Справа № 22ц/0591/846/2012 Головуючий у 1 інстанції Харитонова Г.Л.

Категорія 32 Суддя-доповідач Попова С.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Кочегарової Л.М.,

суддів Кучерявої В.Ф., Попової С.А.,

при секретарі Шапар О.Ю.,

розглянувши у судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовами:

ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, судових витрат;

ОСОБА_4 до ОСОБА_3, національної акціонерної страхової компанії «Оранта» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, судових витрат

за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 26 березня 2012 року, -

в с т а н о в и л а:

У жовтні ОСОБА_2 звернувся до суду із даним позовом, посилаючись на те, що у період його перебування за путівкою на санаторно-курортному лікуванні у м. Трускавець, його син - ОСОБА_4 19 серпня 2009 року отримав тяжкі тілесні ушкодження в дорожньо-транспортній події, що сталася з вини водія ОСОБА_3, який керував автомобілем «Рено Трафік», де пасажиром був ОСОБА_4 У зв"язку з тяжким травмуванням сина він змушений був достроково припинити лікування і повернутись до м. Маріуполя. Просив стягнути з ОСОБА_3 вартість невикористаної путівки в розмірі 2365грн., а також відшкодувати моральну шкоду в сумі 20000грн., що полягає у перенесенні сильного нервового потрясіння і переживань за сина, що призвело до погіршення і його здоров"я, зміні укладу життя.

Згодом до суду звернувся ОСОБА_4 із власним позовом, в кінцевій редакції - до ОСОБА_3, НАСК «Оранта», посилаючись на те, що 19 серпня 2009 року, коли він знаходився в автомобілі «Рено-Трафік» від керуванням ОСОБА_3, відповідальність якого застрахована НАСК «Оранта», трапилася дорожньо-транспортна подія з вини останнього через порушення вимог п.п. 10.1, 16.11 Правил дорожнього руху України і вимог дорожнього знаку 2.1 Додатку 1 ПДР, в результаті якої він отримав чисельні тяжкі ушкодження. В період стаціонарного лікування 19.08.2009р. по 28.09.2009р. відповідачем було оплачено ліків на суму 24000грн. В подальшому він неодноразово проходив амбулаторне і стаціонарне лікування, але стан його здоров"я не відновився. Через травмування у ДТП він не зміг поїхати працювати у рейс на теплоході «КапіталСтар» на посаді третього помічника, який планувався з 28.08.2009р., в якому з тривалістю рейсу 6 місяців і посадовим окладом 1100доларів США він мав би заробити 6600 доларів США, що за курсом валют складає 53328грн. - ця сума становить упущену вигоду, яку просив стягнути з відповідача. Крім того, просив стягнути з ОСОБА_3 у відшкодування матеріальної шкоди: витрати на бензин у поїздках до лікарні та консультації 898,80грн., витрат на правову допомогу 1500грн. До того ж, діями відповідача йому було спричинено моральну шкоду, яку він оцінює в 50000грн., оскільки після отримання травм він відчув страх, який не минув і до сьогодення, сильний фізичний біль, загальне погіршення стану здоров"я, що триває і досі, змушено змінився його звичний образ життя, він через ДТП не зміг реалізувати мрію про роботу у морі.

Ухвалою суд від 12.12.2011р. цивільні справи за позовами ОСОБА_4 об'єднані в одне провадження. Під час судового розгляду справи позивачу ОСОБА_4 було відшкодовано НАСК «Оранта» матеріальну шкоду 7655,86 грн. (вартість ліків) і в цій частині ухвалою суду від 25.01.2012р. позов залишено без розгляду.

Рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя від 26 березня 2012 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 473грн., моральну шкоду у розмірі 2000грн., судовий збір у розмірі 10,20 грн., витрати на ІТЗ у розмірі 24грн., а всього 2507,20 грн. В задоволенні решти вимог ОСОБА_2 - відмовлено. Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3, НАСК «Оранта» задоволено частково. Стягнуто з НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 2550грн.; стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 17450грн., судовий збір у розмірі 3,40грн., та витрати на ІТЗ у розмірі 48грн., а всього 17501,40грн. В задоволенні решти вимог ОСОБА_4 - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, просить рішення скасувати та постановити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги в частині суми компенсації моральної шкоди і стягнути упущену вигоду (в решті рішення не оскаржується), посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_4, його представника - адвоката ОСОБА_5, позивача ОСОБА_2, які підтримали доводи скарги, відповідача ОСОБА_3 і його представника - адвоката ОСОБА_6, які заперечували проти скарги, розглянувши справу згідно із ч. 2 ст. 305 ЦПК України у відсутність повідомленої про дату і час розгляду справи НАСК «Оранта», перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, за таких підстав.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права і не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, 19.08.2009р. близько о 14.00год. ОСОБА_3, керував технічно справним, належним йому на праві власності, автомобілем Renault Trafik держномер НОМЕР_1, рухаючись по вулиці Брестській в Іллічівському районі міста Маріуполя зі сторони вулиці Маміна Сибиряка в напряму ЗОШ № 39, під"їзджаючи до перехрестя з проїзною частиною вулиці Світлої, що є головною по відношенню до вулиці Брестської, проявив неуважність і необережність, не переконавшись в тому, що то буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам руху, не уступив дорогу автомобілю КАМАЗ 5511 держномер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_7, в результаті чого відбулось зіткнення зі вказаним вище транспортним засобом, внаслідок чого пасажиру автомобілю Renault Trafik згідно із висновками судово-медичної експертизи були спричинені за ступенем тяжкості в своїй сукупності - тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, у вигляді: закритої черепно-мозкової травми - забита рана голови у чоло-тім"яної області зліва та області потилиці зліва, рвана рана підборіддя, рвана рана крила носу з дефектом м'яких тканин, параорбітальна гематома зліва, забиття головного мозку середнього ступеню тяжкості з наявністю очагу геморрагічного просування у правій області чола, пластинчата субдуральна гематома в потиличній області зліва, внутрішньошлуночковий крововилив, закрита тупа травма грудної клітини - перелом 2, 3, 4 ребер зліва по задньої пахвової лінії, перелом лівої ключиці, рвана рана по зовнішній поверхні лівого передпліччя середньої третини, рвана рана в області нижньої третини правої гомілки.

Постановою Іллічівського районного суду міста Маріуполя від 17.08.2011р. ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за ст. 286 ч. 2 КК України у зв"язку із застосуванням Закону України "Про амністію" (п. "в" ст. 1) і Закону України «Про амністію в 2011 році» (ст. 6). Згідно із мотивувальною частиною вказаного судового рішення встановленими обставинами є настання події ДТП через порушення ОСОБА_3 вимог п.п. 10.1, 16.11 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР) і вимог дорожнього знаку 2.1 Додатку 1 ПДР.

Страхової компанією «Оранта», якою на підставі полісу № ВВ/8513073 була застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3, на підставі страхового акту здійснено страхове відшкодування матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_4 - 7655,86грн.

Визначаючи розмір моральної шкоди, відшкодованої частково на користь ОСОБА_4, суд першої інстанції враховував обставини її спричинення, характер, глибину і тривалість фізичних та душевних страждань, негативне відбиття на стані здоров"я, травмування винуватого водія ОСОБА_3 і його дружини і його стан здоров"я, прийняття відповідачем заходів до часткового відшкодування витрат на лікування позивача, і виходив з того, що шкоду потерпілому заподіяно за необережних дій винуватої особи.

Відмовляючи у стягненні з відповідача на користь позивача ОСОБА_4 упущеної вигоди, суд першої інстанції виходив з недоведення достовірності (реальності) тих доходів, які позивач передбачав отримати за звичайних умов. Суд не поклав в основу рішення довідку ТОВ «Юніпром» про планування укладення контракту, терміну рейсу, умов праці.

З такими висновками не можна не погодитись з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. За пунктом 1 частини 2 цієї норми моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який регулює правовідносини з приводу відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, при настанні страхового випадку, страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в достатньому обсязі встановив обставини справи за позовними вимогами ОСОБА_4, відповідні їм правовідносини, поясненням сторін та наданим доказам дав належну оцінку. Суд правильно застосував матеріальний закон - ст.ст. 22, 23, 1166, 1167, 1187, 1194 ЦК України, ст.ст. 9, 22.1, 22.3, 23 Закону України «Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», вимоги ст.ст. 212-214 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку щодо настання події ДТП через винні дії відповідача, негативні наслідки для здоров"я і причинний зв"язок між діями заподіювача шкоди і шкідливими наслідками, і, як результату - цивільно-матеріальної відповідальності відповідача з відшкодування заподіяних збитків у спричиненні матеріальної і моральної шкоди позивачам.

Відповідно до ст.ст. 11, 303 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Доводи позивача в апеляційній скарзі щодо залишення судом поза увагою дійсного ступеню фізичних і душевних страждань ОСОБА_4, які призвели до вкрай негативних наслідків у всіх сферах життя і тривають досі, та необґрунтованого акценту мотивації суду при вирішенні питання про розмір немайнової шкоди, заподіяної позивачеві, здебільшого на обставинах, що характеризують відповідача (часткове оплата в позасудовому порядку вартості ліків на лікування позивача, стан здоров"я заподіювача шкоди і його рідних), на відміну від шкідливих наслідків для потерплого і порушення подією ДТП його мрій і життєвих прагнень, суд не вважає достатньо переконливими, з огляду на наступне.

Так, суд першої інстанції врахував, глибину, характер і тривалість фізичних страждань від болю і душевних переживань, негативне відбиття травмування на стані здоров"я ОСОБА_4, необережну форму вини, за якої заподіяно позивачеві низку тілесних ушкоджень, які за сукупністю віднесені до тяжких тілесних ушкоджень, участь заподіювача шкоди ОСОБА_3, який також постраждав у ДТП, у витратах на стаціонарне лікування потерпілого після отримання травми.

Колегія суддів, погоджуючись із слушністю доводів позовних вимог ОСОБА_4 щодо відчуття фізичного болю від отриманої травми на протязі довготривалого часу, настання негативних наслідків в загальному стані здоров"я і психологічному стані, змушеної зміни звичного образу життя, що потребувало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, враховуючи вищенаведене мотивування суду першої інстанції, вважає адекватним заподіяній шкоді визначений судом загальний розмір моральної шкоди - 20000грн., що, за відрахуванням страхового ліміту за позицією немайнової шкоди - 2550грн., що покладається на страховика, підлягає стягненню з ОСОБА_3 в сумі 17450грн.

При перевірці розміру сатисфакції у вигляді немайнової шкоди, колегія суддів враховує висвітлені позивачем ОСОБА_4 в суді апеляційної інстанції обставини, за яких він у 2010 році працевлаштувався, будучи за медичними показниками допущеним до роботи у морі, і у травні цього року вийшов у рейс, що підтверджено довідкою про стаж роботи позивача на судні «SORMOVSKIY-118». Травма у ДТП не потягла встановлення позивачеві групи інвалідності, не встановлювався і певний відсоток стійкої втрати професійної працездатності.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції на підставі правових норм, роз"яснень у Пленумі Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995р. з подальшими змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» були враховані всі істотні обставини для вирішення питання щодо розміру немайнової шкоди і її цифровий вираз є адекватним цим обставинам та відповідає принципу розумності і справедливості.

Перевіряючи законність і обґрунтованість судового рішення в частині відмови у стягненні на користь позивача ОСОБА_4 за рахунок відповідача ОСОБА_3 упущеної вигоди, апеляційний суд виходить з наступного.

Згідно із доводами апеляційної скарги суд помилково вважав недоведеною упущену вигоду, ототожнивши поняття «упущена вигода» із «втраченим заробітком (доходом)»; не врахував, що всі документи для підписання ОСОБА_4 трудового контракту були підготовлені і, якщо б не дорожньо-транспортна подія, то він поставив би до роботи і міг отримати дохід - заробіток в сумі 53328грн.

Стаття 1192 ЦК України зобов"язує особу, що спричинила шкоду, відшкодувати її в натурі за вибором потерпілої особи (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Збитки - це висловлена в грошовій формі шкода, яка спричинена однією особою протиправними діями іншої.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України передбачено право особи на відшкодування збитків, зокрема, доходів, яких особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З указаних норм матеріального законодавства і процесуального закону випливає, що особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинна довести, що вона гарантовано отримала би відповідну вигоду у разі, якщо б її право не було порушено іншою особою, тобто у разі належного виконання зобов'язання іншою особою.

За таких обставин, підписання трудового контракту із судновласником має використовуватись, зважаючи на суть заявлених вимог і обставини справи, як доказ ймовірного отримання доходу (у вигляді заробітної плати у рейсі), а не як підстава для здійснення такої виплати.

Колегія суддів погоджується із висновками суду про відсутність підстав для відшкодування упущеної вигоди за не доведенням отримання такої за звичайних для позивача обставин, якщо б не ДТП, оскільки тільки в підписаному трудовому контракті, обов"язковому для виконання сторонами (працівником і роботодавцем), чого не трапилось фактично, має міститись чітке відзначення строку перебування працівника у трудових відносинах, оплата праці - на підтвердження певних сум, що прагне позивач до стягнення, та інші умови праці. Таких же тверджень, що мають силу зобов"язання у довідці директора ТОВ «Юніпром», за змістом якої ОСОБА_4 планувався у рейс на т/х «Capital Star» на посаді третього помічника з посадовим окладом 1100 дол.США у місяць, тривалістю контракту 6+/-1 місяць - не міститься і не достатньо відзначеного наміру, на погляд колегії суддів, для покладення в основу рішення про задоволення вимог і стягнення з винної у ДТП особи упущеної вигоди в сумі 53328грн.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, з`ясувавши в достатньому обсязі обставини справи, перевіривши доводи та надавши їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам ст.ст. 212-214 ЦПК України і нормам матеріального закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

При вирішенні справи судом правильно застосовані норми матеріального права, порушень норм процесуального права, які б могли призвести до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

За таких обставин, на підставі ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя від 26 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді Л.М.Кочегарова

В.Ф.Кучерява

С.А.Попова