Справа № 11 -948\ 2007р.                                      Головуючий у 1 -й інстанції Матвієнко В.М.

Категорія ст. 164 КК України

Доповідач: Кисіль А.М.

УХВАЛА

Іменем України

2007 року вересня місяця 21 дня колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого - судді      Ландаря О.В.

суддів: Кисіля A.M.,    Довгаль С.А.

з участю прокурора Адамець A.M.

засудженого ОСОБА_1

потерпілої ОСОБА_2 розглянула у відкритому судовому засіданні  в м.  Полтаві  кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Лубенського районного суду м. Полтави від 3 липня 2006 року .

Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця с. Ромодан Миргородського району Полтавської області, українця, громадянина України, освіта неповна середня, непрацюючого, розлученого, мешканця АДРЕСА_1, раніше судимого ( 25.12.2000 року Хорольським районним судом за ст. 81 ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини особистого майна з відстрочкою виконання вироку згідно ст. 46-1 КК України в основній частині на 2 роки зі сплатою штрафу в сумі 700 грн., 22.01.2002 року Лубенським районним судом за ст.ст. 15 ч.3, 185 ч.3 КК України до З років 3 місяців позбавлення волі, 21.12.2004 року постановою Машівського районного суду Полтавської області звільнений умовно - достроково на не відбутий строк 3 місяці 24 дні),- засуджено за ст.164 ч.1 КК України і призначено покарання у вигляді - 1 (одного) року обмеження волі.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 за рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 21.04.2005 року зобов'язаний сплачувати аліменти у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку щомісячно на користь ОСОБА_2 для утримання сина Віталія, 15.04.1992 року народження та сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, починаючи з 23.03.2005        року до досягнення дітьми повноліття, однак від виконання своїх обов'язків по сплаті аліментів, явки до державного виконавця   без поважних причин   ухилявся, працюючи із січня 2005 року до теперішнього часу    вантажником без відповідного договору, реєстрації, отримуючи грошову винагороду, від сплати аліментів ухилявся, будучи працездатним, офіційно ніде не працював, на обліку в центрі зайнятості, як шукаючого роботу не перебував.

Маючи ряд професій ніяких дій, направлених на відшкодування заборгованості по сплаті аліментів не здійснював, допомоги дітям не надавав, у добровільному порядку аліменти не виплачував, на виклики державного виконавця не з'являвся, має заборгованість по аліментам станом на 01.04.2007 року в розмірі - 6517 грн.04 коп. на протязі 24 місяців 8 днів .

На вирок подано апеляцію засудженим, який не оспорюючи фактичні обставини справи, визнаючи вину, просить змінити вирок суду, обравши покарання не пов'язане із обмеженням волі, давши можливість відшкодувати борг по несплату за алементи.

Заслухавши суддю доповідача у справі, вислухавши пояснення засудженого ОСОБА_1, який свої апеляційні вимоги підтримує повністю і просить вирок суду змінити,

пом'якшивши покарання, потерпілої ОСОБА_4, яка заперечує доводи апеляції і просить вирок суду залишити без змін, міркування прокурора про законність та обгрунтованість вироку суду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи викладені в апеляції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.22 КПК України суд вжив усіх передбачених Законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявив обставини, що викривають засудженого так і ті, що його виправдовують і навів відповідні мотиви при визначенні покарання у вироку .

Так, у судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину за вищенаведеними обставинами визнав повністю. Потерпіла ОСОБА_2 підтвердила у суді, що ОСОБА_1 умисно ухилявся від сплати аліментів, на її постійні прохання виплачувати гроші не реагував, борг по аліментам не погашав, чим ставив її сім'ю у скрутне матеріальне становище.

Згідно ст.299 КПК України за згодою всіх учасників судового засідання суд при дослідженні фактичних обставин справи обмежився допитом підсудного та потерпілої ОСОБА_2, за таких підстав колегія суддів докази у справі не досліджує , так як їх ніхто не оскаржує.

Дії засудженого, що виразились у злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду аліментів на утримання дітей за ст.164 ч.1 КК України слід визнати вірною та знайшла своє підтвердження у судовому засіданні.

При визначенні покарання винному враховано, що ОСОБА_1 вину визнав, заборгованість по аліментам не сплатив, систематично ухилявся від їх сплати, міркування потерпілої на застосуванні реального покарання, особа має ряд не знятих і не погашених судимостей, його ставлення до вчиненого, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про неможливість призначення особі покарання пов'язаного із застосуванням ст. 75 КК України.

Підстав для зміни вироку суду щодо призначення більш м'якого покарання ніж визначив суд, колегія суддів також не знаходить.

На підставі викладеного, керуючись ст. 365,366 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 11 липня 2007 року щодо нього, без змін.