У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Дело № 10/0190/663/2012 Доповідач : Гриценко Ю.Ф.

30.08.2012 Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Автономної Республіки Крим у складі:

ГоловуючогоГриценка Ю.Ф.

СуддівБондарєва В.К., Дяченко Л.О.

За участю прокурораУдута І.М.

захисника представника потерпілої ОСОБА_5 ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі апеляційні скарги прокурора Фрундіна А.А., який приймав участь в розгляді справи, захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_7, потерпілої ОСОБА_8, на постанову Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 29.05.2012 р., якою скасована і направлена прокурору АР Крим для відновлення досудового слідства постанова начальника відділу СУ ГУ МВС України в АР Крим Фісенка І.В. від 08.04.2011 р. про припинення кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_7 в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 142 КК України (в ред. 1960 р.).

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою начальника відділу СУ ГУ МВС України в АР Крим Фісенка І.В. від 08 квітня 2011 року було припинено кримінальне переслідування за ст.142 ч.2 КК України (в ред.1960 р.) ОСОБА_7 та була закрита відносно нього кримінальна справа на підставі ч.2 ст.213 КПК України за недоведеністю його участі у вчиненні злочину.

Не погодившись з даною постановою, ОСОБА_6 - представник потерпілої ОСОБА_8, 25.04.2012 року звернувся до суду зі скаргою про скасування цієї постанови начальника слідчого відділу про закриття справи як необґрунтованої та незаконної та направлення кримінальної справи прокурору для відновлення досудового слідства.

Постановою суду від 29 травня 2012 р. скарга ОСОБА_6 була задоволена. Постанова начальника слідчого відділу СУ ГУ МВС України в АР Крим Фісенка І.В. від 08.04.2011 р. про закриття справи відносно ОСОБА_7 була скасована та кримінальна справа була направлена прокурору для відновлення досудового слідства. Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції в своїй постанові вказав, що органами досудового слідства ОСОБА_7 обвинувачувався в тому, що він, маючи намір на здійснення нападу з метою заволодіння індивідуальним майном ОСОБА_10, вступив в злочинну змову з ОСОБА_11 і іншими невстановленими слідством особами, після чого в другій половині серпня 1996 р., приблизно в 12:10 год., він приїхав з ОСОБА_11 і іншими особами на територію станції техобслуговування, розташованої по АДРЕСА_1, де в той момент знаходився ОСОБА_10, після чого ОСОБА_7, ОСОБА_11 і інші особи напали на ОСОБА_10 і стали наносити йому по голові і тілу численні удари наперед заготовленими дерев'яними бітами і шматками металевих труб, а потім ОСОБА_7 ножем, що був у нього, заподіяв ОСОБА_10 різані рани на правому плечі і правому стегні. Подавивши таким чином волю ОСОБА_10 до опору, ОСОБА_7, ОСОБА_11 і інші особи відкрито заволоділи золотими ювелірними виробами, належними ОСОБА_10., на загальну суму 20570 грн. В результаті застосованого насильства ОСОБА_10 були заподіяні легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Постановою начальника відділу СУ ГУ МВС України в АР Крим Фісенка І.В. від 08 квітня 2011 року було припинено кримінальне переслідування за ст.142 ч.2 КК України (в ред.1960 р.) ОСОБА_7 та була закрита відносно нього кримінальна справа на підставі ч.2 ст.213 КПК України за недоведеністю його участі у вчиненні злочину. Із змісту мотивувальної частини вказаної постанови слідує, що кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_7 припинена у зв'язку з недоведеністю його участі в скоєнні вказаного злочину з посиланням на те, що в ході проведення досудового слідства не здобуто достатньо доказів вини ОСОБА_7 в здійсненні розбійного нападу на ОСОБА_10, оскільки обвинувачений ОСОБА_7 свою провину в пред'явленому звинуваченні не визнав, допитані в ході слідства свідки ОСОБА_13, ОСОБА_14 і ОСОБА_15 надають неконкретизовані свідчення про участь ОСОБА_7 в скоєнні злочину відносно ОСОБА_10, а саме про те, яким чином він наносив тілесні ушкодження останньому. ОСОБА_10, що надавав спочатку свідчення, що саме ОСОБА_7 вимагав від нього передати золоті вироби і наніс йому при цьому тілесні ушкодження ножем, згодом змінив свої свідчення і показав, що тілесні ушкодження йому були заподіяні ОСОБА_11, ОСОБА_17 і двома невідомими особами, а ОСОБА_7 не брав участі в нанесенні йому тілесних ушкоджень і, крім того, в ході проведення досудового слідства не здобуто доказів, які б спростовували доводи ОСОБА_7 і свідчення свідків ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28 про непричетність ОСОБА_7 до скоєння злочину відносно ОСОБА_10

Скасовуючи цю постанову суд першої інстанції вказав, що орган досудового слідства всупереч вимогам ст. 67 КПК України, не дав оцінку зібраним у справі доказам в їх сукупності, яка була б заснована на усесторонньому, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Так, не дана оцінка послідовним, всупереч твердженню органу досудового слідства, свідченням потерпілого ОСОБА_10, підтвердженим їм в ході проведення очних ставок з ОСОБА_11, ОСОБА_17 і при проведенні відтворення обстановки і обставин події з його участю про те, що ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_17 і інші невідомі йому особи побили його на території станції техобслуговування із застосуванням бейсбольних біт і металевих предметів, а потім ОСОБА_7 ножем наніс йому декілька порізів м'язів правої руки і правого стегна, після чого забрав його золоті прикраси і технічний паспорт на машину. Також не дана оцінка свідченням свідків - очевидців ОСОБА_13, ОСОБА_14 і ОСОБА_31 про участь ОСОБА_7 в здійсненні розбійного нападу разом з ОСОБА_11, ОСОБА_17 і іншими особами на ОСОБА_10, які були перевірені і підтверджені в ході відтворення обстановки і обставин події за участю цих свідків.

Орган досудового слідства не прийняв до уваги вирок Євпаторійського міського суду АР Крим від 03 листопада 2008 р., який вступив в законну силу, згідно якого ОСОБА_11 був визнаний винним і засуджений за здійснення розбійного нападу на ОСОБА_10 в групі з іншими особами. Цим же вироком суд дав оцінку свідченням свідків ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28 і не прийняв їх, як не спроможні і які були дані з метою допомоги обвинуваченому ухилитися від відповідальності. Крім того, орган досудового слідства не прийняв до уваги вступившу в закону силу ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 26 листопада 2008 р., в якій вказувалося, що в матеріалах кримінальної справи є докази, які свідчать про те, що саме ОСОБА_7 був організатором і активним учасником нападу на ОСОБА_10 з метою заволодіння його майном і оцінку достовірності або недостовірності цих доказів може дати лише суд при розгляді справи по суті.

Крім того, 04 листопада 2010 р. Київським районним судом м. Сімферополя була скасована аналогічна постанова начальника відділу СУ ГУ МВС України в АР Крим Фісенка І.В. від 07 травня 2010 р. про припинення кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_7 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 142 КК України( в ред. 1960 р.) Після скасування вказаної постанови справа була прийнята до провадження 14 березня 2011 р. і без проведення яких-небудь слідчих дій, знов припинена постановою від 08 квітня 2011 р.

У апеляції прокурор Фрундін А.А. просить постанову суду скасувати, в задоволенні скарги ОСОБА_6 відмовити. Свої доводи мотивує тим, що постанова суду винесена з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим дане судове рішення підлягає скасуванню. З матеріалів кримінальної справи видно, в ході проведення досудового слідства не здобуто достатніх доказів вини ОСОБА_7 у здійсненні розбійного нападу на ОСОБА_10, оскільки обвинувачений ОСОБА_7 свою провину в пред'явленому звинуваченні не визнав, допитані в ході слідства свідки ОСОБА_13, ОСОБА_14 і ОСОБА_15 надають неконкретизовані свідчення про участь ОСОБА_7 в скоєнні злочину відносно ОСОБА_10, а саме про те, яким чином він наносив тілесні ушкодження останньому. ОСОБА_10, що надавав спочатку свідчення, що саме ОСОБА_7 вимагав від нього передати золоті вироби і наніс йому при цьому тілесні ушкодження ножем, з часом змінив свої свідчення і показав, що тілесні ушкодження йому були заподіяні ОСОБА_11, ОСОБА_17 і двома невідомими особами, а ОСОБА_7 не брав участі в нанесенні йому тілесних ушкоджень і, крім того, в ході проведення досудового слідства не здобуто доказів, які б спростовували доводи ОСОБА_7 і свідчення свідків ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28 про непричетність ОСОБА_7 до скоєння злочину відносно. Крім цього, ОСОБА_6 до Київського районного суду м. Сімферополя надана довіреність ВРМ №916758, згідно якої ОСОБА_8 уповноважила його представляти її інтереси. Проте, 10.11.2011 слідчим відділом Євпаторійським МВ ГУ МВС України в АР Крим порушена кримінальна справа про використання підробленої довіреності ВРМ №916758, виданою від імені ОСОБА_8 на ім'я ОСОБА_6

