Справа № 2-7149/11 провадження № 22-ц/0390/1273/2012 Головуючий у 1 інстанції:Філюк Т.М.

Категорія: 51 Доповідач: Гапончук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.09.2012 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді - Гапончука В.В.,

суддів -Шевчук Л.Я., Подолюка В.А.,

при секретарі -Галицькій І.П.,

з участю

позивача -ОСОБА_1,

представника позивача -ОСОБА_2,

представника відповідача -Плеханова О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»(далі по тексту -ПАТ КБ «Приватбанк», банк) про стягнення компенсації за невикористану відпустку, безпідставно отриманої комісії, недоплаченої заробітної плати, компенсації за затримку виплати компенсації та моральної шкоди, за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 -ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду від 01 червня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом посилаючись на те, що з 11.01.1996 року по 04.10.2011 року працював начальником юридичного департаменту філії «Волинське головне регіональне управління «Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк». 04.10.2011 року він був звільнений з роботи на підставі п.1 ст.36 КЗпП України за згодою сторін, відповідно до наказу від 03.10.2011 року. На момент звільнення йому була неправильно нарахована та не в повній мірі виплачена компенсація за 71 день невикористаної відпустки, а при отриманні в банкоматах готівкою сум, нарахованих при звільненні, безпідставно відраховано комісію за зняття коштів в розмірі 178,48 грн. Крім того, банк не провів нарахування та виплату заробітної плати за 7 відпрацьованих робочих днів в 2011 році на суму 1568,35 грн. Вважає, що діями відповідача йому також завдана моральна шкода в розмірі 4000,00 грн., а за час затримки розрахунку слід стягнути середній заробіток в сумі 55948,16 грн. Внаслідок уточнення та збільшення позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача 1568,35 грн. невиплаченої заробітної плати, 1004,70 грн. невиплаченої компенсації за невикористану відпустку, 55948,16 грн. заробітку за час затримки розрахунку, 178,48 грн. комісійних платежів, 4000,00 грн. завданої моральної шкоди, 7000,00 грн. судових витрат.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 01 червня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

В поданій на судове рішення апеляційній скарзі, до якої приєднався позивач, представник позивача ОСОБА_2, покликаючись на порушення і неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення з ухваленням нового про задоволення позову в повному об'ємі.

Апеляційну скаргу представника позивача слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати з ухваленням нового з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював з 11.01.1996 року у філії «Волинське регіональне управління»ПАТ КБ «ПриватБанк»на посаді начальника юридичного департаменту. 04.10.2011 року позивач був звільнений на підставі п.1 ст.36 КЗпП України за згодою сторін, відповідно до наказу від 03.10.2011 року, що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці та копією наказу про звільнення (а.с. 6-10).

Вирішуючи спір суд першої інстанції прийшов до висновку, що позов в частині стягнення недоплаченої в 2011 році заробітної плати в сумі 1568,35 грн. не підлягає до задоволення, оскільки нарахування заробітної плати позивачу здійснювалось, виходячи з кількості відпрацьованих днів, згідно відміток в табелі обліку робочого часу працівника, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні розрахунковими листками за січень - жовтень 2011 року та табелями обліку робочого часу ОСОБА_1

Проте, колегія суддів вважає даний висновок суду таким, що не відповідає наявним в матеріалах справи доказам.

З пояснень сторін та наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що філія «Волинське регіональне управління»ПАТ КБ «ПриватБанк»для оперативного та раціонального ведення кадрового діловодства використовує програмне забезпечення у виді програмного комплексу «Промінь». На початку та в кінці робочого дня працівник особисто здійснює свою реєстрацію у вказаному програмному комплексі «Промінь». Час реєстрації являється основним показником для здійснення роботодавцем розрахунку відпрацьованого робочого часу та нарахування і виплати заробітної плати.

Так, з розрахункових листків вбачається, що позивачем в січні 2011 року відпрацьовано 120 годин, що становить 15 робочих днів (а.с. 157). В лютому 2011 року -152 години, що становить 19 робочих днів (а.с. 158). В квітні 2011 року -152 години, що становить 19 робочих днів (а.с. 95). В травні 2011 року -64 години, що становить 8 робочих днів (а.с. 96). В червні 2011 року -152 години, що становить 19 робочих днів (а.с. 97). В липні 2011 року -160 годин, що становить 20 робочих днів (а.с. 98).

В табелі обліку робочого часу за січень 2011 року зазначено, що ОСОБА_1 виконував трудові обов'язки протягом 15 робочих днів (а.с. 143). В даному табелі зроблена відмітка про те, що 11.01.2011 року позивач знаходився на робочому місці з 12 год. 32 хв. до 18 год. 02 хв., тобто неповний робочий день.

В табелі обліку робочого часу за лютий 2011 року зазначено, що ОСОБА_1 виконував трудові обов'язки протягом 20 робочих днів (а.с. 144). Проте, за 18.02.2011 року не нарахована заробітна плата внаслідок порушення останнім процедури табелювання, оскільки позивач здійснив реєстрацію входу в програмний комплекс о 08 год. 25 хв., але не виконав реєстрацію виходу з комплексу (23 год. 59 хв.).

В табелі обліку робочого часу за квітень 2011 року зазначено, що ОСОБА_1 виконував трудові обов'язки протягом 20 робочих днів (а.с. 146). В даному табелі зроблена відмітка про те, що 15.04.2011 року позивач знаходився на робочому місці з 10 год. 59 хв. до 17 год. 30 хв., тобто неповний робочий день.

В табелі обліку робочого часу за травень 2011 року зазначено, що ОСОБА_1 виконував трудові обов'язки протягом 8 робочих днів (а.с. 147). В даному табелі зроблена відмітка про те, що 06.05.2011 року позивач знаходився на робочому місці з 08 год. 23 хв. до 17 год. 28 хв., тобто неповний робочий день.

В табелі обліку робочого часу за червень 2011 року зазначено, що ОСОБА_1 виконував трудові обов'язки протягом 19 робочих днів (а.с. 148). В даному табелі зроблена відмітка про те, що 06.06.2011 року позивач знаходився на робочому місці з 08 год. 33 хв. до 17 год. 31 хв., тобто неповний робочий день.

В табелі обліку робочого часу за липень 2011 року зазначено, що ОСОБА_1 виконував трудові обов'язки протягом 20 робочих днів (а.с. 149). В даному табелі зроблена відмітка про те, що 26.07.2011 року позивач знаходився на робочому місці з 08 год. 37 хв. до 17 год. 37 хв., тобто неповний робочий день.

Як наслідок, ОСОБА_1 не було враховано 6 вище вказаних робочих днів для розрахунку заробітної плати та її виплати, оскільки ним не відпрацьовано повністю зазначені дні.

Проаналізувавши наведені докази та врахувавши положення КЗпП України колегія суддів приходить до висновку, що ПАТ КБ «Приватбанк»безпідставно та в порушення вимог трудового законодавства не здійснено нарахування та виплату заробітної плати за відпрацьовані позивачем 11.01.2011 року, 18.02.2011 року, 15.04.2011 року, 06.05.2011 року, 06.06.2011 року та 26.07.2011 року. Так, вчинення працівником дії у виді здійснення реєстрації за допомогою певного програмного забезпечення, яка трактується роботодавцем, як початок і закінчення часу виконання ним своїх трудових обов'язків, не свідчить про встановленість факту невиконання трудових обов'язків в період часу, який не охоплюється процедурою зазначеної реєстрації. Такі порушення режиму праці повинні фіксуватися відповідними актами, доповідними записками, наказами з дотриманням встановленого трудовим законодавством порядку їх оформлення. І вже на підставі зазначених нормативних документів роботодавець вправі прийняти рішення про здійснення оплати праці найманого працівника відповідно до фактичного виконаної роботи.

З досліджених табелів обліку робочого часу вбачається, що за певні робочі дні позивачу не проведено нарахування та виплату заробітної плати лише внаслідок невідповідності на декілька хвилин періоду реєстрації в програмному комплексі «Промінь»встановленій тривалості робочого дня. Крім того, сама специфіка посадових обов'язків начальника юридичного департаменту, яка передбачає виконання ним трудових обов'язків і за межами установи банку та ненормованість його робочого дня, свідчить про наявність необхідності залишати встановлене робоче місце або знаходитися на ньому не у встановлений правилами внутрішнього трудового розпорядку час.

В розрахунковому листку за січень 2011 року (а.с. 157) зазначено, що при відпрацьованих 15 робочих днях оклад ОСОБА_1 становить 4282,11 грн. Тобто, за відпрацьований позивачем 1 день в січні 2011 року (11.01.2011 року) заробітна плата повинна становити суму в розмірі 285,47 грн. з врахуванням податків та зборів (4282,11 грн. (оклад) / 15 р.д. = 285,47 грн.).

З розрахункового листка за лютий 2011 року (а.с. 158) вбачається, що за відпрацьований позивачем 1 день в лютому 2011 року (18.02.2011 року) заробітна плата повинна становити суму в розмірі 271,20 грн. з врахуванням податків та зборів (5152,80 грн. (оклад) / 19 р.д. = 271,20 грн.).

З розрахункового листка за квітень 2011 року (а.с. 95) вбачається, що за відпрацьований позивачем 1 день в квітні 2011 року (15.04.2011 року) заробітна плата повинна становити суму в розмірі 271,20 грн. з врахуванням податків та зборів (5152,80 грн. (оклад) / 19 р.д. = 271,20 грн.).

З розрахункового листка за травень 2011 року (а.с. 96) вбачається, що за відпрацьований позивачем 1 день в травні 2011 року (06.05.2011 року) заробітна плата повинна становити суму в розмірі 285,47 грн. з врахуванням податків та зборів (2283,79 грн. (оклад) / 8 р.д. = 285,47 грн.).

З розрахункового листка за червень 2011 року (а.с. 97) вбачається, що за відпрацьований позивачем 1 день в червні 2011 року (06.06.2011 року) заробітна плата повинна становити суму в розмірі 271,20 грн. з врахуванням податків та зборів (5152,80 грн. (оклад) / 19 р.д. = 271,20 грн.).

З розрахункового листка за липень 2011 року (а.с. 98) вбачається, що за відпрацьований позивачем 1 день в липні 2011 року (26.07.2011 року) заробітна плата повинна становити суму в розмірі 258,29 грн. з врахуванням податків та зборів (5165,71 грн. (оклад) / 20 р.д. = 258,28 грн.).

Відповідно розмір не нарахованої та не виплаченої ОСОБА_1 заробітної плати за 6 днів 2011 року буде становити 285,47 грн. + 271,20 грн. + 271,20 грн. + 285,47 грн. + 271,20 грн. + 258,28 грн. = 1642,82 грн. з врахуванням податків та зборів. До стягнення з ПАТ КБ «Приватбанк»без врахування податків та зборів підлягає сума в розмірі 1346,82 грн., виходячи з наступного розрахунку: 1642,82 грн. -3,6% соціального внеску -15% податку на доходи фізичних осіб = 1346,82 грн.

Разом з тим судом першої інстанції встановлено і це відповідає наявним в матеріалах справи доказам, що позивачу при звільненні банк повинен був виплатити компенсацію за 71 день невикористаної відпустки.

Проте, між сторонами виник спір з приводу правильності проведеного розрахунку зазначеної компенсації та розміру виплачених сум.

Так, відповідно до п.2 Постанови КМ України від 08.02.1995 № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Пояснення представника відповідача з приводу не врахування банком при здійсненні розрахунку компенсації за невикористану відпустку сум премій за економію бюджету, одноразового характеру на бонусний рахунок, компенсації за невикористану відпустку, оскільки зазначені виплати є одноразовими виплатами, не є обґрунтованими.

Так, заперечуючи позов представник банку стверджував, що в березні 2011 року позивач отримав компенсацію за 21 день невикористаної відпустки в розмірі 5117,70 грн., а також після звільнення - компенсацію за 50 днів невикористаної відпустки в розмірі 14422,50 грн. Крім того, 25.11.2011 року на картковий рахунок ОСОБА_1 в ПАТ «Ерсте Банк»було перераховано компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 4848,09 грн., що підтверджується випискою по рахунку позивача за вказану дату (а.с. 67).

Факт нарахування та отримання компенсації позивачем за 21 день невикористаної відпустки в розмірі 5117,70 грн. в березні 2011 року вважав доведеним і суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення, що встановлювався на підставі поданих представником позивача розрахункових листків за вказаний місяць. Дана компенсація зі слів представника банку була нарахована та виплачена ОСОБА_1, оскільки в той період часу він мав намір звільнитися з роботи і написав за допомогою програмного комплексу «Промінь»відповідну заяву в електронній формі на ім'я керівника, яка пізніше була ним видалена і не може бути надана для дослідження суду.

Проте, такі твердження відповідача та висновки суду першої інстанції не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та фактичними обставинами справи.

Так, відповідно до наказу №88 Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 року "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" та наказу №41 Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20.07.1998 року "Про затвердження Переліку типових документів" на підприємствах, установах, організаціях повинні вестися розрахункові (розрахунково-платіжні) відомості (табуляграми) на видавання заробітної плати, гонорарів, матеріальної допомоги та інших виплат, строк зберігання яких становить 75 років.

Вимога про витребування з метою дослідження розрахункових відомостей на видавання заробітної плати ОСОБА_1 неодноразово ставилася судом відповідачу, проте відповідні документи надані не були. Наданий розрахунковий листок за березень 2011 року на думку колегії суддів не є беззаперечним доказом, який свідчить про факт нарахування в даному місяці компенсації за невикористану відпустку, оскільки ні заяви про звільнення позивача, ні відповідного наказу керівника підрозділу про нарахування зазначеної компенсації представник відповідача під час судового розгляду справи не надав.

Крім того, не є обґрунтованим відповідачем розрахунок суми компенсації в розмірі 5117,70 грн., та не є зрозумілим чому саме компенсація виплачувалася лише за 21 день при наявності більшої кількості днів невикористаної відпустки станом на березень 2011 року.

Врахувавши вище викладені обставини справи та норми права колегія суддів приходить до висновку, що в березні 2011 року банком не здійснювалася виплата ОСОБА_1 компенсації за невикористану відпустку і зазначену суму не слід враховувати при визначенні належної до виплати суми компенсації за 71 день невикористаної відпустки та зменшувати на її розмір, як одноразової виплати, сукупний дохід позивача за останні 12 календарних місяців роботи.

Також не слід відраховувати з сукупного доходу позивача за останні 12 календарних місяців роботи суми премій за економію бюджету та одноразового характеру на бонусний рахунок.

Згідно пояснень представника відповідача при здійсненні розрахунку компенсації за невикористану відпустку працівники банку, керуючись підп.а) п.4 постанови №100 КМ України від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», вважали, що зазначені премії являються виплатами за виконання окремих доручень (одноразового характеру), що не входять в обов'язки працівника, а тому є одноразовими виплатами і не враховуються при визначення сукупного доходу за 12 місяців роботи.

Такі твердження не відповідають вимогам зазначеного нормативного акту, оскільки належними та допустимими доказами (наказами, розпорядженнями, службовими записками, тощо) не доведено, що позивач в даному випадку виконував саме окремі доручення керівника банку і зазначені премійовані дії (економія бюджету, представництво інтересів банку в судах, тощо) не входять в його трудові обов'язки, як систематичні дії.

Згідно довідки про заробітну плату та доходи ОСОБА_1 від 24.04.2012 року (а.с. 135) за період з жовтня 2010 року по вересень 2011 року йому нараховані до виплати 107562,46 грн. Оскільки судом було встановлено, що в порушення вимог трудового законодавства позивачу не була нарахована заробітна плата за 6 днів 2011 року в сумі 1642,82 грн., сукупний дохід позивача за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю виплати компенсації за невикористані відпустки, буде становити 109205,28 грн. (107562,46 грн. + 1642,82 грн. = 109205,28 грн.).

Середня заробітна плата для оплати часу щорічної відпустки за один день, відповідно буде становити 307,62 грн., з розрахунку 109205,28 грн. (сукупний дохід за 12 місяців) / 355 днів (365 календарних днів -10 святкових днів) = 307,62 грн.

Розмір компенсації за 71 день невикористаної відпустки, яка підлягала до виплати позивачу, становить 21841,02 грн. з врахуванням податків та зборів, з розрахунку 307,62 грн. х 71 день = 21841,02 грн. Без врахування податків та зборів до виплати підлягає сума в розмірі 17896,53 грн., з розрахунку 21841,02 грн. -786,28 (3,6% соціального внеску) = 21054,74 грн. -3158,21 грн. (15% податку на доходи фізичних осіб) = 17896,53 грн.

Фактично ОСОБА_1 було отримано 16936,22 грн. компенсації за невикористану відпустку (12088,13 грн. - при звільненні, 4848,09 грн. - 25.11.2011 року).

Відповідно, підлягає до скасування рішення і в частині відмови в позові про стягнення компенсації за невикористану відпустку з ухваленням в цій частині нового рішення про стягнення з ПАТ КБ «Приватбанк»на користь ОСОБА_1 960,31 грн. компенсації за невикористану відпустку, з розрахунку 17896,53 грн. - 16936,22 грн. = 960,31 грн.

Також судом встановлено на підставі досліджених доказів, що нарахована банком компенсація за невикористану відпустку в сумі 12088,13 була перерахована на кредитну картку позивача «Універсальна», а в сумі 4848,09 грн. -на зарплатну картку в ПАТ «Ерсте Банк». При знятті вказаних коштів ОСОБА_1 було сплачено комісійні платежі на загальну суму 178,48 грн., що підтверджується видатковими чеками з банкоматів (а.с. 13-14) та випискою по рахунку від 25.11.2011 року (а.с. 67).

Суд першої інстанції, вирішуючи позов в цій частині, прийшов до висновку, що позивач погодився на перерахунок сум розрахункових коштів на кредитну картку «Універсальна» шляхом підписання заяви про звільнення від 03.10.2011 року (а.с. 91-92) в якій зазначено номер рахунку кредитної картки. Відповідно, правовідносини з приводу використання платіжної кредитної картки регулюються укладеним між сторонами договором про надання банківських послуг та Умовами та правилами надання банківських послуг, з якими позивач був ознайомлений та згідний, а тому відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.

Проте, ч.5 ст.24 Закону України «Про оплату праці»визначено, що за особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов'язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця.

Колегія суддів приходить до висновку, що наявність в заяві про звільнення, яка оформлена в електронній формі, номеру рахунку платіжної картки не слід вважати письмовою згодою працівника на перерахунок розрахункових коштів при звільненні із взяттям на себе зобов'язань по сплаті комісійних платежів за зняття готівки.

Крім того, ч.5 ст.24 Закону України «Про оплату праці»містить імперативне правило, що зазначені послуги оплачуються за рахунок роботодавця.

Відповідно, підлягає до скасування рішення в частині відмови в позові про стягнення комісійних платежів на суму 178,48 грн. з ухваленням нового рішення про стягнення з відповідача зазначеної суми.

Ст.116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Оскільки судом було встановлено, що з вини ПАТ КБ «Приватбанк»ОСОБА_1 не було при звільненні в повній мірі виплачено розрахункових коштів, а саме заробітну плату та компенсацію за невикористану відпустку у встановленому законодавством розмірі, то відповідач повинен сплатити на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку.

Відповідно до п.2 Постанови КМ України від 08.02.1995 № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

З індивідуальних відомостей про застраховану особу (а.с. 46-49) та розрахункових листків за серпень-вересень 2011 року (а.с. 99-100) вбачається, що виплати за останні 2 календарні місяці роботи позивача становлять 14356,44 грн., з розрахунку 7057,48 грн. + 7298,96 грн. = 14356,44 грн. Тобто, розмір середньоденного заробітку ОСОБА_1 для розрахунку відшкодування буде становити суму 326,28 грн., з розрахунку 14356,44 грн / 44 робочих дні за даний період = 326,28 грн.

З моменту звільнення 04.10.2011 року по дату винесення рішення 04.09.2012 року сума відшкодування середнього заробітку становитиме 75370,68 грн., з розрахунку 326,28 грн. х 231 робочий день = 75370,68 грн.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Позивач ставить вимогу про стягнення на його користь моральної шкоди в розмірі 4000,00 грн., яка на думку колегії суддів підлягає до повного задоволення, оскільки незаконні дії відповідача призвели до його моральних переживань, внаслідок неможливості при звільненні отримати від банку інформацію про нараховані до виплати суми, необґрунтованої відмови в їх виплаті, необхідності звернення до суду з метою захисту своїх прав, тощо.

Згідно положень ст.88 ЦПК України підлягають розподілу і судові витрати по справі. Так, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача 7000,00 грн. витрат на правову допомогу, які підтверджуються довідкою (а.с. 115) та квитанцією (а.с. 117).

Внаслідок задоволення позову з ПАТ КБ «Приватбанк»слід стягнути на користь держави 1167,84 грн. судового збору за розгляд вимог майнового характеру та 160,95 грн. судового збору - за розгляд вимог немайнового характеру, а всього 1328,79 грн.

Згідно зі ст.ст. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Заперечення представника відповідача не підтверджені належними і допустимими доказами та не спростовують зазначених висновків суду.

Таким чином, колегія суддів приходить до переконання, що у зв'язку з невідповідністю висновків суду дійсним обставинам справи та порушенням норм матеріального права, згідно з ст. 309 ЦПК України оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в даній справі.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 -ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду від 01 червня 2012 року в даній справі скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»про стягнення компенсації за невикористану відпустку, безпідставно отриманої комісії, недоплаченої заробітної плати, компенсації за затримку виплати компенсації та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»на користь ОСОБА_1 1346 (одну тисячу триста сорок шість) гривень 82 (вісімдесят дві) копійки невиплаченої заробітної плати, 960 (дев'ятсот шістдесят) гривень 31 (тридцять одну) копійку невиплаченої компенсації за невикористану відпустку, 75370 (сімдесят п'ять тисяч триста сімдесят) гривень 68 (шістдесят вісім) копійок середнього заробітку за час затримки розрахунку, 178 (сто сімдесят вісім) гривень 48 (сорок вісім) копійок комісійних платежів, 4000 (чотири тисячі) гривень завданої моральної шкоди, 7000 (сім тисяч) гривень судових витрат, а всього 88856 (вісімдесят вісім тисяч вісімсот п'ятдесят шість) гривень 29 (двадцять дев'ять) копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»на користь держави 1328 (одну тисячу триста двадцять вісім) гривень 79 (сімдесят дев'ять) копійок судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Судді: