АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Провадження 22-ц/2090/4604/2012 р. Головуючий 1 інстанції Скотар А.Ю.

Справа № 2034/3941/2012 Доповідач: Коваленко І.П.

Категорія: право власності

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого -Коваленко І.П

суддів -Коровіна С.Г., Довгаль Г.П.

при секретарі -Москаленко Е.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 07 травня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: сектор у справах громадянстві, імміграції та реєстрації фізичних осіб Московського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області про усунення перешкод в здійсненні права власності, позбавлення права користування житловим приміщенням, виселення та зняття з реєстрації та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Харківська міська рада, КП «Харківське міськБТІ», Кооперативне об'єднання житлових кооперативів «Призма № 293»про розподіл майна та визнання права власності, -

В С Т А Н О В И Л А :

В листопаді 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: сектор у справах громадянстві, імміграції та реєстрації фізичних осіб Московського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області про усунення перешкод в здійсненні права власності, позбавлення права користування житловим приміщенням, виселення та зняття з реєстрації.

В обгрунтування своїх вимог посилався на те, що є власником квартири АДРЕСА_1, в якій зареєстровані: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_2, ОСОБА_5 і ОСОБА_6.

З березня 1998 року сімейні відносини, спільне проживання з ОСОБА_1 припинилось. 05.10.2010 шлюб між ними розірвано. ОСОБА_1 є власницею 17/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_2, де постійно мешкає. Однак, відмовляється знятись з реєстрації в спірній квартирі.

ОСОБА_2 та ОСОБА_2 створили свої сім'ї, спільного з ним побуту не мають, проте мешкають в спірній квартирі і перешкоджають йому користуватись своїм власним житлом, хоча він бажає має намір поселитися в квартирі.

Окрім того, відповідачі не здійснюють обов'язків по утриманню житла, проведення його ремонту, не сплачують комунальні платежі, що призвело до значної заборгованості.

В зв'язку з цим просив задовольнити позов, визнати відповідачів такими, що втратили право користування спірною квартирою, усунути перешкоди в здійсненні ним права власності шляхом виселення відповідачів та зобов'язання сектору у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Московською РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області зняти відповідачів з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом, в якому просила розділити майно, яке є спільною сумісною власністю, та визнати за нею право власності на 1/3 частину спірної кварири.

В обгрунтування свого позову зазначала, що спірна квартира є паєм у житловому кооперативі «Призма № 293», який оформлений на матір позивача ОСОБА_2, однак, остання сплатила лише вступний внесок за квартиру в розмірі 2713.10 грн., що становить 1/3 частину від вартості паю, тоді як остаточна сума, а саме 2/3 частини вартості квартири сплачена в період її шлюбу з позивачем.

ОСОБА_2 підтримав свої позовні вимоги повністю, заперечував проти зустрічного позову та додатково пояснив, що пайовий внесок за спірну квартиру сплачений в повному обсязі його матір'ю ОСОБА_2, померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 і він отримав цю квартиру в спадщину, отже зустрічний позов є безпідставним.

Представник відповідачів підтримав доводи, викладені в зустрічній позовній заяві, просив вимовити в задоволенні первісного позову і задовольнити позов зустрічний.

Представники третіх осіб в судове засідання не з'явились, про дату і час розгляду справи повідомлялись, справа розглянута в їх відсутності.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 07 травня 2012 року позов ОСОБА_2 задоволений частково.

ОСОБА_1 визнана такою, що втратила право користування жилим

приміщенням по АДРЕСА_1.

Усунуті перешкоди ОСОБА_2 у здійсненні права власності на квартиру АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_2 і ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Зустрічний позов залишений без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову ОСОБА_2 відмовити, а зустрічний позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до положень чч. 1, 3 ст. 15 Закону України "Про власність" член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно. Громадянин, який став власником цього майна, має право розпоряджатися ним на свій розсуд: продавати, обмінювати, здавати в оренду, укладати інші угоди, не заборонені законом.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в пп. 6, 6-1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 вересня 1987 року №9 "Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи", при розгляді спорів про поділ квартири між подружжям, яке розлучилося, судові слід керуватися ст. 146 ЖК України, ст. 15 Закону України "Про власність", п. 43 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30 квітня 1985 року №186, (далі -Примірний статут ЖБК) і ст. ст. 22, 24, 28, 29 КпШС України, ураховуючи таке: а) пай, внесений подружжям в ЖБК у період сумісного проживання за рахунок спільних коштів, а також за рахунок коштів, подарованих подружжю або одержаних ним у позичку, а після повної сплати пайового внеску - квартира, є їх спільним майном і підлягає поділу на загальних підставах. При цьому суд повинен враховувати суму боргу, яку один з подружжя зобов'язаний повернути кредитору.

Відповідно до п. 1 ст. 17 Закону України "Про власність" при внесенні паю в ЖБК за рахунок коштів, одержаних внаслідок сумісної праці сім'ї члена кооперативу, паєнагромадження, а після повного внесення паю - квартира є спільною сумісною власністю членів сім'ї, якщо інше не було встановлено письмовою угодою між ними. Інші особи права власності на пай та квартиру не набувають і можуть претендувати лише на відшкодування членом кооперативу коштів, наданих йому для внесення паю.

Із матеріалів справи вбачається, що на підставі ордеру № 3141 від 14.09.1973 року, який був виданий ОСОБА_2 -матері позивача ОСОБА_2, квартира АДРЕСА_1 була надана їй на склад сім'ї, яка складалась з трьох чоловік: ОСОБА_7 (основний наймач), ОСОБА_3 (чоловік) та ОСОБА_2 (син) (а.с. 79).

Згідно довідок Кооперативного об'єднання житлових кооперативів «Призма № 293»від 30.08.2011 р. спірна квартира була кооперативна, основним пайшиком була ОСОБА_2, вартість квартири 6167,70 крб. Пай виплачений повністю 01.10.1987 р. (а.с.60,62).

Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 р.. (а.с.78).

Отже, пайові внески були виплачені до смерті ОСОБА_2 і жодних доказів того, що частина внесків була виплачена ОСОБА_1 під час знаходженя в шлюбі з ОСОБА_2 та є їх спільним майном, придбаним під час шлюбу, в зв'язку з чим за нею необхідно визнати право власності на 1/3 частину спірної квартири, ОСОБА_1, відповідно до вимог ст..60, не надано.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, спірна квартира на праві власності належить позивачу на підставі рішення виконавчого комітету Московської районної в м.Харкові ради № 29/12 від 09.03.2010 р. (а.с.9, 11,12).

Враховуючи вищенаведена колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку стосовно того, що ОСОБА_1 не надала доказів на підтвердження своїх вимог в частині розподілу майна та визнання за нею права власності на 1/3 частину цієї квартири.

Обґрунтованим є і рішення суду в частині визнання ОСОБА_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням в спірній квартирі.

Відповідно до вимог п.3 ч.3 ст.71 ЖК України, жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадках влаштування дитини (дітей) на виховання до родичів, опікуна чи піклувальника, у прийомну сім'ю, дитячий будинок сімейного типу, заклад для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - протягом усього часу їх перебування у родичів, опікуна чи піклувальника, прийомній сім'ї, дитячому будинку сімейного типу, закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Згідно ч.6 цієї статті, у випадках, передбачених пунктами 1 - 7 цієї статті, право користування жилим приміщенням зберігається за відсутнім протягом шести місяців з дня закінчення строку, зазначеного у відповідному пункті.

Крім того, права членів сім'ї власника на користування житловим приміщенням врегульовані ст. 405 ЦК України, відповідно до вимог якої члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 05.10.2010 р. шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_1, зареєстрований 30.12.1972 р., розірваний (а.с. 8).

З тексту цього рішення суду вбачається, що позивач посилався на те, що шлюбні відносини між ними припинені у 1998 році. Відповідачкою ці обставини не спростовані.

Згідно копії договору купівлі-продажу від 14.11.2001 р. вбачається, що ОСОБА_1. на праві власності належить 17/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_2. (а.с.13).

В судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_5, ОСОБА_9 і ОСОБА_10, які пояснили, що ОСОБА_1 протягом тривалого часу, принаймні з 2001 року, постійно мешкає по АДРЕСА_2 і не проживає за адресою спірної квартири.

Доводи ОСОБА_1 стосовно того, що вона проживає в спірній квартирі жодними доказами не підтверджені.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку стосовно того, що ОСОБА_1 втратила право користування спірним житловим приміщенням.

Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що рішення суду незаконне в частині виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_2, колегією суддів не приймаються, оскільки особисто ні ОСОБА_2, ні ОСОБА_2 рішення суду не оскаржують.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду законне і обґрунтоване, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

На підставі наведеного та керуючись п.1ч.1 ст.307, 308, 313, п.1 ч.1 ст.314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 07 травня 2012 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

судді