ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

16 липня 2012 р. Справа № 2а/0270/2551/12

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Бошкової Юлії Миколаївни,

Суддів: Богоноса Михайла Богдановича,

Заброцької Людмили Олександрівни

за участю:

секретаря судового засідання: Терлецького Є.Б.,

позивача: ОСОБА_2,

представника позивача: ОСОБА_3,

представника відповідача: Майстра І.П.,

представника ІІІ особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: ОСОБА_2

до: Державної фінансової інспекції України, ІІІ особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державної фінансової інспекції в Хмельницькій області

про: визнання незаконним та скасування наказу № 100-о від 03.03.2011 р. про звільнення, поновлення на посаді начальника Державної фінансової інспекції у Хмельницькій області

ВСТАНОВИВ :

В червні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного контрольно-ревізійного управління України про визнання незаконним та скасування наказу № 100-о від 03.03.2011 року.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.06.11 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.10.2011 року провадження по справі за позовом ОСОБА_2 до Головного контроль-ревізійного управління України про визнання незаконним та скасування наказу № 100-о від 03.03.2011 року зупинено до закінчення процедури реорганізації Головного контрольно-ревізійного управління України та встановлення правонаступника.

Ухвалою суду від 17.04.2012 року поновлено провадження у справі.

Відповідно до п.1 Указу Президента України від 09.12.2010 р. «Про оптимізацію центральних органів виконавчої влади»вирішено утворити Державну фінансову інспекцію України реорганізувавши Головне контрольно-ревізійне управління України. Згідно вимог п. 5 встановлено, що новоутворені центральні органи виконавчої влади є правонаступниками органів, які реорганізуються.

Враховуючи зазначене, позивачем було надано суду доповнення до адміністративного позову, в якому позивач просить суд залучити в якості відповідача у справі правонаступника Головного контрольно-ревізійного управління України -Державну фінансову інспекцію України та поновити його на посаді начальника Державної фінансової інспекції у Хмельницькій області.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.05.2011 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Державної фінансової інспекції України про визнання незаконним та скасування наказу № 100-о від 03.03.2011 року, поновлення на посаді начальника Державної фінансової інспекції у Хмельницькій області вирішено передати Вінницькому окружному адміністративному суду.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 05.06.2012 р. вищезазначену адміністративну справу прийнято до провадження.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 27.05.2011 року позивачу стало відомо, що наказом Головного управління № 100-о від 03.03.2011 року його звільнено з посади начальника Контрольно-ревізійного управління Хмельницької області (далі - КРУ Хмельницької області) на підставі п.5 ст. 40 КЗпП України.

На думку позивача, наказ №100-о від 03.03.2011 р. Головного контрольно-ревізійного управлінням України про звільнення його з посади начальника КРУ в Хмельницькій області внаслідок тимчасової непрацездатності є незаконним, в зв'язку з тим, що по-перше, наказ про звільнення виданий під час перебування позивача на лікарняному, по-друге, Законом України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз»передбачений інший порядок перебування хворого на туберкульоз на лікарняному та видача листків непрацездатності. При цьому позивач вказує, що підтвердженням його відсутності на робочому місці є листки непрацездатності, видані лікувальними закладами України з 11.05.2010 року по 26.04.2011 року. Відповідно до яких позивач з 11.06.2010 р. по 01.12.2010 року проходив основний курс лікування по туберкульозу, а з 02.12.2010 року по 26.05.2011 року перебував на лікарняних в зв'язку з загальними захворюваннями та є хворим на туберкульоз в стадії ремісії.

З наведених підстав позивач звернувся до суду та просить визнати незаконним та скасувати наказ № 100-о від 03.03.2011 року про звільнення ОСОБА_2 з посади начальника Контрольно - ревізійного управління в Хмельницькій області, виданий Головним контрольно - ревізійним управлінням України, поновити його на посаді начальника Державної фінансової інспекції у Хмільницькій області.

В судовому засіданні представник позивача та позивач позовні вимоги підтримали в повному обсязі, та, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні, посилаючись на письмові заперечення, які містяться в матеріалах адміністративної справи (а.с.116-124) та пояснив, що наказ № 100-о від 03.03.2011 р. про звільнення ОСОБА_2 з посади начальника Контрольно-ревізійного управління в Хмельницькій області, виданий у відповідності до вимог діючого законодавства. Оскільки, ОСОБА_2, перебуваючи на посаді голови КРУ в Хмельницькій області, не з'являвся на роботі більш ніж 9 місяців підряд, не повідомляв про причини відсутності на робочому місці та не надавав вчасно листки не працездатності. Підставою для прийняття рішення про звільнення ОСОБА_2 з посади слугували неодноразові листи КРУ у Хмельницькій області до Головного управління КРУ; Управління охорони здоров'я Хмельницької ОДА від 08.09.2010 року, 14.09.2010 року; Міністра внутрішніх справ України від 08.09.2010 року; Управління МВС України в Хмільницькій області від 10.09.2010 року; Хмільницької поліклініки № 1 від 16.09.2010 року.

Крім того, представник відповідача звернув увагу суду на те, що ні Головне контрольне-ревізійне управління України, ані КРУ у Хмельницькій області на дату видачі наказу про звільнення ОСОБА_2 не отримувало листків непрацездатності і не були обізнані про форму його хвороби, тому діяли виключно на підставі наявної інформації та норм законодавства про працю. Звільнення ОСОБА_2 також було наслідком необхідності негайного вирішення питання щодо визначення керівництва КРУ у Хмельницькій області, оскільки відсутність керівника управління призводила до дезорганізації його діяльності. Окрім цього, представник відповідача зазначив, що на даний час згідно довідки серії МСЕ № 119623 ОСОБА_2 є інвалідом ІІ групи (інвалідність встановлена довічно), в зв'язку з чим останньому протипоказана фізична праця та нервово-психічні перевантаження, що може стати підставою неможливості продовження роботи.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -Державної фінансової інспекції в Хмельницькій області проти позову заперечив та пояснив, що протягом 9 місяців підряд ОСОБА_2 не з'являвся на роботі, про причини відсутності не повідомляв, тому в.о. начальника КРУ у Хмельницькій області звернувся до голови Головного контрольно-ревізійного управління України з листом про необхідність заміни відсутнього керівника управління.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані у справу докази на підтвердження та спростування позовних вимог та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

Згідно вимог частин 1 та 2 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Так, наказом Головного Контрольно-ревізійного управління України № 100-о від 03.03.2011 року ОСОБА_2 звільнено з посади начальника Контрольно-ревізійного управління в Хмельницькій області у зв'язку з нез'явленням на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, на підставі п. 5 ст. 40 КЗпП України, за погодженням з головою Хмельницької обласної державної адміністрації. Підставою для прийняття наказу зазначено: лист КРУ в Хмельницькій області № 22-01-01-12/1552 від 02.03.2011 року та лист Хмельницької обласної державної адміністрації № 58/11-10-4175/2010 від 08.09.2010 року.

Надаючи правову оцінку вказаному наказу, що став предметом оскарження у справі колегія суддів враховує, що відповідно до пункту 5 статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадку нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

З системного аналізу зазначеної статті випливає, що необхідними умовами для звільнення працівника на підставі даної норми є: по-перше, нез'явлення на роботу протягом більш як чотири місяці підряд; по-друге, наявність факту тимчасової непрацездатності; по-третє, причиновий зв'язок між нез'явленням на роботу протягом більш як чотири місяці підряд та тимчасовою непрацездатністю.

Звільнення працівника у зв'язку з нез'явленням на роботі протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності -право начальника, а не його обов'язок. Відсутність на робочому місці протягом чотирьох місяців обов'язково повинна бути підтверджена наявністю листків непрацездатності.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи та не заперечується представниками сторін, ОСОБА_2 був відсутній на робочому місці у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю в період із 11.05.2010 року.

Згідно листків непрацездатності, а саме: серії АВЛ № 029421 від 11.05.2010 року, АВЛ № 116003 від 29.09.2010 р., АВЛ № 116004 від 29.09.2010 р., АБТ № 284748 від 24.09.2010 р., АБТ №284760 від 26.10.2010 р., ААТ № 047871 від 31.01.2011 р., АБЮ № 772184 від 03.02.2011 р., АВЛ № 085149 від 05.02.2011 р., АВЛ № 094234 від 11.03.2011 р., АБМ № 325068 від 29.04.2011 р., АБМ № 325094 від 26.05.2011 р. ОСОБА_2 з 11.05.2010 року по 27.05.2011 року перебував на лікарняному, з них з 11.06.2010 року по 01.12.2010 року з діагнозом ВДТБ (вперше діагнозтований туберкульоз), з 02.12.2010 року по 27.03.2011 року - є хворим на туберкульоз в стані ремісії, тому листки непрацездатності видавались за загальними захворюваннями.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз»вперше виявленим хворим на активні форми туберкульозу та хворим із рецидивом туберкульозу листок непрацездатності може видаватися на весь визначений лікарем період проведення основного курсу лікування. За висновком медико-соціальної експертної комісії листок непрацездатності зазначеним особам може бути продовжений, але не більше, ніж на 10 місяців від дня початку основного курсу лікування. Хворим на туберкульоз у стані ремісії листки непрацездатності видаються на загальних підставах. На весь період лікування хворого на туберкульоз за ним зберігається місце роботи.

Так, ОСОБА_2 з 11.06.2010 року по 01.12.2010 року перебував на лікарняному з діагнозом ВДТБ (вперше діагнозтований туберкульоз), що складає 5 місяців 21 день, що не перевищує встановлений спеціальним законодавством термін і не приймається судом до уваги при обчисленні строку тимчасової непрацездатності.

З 02.12.2010 року по 27.03.2011 року позивач був хворим на туберкульоз в стані ремісії, листки непрацездатності видавались за загальними захворюваннями, тому саме відповідний період, як зазначив представник відповідача, враховувався при винесенні оскаржуваного рішення та є предметом розгляду в даній адміністративній справі.

Таким чином, строк тимчасової непрацездатності, протягом якого ОСОБА_2 не з'являвся на робочому місці у зв'язку із загальним захворюванням становить 3 місяці 25 днів, що не перевищує строк, встановлений п. 5 ст. 40 КЗпП України та дозволяє збереження робочого місця за працівником.

Факт безперервності тимчасової непрацездатності підтверджується вищезазначеними листками непрацездатності та не спростовується представниками сторін та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Про протиправність оскаржуваного Наказу на думку колегії суддів свідчить окрім наведеного і те, що розірвання трудового договору із підстави передбаченої п. 5 ст. 40 КЗпП України можна вважати правомірним лише у тому випадку, якщо на момент прийняття Наказу у роботодавця є наявними листки непрацездатності працівника, які підтверджують факт його тимчасової непрацездатності протягом визначених законодавством термінів. Саме листки непрацездатності слід вважати належним та допустимим підтвердженням стану тимчасової непрацездатності.

Попри це, при винесенні оскаржуваного наказу листки непрацездатності позивача не оглядались та не враховувались, а підставою для прийняття рішення були лише листи КРУ в Хмельницькій області від 02.03.2011 року та Хмельницької обласної державної адміністрації від 08.09.2010 року, а також, як зазначає представник відповідача, неодноразові листи КРУ у Хмельницькій області до Управління охорони здоров'я Хмельницької ОДА від 08.09.2010 року, 14.09.2010 року; Міністра внутрішніх справ України від 08.09.2010 року; Управління МВС України в Хмельницькій області від 10.09.2010 року; Хмельницької поліклініки № 1 від 16.09.2010 року, з яких вбачалось, що ОСОБА_2 тривалий час перебував на лікарняному.

Так, листом № 58/11-10-4175/2010 від 08.09.2010 року голова Хмельницька районна державна адміністрація погоджує звільнення ОСОБА_2 з посади начальника Контрольно-ревізійного управління в Хмельницькій області.

Листом № 22-01-01-12/1552 від 02.03.2011 року Контрольно-ревізійне управління у Хмельницькій області просить розглянути та врахувати голову Головного контроль-ревізійного управління України те, що керівництво КРУ у Хмельницькій області не може отримати інформації особисто щодо захворювання ОСОБА_2, яке зумовило непрацездатність; у зв'язку з відсутністю останнього на посаді начальника не виконується значний обсяг, власних керівнику повноважень, а також не забезпечується належний авторитет управлінню в цілому, що викликає ускладнення в роботі КРУ у Хмельницькій області, тому існує реальна потреба у заміні відсутнього працівника.

Крім того, згідно листа управління охорони здоров'я Хмельницької обласної державної адміністрації від 10.09.2010 року перебування ОСОБА_2 на лікуванні за період з 12.05.2010 року по даний час є обґрунтованим.

Листом від 15.09.2010 року з Міністерства охорони здоров'я повідомлено Головне контрольно-ревізійне управління України, що довготривале перебування на лікарняному начальника контрольно-ревізійного управління в Хмельницькій області ОСОБА_2 є обґрунтованим та пов'язане з важким перебігом хвороби.

Окрім цього, управління охорони здоров'я Хмельницької обласної державної адміністрації надало відповідь від 29.09.2010 р. на запит від 27.09.2010 року КРУ у Хмельницькій області щодо перебування на лікарняному або його закриття та подальшого лікування в інших медичних закладах області начальника КРУ у Хмельницькій області. Згідно якої інформація про особу (стан здоров'я тощо) є конфіденційною та повідомлено, що ОСОБА_2 дійсно перебуває на лікуванні з видачею листків непрацездатності, а саме: серії АБТ № 327941, виданого з 14.04.2010 року по 30.04.2010 року; серії АВЛ № 029421, виданого з 11.05.2010 року по 25.05.2010 року; серії АВЛ № 116003 та № 116004 з 26.05.2010 року по 23.09.2010 року; з 24.09.2010 року по теперішній час знаходиться на лікуванні.

Аналізуючи вищезазначені матеріали суд дійшов висновку, що прийняття рішення про звільнення позивача з посади начальника КРУ у Хмельницькій області на підставі зазначених листів, не врахувавши безпосередньо листки непрацездатності, свідчить про формальний підхід до врахування строку тимчасової непрацездатності та винесення протиправного рішення.

Аналогічна правова позиція висвітлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 29.06.2010 року у справі за позовом Особи до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції та Державної податкової адміністрації України про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, у якій суд касаційної інстанції зазначив, що диспозиція п. 5 ст. 40 КЗпП України має дві основні складові: проміжок часу та безперервність. Тому роботодавець звільняючи працівника на підставі п. 5 ст. 40 КЗпП України повинен надавати оцінку вказаним обставинам які є обов'язковими ознаками вказаної норми.

Окремо суд звертає увагу на доводи представника відповідача та представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -Контрольно-ревізійного управління у Хмельницькій області, які просили при прийнятті рішення у справі врахувати лист управління СБУ у Хмельницькій області від 14.10.2011 року та лист за № 04-30-188 від 26.01.2012 року Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Виконавчої дирекції про результати перевірок обґрунтованості видачі листків непрацездатності гр. ОСОБА_2 З зазначеної інформації виливає, що листок непрацездатності № 772184, виданий КУ «Міська клінічна лікарня №1»м. Одеси необґрунтовано продовжений та невірно оформлений з приводу невиробничої травми та листок непрацездатності № 325068, виданий Хмельницьким військовим госпіталем обґрунтовано, а продовжений необґрунтовано.

Так, судом з власної ініціативи витребувано з управління Служби безпеки України у Хмельницькій області матеріали перевірки щодо правомірності видачі листків непрацездатності начальнику КРУ у Хмельницькій області. З наданих матеріалів перевірки вбачається, що лікування ОСОБА_2 в медичних закладах Хмельницької області вважається обґрунтованим. Однак, згідно довідки Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Одеського обласного відділення Виконавчої дирекції від 20.05.2011 року листок непрацездатності № 772184, виданий КУ «Одеська міська клінічна лікарня №1»необґрунтовано.

Здійснивши детальний аналіз вищезазначених матеріалів та, зокрема, довідки про перевірку обґрунтованості видачі листка непрацездатності № 772184 та листа Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Хмельницького обласного відділення Виконавчої дирекції від 06.06.2011 року, суд дійшов висновку, що відповідна необґрунтованість видачі листка непрацездатності, а саме: невірні записи в медичній документації та картці стаціонарного хворого, які здійснені з порушення Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України № 455 від 13.11.2001 року, може вплинути лише на призначення матеріального забезпечення по тимчасовій втраті працездатності, оскільки представниками сторін не надано жодних доказів про скасування відповідного листка непрацездатності та притягнення винних у їх видачі до відповідальності у зв'язку із службовим підробленням такого.

Окрім вказаного, надаючи оцінку висновкам Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Хмельницького обласного відділення Виконавчої дирекції щодо необґрунтованості листа тимчасової непрацездатності суд також враховує і те, що в силу ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд) є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, провадить акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 цього Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів.

Нормою ч. 4 ст. 9 вказаного Закону передбачено, що Фонд не може провадити будь-яку іншу діяльність, крім зазначеної в частині першій цієї статті, та використовувати страхові кошти не за цільовим призначенням.

Згідно ч. 1 ст. 10 Закону, управління Фондом здійснюють правління та виконавча дирекція Фонду. В Автономній Республіці Крим, областях та в містах Києві і Севастополі безпосереднє управління здійснюють правління та виконавча дирекція відповідних відділень Фонду.

Крізь призму норм вказаного Закону, які встановлюють правовий статус Фонду та його органів на місцях колегія суддів приходить до висновку, що до компетенції такого не входить надання оцінки листкам тимчасової непрацездатності як підставі для припинення трудових правовідносин, оскільки враховуючи завдання Фонду, оцінка листків непрацездатності може надаватися ним для виконання поставлених завдань щодо управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.

Таким чином, колегія суддів, вважає, що строк перебування позивача на лікарняному не перевищує строк, встановлений п. 5 ст. 40 КЗпП України, та його безперервність доведена матеріалами адміністративної справи.

При розгляді та вирішенні вказаної справи, колегія суддів критично ставиться і до посилань представника відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, у справі на стороні відповідача на те, що на даний час згідно довідки серії МСЕ № 119623 ОСОБА_2 є інвалідом ІІ групи (інвалідність встановлена довічно), в зв'язку з чим останньому протипоказана фізична праця та нервово-психічні перевантаження, що може стати підставою неможливості продовження роботи. Так, вказані доводи не спростовують обґрунтованість позовних вимог позивача, оскільки в силу п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я за умови його встановлення може бути самостійною підставою для розірвання трудового договору та припинення трудових правовідносин. Натомість у справі що розглядається вказана обставина не входить у предмет доказування та не стосується оскаржуваного наказу Головного контрольно - ревізійного управління від 03.03.2011 року.

Щодо вимоги позивач про поновлення його на посаді начальника Державної фінансової інспекції у Хмельницькій області, суд виходить з наступного.

Так, наказом Головного контрольно - ревізійного управління України № 100-о від 03.03.2011 року ОСОБА_2 звільнений з посади начальника Контрольно-ревізійного управління у Хмельницькій області.

Указом Президента України від 09.12.2010 року № 1085 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади»утворено Державну фінансову інспекцію України шляхом реорганізації Головного контрольно -ревізійного управління України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 765 від 20.07.2011 року прийнято рішення про утворення територіальних органів Державної фінансової інспекції України шляхом перетворення територіальних органів Головного контрольно-ревізійного управління України.

Згідно з витягом з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців юридичну особу Контрольно-ревізійне управління в Хмельницькій області припинено, а зареєстровано нову - Державну фінансову інспекцію в Хмельницькій області.

Відповідно до ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

З аналізу зазначеної статті випливає, що у разі встановлення судом звільнення працівника без законної підстави, такий працівник повинен бути поновлений саме на попередній, а не іншій роботі.

Аналогічна правова позиція висвітлена в рішенні Вищого адміністративного суду України у справі за позовом гр. Б. до Львівської митниці про поновлення на роботі. Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій суд касаційної інстанції зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшовши висновку, що при звільненні позивача йому не було запропоновано вакантної посади, з урахуванням можливості переведення в межах організації, не тільки підрозділу де він працював, не звернули увагу на те, що йдеться про посаду в новоутвореній установі, з якою позивач не перебував у службових відносинах.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про поновлення його на посаді начальника Державної фінансової інспекції в Хмельницькій області не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки він не перебував з відповідним державним органом у трудових відносинах та не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Однак, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Таким чином, для повного захисту прав позивача при прийнятті рішення про поновлення його на роботі суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення ОСОБА_2 саме на посаді начальника Контрольно-ревізійного управління у Хмельницькій області, оскільки в трудових відносинах з Державною фінансовою інспекцією у Хмельницькій області він не перебував, а перед своїм звільненням займав посаду у Контрольно-ревізійному управлінні у Хмельницькій області, тому правові підстави для поновлення позивача на посаді у Державній фінансовій інспекції у Хмельницькій області відсутні.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно та розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З урахуванням викладеного, та, зокрема, того, що наказ за №100-о від 03.03.2011 року про звільнення ОСОБА_2 з посади начальника КРУ у Хмельницькій області на підставі п. 5 ст. 40 КЗпП виданий протиправно, всупереч вимогам чинного законодавства, без дотриманням принципу рівності перед законом, колегія суддів приходить до переконання про обґрунтованість позовних вимог щодо наявності підстав для його скасування та необхідності у їх задоволенні.

При виконанні постанови суду у даній справі слід враховувати, що постанова суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби в силу п. 3 ч. 1 ст. 256 КАС України, виконується негайно.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного контрольно-ревізійного управління України № 100-о від 03.03.2011 року про звільнення ОСОБА_2.

Поновити ОСОБА_2 на посаді начальника Контрольно-ревізійного управління в Хмельницькій області.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Головуючий суддя: Бошкова Юлія Миколаївна

Судді: Богоніс Михайло Богданович

Заброцька Людмила Олександрівна