РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2012 року Справа № 5019/662/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Василишин А.Р.

судді Юрчук М.І. ,

судді Крейбух О.Г.

при секретарі Довгалюк О.П.

за участю представників сторін:

позивача: Смоленська А.В. (довіреність № 49 від 16 липня 2012 року)

відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендком Симонів" на рішення господарського суду Рівненської області від 19 червня 2012 року р. у справі № 5019/662/12 (суддя Горплюк А.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАКО Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендком Симонів"

про стягнення в сумі 912 435 грн. 36 коп..

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АМАКО Україна" (надалі-Позивач) звернулось в господарський суд Рівненської області з позовною заявою (а.с. 2-7) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендком Симонів" (надалі -Відповідач) про стягнення 751 311 грн. 58 коп. заборгованості, 125 818 грн. 23 коп. штрафу, 17 959 грн. 63 коп. пені, 12 086 грн. 75 коп. річних та 5 259 грн. 17 коп. інфляційних.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 19 червня 2012 року (а.с. 88-91) з підстав, вказаних у даному рішенні, позов задоволено. Стягнуто з Відповідача 751 311 грн. 58 коп. заборгованості, 125 818 грн. 23 коп. штрафу, 17 959 грн. 63 коп. пені, 12 086 грн. 75 коп. річних, 5 259 грн. 17 коп. інфляційних та 18 248 грн. 71 коп. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції Відповідач, звернувся з апеляційною скаргою (а.с. 95-97) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Рівненської області від 19 червня 2012 року в даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, з підстав, вказаних у цій апеляційній скарзі.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу (а.с.106-108), в якому з підстав, висвітлених у відзиві на апеляційну скаргу, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення господарського суду Рівненської області від 3 липня 2012 року без змін.

Голова Рівненського апеляційного господарського суду, своїм розпорядженням від 4 вересня 2012 року вніс зміни до складу колегії суддів в зв'язку із неможливістю прийняти участь в судовому засіданні зі справи № 5019/662/12 судді Філіпової Т.Л. та відповідно до затверджених складів колегій, окрім заміни головуючого судді, визначив колегію в складі: головуючий суддя Василишин А.Р., судді Юрчук М.І., судді Крейбух О.Г..

В судовому засіданні від 5 вересня 2012 року представник Позивача підтримав доводи, висвітлені у відзиві на апеляційну скаргу.

В судове засідання від 5 вересня 2012 року представник Відповідача не з'явився. Про дату, час і місце судового розгляду Відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції адресату (а.с. 116). Причини неявки свого повноваженого представника Відповідач суду не повідомив.

Враховуючи усе вищевказане та приписи статей 101, 102 Господарського процесуального кодексу України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника Відповідача.

Заслухавши пояснення представника Позивача, розглянувши матеріали та обставинами справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, 29 липня 2011 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір № 3902/015072 (надалі - Договір; а.с. 11-15), відповідно до умовами якого Позивач в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, зобов'язався передати у власність Відповідача, а Відповідач в порядку та на умовах, визначених у Договорі, зобов'язався прийняти та оплатити товар, в кількості, асортименті, у терміни і за цінами, зазначеними у додатку (додатках) до Договору.

В силу дії пункту 1.2 Договору визначено, що асортимент, кількість та одиниця виміру, умови постачання, оплатити товару та його вартість узгоджується сторонами в відповідних додатках, які є невід'ємно, частиною даного Договору.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що Позивач поставляє товар Відповідачу на умовах, що зазначаються в додатках, які є невід'ємною частиною даного Договору.

Пунктами 5.1 та 5.2 Договору встановлено, що ціна товару та умови його оплати зазначаються у додатках до Договору. Загальна вартість Товару по даному Договору складається з вартості товару, зазначеного в додатках до Договору.

Колегією суддів встановлено що, 29 липня 2011 року між Позивачем та Відповідачем був укладений Договір, згідно пунктів 1.1, 1.2 якого: Позивач в порядку та на умовах, визначених у Договорі, зобов'язався передати у власність Відповідачу, а Відповідач в порядку та на умовах, визначених у Договорі, зобов'язався прийняти та оплатити Товар (засоби захисту рослин), в кількості, асортименті, у терміни і за цінами , зазначеними у додатку (додатках) до Договору; асортимент, кількість та одиниця виміру, умови постачання, оплати Товару та його вартість узгоджуються Позивачем та Відповідачем у відповідних додатках, які є невідємною частиною Договору.

Крім того 29 липня 2011 року Позивач та Відповідач уклали додаток № 1 до Договору-специфікацію (а.с. 16-17; надалі-Спеціфакація 1), згідно із якою Позивач зобов'язувався поставити для Відповідача засоби захисту рослин загальною вартістю 1 148 238 грн. 48 коп. (з ПДВ).

За змістом пункту 7 Специфікації 1 Відповідач зобов'язався повністю оплатити вартість товару наступним чином: аванс в розмірі 20 % від загальної вартості товару, що складає гривневий еквівалент 28 525,24 доларів США, що підлягають сплаті в гривнях по курсу перерахунку, до 1 серпня 2011 року; другий платіж, в розмірі 80 % від загальної вартості товару, що складає гривневий еквівалент 114 100,95 доларів США, що підлягають сплаті в гривнях по курсу перерахунку, до 1 листопада 2011 року;

29 серпня 2011 року між Позивачем та Відповідачем було укладено додаток № 2 до Договору - специфікацію (а.с. 18-19; надалі-Спеціфакація 2), згідно із якою Позивач зобов'язався поставити Відповідачу наступний товар, а саме гербіцид суперклін кількістю 5 000 літрів загальною вартістю 241 980 грн. 00 коп. (з ПДВ).

Згідно пункту 7 Специфікації 2 Відповідач зобов'язався повністю оплатити вартість товару наступним чином: аванс в розмірі 20 % від загальної вартості товару, що складає гривневий еквівалент 6 012,00 доларів США, що підлягають сплаті в гривнях по курсу перерахунку, до 1 вересня 2011 року; другий платіж, в розмірі 80 % від загальної вартості товару, що складає гривневий еквівалент 24 048,00 доларів США, що підлягають сплаті в гривнях по курсу перерахунку, до 30 листопада 2011 року.

1 вересня 2011 року між Позивачем та Відповідачем було укладено додаток № 3 до Договору - специфікацію (а.с. 20-21; надалі-Спеціфакація 3), згідно із якою Позивач зобов'язався поставити для Відповідача товар загальною вартістю 211 968 грн. 41 коп. (з ПДВ), за цінами і в асортименті, визначеними в Специфікації 3.

У відповідності до пункту 7 Специфікації 3 Відповідач зобов'язався повністю оплатити вартість товару наступним чином: аванс в розмірі 20 % від загальної вартості товару, що складає гривневий еквівалент 5 265,84 доларів США, що підлягають сплаті в гривнях по курсу перерахунку, до 5 вересня 2011 року; другий платіж, в розмірі 80 % від загальної вартості товару, що складає гривневий еквівалент 21 063,34 доларів США, що підлягають сплаті в гривнях по курсу перерахунку, до 1 листопада 2011 року.

12 грудня 2011 року між Позивачем та Відповідачем було укладено додаток № 4 до Договору - специфікацію (а.с. 22; надалі-Спеціфакація 4 ), згідно із якою Позивач зобов'язався поставити для Відповідача біологічну добавку для рослин, в кількості 1 120 штук, вартістю 18 936 грн. 96 коп. (з ПДВ).

За змістом пункту 6 Специфікації 4 Відповідач зобов'язався повністю оплатити вартість товару наступним чином: аванс в розмірі 20 % від загальної вартості товару, що складає гривневий еквівалент 470,40 доларів США, що підлягають сплаті в гривнях по курсу перерахунку, до 15 грудня 2011 року; другий платіж, в розмірі 80 % від загальної вартості товару, що складає гривневий еквівалент 1 881,60 доларів США, що підлягають сплаті в гривнях по курсу перерахунку, до 30 грудня 2011 року.

На виконання Договору та Специфікації 1, Специфікації 2, Специфікації 3, Специфікації 4 Відповідач отримав від Позивача товар, що підтверджується видатковою накладною № Т-001452/015072 від 30 серпня 2011 року (а.с. 23), видатковою накладною № Т-001539/015072 від 7 вересня 2011 року (а.с. 25), видатковою накладною № Т-001550/015072 від 12 вересня 2011 року (а.с. 27), видатковою накладною № Т-001575/015072 від 9 вересня 2011 року (а.с. 28), видатковою накладною № Т-000000028/015072 від 26 вересня 2011 року (а.с. 32), видатковою накладною № Т-001696/015072 від 26 вересня 2011 року (а.с. 33), видатковою накладною № Т-001878/015072 від 24 жовтня 2011 року (а.с. 36), видатковою накладною № Т-002038/015072 від 29 листопада 2011 року (а.с. 38) та видатковою накладною № Н-019782/015072 від 30 грудня 2011 року (а.с. 40). Всі накладні виписані на виконання Договору.

В свою чергу Відповідач частково сплатив Позивачу заборгованість по Договору, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 41-44).

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, враховуючи усі вищевказані поставки та оплати товару, у Відповідача перед Позивачем рахується заборгованість по Договору в сумі 751 311 грн. 58 коп..

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частин 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Колегія суду зауважує, що а ні суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції, Відповідач доказів погашення заборгованості не надав.

Водночас заперечення Відповідача, висвітлені в апеляційній скарзі не відповідають обставинам справи, спростовуються наявними у справі доказами і до уваги судом не беруться

З огляду на усе вищевказане у даній судовій постанові, на основі статей 509, 526, 527, 530, 610 Цивільного кодексу України, статей 193, 198, 315 Господарського кодексу України, колегія суду приходить до висновку про підставність та обґрунтованість вимог Позивача щодо стягнення з Відповідача заборгованості по Договору в сумі 751 311 грн. 58 коп. Відповідно, Рівненський апеляційний господарський суд залишає без змін судове рішення в цій частині (яким задоволені дані позовні вимоги Позивача).

Рівненський апеляційний господарський суд зауважує, що згідно пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України: боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Відповідно до зазначеної норми Позивачем було нараховано до стягнення з Відповідача інфляційні у розмірі 14 689 грн. 71 коп. та річних за періоди прострочення оплати в сумі 11 575 грн. 45 коп.

Колегія суду, здійснивши перерахунок інфляційних та річних, погоджується з їх розрахунками та приходить до висновку про правомірність нарахування та стягнення з Відповідача 14 689 грн. 71 коп. інфляційних та річних в розмірі 11 575 грн. 43 коп..

Враховуючи вищевказане суд залишає без змін рішення місцевого господарського суду в частині стягнення інфляційних та річних.

Також, у своїй позовній заяві Позивач просив стягнути з Відповідача пеню та штраф.

Водночас, відповідно до пункту 3 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В силу дії пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 9.2 Договору у випадку прострочення оплати за товар Відповідач сплачує Позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення оплати, від загальної вартості неоплаченого в строк Товару з урахуванням ПДВ за кожний день прострочення оплати платежу по день оплати заборгованості включно.

На підставі пункту 9.2 Договору Позивачем нараховано Відповідачу пеню по додатку № 1 за період з 2 серпня 2011 року по 30 січня 2012 року в розмірі 17 748 грн. 94 коп. та по додатку № 4 за період з 16 грудня 2011 року по 24 квітня 2012 року в розмірі 210 грн. 69 коп..

Перевіривши вірність розрахунку пені, Рівненський апеляційний господарський суд погоджується з його вірністю.

З урахуванням усього вищевказаного, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку про те, що вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача пені в розмірі 17 959 грн. 63 коп. є обґрунтованими, підставними та підлягають до задоволення.

Враховуючи вищеописане, колегія суду залишає без змін оспорюване рішення господарського суду Рівненської області в цій частині.

Крім того, пунктом 9 додатків до Договору № 1, 2, 3 та пунктом 8 додатку до Договору № 4 визначено, що у разі порушення Відповідачем умов оплати, Відповідач зобов'язаний сплатити продавцю штраф в розмірі 10 % від суми простроченого грошового зобов'язання.

На підставі вищевказаного Позивачем було нараховано Відповідачу штраф у розмірі 125 818 грн. 23 коп..

Відповідно до частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

У відповідності до частин 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

В силу дії частини 1 статті 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в розрізі з нормами чинного законодавства, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку про законність вимог Позивача в частині стягнення з Відповідача штрафу в розмірі 125 818 грн. 23 коп.. Відповідно, судове рішення і в цій частині підлягає залишенню без змін.

Враховуючи усе вищевказане у даній судовій постанові, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Рівненської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Відповідача-без задоволення.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги суд залишає за Відповідачем.

Керуючись статями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Рівненської області від 19.06.12 р. у справі №5019/662/12 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендком Симонів" - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

3. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

4. Справу № 5019/662/12 повернути на адресу господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Крейбух О.Г.