М.

прокурора Карпук Ю.А.

скаржника ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляцію ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду міста Києва від 19 липня 2012 року.

Вказаною постановою суду відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії Генерального прокурора України та прокурора м. Києва, в якій він просив визнати факт недотримання Генеральною прокуратурою України та прокуратурою м. Києва кримінально-процесуального законодавства щодо неприйняття рішення в порядку ст. 96 КПК України по 24 пакетам його заяв про злочин та визнати їх протизаконними.

В обґрунтування вказаного рішення суд зазначив, що вимоги скарги щодо визнання незаконними дії (бездіяльність) прокурора м. Києва безпідставні, оскільки судом не встановлено доказів звернення ОСОБА_1 з заявами від 15.05.2012 року до прокуратури м. Києва., а зобов'язання Генерального прокурора України та прокурора м. Києва прийняти по його заявам про злочин процесуальне рішення не лежать площині компетенції суду, яка визначена положеннями Кримінально-процесуального кодексу України.

Крім того, судом взято до уваги, що звернення ОСОБА_1, які були предметом судового розгляду, не були заявами про злочини, а тому Генеральною прокуратурою правомірно не приймались рішення в порядку ст. 97 КК України, а надавались відповіді до вимог Закон України «Про звернення громадян».

Не погоджуючись з вказаною постановою ОСОБА_1 подав апеляцію, в якій просить скасувати постанову суду, а матеріали скарги повернути на новий судовий розгляд.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає про помилковість висновків суду при вирішенні до якої категорії заяв відносяться його заяви про злочини, і в якому порядку вони підлягали вирішенню, вказуючи при цьому, що він звертався до прокуратури в порядку ст. 96, а не ст. 97 КПК України.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 16 травня 2012 року звернувся до Генеральної прокуратури України з заявами про злочин, а саме, з явками з повинною, повідомляючи про свій злочин, передбачений ст. 383 КПК України.

28 травня 2012 року за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про порушення кримінальної справи щодо нього за завідомо неправдиві повідомлення про вчинення злочину, листом заступника начальника ГУ ГПУ повідомлено, що в зв'язку з тим, що в заяві не наведено достатніх даних, що вказують на ознаки злочину, підстав для перевірки в порядку кримінально-процесуального закону не вбачається.

Не погоджуючись з порядком вирішення його заяви про злочин, ОСОБА_1 звернувся до суду з скаргою на бездіяльність Генеральної прокуратури та прокуратури м. Києва та просив визнати незаконною бездіяльність Генеральної прокуратури України при розгляді його заяв про злочин від 16 травня 2012 року та зобов'язати прийняти по його заяві рішення в порядку ст. 97 КПК України.

Перевіряючи доводи апеляції ОСОБА_1, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо відсутності належних повноважень у суду для визнання незаконними бездіяльність органів прокуратури та зобов'язання прокурора вчиняти будь-які дії, оскільки оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів дізнання, слідства та прокуратури під час організації перевірки заяв і повідомлень про злочини розглядаються у межах кримінального, а не адміністративного судочинства, суд не наділений правом визнавати бездіяльність прокурора неправомірною та незаконною, в зв'язку з чим не вбачає підстав для задоволення апеляції та скасування постанови суду в цій частині.

Доводи апеляції ОСОБА_1 щодо помилковості висновків суду в тій частині, що його звернення не є заявами про злочин, колегія суддів відкидає як необґрунтовані.

Так, як вбачається з матеріалів скарги ( а.с. 8), в заяві від 16.05.2012 року № 1-с ОСОБА_1 вказуючи на свій злочин, який на його думку полягав у завідомо неправдивому повідомленні, та просив в порядку ст. 97 КПК України надати вмотивовану постанову Генеральної прокуратури України, в порядку ст. 96 КПК України. При цьому, зазначена скарга містила незгоду ОСОБА_1 з невиконанням Генеральною прокуратурою постанов Печерського районного суду м. Києва, і містила лише суб'єктивну оцінку дій Генерального прокурора, і в понятті ст. 94-98 КПК України не являлась заявою про злочин, чим фактично є явка з повинною, а тому не підлягала розгляду в порядку ст. 96-97 КПК України.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, листом ГСУ ГПУ від 27 06 2012 р. ОСОБА_1 було повідомлено, що Солом»янським РУ розслідується кримінальна справа порушена за фактом умисного вбивства ОСОБА_2, який зник 17 04 03 р.. Хід даної справи контролюється Генеральною прокуратурою України. Всі заяви ОСОБА_1 були розглянуті ГПУ та на них дані обґрунтовані відповіді в порядку Закону України «Про звернення громадян».

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни постанови.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 19 липня 2012 року, якою відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1 на протизаконні дії Генерального прокурора України та прокурора м. Києва, в якій він просив визнати факт недотримання Генеральною прокуратурою України та прокуратурою м. Києва кримінально-процесуального законодавства щодо неприйняття рішення в порядку ст. 97 КПК України по 24 пакетах заяв про злочин та визнати їх протизаконними - залишити без змін.

СУДДІ:

__________________ ________________ _______________