ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2012 р. Справа № 139651/12

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді - Затолочного В.С.,

суддів - Багрія В.М., Старунського Д.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 серпня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі про нарахування та стягнення підвищення до пенсії,-

ВСТАНОВИЛА :

19.07.2011 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, звернулися до суду з позовом до відповідача про виплату державної допомоги дитині війни в межах 6-ти місячного строку звернення до суду, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 серпня 2011 року позов задоволено Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі нарахувати та виплатити підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на користь ОСОБА_1, за період з 15 березня 2011 року по 22 липня 2011 року, ОСОБА_2 за період з 01 лютого 2011 року по 22 липня 2011 року включно, з врахуванням виплачених сум. Постанова прийнята в порядку скороченого провадження

Не погоджуючись з прийнятою постановою, управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі Тернопільської області подало апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову і прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі апелянт вказує на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року N 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду скасуванню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вірно виходив з того, що позивач є дитиною війни, що підтверджується відповідним посвідченням, а відтак, він має право на отримання підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

В той же час, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті постанови порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає підставними заявлені вимоги позивачів в частині зобов'язання відповідача нараховувати і виплачувати підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 19 січня 2011 року по 23 серпня 2011 року, оскільки дія норм ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не була зупинена чи обмежена іншими нормативними актами. Статтею 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування та виплата у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Стосовно посилань апелянта на те, що законодавством України не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком» як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», то колегія вважає за необхідне вказати про наступне.

За чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак, згідно ч.3 ст. 28 цього Закону мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом. Оскільки законодавством інший мінімальний розмір пенсії за віком не визначений, слід застосовувати цей розмір.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити про те, що відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», підвищення до пенсії не може бути причиною невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).

З огляду на викладене, колегія суддів відзначає, що невиплата підвищення до пенсії позивачу заподіяна протиправною бездіяльністю відповідача.

Колегія суддів вважає, що вірним способом відновлення порушеного права позивачів є покладення обов'язку на відповідача провести належне нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням виплачених позивачу сум у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 19 січня 2011 року по 23 серпня 2011 року, що, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права, фактичним обставинам справи та наявним у ній доказам.

Керуючись ст. 195, ст. 196, ч.1 ст.197, п.3 ст. 198, ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 207, ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі Тернопільської області задовольнити частково.

Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 серпня 2011 по справі № 2а-16768/11 - скасувати та прийняти нову постанову про часткове задоволення позову.

Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі Тернопільської області щодо невиплати на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 19 січня 2011 року по 23 серпня 2011 року протиправною.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі Тернопільської області провести нарахування та виплату на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 19 січня 2011 року по 23 серпня 2011 року, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням виплачених сум.

Постанова апеляційного суду є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий: В.С. Затолочний

Судді: В.М. Багрій

Д.М. Старунський