Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22-3378/2012р. Головуючий у 1 інстанції: Беспалько Т.Д.

Суддя-доповідач: Боєва В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2012 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Боєвої В.В.

Суддів: Денисенко Т.С., Коваленко А.І.

При секретарі: Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства „Запорізький територіальний паливний концерн" на ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 11 травня 2012 року у справі за заявою Відкритого акціонерного товариства „Запорізький територіальний паливний концерн" про скасування рішення постійно діючого третейського суду при товарній біржі „Перший Міжрегіональний Арбітраж" від 02 грудня 2008 року в справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності,

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2012 року ВАТ „Запорізький територіальний паливний концерн" звернулося до суду з заявою про скасування рішення постійно діючого третейського суду при товарній біржі „Перший Міжрегіональний Арбітраж" від 02 грудня 2008 року в справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності.

В заяві ВАТ „Запорізький територіальний паливний концерн" зазначало, що товариство володіє нерухомим майном, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 на підставі Наказу начальника Регіонального відділення по Запорізькій області Фонду Державного майна України № 1613 від 28.12.1998 року та Акту № 4 від 26.04.1999 року. Дане майно зареєстровано відповідно до технічного паспорту наступним чином : інв. № 1352, 2321, паркан №1, ворота №3, підпірна стінка №4, замощення -1, а також інші об'єкти.

10.12.2011 року виконавчим директором ВАТ „Запорізький територіальний паливний концерн" ОСОБА_4 було подано заяву до Ленінського РВ ЗМУ про злочин в порядку ст. 95 КПК України, в якій він просив здійснити перевірку законності знаходження та займання ОСОБА_2 підприємницькою діяльністю на території паливного концерну. Під час ознайомлення з матеріалами перевірки було виявлено, що частина території паливного складу належить на праві власності ФОП ОСОБА_2, що підтверджується рішенням постійно діючого Третейського суду при товарній біржі „Перший Міжрегіональний Арбітраж".

Вважаючи дане рішення незаконним, ВАТ „Запорізький територіальний паливний концерн" просило скасувати рішення постійно діючого третейського суду при товарній біржі „Перший Міжрегіональний Арбітраж" від 02 грудня 2008 року, скасувати угоду про передачу суперечки на розгляд постійно діючого третейського суду „Перший Міжрегіональний Арбітраж" від 18.11.2008 року, що укладена між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3, зобов'язати ФОП ОСОБА_2 звільнити територію паливного складу, який розташований за адресою АДРЕСА_1 та зобов'язати ТОВ ЗМБТІ скасувати рішення про реєстрацію права власності від 22.12.2008 року відповідно до якого зареєстровано право власності на битовку „А" за ОСОБА_2

В процесі розгляду справи заявник уточнив свої вимоги та просив скасувати рішення постійно діючого третейського суду при товарній біржі „Перший Міжрегіональний Арбітраж" від 02 грудня 2008 року по справі №240366.

Заперечуючи проти задоволення заяви, ОСОБА_2 та його представник зазначали, що заявником пропущено строк звернення до суду з такою заявою та вказували на те, що оскаржуваним рішенням третейського суду не порушуються права ВАТ „Запорізький територіальний паливний концерн", оскільки заявник вважає, що його майно знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, проте майно, яке належить ОСОБА_2, знаходиться за іншою адресою - АДРЕСА_1.

Ця земельна ділянка ніколи не була в користуванні або власності ВАТ „Запорізький територіальний паливний концерн", оскільки під час передачі Фондом Держмайна нерухомого майна товариству „Запорізький територіальний паливний концерн" (у 1998-1999 р. р.) ділянка перебувала у складі земель залізничного транспорту (смуга відведення залізниці), що підтверджується відповідними письмовим доказами.

Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 11 травня 2012 року відмовлено у задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ВАТ „Запорізький територіальний паливний концерн" подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу про задоволення заяви.

В судове засідання апеляційного суду представник апелянта не з'явився.

Судова колегія відхилила заяву апелянта про відкладення розгляду справи в зв'язку з тим, що виконавчий директор ВАТ „Запорізький територіальний паливний концерн" ОСОБА_4 з 01.09.2012 року по 08.09.2012 року знаходиться в Хорватії, проте хоче бути присутнім в судовому засіданні особисто.

При цьому колегія суддів виходила з того, що у відповідності до статті 27 ЦПК України участь в судовому засіданні є правом особи, яка бере участь у справі. Суд не вбачив підстав для відкладення розгляду справи в порядку ч. 1 ст. 305 ЦПК України, оскільки згідно даної норми процесуального права апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними.

Проте, з наданої заяви про відкладення розгляду справи вбачається, що підписана вона виконавчим директором підприємства 31.08.2012 року. До заяви не додано доказів щодо знаходження виконавчого директора ОСОБА_4 у відрядженні або відпустці.

Виклик до апеляційного суду був отриманий апелянтом ще 21.08.2012 року.

Слід зазначити, що в судове засідання, призначене на 19.06.2012 року представник апелянта не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Крім того, 15.08.2012 року за заявою апелянта було відкладено розгляд справи в апеляційному суді - з тих підстав, що виконавчий директор ОСОБА_4 з 10.08.2012 року по 22.08.2012 року знаходився в Англії (т. 2, а. с. 94-96).

Апелянтом, який є юридичною особою, жодних відомостей про те, що юридична особа не може направити до апеляційного суду іншу компетентну особу, крім виконавчого директора, не представлено. Таким чином, ВАТ „Запорізький територіальний паливний концерн" реалізувало надане йому статтею 27 ЦПК України право брати участь в судовому засіданні на власний розсуд.

З огляду на приписи статті 303-1 ЦПК України, якою визначено, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом двох місяців з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до розгляду, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до розгляду, судова колегія ухвалила розглянути апеляційну скаргу ВАТ „Запорізький територіальний паливний концерн" за відсутності представника апелянта, оскільки подальше відкладення розгляду справи суперечить вищевикладеним положенням процесуального права.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення ОСОБА_2 та його представника, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 307 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право: постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін; скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу; змінити ухвалу; скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У відповідності до пункту 1) частини 1 статті 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Відмовивши у задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду, суд першої інстанції посилався на положення статті 51 Закону України «Про третейські суди»та статей 389-1 - 389-6 ЦПК України, якими передбачені підстави та порядок оскарження рішень третейських судів.

При цьому суд виходив з того, що строк оскарження рішення третейського суду сплинув.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, належним чином оціненим доказам, а також узгоджуються з нормами матеріального і процесуального права, які судом правильно застосовані.

Так, статтею 51 Закону України «Про третейські суди»передбачено, що рішення третейського суду може бути оскаржене сторонами, третіми особами, а також особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.

Зокрема, цією статтею закону передбачено, що рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване, з таких підстав:

1) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;

3) третейську угоду визнано недійсною компетентним судом;

4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16-19 цього Закону;

5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Заяву про скасування рішення третейського суду може бути подано до компетентного суду сторонами, третіми особами протягом трьох місяців з дня прийняття рішення третейським судом, а особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, - протягом трьох місяців з дня, коли вони дізналися або повинні були дізнатися про прийняття рішення третейського суду.

Статтею 389-1 ЦПК України визначено наступне:

1. Сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду.

2. Заява про скасування рішення третейського суду подається до суду за місцем розгляду справи третейським судом сторонами, третіми особами протягом трьох місяців з дня прийняття рішення третейським судом, а особами, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, - протягом трьох місяців з дня, коли вони дізналися або повинні були дізнатися про прийняття рішення третейським судом.

3. Заява, подана після закінчення строку, встановленого частиною другою цієї статті, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Відкривши провадження у справі, суд першої інстанції не мав можливості застосувати приписи частини 3 статті 389-1 ЦПК України та залишити без розгляду заяву про скасування рішення третейського суду, оскільки з заяви ВАТ „Запорізький територіальний паливний концерн" від 26.01.2012 року не вбачалось, що заявник пропустив передбачений законом тримісячний строк для звернення до суду.

В своїй заяві ВАТ „Запорізький територіальний паливний концерн" зазначало, що вони дізналися про прийняття рішення третейського суду, яким вирішено питання про їх права і обов'язки лише 13.12.2011 року (т.1, а. с. 3 -на звороті).

Лише в ході розгляду справи в суді першої інстанції заявник ВАТ „Запорізький територіальний паливний концерн" подав клопотання від 27.02.2012 року - про поновлення строку на оскарження рішення третейського суду (а. с. 123-124).

Відтак суд першої інстанції продовжив розгляд справи, та, пересвідчившись в тому, що про наявність оскаржуваного рішення третейського суду заявник - ВАТ „Запорізький територіальний паливний концерн" повинен був дізнатися ще 17.02.2010 року, проте, доказів щодо поважності причин пропуску строку суду не надав, тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ВАТ „Запорізький територіальний паливний концерн" .

Основний довід апеляційної скарги полягає в тому, що висновок суду першої інстанції не відповідає обставинам справи, оскільки суд помилково вважав, що про наявність оскаржуваного рішення третейського суду заявник узнав ще 17.02.2010 року -на нараді, яка проводилась в управлінні з питань земельних відносин Запорізької міської ради за участю представника ВАТ „Запорізький територіальний паливний концерн" та ФОП ОСОБА_2

Апелянт зазначає, що представник, який був присутній на нараді не є працівником ВАТ „Запорізький територіальний паливний концерн", а тому про порушення своїх прав товариство узнало після звернення до правоохоронних органів -13.12.2011 року під час ознайомлення з матеріалами перевірки у Ленінському РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області.

Проте, такий довід апеляційної скарги не знайшов підтвердження при апеляційному розгляді.

З матеріалів справи та пояснень представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 видно, що про наявність оскаржуваного рішення третейського суду ВАТ „Запорізький територіальний паливний концерн" повинен був дізнатися ще 17.02.2010 рок, коли було проведено нараду по вирішенню спірного питання стосовно оформлення земельної ділянки по АДРЕСА_1

Так, зі змісту листів управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради № 0844 від 20.02.2012 року та № 1030 від 05.03.2012 року видно, що листом від 30.10.2009 року ВАТ „Запорізький територіальний паливний концерн" звернулось до міської ради з питання оформлення земельної ділянки по АДРЕСА_1

Протоколом наради від 17.02.2010 року по вирішенню спірного питання стосовно оформлення земельної ділянки по АДРЕСА_1 за участю представника ВАТ „Запорізький територіальний паливний концерн" ОСОБА_5, а також головного інженера ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»ОСОБА_6 (розробник проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 а гр.. ОСОБА_2, який надав вищевказане рішення Третейського суду для ознайомлення на нараді) було вирішено рекомендувати ВАТ „Запорізький територіальний паливний концерн" та гр.. ОСОБА_2 вирішити спірні майнові питання в суді, після чого буде можливо оформлення земельної ділянки у встановленому законом порядку (т. 1, а. с. 138; 172).

Апеляційний суд вважає, що доводи апелянта стосовно того, що представник ВАТ „Запорізький територіальний паливний концерн", який брав участь в даній нараді, не є працівником товариства, не можуть бути підставою для сумніву щодо правдивості протоколу наради, оскільки брати участь в нараді в якості представника товариства за довіреністю могла будь-яка особа, навіть якщо вона не є працівником товариства.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що рішенням третейського суду при товарній біржі „Перший Міжрегіональний Арбітраж" від 02 грудня 2008 року за фізичною особою -підприємцем визнано право приватної власності на битовку літ. А, загальною площею 10,9 кв. м., паркан № 1, ворота № 2, підпірну стіну № 3 та замощення 1, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 130-132; 133).

В заяві про оскарження рішення третейського суду ВАТ „Запорізький територіальний паливний концерн" зазначало, що товариство володіє нерухомим майном, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 на підставі Наказу начальника Регіонального відділення по Запорізькій області Фонду Державного майна України № 1613 від 28.12.1998 року та Акту № 4 від 26.04.1999 року. Дане майно зареєстровано відповідно до технічного паспорту наступним чином : інв. № 1352, 2321, паркан №1, ворота №3, підпірна стінка №4, замощення -1, а також інші об'єкти.

Проте, з вищевказаних Наказу начальника Регіонального відділення по Запорізькій області Фонду Державного майна України № 1613 від 28.12.1998 року та Акту № 4 прийому-передачі об'єктів нерухомого майна від 26.04.1999 року видно, що відповідні об'єкти нерухомості знаходяться за іншою адресою, а саме: АДРЕСА_2 (т. 1, а. с. 28; 31-32).

Тобто, ці об'єкти нерухомості розташовані на парній стороні вулиці Шушенської, за іншою адресою, аніж зазначено заявником.

Заявником надано в якості доказу копію розпорядження голови Ленінської районної адміністрації № 974 р від 28.02.2004 року, з якого видно, об'єкту нерухомості ВАТ „Запорізький територіальний паливний концерн" , розташованому на непарній стороні по вул. Шущенській, присвоїти поштову адресу АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 34).

Таким чином, поштова адреса АДРЕСА_1 була присвоєна невідомо якому об'єкту нерухомості ВАТ „Запорізький територіальний паливний концерн", розташованому на непарній стороні вулиці -всупереч тому, як зазначено у Акті № 4 прийому-передачі об'єктів нерухомого майна від 26.04.1999 року -в якому об'єкти нерухомості знаходяться на парній стороні вулиці Шушенської та за іншою адресою: АДРЕСА_2.

Також з матеріалів справи видно, що земельна ділянка, на якій розташовано нерухоме майно ФОП ОСОБА_2, не була в користуванні або власності ВАТ „Запорізький територіальний паливний концерн". На час передачі Фондом Держмайна товариству „Запорізький територіальний паливний концерн" нерухомого майна (у 1998-1999 р. р.) ділянка перебувала у складі земель залізничного транспорту (смуга відведення залізниці).

Вищевикладене підтверджується довідками Державного підприємства «Придніпровська залізниця» № 406 від 25.11.2008 року; № ДНКМ-З-39 від 13.02.2012 року; копією Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 28.02.2008 року; копій договорів про виділення в користування ділянки землі в межах смуги відведення Залізниці на станції Хортиця від 24.11.2003 року, 27.05.2005 року, від 23.05.2007 року, від 27.05.2008 року (т.1, а. с. 106; 107; 108-110; 111; 112-119).

Зі змісту вищевказаних документів видно, що оскаржуваним рішенням третейського суду ніяким чином не вирішено питання про права і обов'язки юридичної особи -ВАТ „Запорізький територіальний паливний концерн", оскільки земельна ділянка по ст. Хортиця за адресою: АДРЕСА_1 до 28.02.2008 року знаходилась в смузі відведення ДП «Придніпровська залізниця».

Договір на виконання вантажних операцій до 10.12.2003 року був укладений з «Запорізьким паливним концерном». З 10.12.2003 року до 01.01.2005 року договір укладався з ПП «Інтерпромбуд». З 01.06.2005 року по 31.05.2007 року договір укладений з ПП «Нові технології». З 01.06.2007 року по 31.01.2009 року договір укладений з приватним підприємцем ОСОБА_2

28.02.2008 року ДП «Придніпровська залізниця»отримало Державний акт ЯЯ № 120532 на право постійного користування землею земельною ділянкою загальною площею 4,5782 га, яка розташована в м. Запоріжжі впродовж залізничної колії в напрямку Канцерівка - Дніпробуд-1 на території Ленінського району (а. с. 111).

Після одержання Державного акту земельна ділянка частково передана до земель міської ради м. Запоріжжя. Користувачем ОСОБА_2 проведена робота по укріпленню відкосу земляного полотна та ремонт замощення. На теперішній час ФОП ОСОБА_2 виконує оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, межі користування земельною ділянкою та право оформлення права приватної власності погоджено залізницею.

Із апеляційної скарги вбачається, що інші доводи не мають належного обґрунтування у чому полягає порушення вимог матеріального і процесуального права, а тому не дають підстав для висновку щодо незаконності чи неправильності оскаржуваного судового рішення. За таких обставин судова колегія вважає, що підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 312, 314, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Запорізький територіальний паливний концерн" відхилити.

Ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 11 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: