УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2012 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого: Мелінишин Г.П.

суддів: Бойчука І.В., Горблянського Я.Д.

секретаря: Городецької У.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Ясенської сільської ради, управління Держкомзему у Рожнятівському районі про визнання недійсними рішення сільської ради, Державного акту на право власності на земельну ділянку та відшкодування моральної шкоди, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Ясенської сільської ради, Івано-Франківського комунального підприємства «Івано-Франківське ОБТІ» про визнання недійсними свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 12.03.2008 року, свідоцтва про право на спадщину за законом, усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Рожнятівського районного суду від 19 липня 2012 року,-

в с т а н о в и л а:

В жовтні 2011 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2, Ясенської сільської ради, управління Держкомзему у Рожнятівському районі про визнання недійсними рішення сільської ради, Державного акту на право власності на земельну ділянку та стягнення моральної шкоди.

ОСОБА_2 в грудні 2011 року звернулася в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_1, Ясенської сільської ради, Івано-Франківського комунального підприємства «Івано-Франківське ОБТІ» про визнання недійсними свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 12.03.2008 року, свідоцтва про право на спадщину за законом, усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Рожнятівського районного суду від 26 грудня 2011 року вказані позови об'єднано в одне провадження.

Рішенням Рожнятівського районного суду від 19 липня 2012 року ОСОБА_1 поновлено строк звернення до суду та задоволено позов частково. Визнано недійсним рішення п'ятої сесії п'ятого демократичного скликання Ясенської сільської ради від 22.04.2007 року в частині передачі в приватну власність ОСОБА_2 земельної ділки площею 0,2422 га для обслуговування житлового будинку та господарських споруд. Також визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 170212, виданий 07.08.2008 року Ясенською сільською радою на ім'я ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд площею 0,2422 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

На дане рішення в частині задоволення позову про визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу. Зазначає, що висновки суду є необґрунтованими та суперечать фактичним обставинам справи і вимогам матеріального права. Так, в судовому засіданні встановлено, що відповідно до рішень Ясенської сільської ради від 24.12.1993 року, 22.04. та 29. 04. 2007 року їй видано Державний акт на право власності на земельну ділянку. При цьому будь-яких зауважень чи заперечень ні з боку ОСОБА_3 (попереднього власника), ні з боку його спадкоємця - ОСОБА_1 не виникало. Натомість всі спірні питання, зокрема щодо самовільно збудованої стайні, були узгоджені з попереднім власником ОСОБА_3, який погодив межі ділянок. Той факт, що стайня побудована на місці старої споруди, належної її батькові, а після його смерті - їй згідно із заповітом, ОСОБА_3 не заперечував, подаючи 20.04.2007 року до Ясенської сільської ради заяву про намір знести цю споруду. Ця обставина також підтверджується довідкою сільської ради та висновком відділу архітектури Рожнятівської РДА, яким суд не дав належної оцінки. Судом також не враховано, що всупереч вказаним домовленостям ОСОБА_3 на підставі рішення ради від 11.09.2007 року видано 12.03.2008 року свідоцтво про право власності на нерухоме майно, в т. ч. і на спірну стайню, яка знаходиться на її земельній ділянці. При цьому рішення ради про передачу їй у власність земельної ділянки скасовані не були, а отже виконком Ясенської сільської ради перевищив свої повноваження та тим самим порушив її право власника на цю ділянку. Поза увагою суду залишилось також і те, що ОСОБА_1 не представила доказів того, що вона зверталась з відповідною заявою про виділення їй земельної ділянки в користування чи передачу у власність. Отже, вона не є і ніколи не була ні землекористувачем, ні власником спірної ділянки. Однак, задовольняючи основний позов, суд фактично припинив її право власності на земельну ділянку, не навівши при цьому в рішенні підстав такого припинення. Судом також безпідставно поновлено ОСОБА_1 позовну давність, оскільки про оскаржуване рішення ради від 22.04.2007 року позивачу було відомо ще 25.04.2007 року з часу погодження меж земельної ділянки та досягнення згоди про знесення самовільної будови. Наведена обставина є підставою для відмови в позові. Посилаючись на зазначені обставини просив рішення суду в цій частині скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку відмовити.

В засіданні апеляційного суду представники ОСОБА_2 доводи скарги підтримали з наведених в ній мотивів.

ОСОБА_1 та її представник доводів скарги не визнали, посилаючись на обґрунтованість висновків суду.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи колегія суддів підстав для задоволення апеляційної скарги не знаходить.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що прийняттям рішення Ясенської сільської ради від 22.04.2007 року та видачею оскаржуваного Державного акту на право власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_2 порушено право власності позивача на об'єкт нерухомості - господарську споруду, що знаходиться на частині цієї ділянки. При цьому суд визнав поважними причини пропущення ОСОБА_1 позовної давності, а тому прийшов до висновку, що її порушене право підлягає захисту.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постановлене судом рішення відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного.

Судом правильно встановлено, що на підставі рішення виконкому Ясенської сільської ради від 11.09.2007 року № 45 ОСОБА_4 12.03.2008 року видано свідоцтво про право власності на домоволодіння АДРЕСА_1. Право власності зареєстровано у відповідному порядку в ОБТІ (а.с. 7,8).

Згідно свідоцтва та матеріалів технічної інвентаризації дане володіння складається з житлового будинку та погосподарських споруд, в т. ч. і спірної стайні під літерою «Г» площею 30,2 кв.м. На час проведення технічної інвентаризації домоволодіння самочинно збудованих об'єктів виявлено не було.

Як вбачається з свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.10.2011 року спадкоємцем майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 є його дружина, позивач по справі ( а.с. 6).

В судовому засіданні з'ясовано, що відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку відповідачу передано у власність земельну ділянку площею 0,2422 га для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд, яка знаходиться по АДРЕСА_1. Даний Державний акт видано ОСОБА_2 07.08.2008 року, тоді як свідоцтво про право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 видано ОСОБА_4 12.03.2008 року.

До вказаної площі входить також і частина земельної ділянки, на якій розміщена належна на праві власності позивачу стайня. Наведені обставини підтверджуються актом сільської ради та даними геодезичної горизонтальної зйомки домоволодінь сторін (а.с. 28, 33).

Як передбачено ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Встановлено, що згідно рішення Ясенської сільської ради від 24.12.1993 року ОСОБА_4 дозволено приватизувати земельну ділянку для обслуговування житлового будинку розміром до 0, 25 га. Однак ні померлому, ні ОСОБА_1 державний акт видано не було.

Згідно ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Вирішуючи даний спір суд першої інстанції правильно вважав, що внаслідок прийняття оскаржуваного рішення ради та видачі Державного акту на право власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_2 в розмірі 0, 2422 га порушено право позивача належно користуватись своєю власністю - господарською спорудою.

З врахуванням наведених обставин суд прийшов до правильного висновку про те, що ОСОБА_1 обґрунтовано необхідність захисту свого порушеного права власності на нерухоме майно, а тому вірно з цих підстав задовольнив заявлені в у вказаній частині вимоги.

З огляду на вищенаведені обставини надуманими є доводи апелянта щодо неналежного землекористування позивачем земельною ділянкою, закріпленою за належним їй домоволодінням.

Судом першої інстанції правильно також критично оцінено заяву ОСОБА_4 щодо знесення господарської споруди, оскільки доказів, які б підтверджували, що вона поступала до Ясенської сільської ради та була врахована при винесенні оскаржуваного рішення ради, а як наслідок - і при видачі Державного акту, не встановлено. Крім того, такою заявою не спростовано висновків ОБТІ щодо можливості передачі у власність ОСОБА_4 всього домоволодіння (в т. ч. і спірної стайні), оскільки самочинно збудованих споруд не встановлено.

Колегія суддів не приймає також до уваги посилання апелянта та її представників щодо пропуску позивачем позовної давності з неповажних причин, оскільки такі є надуманими. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі і норма ч. 4 ст. 267 ЦК покладає на сторону у справі обов'язок подавати заяву про сплив (закінчення) строку позовної давності як підставу для відмови у позові. Зазначена заява повинна містити виклад обставин, у відповідності до яких строк позовної давності сплив (закінчився), календарний розрахунок відповідних строків, наявні докази та вимоги щодо застосування судом наслідків спливу позовної давності у вигляді відмови у позові. В матеріалах справи така заява відсутня.

Враховуючи, що позивач межі земельної ділянки, яка передавалась у власність ОСОБА_2, не погоджувала, суд обґрунтовано прийняв до уваги доводи представника позивача щодо поважності причини пропуску позовної давності. На спростування цієї обставини відповідачем належних доказів не представлено.

Надуманими є і твердження апелянта щодо порушення судом норм ст. 73 ЦПК України, оскільки позовна давність - це право особи на позов в матеріальному розумінні, а не процесуальний строк.

Не заслуговують на увагу також доводи апелянта про те, що рішенням суду фактично припинено її право власності на земельну ділянку, чим порушено норми ст. 140 ЗК України.

Як передбачено ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт як правовстановлюючий документ визнається недійсним.

Судова колегія вважає, що, розглядаючи спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, ухвалив рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку. Апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, які б давали підставу для зміни чи скасування судового рішення.

Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313- 315,317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Рожнятівського районного суду від 19 липня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Г.П. Мелінишин

Судді: І.В. Бойчук

Я.Д. Горблянський

____________________________________________________________________________________________________________________

Справа №0913/126/212 Головуючий у 1 інстанції Пулик М.В.

Провадження № 22ц/0990/1747/2012 Суддя-доповідач Мелінишин Г.П.

Категорія 45