Справа № 11 -1028 2007 року Головуючий у 1 -й інстанції Прикіпєлова Л.В.
Категорія ч.2 ст.186 КК України Доповідач: Ландар О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:
Головуючого Ландаря О.В.
Суддів Бурди К.І., Гладія СВ..
за участю прокурора ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні 3 жовтня 2007 року в м. Полтаві кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1 і потерпілої ОСОБА_2 на вирок Глобинського районного суду від 18 липня 2007 року,-
Встановила:
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, громадянин України, уродженець і житель селища Градижськ Глобинського району Полтавської області, не працюючий, судимий: 1) 17.04.1992р. Глобинським райсудом за ст.ст. 206ч.2, 140 ч.3 КК України на 2 роки 6 міс. позбавлення волі; 2) 19.01.1995р. тим же судом за ч.2 та ч.3 ст.140 КК України на
З роки позбавлення волі; 3) 7.12.1999р. Ширяївським райсудом Одеської області за ч.2ст.140 КК України на 2 роки позбавлення волі; 4) 21.06.2202р. Верхньодніпровським райсудом
Дніпропетровської області за ч.3 ст. 186, ч.3 cm. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі, звільнився 25.05.2006р. за відбуттям строку покарання, -
засуджений: за ч.2 ст.186 КК України на 4 роки позбавлення волі, за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі, а на підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів остаточно призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі.
Вирішено питання речових доказів.
Стягнуто з засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілих: ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної школи 200грн, і таку ж суму на відшкодування моральної шкоди; ОСОБА_3 - 3750грн. на відшкодування матеріальних збитків та 500грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за вчинення злочинів за таких обставин.
Наступного дня після звільнення з місць ув'язнення, 26 травня 2006 року, близько 17 години засуджений ОСОБА_1 у селищі Градижськ, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, шляхом вільного доступу зайшов до веранди житлового будинку потерпілої
ОСОБА_2 по АДРЕСА_1, звідки відкрито, у присутності господарки, викрав велосипед, вартістю 200грн., який реалізував, а виручені кошти витратив на власні потреби.
В ніч на 7 листопада 2006року засуджений ОСОБА_1 у тому ж населеному пункті, перебуваючи у нетверезому стані, з метою крадіжки проник у гараж гр.ОСОБА_3 по АДРЕСА_2, звідки таємно викрав велосипед «Україна» вартістю 200грн., який продав на ринку. Потім, продовжуючи свою злочинну діяльність, засуджений ОСОБА_1 знов повернувся в цей же гараж та викрав моторолер «Сузукі» вартістю 3750грн., який реалізував невстановленим слідством особам.
В принесеній апеляції та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_1. просить вирок суду скасувати, а справу відносно нього закрити. За змістом апеляцій він не погоджується із оцінкою вартості викраденого у потерпілої ОСОБА_2 велосипеда, який на його думку, був несправний. Твердить, що другий велосипед він не викрадав, а отримав від чоловіка потерпілої -ОСОБА_4 у якості оплати за проданий йому в цей же день, під час сумісного розпиття спиртних напоїв, одяг. Також заявляє, що крадіжки моторолера він не вчиняв, його свідчення на слідстві у цій частині неправдиві, а самі матеріали справи фальсифіковані.
В апеляції потерпіла ОСОБА_2 не погоджуючись із оцінкою вартості викраденого у неї велосипеда - 200 грн., та вказуючи, що з моменту крадіжки пройшло більше року, порушує питання про збільшення суми відшкодування на її користь у попередньому об'ємі в сумі 280грн. та з урахуванням інфляції.
Інші учасники процесу вирок не оскаржували.
Заслухавши доповідача, думку прокурора ОСОБА_5 про законність та обґрунтованість вироку суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів не знаходить підстав до їх задоволення.
Висновок суду про винуватість засудженого ОСОБА_1 у відкритому заволодінні велосипедом потерпілої ОСОБА_23а обставин наведених у вироку, є обґрунтованим.
Як пояснила у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2, ввечері 25 травня 2006року до неї на веранду будинку зайшов п'яний сусід ОСОБА_1, який не реагуючи на її прохання, супроводжуючи свої дії лайкою, забрав велосипед «Україна» і став їхати. Вона намагалася його зупинити, бігла за ним, але засуджений відштовхнув її і поїхав далі у напрямку базару.
Вказані потерпілою фактичні обставини відкритого заволодіння її майном визнав і засуджений ОСОБА_1, який не оспорює їх і у принесеній апеляції.
Із матеріалів справи видно, що для уточнення та перевірки доводів як потерпілої ОСОБА_2 так і засудженого ОСОБА_1 і визначення дійсної вартості викраденого велосипеда, суд в порядку ст.315-1 КПК України давав доручення органам досудового слідства про проведення товарознавчої експертизи.
Перед її проведенням потерпіла ОСОБА_2 будучи додатково допитаною про характерні особливості викраденого у неї майна пояснила, що купила велосипед на початку 90-х років, за час експлуатації він піддавався зварці і перефарбуванню, мав скрутки рами в у виді хомута на болтах, та інші пошкодження(а.с.225).
За висновком експерта залишкова вартість такого велосипеда з урахуванням зносу становить 200грн.(а.с.223). Саме ця вартість і покладена в основу вироку.
Отже твердження апелянтів - потерпілої ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_1 про неправильне визначення судом збитків, заподіяних злочином, не ґрунтуються на матеріалах справи і не заслуговують на увагу.
З огляду на те, що засуджений ОСОБА_1, будучи судимим за корисливі злочини, вчинив відкрите викрадення майна ОСОБА_2, його дії вірно кваліфіковані судом за ч.2ст.186 КК України за кваліфікуючою ознакою повторності.
Доводи апеляції засудженого ОСОБА_1 про те, що його вина у крадіжці тайна потерпілої ОСОБА_3 не доведена, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на доказах здобутих незаконним шляхом, є безпідставними.
Як встановлено перевіркою матеріалів кримінальної справи, досудове слідство і судовий розгляд проведені відповідно до вимог кримінально-процесуального закону, обставини справи досліджені всебічно, повно і об'єктивно, а викладені у вироку висновки суду, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджені дослідженими в судовому засіданні і детально наведеними у вироку доказами.
Зокрема, як пояснила в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3, виявивши крадіжку із гаража, її чоловік повідомив, що напередодні туди заходили ОСОБА_1 та ОСОБА_7 і розпивали з ним спиртні напої. Невдовзі від жительки селища ОСОБА_6 вона довідалась, що вечором на ринку та придбала у засудженого ОСОБА_1 за 30грн. велосипед «Україна». Оглянувши його вона впізнала свій велосипед і ОСОБА_6 повернула його.
Свідок ОСОБА_6 підтвердила, що вона купила цей велосипед на ринку у засудженого ОСОБА_1, при цьому останній пропонував також купити у нього і моторолер «Сузукі».
В ході слідства ОСОБА_6 впізнала ОСОБА_1 як особу, у якої купила велосипед, що підтверджується відповідним протоколом (а.с.66,67).
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показав, що 6 листопада до нього в гараж прийшли ОСОБА_7 і засуджений ОСОБА_1 та запропонували придбати куртку, яку він купив за 30 грн. Після цього вони утрьох розпивали спиртне. При цьому йому пропонували купити ще якість речі, але він відмовився. Вночі він став пригадувати чи закривав гараж, а побачивши, що він незамкнутий, виявив пропажу моторолера та велосипеда.
ОСОБА_7 в судовому засіданні засвідчив, що разом із засудженим ОСОБА_1 вони продали за 30грн. ОСОБА_8 тільки куртку. Будь-яких інших речей не продавали і той ОСОБА_8 велосипед не передавав. Крім того свідок підтвердив, що в гаражі, де вони розпивали спиртні напої, крім велосипеда, знаходився і моторолер .
Як видно із матеріалів справи під час досудового слідства засуджений ОСОБА_1 повністю визнавав свою провину і у викраденні майна із гаража ОСОБА_3.
При допитах у якості підозрюваного і обвинуваченого він послідовно пояснював, що після вживання спиртних напоїв у нього виникла думка повернутися назад і перевірити чи закрив ОСОБА_3 двері свого гаража. Прибувши на місце та виявивши, що двері гаража залишились не замкненими, він викрав з нього спочатку велосипед, який продав на ринку, а потім і моторолер. На моторолері він поїхав у М.Кременчук де біля вагонного заводу продав його за 300грн. невідомим особам, після чого поїхав у напрямку м.Дніпропетровська(а.с.64-65,91-93,138-140)
Ці свідчення ОСОБА_1 підтвердив і при перевірці його показань на місці в порядку СТ.194 КПК України.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_9 і ОСОБА_10, які були залучені у якості понятих при відтворенні обставин події за участю ОСОБА_1 пояснили, що такі свідчення засуджений давав добровільно, в умовах, що виключали будь -який вплив на нього з боку слідчого чи оперативних працівників.
Із долученої до справи уже в судовому засіданні копії постанови судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 7 листопада 2006 року видно, що у цей день близько 11 год 30 хв. у с.Пушкарівка Дніпропетровської області засуджений ОСОБА_1 вчинив злісну непокору працівнику міліції, за що був підданий адміністративному арешту.
На думку колегії судців вказаний письмовий документ також підтверджує правдивість показань ОСОБА_1 на досудовому слідстві, які покладені в основу вироку, про його причетність до крадіжки майна з гаража гр.ОСОБА_3, та пояснює причини його спішного виїзду в іншу область і затримання там за правопорушення уже у першій половину наступного дня після крадіжки.
Таким чином ці, та інші докази, наведені у вироку суду, повністю викривають засудженого ОСОБА_1 як особу, що вчинила таємне викрадення майна потерпілої ОСОБА_3 з проникненням у приміщення і повторно.
Дії винного у цій частині за ч.3 ст.185 КК України кваліфіковані судом вірно.
Покарання засудженому призначено відповідно до вимог ст.65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчинених злочинів, даних про особу винного, конкретних обставин справи. Призначене ОСОБА_8 покарання є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів і підстав для його пом'якшення немає.
Позовні вимоги потерпілих про стягнення з засудженого майнової та моральної шкоди суд першої інстанції вирішив згідно з вимогами чинного законодавства, врахувавши розмір збитків та характер і тривалість моральних страждань.
Під час досудового і судового слідства істотних порушень вимог кримінально-процесуального законодавства, які б могли вплинути на законність і обгрунтованість вироку, не встановлено.
Керуючись ст. ст.365, 366 КПК України, колегія суддів апеляційного суду ,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги засудженого ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Глобинського районного суду від 18 липня 2007 року щодо засудженого ОСОБА_1 без зміни.