АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2012 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Савчук М. В.

суддів: Бреславського О.Г., Половінкіної Н.Ю.

секретар Тодоряк Г.Д.

за участю представника позивачів, відповідача ОСОБА_1 та його представника

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа на стороні відповідача -ОСОБА_6 про визнання довіреності та договору довічного утримання недійсними, за апеляційною скаргою ОСОБА_4, інтереси якого за довіреністю представляє ОСОБА_7, на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30 травня 2012 року,

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2011 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до відповідачів, про визнання недійсними довіреність від ІНФОРМАЦІЯ_1 від імені ОСОБА_8. та договір довічного утримання (догляду), від ІНФОРМАЦІЯ_1, посвідчені приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу та зареєстровані в реєстрі за № 5042 та № 5043, яким ОСОБА_8 передала, а ОСОБА_4 отримав у власність квартиру АДРЕСА_1.

Свої вимоги мотивували тим, що на момент укладання правочинів ОСОБА_8, яка була їх бабусею, не усвідомлювала

______________________________________________________________

22ц-899 / 2012 р. Головуючий у 1 інстанції Гончарова І.М.

Категорія 19/27 доповідач Савчук М.В.

значення своїх дій та не могла керувати ними.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30

травня 2012 року позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_5., третя особа на стороні відповідача -ОСОБА_6 про визнання довіреності та договору довічного утримання недійсними задоволено.

Визнано недійсною довіреність від ІНФОРМАЦІЯ_1, яка видана ОСОБА_8 ОСОБА_5 на укладення від її імені договору довічного утримання на користь ОСОБА_1 відносно квартири АДРЕСА_1, яка посвідчена приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_9. реєстровий номер 5042.

Визнано недійсним договір довічного утримання (догляду), укладений ІНФОРМАЦІЯ_1 між ОСОБА_8 та ОСОБА_4, згідно якого ОСОБА_8 передала, а ОСОБА_4 отримав у власність квартиру АДРЕСА_1, який посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_9, реєстровий номер 5042.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, інтереси якого за довіреністю представляє ОСОБА_7, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В разі визнання позову таким, що підлягає задоволенню, - застосувати до позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вимоги ст.ст. 253, 254, 255, 256, 257, 260, 261, 263, 264, 267 Цивільного кодексу України та відмовити у задоволенні позову.

Посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до вимог ст. 303 ч. 1 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_8 під час підписання довіреності на укладення від її імені договору довічного утримання з ОСОБА_4, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1, не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, а тому визнано недійсними довіреність та договір довічного утримання.

Що стосується заяви відповідача ОСОБА_4 про застосування строку позовної давності до вимог позивачів, суд першої інстанції дійшов до висновку, що заява задоволенню не підлягає, оскільки про порушення свого права на спадкування майна померлої матері ОСОБА_10 позивачам стало відомо після 22 січня 2010 року, тобто після того як вони дізнались про те, що є висновок експертів щодо того, що їх бабуся ОСОБА_11 під час підписання довіреності від ІНФОРМАЦІЯ_1 не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Проте з такими висновками суду повністю погодитися не можна.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ст.309 ч.1 ЦПК України передбачає, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є:

- неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

- недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

- невідповідність висновків суду обставинам справи;

- порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_3 померла бабуся позивачів ОСОБА_8 яка проживала в квартирі АДРЕСА_1. Ця квартира належала їй на праві власності.

До смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8, знаходячись в лікарні, вона видала довіреність ОСОБА_5 , якою уповноважила його укласти від її імені договір довічного утримання на користь ОСОБА_1 відносно зазначеної вище її власної квартири. Заначена довіреність була посвідчена приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_9

В цей же день, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1, було укладено договір довічного утримання (догляду) між ОСОБА_8 та ОСОБА_4, на умовах якого вона передала ОСОБА_4.у власність квартиру АДРЕСА_1, а він взамін зобов»зався її забезпечувати утриманням та доглядом довічно. Від імені ОСОБА_8. зазначений договір був підписаний за дорученням ОСОБА_5. та посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_9

На день смерті ОСОБА_8 її донька - ОСОБА_10 була єдиним спадкоємцем за законом. Після смерті ОСОБА_8., ОСОБА_10 дізналась, про те, що квартира АДРЕСА_1 вибула із власності ОСОБА_8 на підставі договору довічного утримання (догляду), посвідченого ІНФОРМАЦІЯ_1.

25 січня 2007 року за заявою ОСОБА_10 була порушена кримінальна справа по факту шахрайства за ст. 190 ч.2 КК України.

Також, ОСОБА_10 звернулась і в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини після смерті її матері, однак не оформила. ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_2.

Постановою від 18 грудня 2010 року кримінальна справа, порушена за ознаками злочину, передбаченого ст.190 ч.2 КК України по факту заволодіння шляхом шахрайства квартирою закрита за відсутністю складу злочину.

Як спадкоємці першої черги позивачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 06.06.2008 року отримали свідоцтво про права на спадщину померлої матері ОСОБА_10, а саме на нерухоме майно - житловий будинок в АДРЕСА_2, який належав на праві власності померлій.

Встановлено, що позивачі звернулись до суду з вказаним позовом як спадкоємці ОСОБА_10 оскільки вважають, що вони мають право претендувати на спадкове майно квартиру АДРЕСА_1, власником якої на даний момент є відповідач ОСОБА_4 на підставі договору довічного утримання від ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ст 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

З досліджених судом доказів, а саме висновків судових-медичних експертиз від 22.12.2006 року, від 15.05.2007 року, від 22.01.2010 року, які містяться в матеріалах закритої кримінальної справи вбачається, що ОСОБА_8 під час підписання довіреності на укладення від її імені договору довічного утримання з ОСОБА_4, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1, не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.

Із матеріалів справи вбачається, що на момент смерті як ОСОБА_8, так і ОСОБА_10, вони власниками спірної квартири АДРЕСА_1 не були і дана квартира до складу спадщини не входила .

Крім того, ОСОБА_10 за життя звернулась тільки в правоохоронні органи із заявою про порушення кримінальної справи і не звернулась до суду із відповідним цивільним позовом.

З постанови старшого слідчого в ОВС СУ УМВС України в Чернівецькій області Фівчука CO. від 18 грудня 2010 року вбачається,що кримінальна справа, порушена за ознаками злочину, передбаченого ст..190 ч.2 КК України по факту заволодіння шляхом шахрайства квартирою ОСОБА_8. закрита за відсутністю складу злочину.

В постанові про закриття кримінальної справи зазначено, « що обставини набуття ОСОБА_4 права власності на квартиру ОСОБА_8. не містять ознак злочину і, що вказані відносини мають цивільно-правовий характер.»

Відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про застосування строків позовної давності, суд першої інстанції виходив з того, що порушення свого права на спадкування майна померлої матері ОСОБА_10 позивачі пов»язували з висновком судово-медичної експертизи від 22.01.2010 року за яким встановлено, що ОСОБА_8 під час підписання довіреності ІНФОРМАЦІЯ_1 не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Проте суд не звернув уваги та не врахував, що під час розгляду справи позивачі та допитані свідки по справі ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 пояснили, що про наявність договору довічного утримання від імені ОСОБА_8. на користь ОСОБА_4, позивачам по справі та померлій ОСОБА_10 стало відомо на третій день після смерті ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3.

Зазначені обставини підтвердили позивачі і під час розгляду справи в апеляційному суді.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки позивачі та їх мати ОСОБА_10, яка померла в ІНФОРМАЦІЯ_2, були обізнані про наявність договору довічного утримання одразу після смерті ОСОБА_8 і не скористались своїм правом своєчасно звернутися до суду за захистом свого цивільного права, колегія суддів вважає, що строк позовної давності для позивачів закінчився в липні 2010 року.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першоїінстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Керуючись ст.ст. 307,309 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, інтереси якого за довіреністю представляє ОСОБА_7, задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30 травня 2012 року скасувати.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання довіреності та договору довічного утримання недійсними.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді :