ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-665/10/2210

Головуючий у 1-й інстанції: Курнос С.О.

Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючий суддя: Кузьмишин В.М.

судді: Мельник-Томенко Ж. М. Залімський І. Г.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Летичівському районі Хмельницької області на постанову Летичівського районного суду Хмельницької області від 31 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом прокурора Летичівського району Хмельницької області в інтересах ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Летичівському районі Хмельницької області про перерахунок пенсії,

В С Т А Н О В И В :

До Летичівського районного суду Хмельницької області звернулась ОСОБА_2 із адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Летичівському районі Хмельницької області про перерахунок пенсії.

Постановою Летичівського районного суду Хмельницької області позов задоволено частково: визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України у Летичівському районі Хмельницької області щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії позивачу відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"; зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Летичівському районі Хмельницької області нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни" з 20.06.2010 року по жовтень 2010 року з урахуванням виплачених сум.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Летичівського районного суду Хмельницької області та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову позивача.

В силу положень п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що апеляційну скаргу не належить задовольняти з наступних підстав.

З огляду на матеріали справи, позивач є пенсіонеркою за віком та має статус дитини війни в розумінні статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Своїми діями відповідач допустив звуження змісту та обсягу прав та свобод позивача, передбачених статтею 22 Конституції України, в якій зазначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно статті 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058 від 09.07.2003 року, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Враховуючи строки звернення до суду визначені ч. 2 ст. 99 КАС України, та заявлені позивачем вимоги до суду першої інстанції право позивача на отримання щомісячної державної соціальної допомоги у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком підлягає захисту за період з 20 червня 2010 року.

З огляду на матеріали справи, на момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" відповідачем не здійснено. Всупереч положенням вищенаведеної норми права позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.

В свою чергу, з огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України "Про соціальний захист дітей війни" має вищу юридичну силу ніж постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530, що дає підстави зробити висновок про неправомірність виплати відповідачем щомісячного підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.

Таким чином, виходячи з приписів частини 2 статті 152 Конституції України та рішення Конституційного Суду України № 10-рп-/2008 від 22.05.2008 р., колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо наявності у відповідача обов'язку нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

На підставі наведеного, враховуючи положення ст. 195 КАС України, яким суду апеляційної інстанції надано право перегляду рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб, строках та межах визначених законом.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України , суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Летичівському районі Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову Летичівського районного суду Хмельницької області від 31 грудня 2010 року - без змін.

Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає.

Головуючий Кузьмишин Віталій Миколайович

Судді Мельник-Томенко Жанна Миколаївна

Залімський Ігор Геннадійович