КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2012 № 13/400

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гарник Л.Л.

суддів: Пантелієнка В.О.

Доманської М.Л.

за участю представників:

від позивача:Лазаренко Ю.Г. (довіреність від 02.07.2012 № 207);

від відповідача:Дубовик В.В. (довіреність від 18.07.2012 № 50-Д),

Коломийченко І.В. (довіреність від 03.09.2012 № 77-Д);

від третьої особи: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

публічного акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал",

комунального підприємства „Центр обслуговування споживачів Шевченківського району"

на рішення господарського суду міста Києва від 13.12.2011

у справі № 13/400 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом публічного акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал"

до комунального підприємства „Центр обслуговування споживачів Шевченківського району"

третя особа публічне акціонерне товариство „Київенерго"

про стягнення боргу за надані послуги водопостачання

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.12.2011 у справі № 13/400 позов публічного акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал" до комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківського району міста Києва про стягнення боргу за надані послуги водопостачання задоволено частково; стягнуто з комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківського району міста Києва на користь публічного акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал" 973 880,67 грн. основного боргу, 43 459,37 грн. пені, 8 871, 93 - 3% річних, 10 262,12 грн. державного мита, 76,44 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням в частині залишення позову без задоволення, публічне акціонерне товариство „Акціонерна компанія „Київводоканал" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення в цій частині та прийняти нове рішення, яким відповідні позовні вимоги задовольнити.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням в частині задоволення позову, комунальне підприємство „Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення в цій частині та прийняти нове рішення, яким відповідні позовні вимоги залишити без задоволення.

Скарга публічного акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал" мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права., зокрема статті 43 Господарського процесуального кодексу України, частини 2 статті 22 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання".

Скаржник зазначає, що місцевим господарським судом не наведено підстав звільнення комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківського району міста Києва від виконання обов'язку оплачувати вартість послуг отриманих за укладеним сторонами договором від 20.04.2005 № 05618/2-10, у випадку коли питна вода відпущена ним з мережі іншій особі.

Скарга комунального підприємства „Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права.

Заперечуючи правильність розрахунку позовних вимог публічного акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал", скаржник зазначає, що умовами укладеного сторонами договору від 20.04.2005 № 05618/2-10 не передбачено постачання води на підігрів, що він не є балансоутримувачем теплових пунктів, на які постачалась вода, а витрати з постачання води компенсуються населенням.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" підтримав апеляційну скаргу останнього та висловився за відхилення апеляційної скарги комунального підприємства „Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" з підстав, викладених у відзиві; представники комунального підприємства „Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" підтримали апеляційну скаргу останнього та висловилися за відхилення апеляційної скарги публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал".

Обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (далі по тексту - позивач) пред'явлено позов до комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківського району міста Києва, перейменованого на комунальне підприємство „Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (далі по тексту - відповідач) про стягнення 3 112 655,62 грн. основного боргу та 45 838,29 грн. пені, 8 871,93 грн. 3% річних.

Позов мотивовано порушенням відповідачем зобов'язань з оплати наданих позивачем у період з 01.05.2011 по 01.08.2011 послуг за умовами укладеного сторонами договору від 20.04.2005 № 05618/2-10.

Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Шевченківського району міста Києва перейменоване на комунальне підприємство „Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" згідно статуту останнього, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.04.2012 № 610.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується наявними матеріалами справи, 20.04.2005 Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія „Київводоканал", на теперішній час - публічне акціонерне товариство „Акціонерна компанія „Київводоканал", та комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківського району міста Києва укладено договір № 05618/2-10 (далі по тексту - договір № 05618/2-10), відповідно до умов якого позивач зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а відповідач - розраховуватися за послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що у період з 01.05.2011 по 01.08.2011 зазначений договір був чинним та діяв згідно розділу 7.1 цього договору, що сторонами визнається.

Як встановлено, підписи представників відповідача на актах показників приладів обліку водопостачання, що встановлені в житлових будинках комунальної власності Шевченківського району, завірені штампами відповідача. Акти про зняття показників з приладів обліку, що встановлені в теплових пунктах (бойлерах/котельнях), за спірний період представниками відповідача не підписувались.

Встановивши фактичні обставини справи й зокрема факт відсутності укладеного сторонами договору, який передбачає відносини щодо постачання води, яка використовується для виготовлення гарячої води, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення вартості питної води для потреб гарячого водопостачання у розмірі 2 138 774,95 грн., наданої позивачем у період з 01.05.2011 по 01.08.2011.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду на підставі встановлених обставин справи вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно положень Господарського кодексу України підставами виникнення господарських зобов'язань, зокрема, є господарський договір (частина 1 статті 174).

За змістом договору № 05618/2-10, останній передбачає постачання позивачем питної води відповідачу, проте не встановлює зобов'язань відповідача оплачувати вартість води, яка буде постачатись йому з теплових пунктів, які не знаходяться на його обліку, у вигляді гарячої води.

Заслуговує на увагу також з'ясування місцевим господарським судом тої обставини, що на балансі відповідача не перебувають теплові пункти або котельні. Докази зворотного в матеріалах справи відсутні.

Згідно статті 1 Закону України «Про теплопостачання», теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Згідно статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Відповідно до пунктів 2, 6 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, централізоване постачання гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання. Послуги повинні відповідати з централізованого постачання гарячої води - вимогам щодо якості і тиску води, температури гарячої води, а також розрахунковим нормам витрати води у точці розбору.

Згідно пункту 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008, суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів, фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

За змістом викладених норм не передбачено поділ послуги з постачання споживачам гарячої води (гарячого водопостачання) на частини з постачання окремо теплової енергії та окремо холодної води, натомість встановлено, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду (енергію); постачання холодної води для приготування гарячої є окремою послугою, що повинна, в якості сировини, надаватись підприємству, яке має можливість та безпосередньо виробляє гарячу воду. Тобто, гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач, при цьому енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води.

Оскільки позивач не мав правових підстав включати до розрахунку основного боргу вартість послуг з постачання холодної води для її підігріву, підстави для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за ці послуги відсутні.

Перевіривши проведений місцевим господарським судом розрахунок, колегія суддів приймає його як вірний та погоджується з його висновком про те, що вартість наданих за період з 01.05.2011 по 01.08.2011 послуг за договором № 05618/2-10, що підлягають оплаті відповідачем, складає 973 880,67 грн.

Перевіривши розрахунки позивача, з урахуванням встановлених обставин справи й норми частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, що встановлює обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити на вимогу кредитора суму боргу а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, який частково задовольнив відповідні позовні вимоги, присудивши до стягнення 8 871, 93 грн. процентів річних, нарахованих протягом спірного періоду на суму присуджених до стягнення коштів з урахуванням періодів прострочення кожного платежу та проведених відповідачем розрахунків.

Господарський суд правильно задовольнив позовні вимоги про стягнення пені в сумі 43 459,37 грн., нарахованої протягом спірного періоду на суму присуджених до стягнення коштів з урахуванням періодів прострочення кожного платежу та проведених відповідачем розрахунків.

Згідно положень Господарського кодексу України пеня є господарською штрафною санкцією у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230); штрафні санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором, якщо їх розмір не визначено законом (частина 4 статті 231).

Пунктом 4.2 договору № 05618/2-10 передбачено, що за несвоєчасну оплату послуг з водопостачання та водовідведення абонент сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

На таких підставах, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду доходить висновку про те, що рішення місцевого господарського суду постановлено при повному з'ясуванні обставин справи, порушення норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення по справі відсутні, мотиви з яких подано апеляційні скарги, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

Керуючись статями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 13.12.2011 у справі № 13/400 залишити без змін, апеляційні скарги публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", комунального підприємства „Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" залишити без задоволення.

Справу № 13/400 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Постанова виготовлена та підписана 07.09.2012.

Головуючий суддя Гарник Л.Л.

Судді Пантелієнко В.О.

Доманська М.Л.