Також, 18.05.2012 до Київського районного суду м. Сімферополя поступила заява від імені ОСОБА_8 про те, що вона оскаржувати постанову про припинення кримінальної справи не бажає, ніяких повноважень ОСОБА_6 представляти її інтереси по цій справі не надавала. Проте суд, не врахувавши дані факти, розглянув скаргу ОСОБА_6, посилаючись на те, що останній постановою слідчого від 22.04.2008 визнаний представником потерпілої ОСОБА_8 у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_7 Згідно матеріалів кримінальної справи ОСОБА_6 був визнаний представником потерпілої ОСОБА_8 на підставі довіреності ВКС №206078, термін дії якої закінчився 25.01.2011, що також Київським районним судом м. Сімферополя при розгляді скарги ОСОБА_6 не враховано. Крім цього встановлено, що ОСОБА_6 постанова про припинення кримінальної справи було направлено з СУ ГУМВС України в АР Крим 10.10.2011, яке він своєчасно отримав, що також підтверджується поясненнями ОСОБА_6 29.05.2012 в судовому засіданні суду першої інстанції. Проте ОСОБА_6, порушуючи вимоги ст.236-5 КПК України, подав скаргу практично через півроку після її отримання, тільки в квітні 2012 року, не подавши заяву про відновлення термінів оскарження. Місцевий суд також не звернувши увагу на вказані порушення кримінально-процесуального законодавства України, прийняв скаргу ОСОБА_6 до розгляду.

У апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 - ОСОБА_5 просить постанову суду скасувати. Свої доводи мотивує тим, що постанова суду винесена незаконно і необґрунтовано. Вважає, що постанова начальника відділу СУ ГУ МВС України в АР Крим Фісенко І.В. від 08.04.2011 р. про припинення кримінальної справи відносно ОСОБА_7 являється законною та обґрунтованою.

У апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_8 просить постанову суду скасувати, скаргу ОСОБА_6 залишити без розгляду. Свої доводи мотивує тим, що вона оскаржити постанову про припинення кримінальної справи не бажає, ніяких повноважень ОСОБА_6 представляти свої інтереси у цій справі вона не давала. ОСОБА_7 вважає невинним.

В доповненні до апеляційної скарги прокурор Фрундін А.А вказує, що вивчивши протокол судового засідання від 29.05.2012 встановлено, що в ньому вказане те, що прокурор просить залучити до матеріалів справи копію постанови про порушення кримінальної справи за фактом шахрайства, хоча насправді прокурором було заявлено клопотання про залучення до матеріалів кримінальної справи копії постанови про порушення кримінальної справи за фактом підробки довіреності від імені ОСОБА_8 на ім'я ОСОБА_6, по ч.1 ст.358 КК України. Крім того, прокурором було заявлено клопотання про залучення до матеріалів кримінальної справи заяви ОСОБА_8 і протокол її допиту як потерпілої, яке судом було задоволено.

Проте, як видно з протоколу судового засідання, постанова про порушення кримінальної справи за фактом підробки довіреності від імені ОСОБА_8 на ім'я ОСОБА_6, по ч.1 ст.358 КК України, заява ОСОБА_8 і протокол допиту ОСОБА_8, як потерпілої, судом досліджені не були, що вказує на те, що перераховані документи не враховувалися при винесенні судового рішення.

Вислухавши доповідача, прокурора та захисника ОСОБА_5, які вважали необхідним апеляційну скаргу задовольнити, а ухвалу суду скасувати, представника потерпілої ОСОБА_6, який заперечував в задоволенні апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляції і перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.

Так, згідно вимог ст. 22 КПК України прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають їх, так і ті що виправдовують обвинуваченого.

Ст. 236-6 КПК України передбачає, що скасовуючи постанову про закриття справи і направляючи справу прокурору для відновлення досудового слідства суддя вказує, які обставини належить з'ясувати при проведенні досудового слідства.

Згідно вимог ст.374 КПК України вказівки суду, який розглянув справу в апеляційному порядку, є обов'язковими для органів дізнання і досудового слідства і суду першої інстанції при розгляді справи.

Ці вимоги кримінально-процесуального закону органами досудового слідства виконані не були.

Як правильно вказано в постанові суду першої інстанції, орган досудового слідства всупереч вимогам ст. 67 КПК України, не дав оцінку зібраним у справі доказам, які б ґрунтувалися на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

Так, не дана оцінка послідовним, всупереч твердженню органу досудового слідства, свідченням потерпілого ОСОБА_10, підтвердженим їм в ході проведення очних ставок з ОСОБА_11, ОСОБА_17 і при проведенні відтворення обстановки і обставин події з його участю про те, що ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_17 і інші невідомі йому особи побили його на території станції техобслуговування із застосуванням бейсбольних біт і металевих предметів, а потім ОСОБА_7 ножем наніс йому декілька порізів м'язів правої руки і правого стегна, після чого забрав його золоті прикраси і технічний паспорт на машину. Також не дана оцінка свідченням свідків - очевидців ОСОБА_13, ОСОБА_14 і ОСОБА_31 про участь ОСОБА_7 в здійсненні розбійного нападу разом з ОСОБА_11, ОСОБА_17 і іншими особами на ОСОБА_10, які були перевірені і підтверджені в ході відтворення обстановки і обставин події за участю цих свідків. Крім того органом досудового слідства не прийнято до уваги вирок Євпаторійського міського суду АР Крим від 03 листопада 2008 р., який вступив в законну силу, згідно якого ОСОБА_11 був визнаний винним і засуджений за здійснення розбійного нападу на ОСОБА_10 в групі з іншими особами. Цим же вироком суд дав оцінку свідченням свідків ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28 і не прийняв їх, як не спроможні і які були дані з метою допомоги обвинуваченому ухилитися від відповідальності. Крім того, орган досудового слідства не прийняв до уваги ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 26 листопада 2008 р., яка вступила в законну силу, в якій вказувалося, що в матеріалах кримінальної справи є докази, які свідчать про те, що саме ОСОБА_7 був організатором і активним учасником нападу на ОСОБА_10 з метою заволодіння його майном і оцінку достовірності або недостовірності цих доказів може дати лише суд при розгляді справи по суті.

Крім того, 04 листопада 2010 р. Київським районним судом м. Сімферополя була скасована аналогічна постанова начальника відділу СУ ГУ МВС України в АР Крим Фісенка І.В. від 07 травня 2010 р. про припинення кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_7 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 142 КК України( в ред. 1960 р.) Після скасування вказаної постанови справа була прийнята до провадження 14 березня 2011 р. і без проведення яких-небудь слідчих дій, знов припинена постановою від 08 квітня 2011 р.

Доводи апеляційних скарг в тій частині, що ОСОБА_6 не є представником потерпілої ОСОБА_8 та не має права подавати в суди чи в органи досудового слідства в її інтересах яких-небудь скарг чи заяв, не містять під собою підстав, тому що, постановою слідчого від 22.04.2008 р. ОСОБА_6 визнаний представником потерпілої ОСОБА_8 у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_7 Ця постанова слідчого процесуальним рішенням не скасована, як не скасована рішенням суду або не відмінена в інший законний спосіб довіреність ОСОБА_8 від 27.09.2011 р. (реєстровий номер 657), а кримінальна справа, на яку посилається прокурор, була порушена не конкретно проти ОСОБА_6, а по факту представлення невстановленими особами начебто підробної довіреності. Крім цього, ця кримінальна справа була порушена 10.11.2011 р., а постанова суду першої інстанції була прийнята тільки через півроку, а саме 29.05.2012 р., і яких- небудь доказів, які б свідчили про підробку цієї довіреності ОСОБА_6 ні органами досудового слідства, ні органами прокуратури, суду представлено не було.

Інші доводи апеляційних скарг також не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, тому, що вони по своїй суті зводяться до оцінки прав ОСОБА_6 на оскарження постанови органів досудового слідства, про що було вказано раніше, та які не вказують на якісь суттєві порушення норм КПК України, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, яких-небудь порушень кримінально-процесуального закону, які б ставили під сумнів законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, допущено не було, а тому колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляцій прокурора Фрундіна А.А., захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_7 та потерпілої ОСОБА_8 і скасування постанови суду.

Керуючись ст. ст. 365-366, 382 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги прокурора Фрундіна А.А., захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_7 та потерпілої ОСОБА_8, залишити без задоволення, а постанову Київського районного суду м. Сімферополя від 29.05.2012 р. - без змін.

СУДДІ:

Гриценко Ю.Ф. Бондарєв В.К. Дяченко Л.О.