ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2012 р. Справа № 128346/11

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Заверухи О.Б., Гінди О.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області на постанову Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 19.01.2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги, як дитині війни, -

ВСТАНОВИЛА :

20.12.2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, у якому просила зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну соціальну допомогу як дитині війни за період останніх шість місяців з дня звернення до суду, тобто з 09.07.2007 року по день постановлення судом рішення.

Оскаржуваною постановою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 19.01.2011 року вказаний позов задоволено, а саме зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області провести нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 недоплаченої щомісячної державної соціальної грошової допомоги як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за період починаючи з 20.06.2010 року на підставі положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни " .

У поданій апеляційній скарзі відповідач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог позивачки відмовити в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що законодавством України не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" про підвищення розміру пенсій дітей війни, не визначено, які саме органи мають проводити такі виплати, за рахунок яких коштів і джерел. Крім того, залишається невизначеним порядок обчислення такого підвищення та його розмір. Просить врахувати, що встановлений ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може враховуватися для перерахунків або підвищень інших пенсій.

Оскільки апеляційну скаргу подано на постанову суду першої інстанції, яка прийнята в порядку скороченого провадження за результатами розгляду справи, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 1832 КАС України, суд відповідно до ч. 1 п. 2 ст.197 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 суд виходив з того, що позивачка належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дітям війни, а тому вона має право на встановлене ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни " підвищення до пенсії. Оскільки Конституційний Суд України своїм рішенням від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 визнав неконституційними окремі положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007-2008 рр.", якими було зупинено і обмежено право на отримання спірних виплат, невиплата управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі 30% доплати до пенсії позивачці з врахуванням вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни " є незаконною.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, частково відповідають нормам матеріального права.

Безспірно встановлено, що позивачка є дитиною війни та відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин та вирішення даного публічно-правового спору судом, має право на отримання 30% підвищення виплачуваної їй управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі пенсії за віком.

Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та 22.05.2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення Закону України "Про Державний бюджет на 2007-2008 рр.", якими було зупинено (обмежено) дію вищевказаної ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни ", із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009-2010 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розмір соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування та виплата у 2009-2010 роках дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватись відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

При цьому, на думку колегії суддів, суд першої інстанції істотно вийшов за межі позовних вимог і зобов'язав нарахувати позивачці спірну надбавку до пенсії за період починаючи з 20.06.2010 року, тоді як позивач згідно із заявленими ним у позовній заяві вимогами просить здійснити таку виплату по день постановлення судом рішення, а саме по 19.01.2011 року, а зміна позовних вимог згідно із ч.1 ст. 137 КАС України можлива протягом усього часу судового розгляду шляхом подання письмової заяви, яка у матеріалах справи відсутня.

Враховуючи наведене колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення частково, а саме: слід зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 20.06.2010 року по 19.01.2011 року на підставі положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни ", яка обчислюється відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням виплачених сум.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області - задовольнити частково.

Постанову Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 19.01.2011 року у справі № 2а-371/11 - скасувати та прийняти нову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 20.06.2010 року по 19.01.2011 року на підставі положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни ", яка обчислюється відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням виплачених сум.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, є остаточна та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Ніколін

Судді О.Б. Заверуха

О.М. Гінда