АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/2390/2412/12Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 2, 5 Пироженко В.Д.

Доповідач в апеляційній інстанції

Пономаренко В. В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоПономаренка В.В.

суддівЮвшина В.І., Скіця М.І.

при секретаріБурдуковій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційні скарги прокурора м. Черкаси та ОСОБА_6 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 червня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, третя особа ЧООБТІ про скасування свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності на Ѕ частину домоволодіння та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, третя особа ОСОБА_8 про припинення частки співвласника, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2009 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про усунення перешкод у здійсненні права власності, вселення, встановлення порядку користування будинковолодінням, мотивуючи свої вимоги тим, що на земельній ділянці АДРЕСА_1, площею 370 кв.м., розташовані житловий будинок літ. А-1, літня кухня літ. Д, два сараї літ. Б і В, два льоха (погріба) літ. Г, літ. З, два туалети літ. Е і Ж, огорожа № 1, № 2, № 3, № 4, водоколонка № 1, багаторічні насадження. Домоволодіння зареєстроване на праві спільної часткової власності за позивачкою - 3/20 частини, за ОСОБА_9 - 3/10 частини, за ОСОБА_8 - 11/20 частини. Вказаний будинок поділений на дві окремі квартири №1 та №2, які складаються із відособлених кімнат та приміщень.

Позивачка успадкувала свою частку вказаного будинку після смерті ОСОБА_10, яка за життя володіла 9/20 частинами будинку і в натурі користувалась квартирою №1. На даний час квартирою №1 користується ОСОБА_9, а квартирою №2 - ОСОБА_8

Відповідач ОСОБА_9 перешкоджає позивачці користуватись в квартирі №1 тією частиною спільного майна в натурі, яка відповідає її частці у праві спільної часткової власності, не допускає її у квартиру.

Враховуючи наведене, позивачка просила вселити її в спірний будинок та встановити наступний порядок користування квартирою: виділити їй в постійне користування в квартирі №1 вказаного будинку - житлову кімнату 1-3; відповідачці ОСОБА_9 виділити в постійне користування відособлене приміщення в квартирі №1- житлову кімнату №1-2; решту відособлених приміщень - кухню №1-1, прихожу №1-4, коридор №1-5, котельну №1-6 залишити в загальному користуванні.

Під час розгляду справи позивачка змінила позовні вимоги, пред'явивши позов до ОСОБА_7, в якому просила визнати недійсним договір дарування від 05.06.2009 року, яким ОСОБА_9 подарувала ОСОБА_7 3/10 частини будинку, оскільки він викликає у позивачки сумнів та є фіктивним.

В судовому засіданні позивачка неодноразово змінювала позовні вимоги та просила скасувати свідоцтво про право на спадщину по заповіту №262 від 14.03.1994 року та визнати за нею право власності на Ѕ частину домоволодіння АДРЕСА_1.

ОСОБА_7 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою, в якій просив припинити право власності ОСОБА_6 на 3/20 частини спірного будинковолодіння та визнати за ним право власності на 3/20 частини у вищезазначеному будинковолодінні, посилаючись на те, що йому на підставі договору дарування від 05.06.2009 року належить 3/10 частини спірного будинковолодіння. 11/20 даного будинковолодіння належить ОСОБА_8 на підставі договору дарування від 06.08.2008 року. ОСОБА_6 не зареєстрована за адресою спірного будинку, ніколи не проживала в ньому і не користувалась майном, її частка в даному домоволодінні є незначною і не може бути виділена в натурі, спільне володіння та користування квартирою є неможливим. Тому ОСОБА_7 вважає, що частка ОСОБА_6 у праві власності на будинковолодіння повинна бути припинена з виплатою грошової компенсації за її частку.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 червня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

Зустрічний позов задоволено.

Припинено право власності ОСОБА_6 на 3/20 частини будинковолодіння АДРЕСА_1 та визнано за ОСОБА_7 право власності на вказану частку.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 грошову компенсацію за припинення її частки в спільному майні в сумі 11549,55 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, прокурор та ОСОБА_6 подали апеляційні скарги, посилаючись на невідповідність рішення суду нормам матеріального та процесуального права, та просили скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 13.06.2012 року та винести нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_6, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 відмовити.

Заслухавши учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення в повному обсязі не відповідає.

Відповідно до вимог ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого першою Черкаською державною нотаріальною конторою 11.07.1994 року, є власником 3/20 частини будинковолодіння АДРЕСА_1, після смерті ОСОБА_10, яка за життя володіла 9/20 частинами вказаного будинковолодіння (т.1 а.с.5).

На 3/10 частини будинковолодіння видано свідоцтво про право на спадщину за законом після померлої ОСОБА_10 на ім'я ОСОБА_12, як обов'язкова частка у спадковому майні (т.1 а.с.5 зворот).

11/20 частин вказаного будинку належить ОСОБА_8 на підставі договору дарування від 06.08.2008 року.

3/10 частини будинку належить ОСОБА_7 на підставі договору дарування від 05.06.2009 року.

Вказане будинковолодіння розташоване на земельній ділянці площею 370 кв.м., яка рішенням Черкаської міської ради №1067 від 06.10.1956 року закріплена в постійне користування за даним будинковолодінням.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 451/508-БТ від 19.02.2010 року виділити в натурі з облаштуванням окремого входу частку будинковолодіння позивачки технічно не можливо, оскільки мінімальна нормативна площа однокімнатної квартири згідно вимог ВСН 61-89 (р) «Реконструкция и капитальный ремонт жилых домов. Нормы проэктирования» повинна становити 25 м2, тоді як згідно ідеальної частки 15 % позивачці ОСОБА_6 може належати частка в будинку площею 16,5 м2. Відповідно до розрахунків проведених експертом в разі оптимального варіанту розподілу будинковолодіння ОСОБА_7 повинен сплатити ОСОБА_6 компенсацію в розмірі 10452 грн. за перевищення ідеальної частки в будинковолодінні (т.1 а.с. 46).

У випадку поділу частини будинковолодіння між ОСОБА_9 та ОСОБА_6 у відповідності з ідеальними частками співвласників допоміжні приміщення: кухня, коридор, вітальня, котельна повинна залишатись у спільному користуванні. В цьому випадку розподілу згідно ідеальних часток підлягають лише дві житлові кімнати - 1-3 площею 18 м2 та 1-2 площею 9,4 м2, частка ОСОБА_6 становитиме 8,22 м2, що не відповідає вимогам нормативних документів ВСН 61-89 (р), оскільки мінімальна площа житлової кімнати при умові виділення однієї кімнати повинна становити не менше 15 м2 (т.1 а.с.47).

Відповідно до ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову ОСОБА_6 про визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого на ім'я ОСОБА_6, свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого на ім'я ОСОБА_12 та визнання права власності на Ѕ частину спірного будинковолодіння.

Свідоцтва про право на спадщину видані у 1994 році, тому до даних правовідносин підлягає до застосування ЦК УРСР в редакції 1963 року, а не положення ст.1299 ЦК України, на які посилається позивачка.

Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Згідно ст.560 ЦК УРСР спадкоємці можуть отримати в державній нотаріальній конторі по місцю відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину, що і було зроблено позивачкою та ОСОБА_13, як особою, яка має право на обов'язкову частку у спадковому майні.

Позивачкою не надано доказів того, що видачею вказаних свідоцтв було порушено її права та в чому саме полягало порушення її прав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_7 про припинення частки співвласника ОСОБА_6 в спірному будинковолодінні зазначивши, що ОСОБА_7 належить 3/10 частини домоволодіння, а ОСОБА_6 - 3/20 частини домоволодіння. Вказане будинковолодіння розташоване на земельній ділянці площею 370 кв.м., яка рішенням Черкаської міської ради №1067 від 06.10.1956 року закріплена в постійне користування за даним будинковолодінням. Будинковолодіння має дві квартири. Квартира в якій проживає ОСОБА_7 складається з двох кімнат площею 9,4 кв.м. та площею 18 кв.м., загальною площею 27,4 кв.м.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 451/508-БТ від 19.02.2010 року виділити в натурі з облаштуванням окремого входу частку будинковолодіння позивачки технічно не можливо, оскільки мінімальна нормативна площа однокімнатної квартири згідно вимог ВСН 61-89 (р) «Реконструкция и капитальный ремонт жилых домов. Нормы проэктирования» повинна становити 25 м2, тоді як згідно ідеальної частки 15 % позивачці ОСОБА_6 може належати частка в будинку площею 16,5 м2. Відповідно до розрахунків проведених експертом в разі оптимального варіанту розподілу будинковолодіння ОСОБА_7 повинен сплатити ОСОБА_6 компенсацію в розмірі 10452 грн. за перевищення ідеальної частки в будинковолодінні.

У випадку поділу частини будинковолодіння між ОСОБА_9 та ОСОБА_6 у відповідності з ідеальними частками співвласників допоміжні приміщення: кухня, коридор, вітальня, котельна повинна залишатись у спільному користуванні. В цьому випадку розподілу згідно ідеальних часток підлягають лише дві житлові кімнати - 1-3 площею 18 м2 та 1-2 площею 9,4 м2, частка ОСОБА_6 становитиме 8,22 м2, що не відповідає вимогам нормативних документів ВСН 61-89 (р), оскільки мінімальна площа житлової кімнати при умові виділення однієї кімнати повинна становити не менше 15 м2 .

Суд першої інстанції зазначив, що відповідно до ст.356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Статтею 358 ЦК України передбачено, що кожен з співвласників має право на надання йому у володіння. Користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. Співвласник має право на виділ його частки в натурі. Відповідно до висновку експерта. Виділити 3/20 частини домоволодіння, що належить ОСОБА_6 є технічно неможливо. Відповідно до ст.365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо частка є незначною і не може бути виділена в натурі. Так, як частка ОСОБА_6 в даному домоволодінні є незначною і не може бути виділена в натурі, спільне володіння і користування майном є неможливим, сама позивачка не ставить питання про вселення в дане будинковолодіння, тобто їй воно не потрібне для проживання, тому суд першої інстанції прийшов до висновку, що 3/20 частини будинковолодіння ОСОБА_6 повинна бути припинена, визнав за ОСОБА_7б. право власності на3/20 частини спірного будинковолодіння, з виплатою грошової компенсації на користь ОСОБА_6 за її частку в майні в сумі 11549 грн. 55 коп.

З даним висновком колегія суддів не погоджується виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст.365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим. Поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Колегія суддів приходить до переконання, що незважаючи на те, що частка ОСОБА_6 в даному домоволодінні є незначною і не може бути виділена в натурі, спільне володіння і користування майном є неможливим, але припинення її частку у спільному майні завдасть істотної шкоди інтересам ОСОБА_6, як співвласника.

Судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що ОСОБА_6 не має на праві власності жодного іншого житлового приміщення, є пенсіонером, особою похилого віку, ухвалення вказаного рішення призвело до фактичного позбавлення останньої права на житло.

В силу положень ст.ст.21,24,41 Конституції України, ст.ст.319,358 ЦК України, всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності. Незалежно від розміру часток, співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожен громадянин має змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

В оскаржуваному рішенні судом першої інстанції зазначено, що ОСОБА_6 не ставить питання про вселення в дане домоволодіння, тобто їй воно не потрібне для проживання, але такий висновок суду не відповідає обставинам справи, з огляду на вищевказане та на те, що за первинним позовом ОСОБА_6 просила суд усунути перешкоди в здійсненні права власності, вселення, встановлення порядку користування спірним домоволодінням, які в подальшому (у відповідності до рішення суду змінювалися, збільшувалися) і на моменти його ухвалення ОСОБА_6 просила скасувати свідоцтво про право на спадщину та визнати за собою Ѕ частину спірного домоволодіння.

Інші доводи апелянтів не впливають на законність рішення суду першої інстанції, тому з огляду на викладене, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права, колегія суддів апеляційні скарги прокурора м. Черкаси та ОСОБА_6 задовольняє частково, рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 червня 2012 року по даній справі змінює в частині задоволенні зустрічного позову та в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 відмовляє, а в решті частини рішення залишає без змін.

Керуючись ст.ст.303,304,307,309,313,314,316,317,319 ЦПК України, колегія суддів судової палати ,-

в и р і ш и л а :

Апеляційні скарги прокурора м. Черкаси та ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 червня 2012 року по справі за ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, третя особа ЧООБТІ про скасування свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності на Ѕ частину домоволодіння, зустрічний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_6, третя особа ОСОБА_8 про припинення частки співвласника - змінити в частині задоволення зустрічного позову.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 до ОСОБА_6, третя особа ОСОБА_8 про припинення частки співвласника - відмовити.

В решті частини рішення залишити без змін.

Рішення набирає чинності одразу після проголошення але може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :