Справа № 2-368/12

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"29" серпня 2012 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Дубаса В.А.,

при секретарі - Ридзель О.В., Іващенко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Головне управління юстиції у м. Києві про усунення від права спадкування, встановлення факту припинення шлюбних відносин, визнання права власності у порядку спадкування за законом та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа: Сьома київська державна нотаріальна контора про визнання права власності у порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2010 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду із позовом до ОСОБА_3, третя особа: Головне управління юстиції у м. Києві про усунення від права спадкування, встановлення факту припинення шлюбних відносин, визнання права власності у порядку спадкування за законом. З урахуванням останньої заяви про уточнення позовних вимог від 28.08.2012 року остаточні вимоги були наступними: встановлення факту фактичного припинення шлюбних відносин між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з 06.05.2009 року, усунення ОСОБА_3 від права спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, визнання за ОСОБА_1 права власності у порядку спадкування за законом на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 та на 1/2 частину земельної ділянки НОМЕР_4 площею 0,1 га, яка знаходиться у садовому товаристві «Економіст»у с. Гнідин, Бориспільського району, Київської області; визнати за ОСОБА_2 право власності у порядку спадкування за законом на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 та на 1/2 частину земельної ділянки НОМЕР_4 площею 0,1 га, яка знаходиться у садовому товаристві «Економіст»у с. Гнідин, Бориспільського району, Київської області.

Обґрунтовуючи позовну заяву зазначали, що у квітні 2004 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (мати позивачів) було укладено шлюб, однак з травня 2009 року подружжя припинило спільне проживання у зв'язку із зловживанням відповідачем спиртним, через постійні образи, періодичне побиття ним ОСОБА_4, а також з огляду на те, що останній не брав жодної участі у спільному господарстві, не працював тощо. Наполягали на тому, що після чергового побиття 06.05.2009 року ОСОБА_3 залишив сім»ю, з того часу подружжя проживало окремо, спільним побутом не були поєднані, спільного господарства вели, окрім того вважають, що оскільки згадана квартира була придбана виключно за кошти їхньої матері від продажу іншої квартири, а земельна ділянка була отримана нею внаслідок використання права на безоплатну передачу згідно Земельного кодексу України, тому просили первісний позов задовольнити.

Ухвалою суду, яку занесено до журналу судового засідання, від 15.11.2011 року прийнято до спільного розгляду та об'єднано у одне провадження первісний позов із зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа: Сьома київська державна нотаріальна контора про визнання права власності у порядку спадкування за законом.

Обґрунтовуючи зустрічний позов ОСОБА_3 посилався на те, що після смерті його дружини ОСОБА_4 відкрилась спадщина у вигляді описаної вище квартири та земельної ділянки, у встановлений законом строк він подав заяву про прийняття спадщини, такі ж заяви подано і ОСОБА_1 та ОСОБА_2, однак з огляду на те, що позивачі не визнають його належним спадкоємцем нотаріальною конторою було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно. Саме тому просив суд визнати за ним право власності у порядку спадкування за законом на 4/6 частини квартири АДРЕСА_1 та на 4/6 частини земельної ділянки НОМЕР_4 площею 0,1 га, яка знаходиться у садовому товаристві «Економіст»у с. Гнідин, Бориспільського району, Київської області.

У судовому засіданні позивачі та їхній представник позов підтримали повністю та просили суд його задовольнити виходячи з підстав та обставин наведених у позовній заяві, проти задоволення зустрічного позову -заперечували.

Відповідач та його представник у судовому засіданні вимоги первісного позову не визнали, просили залишити його без задоволення, вимоги зустрічного позову підтримали.

Треті особи у справі представників у судове засідання не направили, хоча про місце, день і час розгляду справи повідомлялись належним чином. Разом з тим, на адресу суду надіслали заяви (а.с. 45, 146) у яких ГУЮ у м. Києві просило суд ухвалити рішення згідно вимог чинного законодавства та за відсутності представника, тоді як Сьома київська державна нотаріальна контора повідомила, що не є юридичною особою та не може бути відповідачем у справі.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що первісний позов підлягає частковому задоволенню, зустрічний позов необхідно задовольнити також частково виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24 квітня 2004 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено шлюб, який зареєстровано ВРАЦС Дарницького РУЮ у м. Києві (актовий запис 199).

Згідно договору купівлі-продажу квартири від 08.10.2004 року ОСОБА_4 придбала квартиру АДРЕСА_1, згаданий договір посвідчено приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_5 та зареєстровано у комунальному підприємстві «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»13.10.2004 року, реєстраційний номер №4109.

Як вбачається з Державного акту на право власності на земельну ділянку від 06.12.2005 року на підставі розпорядження Бориспільської райдержадмінісрації від 02.08.2005 року №478 ОСОБА_4 набула у власність для ведення садівництва земельну ділянку НОМЕР_4 площею 0,1 га, яка знаходиться у садовому товаристві «Економіст»у с. Гнідин, Бориспільського району, Київської області, кадастровий номер 3220882600:00:006:0071.

Статтею 60 Сімейного кодексу України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 61 СК України встановлено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть, яке видано 06.05.2010 року ВРАЦС Дарницького РУЮ у м. Києві (актовий запис 329).

Частиною 2 ст. 1220 ЦК України передбачено, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Після смерті спадкодавця відкрилась спадщина у вигляді нерухомого майна: зазначеної квартири та згаданої земельної ділянки.

У відповідності до вимог ст. 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Встановлено, що заповіту щодо розпорядження майном на випадок своєї смерті ОСОБА_4 складено не було.

Згідно з ч. 1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Вивченням копії спадкової справи, яку витребувано судом, встановлено, що 10.06.2010 року ОСОБА_3, а 24.07.2010 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Сьомої київської державної нотаріальної контори подано заяви про прийняття спадщини.

Позивачі у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є дітьми спадкодавця ОСОБА_4, про що свідчать відповідні свідоцтва про народження від 18.11.1982 року та від 01.03.1984 року, що наявні у матеріалах справи.

Частиною 1 статті 1267 ЦК України визначено, що частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Разом з тим, відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв'язку чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.

Пленум Верховного Суду України у п. 6 Постанови «Про судову практику у справах про спадкування»від 30.05.2008 року № 7 роз'яснив, що при встановленні судом факту ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця слід враховувати поведінку особи і розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливостей для цього та свідоме невиконання такою особою встановленого законом обов'язку.

Частиною 1 ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, у первісній позовній заяві не зазначено та матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_3 ухилявся від надання допомоги ОСОБА_4, яка через похилий вік (померла у віці 50 років), тяжку хворобу або каліцтво була у безпорадному стані, не здобуто таких доказів і у судовому засіданні.

Суд не бере до уваги та відхиляє докази на які посилаються позивачі зокрема: направлення видане Дарницьким РУГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_4 до Київського бюро судово-медичної експертизи від 06.05.2009 (а.с. 14), постанову про відмову у порушенні кримінальної справи від 11.05.2009 року (а.с. 54), оскільки ці докази не доводять ні наявність тяжкої хвороби, каліцтва або безпорадного стану ОСОБА_4 ні фактів ухилення ОСОБА_3 від надання їй допомоги.

Свідок ОСОБА_6 (адвокат) показав, що весною 2009 року ОСОБА_4 зверталась до нього за юридичною консультацією щодо розірвання шлюбу з ОСОБА_3 та зняття його з реєстраційного обліку, свідок неодноразово бачив на її руках, шиї синці та гематоми.

Свідок ОСОБА_7 (рідна сестра ОСОБА_4.) показала, що АДРЕСА_1 ОСОБА_4. купила за власні кошти, продавши перед тим іншу квартиру, яка була у м. Києві (район Позняки). ОСОБА_3 з травня-початку червня 2009 року з сестрою вже не жив у зазначеній квартирі, однак час від часу приходив, погрожував, телефонував. Всі обставини свідку відомі зі слів ОСОБА_4

Свідок ОСОБА_8 (сусідка по будинку АДРЕСА_2) показала, приблизно 4 роки тому ОСОБА_4 та ОСОБА_3 стали проживати у цьому ж будинку у квартирі №112, десь наприкінці 2008 року -на початку 2009 року почались скандали у квартирі де вони проживали, про що свідок особисто чула. ОСОБА_4 зверталась до свідка двічі щоб та підтвердила факт не проживання ОСОБА_3 у квартирі, і свідок підписувала відповідні акти на підтвердження цього факту. ОСОБА_4 казала свідкові, що ОСОБА_3 не дає їй розлучення, жалілась на те, що він її б'є, не працює та зловживає спиртним, а згадану квартиру вона (ОСОБА_4.) купила за власні кошти.

Суд не бере до уваги лист ОСОБА_9, який надійшов до суду 28.08.2012 року поштою, оскільки це не є належний та допустимий доказ у розумінні ст.ст. 57-59, 63 ЦПК України.

Описані покази свідків також не довели суду обставин наявності тяжкої хвороби, каліцтва або безпорадного стану у ОСОБА_4 та фактів ухилення ОСОБА_3 від надання їй такої допомоги.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з того, що частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними, суд приходить до висновку про те, що первісний позов необхідно задовольнити частково та визнати за кожним: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності у порядку спадкування за законом на 1/6 частину квартири та на 1/3 частину земельної ділянки, а за ОСОБА_3 відповідно право власності у порядку спадкування за законом на 4/6 частини квартири та 1/3 частину земельної ділянки. У задоволенні решти вимог як первісного позову так і зустрічного позову необхідно відмовити.

Щодо поділу вказаної земельної ділянки, то суд вважає розподілити земельну ділянку у рівних частинах між всіма спадкоємцями першої черги виходячи з того, що станом як на день відкриття спадщини (день смерті спадкодавця) так і на день ухвалення судом рішення стаття 61 СК України до об'єктів спільної сумісної власності не відносить земельні ділянки отримані одним із подружжя внаслідок приватизації.

Як вбачається із п. 18-2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року за №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»відповідно до положень статей 81, 116 ЗК окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду. Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статей 120 3К, 377 ЦК.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 57-61, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Первісний позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець Київської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право власності у порядку спадкування за законом на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець Київської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право власності у порядку спадкування за законом на 1/3 частину земельної ділянки НОМЕР_4 площею 0,1 га, яка знаходиться у садовому товаристві «Економіст»у с. Гнідин, Бориспільського району, Київської області, кадастровий номер 3220882600:00:006:0071.

Визнати за ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженка м. Києва, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) право власності у порядку спадкування за законом на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженка м. Києва, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) право власності у порядку спадкування за законом на 1/3 частину земельної ділянки НОМЕР_4 площею 0,1 га, яка знаходиться у садовому товаристві «Економіст»у с. Гнідин, Бориспільського району, Київської області, кадастровий номер 3220882600:00:006:0071.

У задоволенні інших вимог первісного позову - відмовити.

Зустрічний позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженець Ульяновської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4; ідентифікаційний номер НОМЕР_3) право власності у порядку спадкування за законом на 4/6 частини квартири АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженець Ульянівської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4; ідентифікаційний номер НОМЕР_3) право власності у порядку спадкування за законом на 1/3 частину земельної ділянки НОМЕР_4 площею 0,1 га, яка знаходиться у садовому товаристві «Економіст»у с. Гнідин, Бориспільського району, Київської області, кадастровий номер 3220882600:00:006:0071.

У задоволенні інших вимог зустрічного позову -відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: