РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 вересня 2012 року Справа № 5019/511/12
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Василишин А.Р.
судді Юрчук М.І. ,
судді Крейбух О.Г.
при секретарі Довгалюк О.П.
за участю представників сторін:
позивача: Луцюк Н.Д. (довіреність № 13\07 від 10 січня 2012 року)
відповідача: не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства "Іскра" на рішення господарського суду Рівненської області від 05 травня 2012 року р. у справі №5019/511/12 (суддя Гудзенко Я.О.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Іскра"
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
про стягнення грошових коштів в сумі 16 511 грн. 02 коп.
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Іскра" (надалі-Позивач) звернулося до господарського суду Рівненської області з позовною заявою (а.с. 3) до підприємця ОСОБА_3 (надалі - Відповідач) про стягнення основного боргу в сумі 14 802 грн. 00 коп., 581 грн. 43 коп. пені, 431 грн. 90 коп. річних та 695 грн., 69 коп. інфляційних.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 5 червня 2011 року (а.с. 49-53), з підстав вказаних у даному рішенні, у позові відмовлено.
Не погоджуючись з винесеним рішенням, Позивач звернувся з апеляційною скаргою (а.с. 60-61) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій з підстав, вказаних у даній скарзі, просить скасувати дане рішення та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги Позивача.
Голова Рівненського апеляційного господарського суду, своїм розпорядженням від 4 вересня 2012 року вніс зміни до складу колегії суддів в зв'язку із перебуванням у відпустці судді Гулової А.Г. та відповідно до затверджених складів колегій, окрім заміни головуючого судді, визначив колегію в складі: головуючий суддя Василишин А.Р., судді Юрчук М.І., судді Крейбух О.Г..
В судове засідання від 5 вересня 2012 року представник Відповідача не з'явився.
Поштове відправлення (а.с. 70), що направлялося Відповідачу за його юридичною адресою (а.с. 31) повернулося по закінченню строку зберігання. Причини неотримання даного повідомлення Відповідачем суду не відомі. З огляду на ігнорування Відповідачем поштових відправлень, що направлялись на дану адресу (аналогічно, як і при розгляді даної справи в суді першої інстанції). Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що за таких обставин (та з урахуванням закінчення строку розгляду апеляційної скарги) Відповідач є належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Враховуючи усе вищевказане та приписи статей 101, 102 Господарського процесуального кодексу України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника Відповідача.
В судовому засіданні представник Позивача підтримав доводи, висвітлені в апеляційній скарзі.
Заслухавши пояснення представника Позивача, розглянувши матеріали та обставинами справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, а оскаржуване рішення скасувати, виходячи з наступного.
Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що 28 грудня 2010 року шляхом факсимільного зв'язку Відповідачем Позивачу була передана заявка на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 28 грудня 2010 року № 197/39 (а.с. 9; надалі - Договір-Заявка. Даний Договір-Заявка, в свою чергу (після його підписання Відповідачем) був підписаний і Позивачем.
Відповідно до умов Договору-Заявки, Позивачем та Відповідачем була узгоджено вартість транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних з організацією і забезпеченням перевезення вантажу.
Зокрема, згідно даного Договору-Заявки було визначено, що перевезення буде здійснюватися автомобілем марки МАН, державний реєстраційний номер НОМЕР_3/ НОМЕР_4Водночас, як вбачається із Договору-Заявки, адресою та датою завантаження вказано: Rudolph Spedition und Logistik GmbH, Gutenbergstr.3, D-85098 Grobmehring, 29 грудня 2010 року. Адресою розвантаження вказано м. Стрий згідно CMR. Термін доставки вантажу -4 січня 2011 року.
Крім того, Позивачем та Відповідачем у Договорі-Заявці було узгоджено, що сума фрахту становить 1 400 євро по курсу на день продажу валюти по перерахунку і що оплата здійснюється впродовж 14-16 банківських днів з моменту отримання оригіналів документів (CMR, рахунку та акту виконаних робіт).
З умов Договору-Заявки вбачається, що Відповідач, замовляючи дане перевезення виступив як експедитор.
Крім того, у Договорі-Заявці (в розділі-Примітка) Позивач та Відповідач узгодили, що Позивачу проводиться оплата за перевезення після розвантаження вантажу і перевірки його цілісності і кількості. Також (в розділі-Примітка) Договору-Заявки Позивач та Відповідач визначили, що Позивач несе відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до моменту його видачі вантажу, прийнятого до перевезення (згідно чинного законодавства України) та зобов'язаний компенсувати нанесені збитки у повному обсязі.
Як вбачається з СМR (а.с. 12), Позивач, на умовах визначених у Договорі-Заявці, виконав міжнародне перевезення, котре замовлене Відповідачем (дані, визначені в Договорі-Заявці повністю відповідають даним визначеним в цій СМR).
Після виконання свого обов'язку щодо перевезення вантажу в міжнародному сполученні Позивач направив Відповідачу рахунок-фактуру № ТІ-0000070 від 4 січня 2011 року (а.с. 10) та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ТІ-0000070 від 4 січня 2011 року (а.с. 11). Дане підтверджується витягом із журналу відправлень (а.с. 13) та списком згуртованих поштових відправлень (а.с. 14) на котрому міститься штемпель відділення Укрпошти. Згідно даних доказів, вищевказане поштове відправлення здійснено 19 лютого 2011 року.
Проте Відповідач не сплатив Позивачу вартість виконаного Позивачем перевезення. В матеріалах справи відсутні докази здійснення оплати.
Водночас, колегія суду дослідивши матеріали справи констатує, що в них відсутні докази існування будь-яких претензій у Відповідача щодо наданих Позивачем послуг.
За умовами статті 11 Цивільного кодексу України: підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Суд зауважує, що Договір-Зявка та СМR містять усі істотні умови договору, а відтак суд приймає їх, як належні докази існування між сторонами договірних відносин щодо міжнародного перевезення.
Крім того, колегія суду вказує, на те, що в СМR містяться усі необхідні реквізити, визначені у Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів. При цьому, Рівненський апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що у випадку невідповідності СМR вимогам даної Конвенції, вантаж, апріорі, не був би пропущений через митний кордон за такою СМR. В нашому ж випадку докази, в справі свідчать про те, що вантаж за СМR від 29 грудня 2010 року пройшов митний контроль.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України: порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В силу дії частини 5 статті 306 Господарським кодексом України: перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.
Частиною 2 статті 306 Господарським кодексом України встановлено, що: суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.
Відповідно до частини 4 статті 306 Господарським кодексом України: допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.
Частиною першою статті 610 Цивільного кодексу України передбачено, що: порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно частини першої статті 612 Цивільного кодексу України: боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений говором або законом.
В силу дії статі 629 Цивільного кодексу України: договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 929 Цивільного кодексу України: за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу; договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням; договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо); положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником; умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 930 Цивільного кодексу України: договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі; клієнт повинен видати експедиторові довіреність, якщо вона є необхідною для виконання його обов'язків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відносини з надання Позивачем транспортних послуг на перевезення вантажу Відповідачу носять договірний характер.
Водночас, колегія суду констатує, що транспортна заявка є господарським договором, яка вчинена у письмовій формі та відповідно до якої Позивач зобов'язувався здійснити перевезення вантажу, наданого Відповідачем, автомобільним транспортом, а Відповідач зобов'язувався оплатити вказану послугу. Крім того, факт надання транспортно-експедиторських послуг Відповідачу також свідчить наявна у матеріалах справи міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR), яка містить дані митного контролю та відповідно до якої Позивачем було виконано без зауважень та заперечень умови Заявки.
Як вже встановлено вище у даній судовій постанові, перевезення здійснене Позивачем є міжнародним, а тому на нього поширюються положення Женевської конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 року.
Відповідно до статті 4 Женевської конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів: договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної; відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення.
Крім того, як вказано вище у даній судовій постанові, при дослідженні копії міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) від 29 грудня 2010 року колегією суду встановлено, що вказаний документ оформлено у відповідності до вимог Женевської конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.
В силу дії статті 931 Цивільного кодексу України: розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом; якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.
Статтею 316 Господарського кодексу України встановлено, що: за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу; договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням; договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Плата за договором транспортного експедирування здійснюється за цінами, що визначаються відповідно до глави 21 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України: кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Все вищевказане в даній судовій постанові свідчить про те, що Відповідач не виконав свого зобов'язання щодо сплати Позивачу 14 802 грн. 00 коп. заборгованості (еквівалент 1 400 Євро по курсу на день продажу валюти по перерахунку по отриманню оригіналів документів) за здійснене Позивачем перевезення вантажу.
З огляду на усе вищеописане, на основі статей 509, 526, 527, 530, 610 Цивільного кодексу України, статей 193, 198, 315 Господарського Кодексу України, позовні вимоги про 14 802 грн. 00 коп. заборгованості ґрунтуються на законі та підлягають задоволенню.
Враховуючи усе вищеописане, колегія суду скасовує судове рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимоги щодо сплати заборгованості, та повністю задовольняє дану позовну вимогу Позивача.
Крім основного боргу Позивач просив суд стягнути з Відповідача інфляційні та річні.
Рівненський апеляційний господарський суд зауважує, що згідно пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України: боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Колегія суду, здійснивши перерахунок інфляційних та річних, погоджується з їх розрахунками, котрі здійсненні Позивачем (а.с. 8) та приходить до висновку про правомірність вимог щодо стягнення з Відповідача 659 грн. 69 коп. інфляційних та 431 грн. 90 коп. річних.
Враховуючи усе вищевказане, Рівненський апеляційний господарський суд скасовує судове рішення в частині відмови в задоволені вимог Позивача щодо стягнення інфляційних та річних, приймаючи нове рішення, яким задовольняє дані позовні вимоги повністю.
Крім того, Позивач у своїй позовній заяві просив суд стягнути з Відповідача пеню.
Дослідивши умови Договору-Заявки судом встановлено, що сторони в Договорі-Заявці письмово не обумовили відповідальність Відповідача за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у вигляді пені.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України: виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою.
Згідно частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Як встановлено частиною 2 статті 549 Цивільного кодексу України: штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
В силу дії частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України: пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно частини 1 статті 547 Цивільного кодексу України: правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Згідно частини 2 статті 547 Цивільного кодексу України: правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недотриманням письмової форми, є нікчемним.
Виходячи зі змісту вищевказаних норм, нарахування неустойки (штрафу, пені) за порушення зобов'язання (при забезпеченні виконання зобов'язання) можливе лише у разі наявності між сторонами письмового договору чи угоди (правочинну) в якому обумовлено таке забезпечення виконання зобов'язання.
Умовами ж Договору-Заявки Позивач та Відповідач не передбачили письмово можливість стягнення Позивачем з Відповідача пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, що в силу дії вищевказаних норм чинного законодавства України виключає можливість такого стягнення.
Враховуючи усе вищеописане, Рівненський апеляційний господарський суд констатує той факт, що вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача пені не підлягають до задоволення. Відповідно, в задоволенні цієї вимоги апеляційний господарський суд відмовляє Позивачу.
З урахуванням усього вищевказаного суд апеляційної інстанції частково задовольняє апеляційну скаргу Позивача, скасовує судове рішення суду першої інстанції та приймає нове рішення, яким частково задовольняє позовні вимоги Позивача, в сумах, що визначені вище у даній постанові.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає судові витрати по справі на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Іскра" задоволити частково.
2. Рішення господарського суду Рівненської області від 05.05.12 р. у справі №5019/511/12 скасувати, в частині відмови в стягненні основного боргу, інфляційних, річних.
3. В цій частині прийняти нове рішення, яким стягнути з підприємця ОСОБА_3 АДРЕСА_1; код НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства "Іскра" (79066, м. Львів, вул. Вулецька, 14; код 00214244) 14 802 грн. 00 коп. основного боргу, 695 грн. 69 коп. інфляційних та 431 грн. 90 коп. річних.
4. В частині відмови в стягненні пені - рішення залишити без змін.
5. Стягнути з підприємця ОСОБА_3 АДРЕСА_1; код НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства "Іскра" (79066, м. Львів, вул. Вулецька, 14; код 00214244) 1 552 грн. 85 коп. судового збору за подання позовної заяви та 776 грн. 42 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
6. Доручити господарському суду Рівненської області видати накази.
7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
8. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
9. Справу № 5019/511/12 повернути на адресу господарського суду Рівненської області.
Головуючий суддя Василишин А.Р.
Суддя Юрчук М.І.
Суддя Крейбух О.Г.