Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2012 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Мелінишин Г.П.

суддів Бойчука І.В., Проскурніцького П.І.

секретаря Балагури М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання та гарячого водопостачання, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду від 06 серпня 2012 року,-

в с т а н о в и л а:

В липні 2012 року ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання та гарячого водопостачання.

В обгрунтування своїх вимог позивач зазначав, що надає послуги теплопостачання та гарячого водопостачання в квартиру відповідача, однак вона неналежно проводить оплату за надані послуги. У зв'язку з цим станом на 04.05.2012 року виникла заборгованість в розмірі 3523,93 грн., яку ОСОБА_1 сплатити в добровільному порядку відмовляється. З цих підстав просив задовольнити позов.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 06 серпня 2012 року позов ДМП задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» 3 523 грн. 93 коп. заборгованості за послуги теплопостачання станом на 04.05.2012 року та 214 грн. 60 коп. судового збору.

На дане рішення ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин справи.

Апелянт зазначає, що борг, який нарахований ДМП ІФТКЕ станом на 04.05.2012 року в розмірі 3 523 грн. 93 коп. є необґрунтованим та надуманим, оскільки не підтверджується жодними документальними доказами. Приймаючи до уваги розрахунок боргу за період з 01.04.2009 року по 01.04.2012 року, суд не звернув увагу, що заборгованості за надані послуги за даний період у неї немає. Більше того, нею навпаки було здійснено переплату на загальну суму 79 грн. 57 коп. Даний факт підтверджується квитанціями про оплату послуг, які містяться в матеріалах справи, однак суд не дав їм правильної оцінки. Крім того, заборгованість, на яку вказує позивач, могла виникнути тільки до 01.04.2009 року. Цю обставину сам позивач в суді першої інстанції не заперечував. А тому, звертаючись до суду з даним позовом ДМП пропустив встановлену ст. 257 ЦК України позовну давність. В ході розгляду справи вона подала до суду заяву про застосування позовної давності. Однак, суд її до уваги не прийняв та прийшов до неправильного висновку про переривання перебігу позовної давності.

З цих підстав апелянт просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 вимоги апеляційної скарги підтримав з наведених у ній мотивів.

Представник ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» апеляційної скарги не визнав, рішення суду першої інстанції вважає законним і обґрунтованим.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Постановляючи рішення про часткове задоволення позову ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго», суд першої інстанції виходив із того, що відповідач належним чином не виконувала взяті на себе зобов'язання по оплаті наданих послуг теплопостачання та гарячого водопостачання, у зв'язку з чим станом на 04.05.2012 року утворилась заборгованість в розмірі 3523,93 грн. При цьому вважав, що мало місце переривання позовної давності, доказом чого є звернення ДМП до суду про видачу судових наказів.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.

З матеріалів справи вбачається, що ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» надає відповідачу ОСОБА_1, яка проживає по АДРЕСА_1 послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання.

Згідно представленого ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» розрахунку боргу за надані ОСОБА_1 послуги встановлено, що позивачем пред'явлено позов про стягнення заборгованості за період з 01.04.2009 року по 01.04.2012 року. При цьому, в розрахунку зазначено, що борг станом на 01.04.2009 року становив 3 603 грн. 50 коп. (а.с.3).

В подальшому відповідач проводила оплату за надані послуги щомісячно не допускаючи заборгованості. Та обставина, що мали місце випадки оплати більшої суми ніж було використано послуг, не може бути підставою для задоволення позову, оскільки вказані дії не свідчать про те, що відповідач була повідомлена про наявність в неї заборгованості, таку визнавала і саме проводила оплату в рахунок її погашення. Зазначена обставина підтверджена розрахунком заборгованості, поданим позивачем.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач пред'явив позов 04.07.2012 року про стягнення з відповідача заборгованості, що утворилась до 01.04.2009 року.

Загальна позовна давність, відповідно до вимог ст.257 ЦК України, встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Із матеріалів справи вбачається, що до винесення рішення ОСОБА_1 зверталася до суду із заявою про застосування позовної давності, посилаючись на те, що позов про стягнення боргу станом на 01.04.2009 року пред'явлено після спливу трьохрічного строку позовної давності.

За змістом ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Зазначеної норми закону суд не врахував, а тому прийшов до помилкового висновку про переривання перебігу позовної давності у зв'язку з тим, що позивач звертався до суду із заявою про видачу судових наказів.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права оскаржуване рішення не може залишатися силі, а тому підлягає до скасування. По суті спору слід ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» за спливом позовної давності.

На підставі ст.ст. 257, 261, 264, 267 ЦК України, керуючись ст.ст. 307, 309, 313-314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 06 серпня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання та гарячого водопостачання відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Г.П. Мелінишин Судді І.В. Бойчук

П.І. Проскурніцький

______________________________________________________________________________________________________________

Справа №2/0907/10347/2012 Головуючий у 1 інстанції Бабій О.М.

Провадження № 22ц/0990/1766/2012 Суддя-доповідач Мелінишин Г.П.

Категорія 24