ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2008 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
суддів Гончар Л.Я., Кравченко О.О., Матолича С.В., Харченка В.В., Чалого С.Я.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної судової адміністрації України на постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 04 липня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 11 вересня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 на дії та бездіяльність Державної судової адміністрації України про стягнення заборгованості по заробітній платі ,-
в с т а н о в и л а:
У березні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом на дії та бездіяльність Державної судової адміністрації України про стягнення заборгованості по заробітній платі.
Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 04 липня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 11 вересня 2006 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Суди першої та апеляційної інстанцій приймаючи рішення виходили з того, що згідно наказу голови військового місцевого суду Полтавського гарнізону №62 від 15.10.2003 року ОСОБА_1 була призначена на посаду секретаря судового засідання військового місцевого суду Полтавського гарнізону.
Наказом голови цього ж суду №3 від 09.01.2004 року були встановлені ОСОБА_1, як державному службовцю, надбавки до посадового окладу за ранг 45 грн., за високі досягнення у праці або виконання особливо важливої роботи в розмірі 50% посадового окладу з урахуванням за ранг державного службовця, надбавку за напруженість та складність роботи у розмірі 100% посадового окладу з урахуванням спеціального звання та рангу державного службовця .
Згідно наказів голови суду кожного місяця за 2004 рік позивачка була премійована в розмірі 25%.
Відповідно до наказу голови суду №1 від 20.01.2005 року ОСОБА_1 була звільнена з роботи 24.01.2005 року у зв'язку з ліквідацією військового місцевого суду Полтавського гарнізону, з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку, з наданням пільг та компенсацій, встановлених ст. 49-3 КЗпП України.
На судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій надійшла касаційна скарга Державної судової адміністрації України, в якій ставиться питання про скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Державної судової адміністрації України задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування чи порушення норм матеріального та процесуального права, які передбачені ст.ст. 225-229 КАС України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.
Керуючись статтею 2201 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу Державної судової адміністрації України відхилити, а постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 04 липня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 11 вересня 2006 року залишити без змін.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Судді (підписи)
З оригіналом згідно
Суддя Вищого адміністративного
Суду України Харченко В.В.