Справа № 0304/1262/12
Провадження №2/0304/298/12
РІШЕННЯ
іменем України
05 вересня 2012 року м.Камінь-Каширський
Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Антонюк О.В.,
при секретарі - Мельницькій Г.П.,
з участю представника позивача - ОСОБА_1,
відповідачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_5, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином,
встановив:
Позивач ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої злочином. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що 05 лютого 2012 року о 04 годині неподалік кафе "Центральний" у с. Піщане між його приятелем ОСОБА_10 та ОСОБА_2 виникла суперечка, під час якої останній збив з ніг ОСОБА_10 і почав його побиття. На допомогу ОСОБА_2 поспішив ОСОБА_4, який також втрутився у побиття. Через деякий час до відповідачів на допомогу прийшли інші хлопці з села Піщане. Побачивши що сили нерівні він та ОСОБА_10 почали втікати у різні сторони, однак ОСОБА_4 та ОСОБА_2 наздогнали його та побили. Коли він приїхав додому, то батьки, побачивши його, вирішили найняти ОСОБА_11, який має автомобіль, та негайно доставити у районну лікарню для надання йому медичної допомоги. Внаслідок протиправної поведінки відповідачів йому було завдано тілесні ушкодження, що за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, і він перебував на стаціонарному лікуванні у Камінь-Каширській центральній районній лікарні з 05.02.2012 року по 15.02.2012 року у реанімаційному та травматологічному відділеннях та з 24.03.2012 року по 06.04.2012 року у травматологічному відділенні. Також його було направлено на стаціонарне лікування до Волинської обласної клінічної лікарні. Факт нанесення йому тілесних ушкоджень стверджується вироком Камінь-Каширського районного суду від 22 травня 2012 року. Протиправними діями ОСОБА_2 та ОСОБА_4 йому завдано великої фізичної, психологічної та моральної шкоди. Його моральні страждання полягають у тому, що ним було перенесено тяжкий стрес та біль, які виникли у зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями. Він тривалий час не міг вести нормальний спосіб життя, нормально спати та відпочивати, оскільки його постійно турбував біль. Йому також прийшлося немало нервувати через те, що особи, винні у заподіянні йому матеріальних та моральних збитків не вжили жодних заходів для того, щоб у добровільному порядку відшкодувати ці збитки хоча б частково. Внаслідок протиправних дій відповідачів було пошкоджено його куртку, а на місці бійки було втрачено шкіряні рукавиці та шапку. На поїздки до райлікарні, обласної клінічної лікарні та на саме лікування ним було витрачено значні кошти, що підтверджується доданими до заяви квитанціями. Моральну шкоду він оцінює у 5000 гривень, за надання йому правової допомоги під час оформлення позовної заяви в суд ним адвокату сплачено кошти у сумі 200 гривень. Просить стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у рівних частках з кожного: 1470 гривень 30 копійок за завдані йому матеріальні збитки, 5000 гривень за завдану моральну шкоду, 200 гривень сплачених адвокату за надання правової допомоги.
Ухвалою суду від 09 серпня 2012 року до участі у розгляді справи в якості співвідповідачів були залучені батьки відповідачів - ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_8 та ОСОБА_3.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги збільшила і просила стягнути у рівних частках з відповідачів ОСОБА_2 та неповнолітнього ОСОБА_4, а у разі відсутності в останніх коштів з їх батьків: в рахунок відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди 1470 грн. 30 коп. (200 гривень, витрачених на доставку позивача до лікарні, 550 грн. - вартість пошкодженої курки, 100 грн. - вартість рукавиць та 50 грн. вартість шапки, які були втрачені позивачем на місці злочину, 22 грн. та 112 грн. вартість придбаних рентгенівських плівок, 46 грн. 10 коп. та 57 грн. 20 коп. - вартість квитків, згідно яких позивач їздив із с.Великий Обзир до м. Луцька у лікарню, та назад, а також 333 грн. - вартість квитків, згідно яких вона їздила до сина з с. Великий Обзир у Камінь-Каширську центральну лікарню щоб його відвідати), та 370 грн. 25 коп., що були витрачені на придбання ліків; у рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 гривень; а також стягнути судові витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката у розмірі 900 грн. та сплатою судового збору у розмірі 107 грн. 30 коп. Пояснила, що внаслідок протиправної поведінки відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 позивачу були завдані тілесні ушкодження, у зв'язку з чим останнього було за 200 грн. доставлено у Камінь-Каширську центральну районну лікарню, де він лікувався, і ним були витрачені кошти на проїзд та ліки, окрім того, під час бійки було розірвано його куртку, втрачені шапка і рукавиці. Також позивачу було завдано моральної шкоди, яка полягає у тому, що у зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями та перебуванням на лікуванні позивач не міг вести звичний спосіб життя, переніс важкий стрес та біль, який турбує його ще й до сьогоднішнього дня і він не може спокійно спати та відпочивати. Також кошти на проїзд були витрачені нею, оскільки вона їздила відвідувати сина у лікарні, проте у водіїв автобусів квитки вона щоразу не брала, а загальна вартість тих, що збереглися у неї, становить 333 грн.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_6, відповідачі ОСОБА_3, неповнолітній ОСОБА_4 та ОСОБА_5 позов визнали частково, а саме, у частині відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди у розмірі 466 грн. 30 коп. (200 грн. витрачених на доставку позивача до Камінь-Каширської центральної районної лікарні, 112 грн. і 22 грн., згідно фіскальних чеків, за придбання рентгенівської плівки, 48 грн. 10 коп. та 57 грн. 20 коп. вартість проїзду позивача у лікарню з с.Великий Обзир у м. Луцьк та назад, а також вартість проїзду позивача з м. Каменя-Каширського (з Камінь-Каширської центральної районної лікарні) додому у с.Великий Обзир у сумі 9 грн. і з с.Великий Обзир до м. Каменя-Каширського та назад у сумі 18 грн. (коли позивач їздив у Камінь-Каширську центральну районну лікарню). В іншій частині позовних вимог просили відмовити, оскільки позивач не надав суду квитанцій, фіскальних чеків на підтвердження витрачених ним коштів на лікування, а ряд ліків, які зазначені у довідці Камінь-Каширської центральної районної лікарні, не пов'язані з лікування спричинених йому тілесних ушкоджень, про які вказано у висновку судово-медичної експертизи по кримінальній справі. Вважають, що перенесений позивачем біль є малозначним, а тому у задоволені вимог про відшкодування моральної шкоди також просили відмовити.
Відповідачі ОСОБА_8 та ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, причину неявки суду не повідомили.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з таких підстав.
Відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Частиною 1 ст.1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4, будучи неповнолітніми, 05 лютого 2012 року близько 04 години, знаходячись неподалік кафе «Центральний» у с. Піщане Камінь-Каширського районну, продовжуючи свої хуліганські дії, наздогнали ОСОБА_7, якому безпричинно, з особливою зухвалістю, нанесли удари по тілу, і, тим самим, спричинили легкі тілесні ушкодження. Вказані обставини підтверджуються вироком Камінь-Каширського районного суду від 22 травня 2012 року, що набрав законної сили 07 червня 2012 року, яким ОСОБА_2 та ОСОБА_4 визнано винними у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.296 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк два роки і на підставі ст.ст. 75, 104 КК України із застосуванням ст.76 КК України від призначеного покарання їх звільнено з випробуванням, якщо вони протягом одного року іспитового строку не вчинять нового злочину і виконають покладені на них обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання і роботи, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію (а.с.5, 6). Цивільний позов у кримінальні справі про обвинувачення ОСОБА_2 та ОСОБА_4 за ч.2 ст.296 КК України потерпілим ОСОБА_7 заявлений не був.
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 51 від 28.02.2012 року у ОСОБА_7 були виявлені такі тілесні ушкодження: зсадини і крововиливи в ділянці обличчя з крововиливом в білкову оболонку правого ока, крововилив в ділянці правої верхньої кінцівки, що за ступенем тяжкості кожне окремо відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Таким чином, внаслідок винних дій відповідачів ОСОБА_2 та неповнолітнього ОСОБА_4 позивачу ОСОБА_7 була завдана шкода здоров'ю, а тому останній з 05 лютого 2012 року по 15 лютого 2012 року перебував на стаціонарному лікуванні у Камінь-Каширській центральній районній лікарні в реанімаційному та травматологічному відділеннях та з 24 березня 2012 року по 06 квітня 2012 року знаходився у травматологічному відділені, і ним були придбані за його рахунок ліки, а саме, етамзілат, 6 амп., цефотаксім, 25 фл., L-лізин-есцинат 10,0 - 6 амп., фізрозчин 400,0 - 3 фл., кислота аскорбінова 5% - 1 уп., пірацетам 10,0 - 1уп., активоване вугілля - 1 плас., фурасимід - 1 амп., риназолін спрей - 1 фл., фламідез таб. - 1 уп., діклоберн - 1 уп., нікотинова кислота - 2 уп., алоє - 1 уп., отіпакс кр. - 1 фл., система - 3 шт., шприц №2 - 27 шт., шприц №5 - 44 шт., шприц №10 - 6 шт., що підтверджується довідкою вказаного лікувального закладу від 26 червня 2012 року (а.с.7). Вартість вказаних ліків, згідно довідки аптеки по вул. Шевченка, 42-а у м. Камені-Каширському від 02.08.2012 року, поданої представником відповідача ОСОБА_6, у якій, як пояснила представник позивача ОСОБА_1, були придбані за рахунок позивача ліки, рекомендовані йому лікувальною установою, становить 370 грн. 25 коп. Вказана сума підлягає відшкодуванню позивачу.
З огляду на вищенаведені докази, суд не приймає до уваги твердження представника відповідача ОСОБА_6 про те, що серед переліку ліків, рекомендованих позивачу лікувальною установою, є такі, які не застосовуються при лікуванні хворого з діагнозом, встановленим позивачу.
Окрім того, у зв'язку із спричиненням позивачу відповідачами ОСОБА_2 та неповнолітнім ОСОБА_4 легких тілесних ушкоджень і перебуванням його на лікуванні, останнім були понесені витрати на придбання рентгенівської плівки у розмірі 134 грн., що стверджується фіскальними чеками (а.с.10, 11), а також на проїзд на загальну суму 330 грн. 30 коп. (200 грн. (а.с.8) + 46 грн. 10 коп. + 57 грн. 20 коп. (а.с.12,13) + 27 грн. (3 квитки по 7 грн.), що не заперечували у судовому засіданні відповідачі та представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6, а тому вказані суми також повинні бути відшкодовані позивачу.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Позивачем та його представником не надано суду доказів на підтвердження того, що внаслідок протиправних дій відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 позивачу була завдана матеріальна шкода, пов'язана з пошкодженням його куртки та згубою на місці події шапки і рукавиць, а тому вимоги останнього у цій частині задоволенню не підлягають. Вказані речі не були визнанні речовими доказами по кримінальній справі (а.с.5-6). За таких обставин, вимоги позивача у частині відшкодування вартості куртки, шапки та рукавиць задоволенню не підлягають.
Не можуть бути задоволені вимоги позивача щодо оплати вартості проїзду, згідно представлених квитків за №№ 179819, 179820, 179822, 179832, 179834, 179835, 179837, 179839,179841, 179842, 179845, 179848, 179850, 179851, 199855, 179856, 179858, 179859, 179861, 179863, 179865, 179866, 179867, 179868, 179869, 179897, 179898, 179904, 179906, 179910, 179913, 179917, 179922, 179925, 179931, 179934, 179935 (усі серії ДДДК) на загальну суму 333 грн., з огляду, зокрема, на те, що зазначені кошти, як пояснила у судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1, були витрачені нею особисто на поїздки, пов'язані з відвідуванням сина у Камінь-Каширській центральній районній лікарні, однак з самостійними позовними вимогами про стягнення цих коштів ОСОБА_1 до суду не зверталася.
У відповідності до вимог ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно з положеннями ч.2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Оскільки ОСОБА_7 є потерпілим у кримінальній справі і в результаті злочинних дій відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 йому були завданні тілесні ушкодження, у зв'язку з чим він перебував на стаціонарному лікуванні, переніс страждання та фізичний біль, були порушені його нормальні життєві зв'язки, тому суд приходить до висновку, що позивач має право на відшкодування завданої йому моральної шкоди.
При визначенні розміру моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню, суд враховує характер завданих позивачу тілесних ушкоджень, що за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, характер та обсяг болю і страждань, яких він зазнав у зв'язку з умисними злочинними діями відповідачів ОСОБА_2 та неповнолітнього ОСОБА_4, тривалість необхідного лікування та пов'язані з цим вимушені зміни у його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, та, виходячи із засад розумності, виваженості, справедливості та добросовісності, вважає необхідним стягнути на користь позивача моральну шкоду у розмірі 2000 грн.
ОСОБА_7 та його представником ОСОБА_1 не надано докази на підтвердження тих обставин, що внаслідок протиправних дій відповідачів ОСОБА_2 та неповнолітнього ОСОБА_4 ще й до сьогоднішнього дня позивача турбує біль, страждання і він не може спокійно спати, а відтак підстави для стягнення моральної шкоди у більшому розмірі, у тому числі і в сумі 5000 грн., як про це заявив позивач і просила у судовому засіданні його представник, відсутні. Не ґрунтуються на матеріалах справи посилання представника позивача ОСОБА_1, як на підставу для стягнення моральної шкоди у більшому розмірі, на те, що у її сина мав місце струс головного мозку, оскільки згідно висновку судово-медичної експертизи № 51 від 28.02.2012 року зазначений у медичній картці № 710 стаціонарного хворого Камінь-Каширської центральної районної лікарні ОСОБА_7 діагноз «струс головного мозку і забій правої нирки» не підтверджуються об'єктивними даними.
Відповідно до вимог ч.1 ст.1182 ЦК України шкода, завдана спільними діями кількох неповнолітніх осіб, відшкодовується ними у частці, яка визначається за домовленістю між ними або за рішенням суду.
Статтею 1179 ЦК України передбачено, що неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Обов'язок батьків відшкодувати шкоду припиняється після досягнення особою, яка завдала шкоди, повноліття або коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 злочин вчинили у неповнолітньому віці і шкода позивачу була завдана їх спільними неправомірними діями.
На даний час ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, досяг повноліття, а ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 - 15 років.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що завдана позивачу матеріальна шкода у розмірі 834 грн. 55 коп. та моральна шкода у розмірі 2000 грн. підлягає стягненню у рівних частках з відповідачів ОСОБА_2 та неповнолітнього ОСОБА_4 У разі відсутності у неповнолітнього ОСОБА_4 майна, достатнього для відшкодування завданої ним шкоди, у частці якої не вистачає або у повному обсязі, шкоду слід стягнути з його батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, оскільки останні не довели, що шкоди було завдано не з їхньої вини.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (41,44 %), оскільки його позов задоволено частково. Так, стягненню підлягають на користь позивача витрати за надання правової допомоги у розмірі 372 грн. 96 коп. та фактично сплачений останнім судовий збір за вимогу немайнового характеру у мінімальному розмірі 107 грн. 30 коп., а всього судові витрати у розмірі 480 грн. 26 коп.
Також стягненню підлягає з відповідачів судовий збір в доход держави за вимогу майнового характеру у мінімальному розмірі 214 грн. 60 коп.
Вказані судові витрати слід стягнути з відповідачів ОСОБА_2 та неповнолітнього ОСОБА_4 у рівних частках: по 240 грн. 13 коп. судових витрат з кожного на користь позивача та по 107 грн. 30 коп. судового збору з кожного у доход держави, а у разі відсутності у неповнолітнього ОСОБА_4 майна, достатнього для відшкодування судових витрат, у частці якої не вистачає або у повному обсязі, судові витрати, в тому числі судовий збір, слід стягнути з його батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_5
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 23, 1166, 1167, 1179, 1182 ЦК України, ст.ст. 10, 13, 14, 60, 61, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд
в и р і ш и в :
Позовні вимоги ОСОБА_7 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 417 (чотириста сімнадцять) гривень 28 копійок на відшкодування матеріальної шкоди, 1000 (одну тисячу) гривень на відшкодування моральної шкоди, 240 (двісті сорок) гривень 13 копійок понесених позивачем судових витрат, а всього 1657 (одну тисячу шістсот п'ятдесят сім) гривень 41 копійку.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 417 (чотириста сімнадцять) гривень 28 копійок на відшкодування матеріальної шкоди, 1000 (одну тисячу) гривень на відшкодування моральної шкоди, 240 (двісті сорок) гривень 13 копійок понесених позивачем судових витрат, а всього 1657 (одну тисячу шістсот п'ятдесят сім) гривень 41 копійку. У разі відсутності у неповнолітнього ОСОБА_4 майна, достатнього для відшкодування завданої ним шкоди, стягнути з його батьків ОСОБА_5 та ОСОБА_9 на користь ОСОБА_7 по 208 (двісті вісім гривень) 64 копійки з кожного на відшкодування матеріальної шкоди, по 500 (п'ятсот) гривень з кожного на відшкодування моральної шкоди та по 120 (сто двадцять) гривень 07 копійок з кожного судових витрат, а всього з кожного з батьків неповнолітнього ОСОБА_4 по 828 (вісімсот двадцять вісім) гривень 71 копійці.
Стягнути з ОСОБА_2 в доход держави судовий збір у розмірі 107 (сто сім) гривень 30 копійок.
Стягнути з ОСОБА_4 в доход держави судовий збір у розмірі 107 (сто сім) гривень 30 копійок. У разі відсутності у неповнолітнього ОСОБА_4 майна, достатнього для відшкодування судового збору, стягнути з його батьків ОСОБА_5 та ОСОБА_9 в доход держави по 53 (по п'ятдесят три) гривні 65 копійок з кожного судового збору.
У решті позовних вимог відмовити за безпідставністю.
Рішення може бути оскаржене до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області через Камінь-Каширський районний суд протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий: О. В. Антонюк