ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
18.07.06р. | Справа № А41/141 |
За позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів,
м. Дніпропетровськ
до Закритого акціонерного товариства Дніпропетровського пивоварного заводу "Дніпро",
м. Дніпропетровськ
про стягнення 24030,54 грн.
Суддя Орєшкіна Е.В.
Представники сторін:
Від позивача: Іващенко С.Г. довіреність № 03-06/22 від 11.01.06 року
Від відповідача: Дацко О.В. довіреність № 307 від 17.08.05 року
СУТЬ СПОРУ:
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій в розмірі 24030,54 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів України” не створив 2 робочих місця для працевлаштування інвалідів та всупереч встановленому порядку відмовився самостійно сплатити штрафні санкції за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, просить суд в позові відмовити, посилаючись на те, що ним було створено 8 робочих місць для працевлаштування інвалідів, 6 з яких були зайняті інвалідами, він інформував Індустріальний районний цент зайнятості про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів, державний центр зайнятості направив на ЗАТ Дніпропетровський пивоварний завод „Дніпро” лише одну особу, яка відмовилась від робочого місця, запропонованого відповідачем. Вважає, що відповідач не може нести відповідальності, що встановлена ст. 20 Закону України „Про основи соціального захисту інвалідів в Україні” за відсутністю вини, оскільки не зобов’язаний забезпечувати безпосереднє працевлаштування інвалідів.
За клопотанням представників сторін фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в сукупності, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
Основні правила щодо працевлаштування інвалідів, зокрема, приписи стосовно органів та організацій, що мають здійснювати працевлаштування інвалідів, нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та штрафних санкцій за його невиконання, містять ст. ст. 17-20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів України” (далі Закон).
Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону, для підприємств (об’єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання (далі –підприємства) встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.
Обчислення загальної чисельності працюючих на підприємствах має здійснюватися відповідно до Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих в народному господарстві України, затвердженої наказом Міністерства статистики України від 07.07.1995 року № 171 (зі змінами та доповненнями, внесеними наказом Державного комітету статистику України від 18.02.1999 року № 67 , далі Інструкція).
За визначеним Інструкцією загальним правилом, встановлений Законом норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів визначається за показником середньо облікової чисельності всього персоналу в еквіваленті повної зайнятості. Правила обчислення середньо облікової численності працівників встановлені п.п. 3.1.-3.4. Інструкції.
Відповідно до статті 218 ГК України, підприємства зобов’язані вживати всіх залежних від них заходів для недопущення господарського правопорушення, яким, зокрема, є невиконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. До числа таких заходів відносяться обов’язки підприємства, визначені у п.п. 3, 5, 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів. Зокрема, у п. 14 названого Положення передбачено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та ваканті посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
У визначенні того, чи створено робоче місце інваліда, слід враховувати норми Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, пунктом 3 якого передбачено, що робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників медико-соціальної експертної комісії, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Створення підприємством для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації неможливе без наявності інваліда, пошуком якого зобов’язані займатися центральний орган виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, ограни місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів, визначені у ч. 1 ст. 18 Закону.
Отже, нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні на підприємства покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обов'язок їх, працевлаштування.
Згідно з п. 2 Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів (затверджені постановою КМУ від 28.12.01 року № 1767) , підприємства, на яких працює 15 і більше чоловік, реєструються у відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів (далі _Фонд) за своїм місцезнаходженням і щороку не пізніше 1 лютого подають до зазначених відділень звіт про наявність та працевлаштування інвалідів за формою 10-ПІ річна.
До матеріалів справи подано звіт відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік за формою 10-ПІ річна.
З наведених у звіті даних вбачається, що середньооблікова чисельність штатних працівників підприємства в 2005 році склала 203 особи, кількість робочих місць, визначених для працевлаштування інвалідів, створених, відповідно 4-х відсотковому нормативу, складає 8 осіб. За змістом частини першої статті 19 Закону, загальна чисельність працюючих визначається в цілих, а не в дробових числах. Тому слід визначити середньооблікову чисельність працівників та чисельність працівників за встановленим Законом нормативом у цілих числах(8), округляючи дробові числа(8,12) відповідно до встановлених правил математики.
На вимогу суду належні докази створення за встановленими вимогами 8 робочих місць інвалідів, а саме їх атестації спеціальною комісією підприємства за участю представників медико-соціальної експертної комісії, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, а також докази повідомлення місцевих органів соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів, суду не надані, в матеріалах справи вони відсутні.
Відповідачем надані докази звернення до Індустріального районного центру зайнятості, до матеріалів справи долучені копії звітів за формою № 3-ПН за січень-грудень 2005 року, але слід зазначити, що в звітах за лютий, березень, квітень, травень, червень, липень 2005 року не вбачається, що відповідач інформував державну службу зайнятості про вільні робочі місця і вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів в кількості місць, передбачених встановленим ч. 1 ст. 19 Закону нормативом.
Одже, суд дійшов висновку, що відповідачем за встановленими вищенаведеними вимогами в 2005 році не створено 8 робочих місць для інвалідів, належним чином не інформовано державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів за встановленим нормативом, що унеможливило вищевказаними органами працевлаштувати інвалідів на підприємстві відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону , підприємства, крім тих, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ч. 1 ст. 19 Закону, щороку сплачують, відповідним відділення Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Згідно з розрахунком позивача, сума штрафних санкцій за нестворені робочі місця у кількості 2 одиниць, оскільки 6 інвалідів фактично були працевлаштовані відповідачем, складає 24030,54 грн.
Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону, порядок і терміни сплати підприємствами штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів затверджуються Кабінетом міністрів України. Постановою Кабінету міністрів України від 28.12.01 року № 1767 затверджено порядок сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів. Пунктом 4 порядку передбачено, що штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно, не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.
У частинах 3 та 4 статті 20 Закону передбачено, що сплату штрафних санкцій підприємства провадять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов’язкових платежів). У разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства в порядку, передбаченому законом.
Крім того, Закон не ставить в залежність обов’язок щодо сплати санкцій в наявності чи відсутності прибутку, а вказує лише джерело сплати, що було встановлено постановою Верховного Суду України від 14.06.05 року № 6/324.
Таким чином, суд вважає вимоги позивача обгрунтованими, оскільки відповідачем не вжито всіх заходів щодо виконання вимог ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” та не виконано у встановленому порядку обов’язки щодо створення робочих місць для інвалідів з урахуванням вимог Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів.
За таких обставин, суд вбачає підстави для задоволення позову.
Відповідно до ст. 94 Кодексу Адміністративного судочинства України, судовий збір з відповідача не стягується.
На підставі вищевикладеного,
керуючись ст.ст. 70, 71, 94, 160 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Стягнути з Закритого акціонерного товариства Дніпропетровський пивоварний завод „Дніпро” –49051, м. Дніпропетровськ, вул.. Журналістів,9, код ЄДРПОУ 30561920, р/р 26007054510000 в ДФ АКІБ „Укрсіббанк”, МФО 306856 на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів –49000, м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса,60, к. 18, код ЄДРПОУ 25005978, р/р 31210230600006 в банку УДКУ в Дніпропетровській області, МФО 805012 адміністративно-господарській санкції - 24030,54 грн. ( двадцять чотири тисячі тридцять грн. 54 коп.).
Постанова набирає законної сили згідно ст.254 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.186 КАС України.
Суддя Е.В. Орєшкіна
Дата складення постанови в повному обсязі, оформленої у відповідності до ст.163 КАС України –18.07.2006р.