Справа № 1-499/11

В И Р О К

іменем України

06 серпня 2012 року

Шевченківський районний суд м.Києва

в складі: головуючого-судді: Антонюк М.С.

при секретарях: Скорицькому А.М., Павлюк В.В.

з участю прокурорів: Беби Є.Г., Клюшніченка Д.Ю.

Сизонова Д.І., Шаповалова Є.О.,

Попова А.О., Голуба Є.О.

захисника: ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу по обвинуваченню

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Краматорська Донецької області, громадянина України, українця, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, без постійного місця проживання, раніше судимого:

1). 13 червня 2000 року Краматорським міським судом Донецької області, за ч.2 ст.140, ч.2 ст.142,ст.ст.44, 42 КК України (в редакції 1960 р.) до 3 років позбавлення волі з конфіскацією усього майна. Згідно ухвали Донецького обласного суду від 28.07.2000 року вирок змінено, перекваліфіковано дії ОСОБА_6 по епізодам від 01.09.1999 р., 04.09.1999р., 06.09.1999 р., 07.09.1999 р., 08.09.1999 р. та 12.09.1999 р. на ч.2 ст.141 КК України ( в редакції 1960 р.);

2). 11 листопада 2002 року Краматорським міським судом Донецької області за ч.2 ст.15, ст. 186 ч.3, ст.71 КК України до 5 років позбавлення волі;

3). 11 березня 2008 року Печерським районним судом м. Києва за ч.2 ст.186 КК України до 5 років позбавлення волі. Згідно постанови Брянківськогоміського суду Луганської області від 28.08.2008 року вважати засудженим за ст.15, ч.2 ст.186 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі. Звільнений з місць позбавлення волі 08 вересня 2010 року умовно-достроково на 1 рік 2 місяця 27 днів,

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 187 ч. 2 КК України

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_6 03 жовтня 2010 року, приблизно о 18 годині 35 хвилин, будучи особою, яка раніше вчинила розбій, перебуваючи у дворі будинку № 16-22, по вулиці Б. Хмельницького в м. Києві, звернув увагу на раніше незнайому йому ОСОБА_7, яка з сумкою у руці проходила біля вказаного будинку. Побачивши ОСОБА_7 та вважаючи, що у сумці можуть знаходитися гроші або інші цінні речі у ОСОБА_6 виник злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом вчинення розбійного нападу.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 підійшов до ОСОБА_7 та вчинив на неї напад, застосовуючи до останньої насильство, яке є небезпечним для її життя та здоров'я, яке виявилося в тому, що ОСОБА_6 однією рукою схопив сумку ОСОБА_7, а іншою рукою наніс приблизно 10 ударів скляною пляшкою в область голови ОСОБА_7, та один удар рукою в область обличчя ОСОБА_7, внаслідок чого завдав їй тілесні ушкодження у вигляді: трьох забійних ран тім'яної ділянки, які згідно висновку експерта № 1805/Е від 25 жовтня 2010 року спричинені тупим предметом (предметами), могли утворитись 03.10.2010 року та відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я (за критерієм тривалості розладу здоров'я).

Після чого, ОСОБА_6, скориставшись безпорадним станом ОСОБА_7 заволодів її майном, а саме:

- жіночою сумкою коричневого кольору, виробництва фірми «АСАDEМІ», вартістю 1300 гривень, в якій знаходився мобільний телефон в корпусі чорного кольору, моделі Е 1125», вартістю 350 гривень, з сім картою оператора мобільного зв'язку «Київстар», вартістю 50 гривень, на рахунку якої було 30 гривень;

- шкіряним гаманцем чорного кольору, виробництва фірми ІF», вартістю 300 гривень, в якому знаходились гроші в сумі 300 гривень з чеками на куплений товар, які не представляють матеріальної цінності, магнітний ключ від дверей під'їзду, вартістю 30 гривень та два дублікати ключів до замків дверей, загальною вартістю 30 гривень.

А всього, ОСОБА_6, який раніше вчинив розбій під час вчинення нападу поєднаного із насильством, небезпечним для життя та здоров'я ОСОБА_7, заволодів її приватним майном на загальну суму 2390 гривень, після чого з місця вчинення злочину зник та розпорядився викраденим на власний розсуд.

Підсудний ОСОБА_6 свою вину у вчиненому не визнав та пояснив, що 03 жовтня 2010 року разом він разом зі своїм знайомим ОСОБА_8 йшов по вул Б.Хмельницького в м. Києві. Потім вони зайшли у двори та стали рухатись в напрямку вул Прорізна. В цей час ОСОБА_8 зупинився, а він пішов далі. Згодом він почув шум позаду та обернувшись, побачив поряд із ОСОБА_8 незнайому жінку, між ними відбувалась якась сутечка. Потім ОСОБА_8 наздогнав його і дав йому мобільний телефон та гаманець, а сам продовжував тримати в руках жіночу сумку. При цьому він почув як потерпіла обурюється та у присутності працівників міліції, які підійшли на шум, повернув потерпілій телефон та гаманець, а потерпіла наполягала, щоб працівники міліції знайшли ОСОБА_8, оскільки у нього залишилась її сумка, але вони не послухали, доставили його та потерпілу до відділення міліції, яке розташоване по вул Прорізна, 12 в м. Києві. Там оперативні працівники били та знущались над ним з метою примусити його дати пізнавальні покази. Потім його відвели до дізнавача, якій він дав правдиві покази, такі ж як і суду, але відмовився підписувати протокол, як і інші процесуальні документи, оскільки вони були складені українською мовою, якої він не розуміє. Крім того, вказав, що дізнавач вимагала гроші від його родичів за те, щоб його відпустили.

В подальшому слідчий також не намагався встановити істину у справі, не вживав заходи для того, щоб розшукати ОСОБА_8, який вчинив даний злочин, вимагав, щоб він зізнався у скоєному.

Крім того, слідчий ОСОБА_16 примушував його підписати протокол про ознайомлення з матеріалами справи, які він тричі привозив йому в СІЗО, проте ознайомитись з цими матеріалами не давав. Захисник також не допомагав йому та переконував, що краще зізнатись у скоєнні злочину, а також не реагував на здійснення тиску на нього з боку оперативних працівників та слідчого.

Підсудний зазначив, що злочин вчинив ОСОБА_8, з яким він познайомився за день-два до цих подій на Майдані Незалежності в м. Києві. Як саме він вчинив напад на потерпілу - не бачив, оскільки коли обернувся, то ОСОБА_8 вже направлявся до нього тримаючи в руках речі потерпілої.

Разом з тим судом встановлено, що будучи допитаним як обвинувачений 05 жовтня 2010 року ОСОБА_6 свою вину у вчиненні злочину, перердбаченогоч.2 ст. 186 КК України, визнав частково та відмовився давати покази по суті обвинувачення. (т.1 а.с. 82)

Як пояснив підсудний, він частково визнав свою вину, оскільки був разом із ОСОБА_8, коли той вчиняв злочин і не зупинив його.

Просить суд винести справедливе рішення.

Не дивлячись на невизнання підсудним своєї вини, його винність у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України повністю підтверджується наступними доказами, які були ретельно перевірені судом.

Так, потерпіла ОСОБА_7, будучи допитаною в ході досудового слідства, покази якої були оголошені в судовому засіданні на підставі ст. 306 КПК України, причини неявки якої в судове засідання визнані судом поважними, показала про те, що 03 жовтня 2010 року вона йшла вулицею між будинків, яка з'єднує вулицю Прорізну та вулицю Б. Хмельницького в м. Києві. Раптово назустріч їй вийшов чоловік, як пізніше їй стало відомо це був ОСОБА_6, в руці якого була пляшка з-під пива. Підійшовши до неї на відстань приблизно 1 м ОСОБА_6 загородив їй дорогу, після чого різко рукою схопив її сумку та почав виривати у неї з рук. Коли йому це не вдалося ОСОБА_6 скляною пляшкою, яку тримав в правій руці, почав наносити їй удари по голові, так, він наніс приблизно 4 удари в область потилиці та 6 ударів зліва в голову, а всього наніс приблизно 10 ударів по голові, внаслідок чого їй стало дуже боляче та вона почала себе погано почувати, але не зважаючи на біль зуміла вибити в нього з руки пляшку, яку кинула вбік. Після цього ОСОБА_6 вдарив рукою її в праву скроню голови та вона зрозумівши, що він буде продовжувати її бити, випустила з рук сумку, яку він вихопив та побіг в бік вулиці Прорізної. В неї на голові було дуже багато крові та вона ледве не втратила свідомість, але зібравшись попрямувала в бік, куди побіг ОСОБА_6

По дорозі вона кричала вслід ОСОБА_6, щоб той віддав сумку та ключі, оскільки вона не попаде до квартири. Почувши її слова ОСОБА_6 зупинився та не повертаючись витяг із її сумки гаманець із телефоном, які залишив собі, а сумку кинув на землю.

Коли вона підійшла до сумки та взяла її в руки до неї з боку, куди побіг ОСОБА_6, підійшли працівники міліції, яким вона все розповіла та вказала на ОСОБА_6, який залишався в полі зору, повідомивши, що саме він її побив, після чого вони побігли за ним, вона також попрямувала в бік, куди побігли працівники міліції, та побачила як біля одного із будинків вони затримали ОСОБА_6 та підійшовши до них вона побачила в руках ОСОБА_6 свій мобільний телефон та гаманець та попросила працівників міліції повернути її речі, на що вони забрали з рук ОСОБА_6 телефон із гаманцем та віддали їй.

Після цього, вона разом із працівниками міліції та затриманим вирушила до відділу міліції, який знаходиться по вулиці Прорізній, 12, в м. Києві, де їй стало погано і каретою швидкої медичної допомоги її доставили до лікарні, де в неї працівники міліції відібрали заяву про вчинений відносно неї злочин та вилучили викрадені речі.

Таким чином ОСОБА_6 викрав в неї жіночу шкіряну сумку коричневого кольору, виробництва фірми «АСАDЕМУ», вартістю 1300 гривень, в якій знаходились:

- мобільний телефон марки «SАМSUNG Е 1125" чорного кольору, вартістю 350 гривень, з сім карткою оператора мобільного зв'язку «Київстар», вартістю 50 гривень, на рахунку якої було 30 гривень.

- гаманець шкіряний чорного кольору, виробництва фірми ІF», вартістю 300 гривень, в якому знаходились гроші в сумі 300 грн та чеки на куплений товар, які не представляють матеріальної цінності;

- ключі від квартири, які виготовлені на замовлення, а саме: магнітний ключ від домофону, вартістю 30 гривень та два дублікати ключів по 15 гривень кожен.

Всього їй було завдано матеріальної шкоди на суму 2390 гривень. (т.1 а. с. 47-57)

Свідок ОСОБА_11 суду показав, що він працює на посаді міліціонера СПГЗ Печерського ВДСО ГУМВС України в м. Києві. 03 жовтня 2010 року під час чергування він разом із старшим сержантом міліції ОСОБА_12 приблизно о 18 годині 30 хвилин згідно встановленого графіку заїхали на службовому автомобілі у двір будинку № 16-22 по вулиці Б. Хмельницького, в м. Києві, де перебували біля будинку № 16-Б. В цей час вони помітили, як повз їх автомобіль, по провулку до вулиці Прорізної, швидкою ходою йшов чоловік, в якому він впізнає підсудного ОСОБА_6, який ніс в руці жіночу сумку коричневого кольору та підіймався на східці перед собою, а позаду нього якась жінка кричала, щоб він віддав сумку із речами.

Коли вони підійшли до жінки, то вона розповіла, що підсудний вдарив її пляшкою по голові та забрав сумку із речами. В цей час ОСОБА_6 кинув на землю жіночу сумку, та намагався втекти по сходах, тримаючи в руках мобільний телефон та гаманець, але його зупинив ОСОБА_12 При цьому потерпіла впевнено вказувала, що саме ОСОБА_6 напав на неї, бив її по голові пляшкою та забрав її сумку.

Також свідок пояснив, що він інших чоловіків поруч із місцем пригоди не бачив, не розповідала і потерпіла про те, що до нападу на неї може бути причетний хтось інший, вказуючи саме на підсудного. А ОСОБА_6 казав, що злочин вчинив не він, а інша людина, при цьому називав різні імена -то ОСОБА_19, то ОСОБА_20, але вони не повірили, оскільки на місці пригоди інших осіб не було.

Після цього, на місце події була викликана cлідчо-оперативна група, а затриманого ОСОБА_6 та потерпілу було доставлено до ТВМ-4 Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві на вулицю Прорізну, звідки останню одразу ж відвезла швидка медична допомога в лікарню.

Свідок ОСОБА_12 дав покази, аналогічні показанням свідка ОСОБА_11

Свідок ОСОБА_13, який працює оперуповноваженим ВКР ТВМ-4 Шевченківського РУГУ МВС України в м. Києві пояснив, що 03 жовтня 2010 року він перебував на добовому чергуванні в складі слідчо-оперативної групи ТВМ-4 Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві. Вечором до територіального відділу співробітники ВДСО доставили підсудного ОСОБА_6 та потерпілу, одяг та голова якої були в крові та оскільки вона себе погано почувала, до неї одразу ж було викликано швидку медичну допомогу, вона встигла розповісти, що затриманий вдарив її пляшкою по голові та забрав у неї сумку.

Також працівники ВДСО повідомили, що коли вони перебували в дворі будинків по вулиці Б. Хмельницького, 16-22, в м. Києві вони побачили ОСОБА_6, який швидко рухався в бік вулиці Прорізної, позаду нього йшла ОСОБА_7, яка повідомила їм, що ОСОБА_6 напав на неї, вдарив по голові та викрав її речі, після чого вони наздогнали та затримали його. Будь-які пояснення ОСОБА_6 надавати відмовився. Після цього приїхала швидка медична допомога, яка доставила ОСОБА_7 до лікарні.

Потім ним, разом зі слідчим та експертом в складі cлідчо-оперативної групи було здійснено виїзд на місце події, де слідчим було проведено огляд місця події біля будинку №16-22, по вулиці Б. Хмельницького, в м. Києві, в ході якого було виявлено та вилучено частинки скла від пляшки з-під пива, жіночу резинку для волосся, а також з асфальту було проведено за змиви крові.

Після цього, він поїхав до лікарні швидкої медичної допомоги, де прийняв від потерпілої заяву про вчинений злочин та пояснення. Також він вилучив у потерпілої ОСОБА_7 в присутності понятих викрадені ОСОБА_6 речі, а саме: мобільний телефон, гаманець та сумку. Також вона повідомила, що знайдена під час огляду місця події резинка для волосся належить їй.

Крім того, винність ОСОБА_6 у вчиненому підтверджується наступними доказами, які були ретельно перевірені судом в судовому засіданні, а саме:

- даними протоколу огляду місця події від 03.10.2010 року, згідно якого 03 жовтня 2010 року, у дворі будинку № 16-22, в м. Києві працівниками міліції в присутності понятих було виявлено та вилучено частинки скляної пляшки, жіночу резинку для волосся, жетон магнітного ключа, а також здійснено змиви рідини бурого кольору з асфальту. (т.1 а. с. 18-20)

- речовими доказами: частинками скляної пляшки, жіночою резинкою для волосся, жетоном магнітного ключа, змивами рідини бурого кольору з асфальту. (т.1 а. с.32-34)

- даними протоколу огляду та вилучення від 03 жовтня 2010 року, згідно якого в приміщенні лікарні швидкої медичної допомоги в м. Києві, в період часу з 21 години 50 хвилин по 22 годину 10 хвилин у потерпілої ОСОБА_7, було вилучено жіночу шкіряну сумку коричневого кольору, шкіряний гаманець темного кольору, мобільний телефон марки «SАМSUNG», ІМЕІ: НОМЕР_1, гроші в сумі 300 гривень, ключі в кількості 5 штук, які були викрадені підсудним ОСОБА_6 під час розбійного нападу на потерпілу. (т.1 а.с. 36)

- речовими доказами, а саме: жіночою шкіряною сумкою коричневого кольору, виробництва фірми «АСАDЕМУ», гаманцем шкіряним чорного кольору, виробництва фірми «VІF», мобільним телефоном марки «SАМSUNG Е 1125", ІМЕІ: НОМЕР_1, грошима в сумі 300 гривень, ключами в кількості 5 штук. (т.1 а.с. 37)

- даними протоколу огляду предметів від 18 листопада 2010 року, згідно яких було оглянуто предмети, вилучені у дворі буд.№16-22 по вул. Б.Хмельницького в м. Києві під час огляду місця події 03 жовтня 2010 року, а саме: жіноча резинка для волосся, марлевий тампон зі слідами речовини, схожої на кров, частинки скла темно-коричневого кольору, на яких залишилась етикетка з написом «Zibert»Баварське світле пиво», якими підтверджуються покази потерпілої ОСОБА_7 про обставини вчиненого відносно неї злочину (т.1 а.с. 26-31)

- даними висновку судово-медичної експертизи №1805/Е, складеного експертом ОСОБА_14, відповідно до яких: «При вивченні медичних документів на ім'я ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, встановлено, що на момент звернення за медичною допомогою 03.10.2010 року о 01 год 45 хв. у неї мали місце ушкодження у вигляді трьох забійних ран тім'яної ділянки. Вказані ушкодження спричинені тупим предметом (предметами), могли утворитись 03.10.2010 року та відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я (за критерієм тривалості розладу здоров'я)»

В судовому засіданні експерт ОСОБА_14, роз'яснивши складений ним висновок №1805/Е пояснив, що на момент звернення за медичної допомогою у потерпілої були виявлені тілесні ушкодження у вигляді трьох забійних ран тім'яної ділянки. Забійні рани за тривалістю розладу здоров'я відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, а саме на строк понад 6 днів, але менше ніж 21 день. Оскільки експертиза проводилась на підставі наданою слідчим медичної документації потерпілої, де було нерозбірливо написано її прізвище, тому у висновку експерта воно зазначено як «ОСОБА_7».

Враховуючи наведене у суду не виникає сумнівів, що при складанні даного висновку була допущена технічна помилка при написанні прізвища потерпілої.

Слідчий СВ ТВМ-4 Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_16, допитаний судом як свідок, пояснив, що у нього в провадженні перебувала кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України, в ході якої було встановлено, що останній здійснив розбійний напад на потерпілу ОСОБА_7 коли та проходила у дворі біля будинку № 16-22 по вул. Б.Хмельницького в м. Києві за наступних обставин. Так, він підійшов до неї, схопив її сумку та намагався вирвати, а коли зрозумів, що йому не вдасться цього зробити вдарив її кілька раз скляною пляшкою з-під пива, яка знаходилась у нього в руці, вирвав сумку та намагався з нею зникнути, але був затриманий співробітниками ВДСО. ОСОБА_6 на його пропозицію дати покази по суті обвинувачення у присутності свого адвоката -відмовився, посилаючись на ст. 63 Конституції України. Також при оголошенні обвинуваченому про закінчення досудового слідства та пред'явленні йому матеріалів справи для ознайомлення, останній у присутності свого захисника ознайомившись з матеріалами справи, відмовився підписувати протоколі, після чого ним було прийнято рішення запросити понятих та зачитати матеріали справи обвинуваченому у їх присутності, про що ним було зазначено у протоколі. Також слідчий повідомив, що ОСОБА_6 не йшов на контакт, не намагався допомогти слідству у встановленні всіх обставин справи, а навпаки намагався затягнути процес, відкрито казав, що його метою є затягнути слідство, висловлювався нецензурною лайкою та зухвало себе поводив.

Під час слідства ані потерпіла, ані співробітники ВДСО, які були на місці події не розповідали про те, що був присутнім ще один чоловік, як не казав про це і сам ОСОБА_6 Жодних недозволених методів ведення досудового слідства ним до обвинуваченого не застосовувалось, усе спілкування з яким проходило у присутності його захисника.

Таким чином невизнання вини підсудним суд розцінює як спосіб захисту останнього та вважає, що його вина доведена в повному обсязі наведеними вище доказами.

Версія підсудного про те, що напад на потерпілу вчинив його знайомий ОСОБА_8 була перевірена судом та не знайшла свого підтвердження, оскільки потерпіла та свідки ОСОБА_12, ОСОБА_11 заперечували наявність іншої людини на місці пригоди, а потерпіла одразу ж вказала саме на ОСОБА_6 як на особу, яка вчинила напад на неї та заволоділа її майном. Крім того, саме ОСОБА_6 тримав в руках викрадені у потерпілої мобільний телефон та гаманець, коли був затриманий працівниками міліції, що не заперечує і сам підсудний.

Також не заслуговують на увагу твердження підсудного про вчинення на нього тиску працівниками міліції, оскільки вони спростовуються показами свідків ОСОБА_16, ОСОБА_13, даними, які містяться у листі адміністрації Київського СІЗО про те, що у ОСОБА_6 під час надходження до Київського СІЗО тілесних ушкоджень не виявлено, за медичною допомогою з приводу отриманих тілесних ушкоджень, зокрема від співробітників правоохоронних органів, не звертався, також згідно відповіді ІТТ ГУ МВС України в м. Києві ув'язнений ОСОБА_6 скарг на дії працівників міліції не подавав. Як вбачається з листа Київської міської станції швидкої медичної допомоги до ОСОБА_6 був здійснений виїзд бригади швидкої медичної допомоги з приводу: погано затриманому, але пацієнт від огляду та надання медичної допомоги відмовився.

Крім того, судом встановлено, що протягом досудового слідства усі процесуальні дії з ОСОБА_6 проводились у присутності його захисника, крім того, він мав можливість вільно висловлювати свою позицію з приводу пред'явленого обвинувачення, чим і користувався, в тому числі шляхом відмови від дачі показів на підставі ст. 63 Конституції України, власноручно ним зроблених заяв про невизнання або часткове визнання своєї вини, що свідчить про наявність у нього можливостей вільно реалізовувати своє право на захист.

Вказані обставини також були предметом перевірки, проведеної прокуратурою Шевченківського району м. Києва, за результатами якої помічником прокурора Шевченківського району м. Києва ОСОБА_18 02.12.2011 року було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за відсутності в діянні працівників Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві ознак складу злочину, передбаченого ст.ст. 364, 365, 368 КК України.

Згідно висновку стаціонарної комісійної судово-психіатричної експертизи №129 від 10 квітня 2012 року ОСОБА_6 у період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння виявляв ознаки «Емоціно-нестійкого розладу особистості», за своїм психічним станом міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. У теперішній час ОСОБА_6 виявляє ознаки «Емоціно-нестійкого розладу особистості», за своїм психічним станом може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, застосування по відношенню до нього примусових заходів медичного характеру не потребує.

Також не заслуговують на увагу суду і пояснення підсудного про те, що він погано володіє українською мовою. При цьому судом враховується, що у всіх протоколах допитів ОСОБА_6 останньому роз'яснювалось право давати покази мовою, якою він володіє, де він зазначав, що бажає давати покази українською мовою, якою вільно володіє, при цьому він жодного разу не вказував про необхідність проводити досудове слідство російською мовою. Крім того, про достатній рівень володіння українською мовою останнього свідчать записи ОСОБА_6, який є громадянином України, у процесуальних документах, складених слідчим, а також наявність у матеріалах справи попереднього вироку Печерського районного суду м. Києва від 11.03.2008 року, який складений українською мовою. А тому суд критично ставиться до скарг підсудного про те, що він погано розумів зміст пред'явлених йому слідчим процесуальних документів, складених українською мовою.

Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що винність підсудного ОСОБА_6 у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу ( розбій ), вчиненому особою, яка раніше вчинила розбій, доведена в повному обсязі.

Дії підсудного ОСОБА_6 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 187 КК України.

Призначаючи підсудному міру покарання, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину; фактичні обставини справи, його відношення до скоєного; всі дані, що характеризують особу підсудного, а саме: те, що він раніше неодноразово судимий за вчинення аналогічних злочинів, ніде не працює, немає постійного місця проживання, стан його здоров'я. Також судом враховується, що ОСОБА_6 вчинив новий злочин через місяць після звільнення умовно-достроково з місць позбавлення волі.

Обставин, що пом'якшують покарання підсудного, судом не встановлено.

До обставин, що обтяжують відповідальність підсудного, суд відносить рецидив злочинів.

З урахуванням наведеного суд вважає, що виправлення та перевиховання підсудного можливе лише в місцях позбавлення волі, а тому призначає ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених ч.2 ст. 187 КК України.

Оскільки ОСОБА_6 вчинив злочин в період умовно-дострокового звільнення від покарання, призначеного вироком Печерського районного суду м. Києва, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_6 покарання за сукупністю вироків, за правилами ст.71 КК України.

Питання про долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності з вимогами ст. 81 КПК України.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд

З А С У Д И В:

ОСОБА_6 визнати винним в скоєні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України та призначити покарання у виді 8 ( восьми ) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати покарання, невідбуте за вироком Печерського районного суду м. Києва від 11.03.2008 року та остаточно ОСОБА_6 призначити до відбуття - 9 (дев'ять) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 -вираховувати з часу його затримання, а саме з 03.10.2010 року.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в закону силу ОСОБА_6 залишити без змін - у вигляді тримання під вартою в Київському СІЗО ДДУ з питань виконання покарань в Києві та Київській області.

Речові докази по справі: частинки скляної пляшки, жіночу резинкою для волосся, жетон магнітного ключа, змиви рідини бурого кольору з асфальту, які передані на зберігання до камери зберігання речових доказів ТВМ-4 Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві - знищити. (т.1 а. с.32-34), жіночу шкіряну сумку коричневого кольору, виробництва фірми «АСАDЕМУ», гаманець шкіряний чорного кольору, виробництва фірми «VІF», мобільний телефон марки «SАМSUNG Е 1125", ІМЕІ: НОМЕР_1, гроші в сумі 300 гривень, ключі в кількості 5 штук, які передані на зберігання потерпілій ОСОБА_7 -повернути ОСОБА_7 (т.1 а.с. 37, 38-39)

На вирок суду може бути подано апеляцію до Апеляційного суду м. Києва на протязі 15 діб з дня його проголошення через Шевченківський районний суд м. Києва, а засудженими в той же строк з моменту вручення копії вироку.

Суддя: