Справа № 1-176/11

Провадження №11/0290/944/2012 Категорія:ч.1ст.122ККУкраїни

Головуючий у суді 1-ї інстанції Робак С.О.

Доповідач Ковальська І.А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого-судді: Ковальської І.А.,

суддів: Нагорняка Є.П., Кривошеї А.І.,

за участю прокурора Миколайчука Д.Г.,

адвоката ОСОБА_2,

засудженого ОСОБА_3,

розглянула 05 вересня 2012 року у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, ОСОБА_4 зі змінами, захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 на вирок Тульчинського районного суду Вінницької області від 05 червня 2012 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Степанівка, Вінницького району, Вінницької області, з вищою освітою, розлучений, непрацюючий, проживаючий: АДРЕСА_1, раніше не судимий, засуджений:

за ч. 1 ст. 122 КК України до двох років позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу, залишено підписку про невиїзд.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави в особі Тульчинської ЦРЛ 4889,04 грн. понесених витрат на стаціонарне лікування потерпілої від злочину.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 4008,72 грн. матеріальної шкоди, 25000 грн. моральної шкоди та 2000 грн. витрат на оплату праці адвоката.

Питання про речові докази вирішено в порядку ст. 81 КПК України.

Судом першої інстанції ОСОБА_3 засуджено за скоєння злочину при наступних обставинах.

ОСОБА_3 30 вересня 2009 року біля 05.30 год. в с. Тиманівка Тульчинського району, неподалік будинку № 9 по вул. Дмитрика, із-за ревнощів до своєї дружини ОСОБА_5, під час сварки з останньою, умисно наніс їй удар дерев'яною палкою по спині, від якого вона впала на землю. Після чого продовжував наносити удари дерев'яною палкою по голові, тулубу, верхнім та нижнім кінцівкам. Внаслідок зазначених дій ОСОБА_3 спричинив ОСОБА_5 тілесні ушкодження середнього ступеня, що спричинили тривалий (більш як 21 день) розлад здоров'я.

Не погоджуючись з вироком суду, прокурор подав апеляцію зі змінами, в якій просить вирок суду скасувати через істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, постановити рішення, яким звільнити ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності на підставі п. «г»ст. 1 ЗУ «Про амністію у 2011 році», провадження в справі закрити.

Адвокат ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 в своїй апеляції просить змінити вирок та звільнити його підзахисного від відбування покарання на підставі п. «в»ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році», оскільки у нього є двоє неповнолітніх дітей, відносно яких він не позбавлений батьківських прав, вчинив злочин середньої тяжкості.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляцію зі змінами, пославшись на наведені у ній мотиви, адвоката ОСОБА_2, який просив застосувати до його підзахисного акт амністії, засудженого, який підтримав апеляцію свого захисника, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція прокурора підлягає задоволенню, а апеляція захисника частковому задоволенню.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні злочину та кваліфікація його дій за ч.1 ст. 122 КК України у апеляційних скаргах не оспорюються.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про амністію у 2011 року»від 08.07.2011 року звільненню від кримінальної відповідальності в порядку та на умовах, визначених вказаним Законом, підлягають особи, які підпадають під дію ст. 1 цього Закону, кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи не розглянуті судами, а так само розглянуті судами, але вироки не набрали законної сили, про злочини, вчиненні до набрання чинності цим Законом.

Тобто положенням ст.ст. 1, 6 Закону України «Про амністію у 2011 році»усувають застосування до осіб, які підпадають під дію цього Закону, не тільки покарання за вчинене діяння, а й настання кримінальної відповідальності за це діяння.

Однак суд першої інстанції, установивши при розгляді кримінальної справи щодо ОСОБА_3, що ним до набрання чинності Законом України «Про амністію у 2011 році»від 08.07.2011 року було вчинено умисний злочин, передбачений ч. 1 ст. 122 КК України, який є злочином середньої тяжкості, і він має двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, щодо яких не позбавлений батьківських прав, тобто відповідно до п. «в»ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році»є суб'єктом амністії, всупереч установленому законом порядку постановив обвинувальний вирок відносно ОСОБА_3

Колегія суддів погоджується з доводами прокурора та захисника засудженого про порушення судом першої інстанції кримінально-процесуального закону при винесені обвинувального вироку відносно засудженого, однак підстав для звільнення ОСОБА_3 від відповідальності на підставі саме п. «г»ст. 1 ЗУ «Про амністію у 2011 році», як того просить прокурор, не має, оскільки відомостей про те, що ОСОБА_3 є інвалідом ІІІ групи відсутні.

Також колегія суддів вважає, що посилання захисника на норми Закону України «Про застосування амністії в Україні»необґрунтоване, оскільки положення ЗУ "Про амністію у 2011 році" є більш сприятливими для осіб, котрі притягуються до кримінальної відповідальності за діяння, які вони вчинили до набрання чинності вказаним Законом включно, а тому застосування положень ЗУ "Про застосування амністії в Україні", в частині необхідності застосування амністії тільки вироком суду фактично погіршує становище ОСОБА_3 Таким чином, слід застосовувати вимоги ст.ст. 1, 6 ЗУ "Про амністію у 2011 році", оскільки вони зобов'язують суд звільняти осіб, які підпадають під дію амністії, від кримінальної відповідальності, а не покарання, із закриттям провадження у справі.

Враховуючи, що судом не було застосовано Закон України «Про амністію у 2011 році»від 08.07.2011 року, вирок щодо ОСОБА_3 слід скасувати, а справу щодо нього закрити на підставі п. «в»ст. 1, ст. 6 Закону України «Про амністію у 2012 році»від 08.07.2011 року у зв'язку зі звільненням його від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КК України.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію прокурора зі змінами задовольнити повністю.

Апеляцію адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Тульчинського районного суду Вінницької області від 05 червня 2012 року щодо ОСОБА_3 скасувати, а провадження по справі щодо нього на підставі ст. 1 п. «в»Закону України «Про амністію у 2011 році»від 08.07.2011 року закрити, звільнивши його від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КК України.

Судді: