2-484/11

2/1326/188/2012

РІШЕННЯ

Іменем України

28.08.2012 року Франківський районний суд м.Львова

в складі: головуючого-судді Козюренка Р.С.

при секретарі- Пивоварчук О.В.

з участю позивача - ОСОБА_1

представника відповідача Прокуратури Львівської області - Лящука Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Львівської області, Державної Казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями прокуратури, суд -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить відшкодувати шкоду, завдану незаконними діями прокуратури. Свої вимоги мотивує тим, що 27.01.2004 року постановою прокуратури м. Львова порушено кримінальну справу відносно позивача ОСОБА_1 за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.364, ч.2 ст.382 КК України. В подальшому, 17.12.2006 року та 14.04.2007 року Галицьким районним судом м. Львова зазначену постанову та відповідно запобіжний захід скасовано, при цьому в мотивувальній частині постанови суду зазначено, що рішення про порушення кримінальної справи прийнято без достатніх приводів та підстав, є грубим порушенням конституційних прав обвинуваченого. Однак, за час досудового слідства позивач десятки разів викликався до прокуратури для дачі показів, пояснень, проведення впізнання та очних ставок та інших процесуальних дій, а тому за час перебування під слідством негативно вплинуло на його професійну та ділову репутацію. Просить стягнути за період перебування під досудовим та судовим слідством з 30.10.2003 року по 21.04.2007 року втрачені грошові доходи в сумі 126900 гривень та моральну шкоду в сумі 161163 гривень.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, пояснення дав аналогічні викладеним в позовній заяві та просить позов задовольнити повністю.

Представник відповідача Прокуратури Львівської області в судовому засіданні позовні вимоги заперечив, пояснив, що завдана позивачу моральна та матеріальна шкода не підтверджена будь-якими доказами, а тому у задоволенні позову просять відмовити.

Представник відповідача Державної Казначейської служби України у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, а тому суд розглядає справу у їх відсутності.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд приходить до переконання, що позов слід задовольнити частково.

Судом встановлено, що 27.01.2004 року старшим слідчим прокуратури м. Львова Труба Р.М. порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених за ч.2 ст.364 та ч.2 ст.382 КК України та скеровано кримінальну справу до Шевченківського районного суду м. Львова.

11.05.2006 року Шевченківський районний суд м. Львова постановив скерувати справу на додаткове розслідування прокурору м. Львова, яка 11.07.2006 року колегією суддів апеляційного суду Львівської області залишена без змін, а апеляційне подання державного обвинувача - без задоволення.

Крім того, 17.12.2006 року постановою Галицького районного суду м. Львова, постанову старшого слідчого прокуратури м. Львова від 27.01.2004 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених за ч.2 ст.364 та ч.2 ст.382 КК України скасовано, а 14.04.2007 року постановою Галицького районного суду м. Львова скасовано запобіжний захід відносно позивача у виді підписки про невиїзд.

Відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди спричиненої громадянину незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду»№266/94-ВР від 01.12.1994 року підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного притягнення як обвинуваченого. Право на відшкодування такої шкоди виникає у випадку відмови в порушенні кримінальної справи.

Згідно вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди внаслідок порушення її прав і розмір грошового відшкодування визначається від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала шкоду та з врахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Виходячи з положень ст. 121 Конституції України, ст.ст. 1,3,4,5,7,13 Закону України «Про прокуратуру»органи прокуратури складають єдину відокремлену централізовану систему державних органів, на які покладено функції нагляду за додержанням і правильним застосуванням законів, підтримання державного обвинувачення в суді та представництво інтересів громадянина або держави в суді в передбачених законом випадках.

Правовідносини сторін виникли з підстав відшкодування шкоди, завданої позивачу діями органів прокуратури м. Львова та їх посадових осіб, що призвело до порушення кримінальної справи, яка була повернута на додаткове розслідування та в подальшому відмовлено в порушенні такої.

Відповідальність органів прокуратури в даному випадку регулюється відповідно до ч.6 ст.1176 ЦК України, а саме шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст.ст.1166,1167 ЦК України відповідно до ч.1 яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Крім того, відповідно до положень ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, заданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду», розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

У п.9 постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз'яснено, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Разом з тим, позивачем не наведено будь-яких доказів на підтвердження позовних вимог в частині матеріальної шкоди і всі викладені ним обставини базуються лише на його поясненнях.

Доказів заподіяння позивачу матеріальної шкоди судом не здобуто та в судовому засіданні не встановлено, а тому у задоволенні в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до вимог ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ немає для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до вимог ч.3 ст.10, ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, суд вважає, що позивачу було заподіяно моральну шкоду, оскільки наслідки дій відповідача позначились на звичному способі життя позивача та обмежили його життєві зв'язки, для поновлення яких необхідно докласти значних зусиль. Керуючись началами розумності та співрозмірності (ст.23 ЦК України), а також наведеними обставинами у їх сукупності, засвідчують наявність підстав для стягнення моральної шкоди у розмірі, як вважає суд 41 668,00 гривень, оскільки на час розгляду справи розмір мінімальної заробітної плати становить 1073 гривень (1073 гривень х 38 місяців 25 днів = 41668,17 гривень).

З наведених міркувань та керуючись ст. ст. 10, 60, 212-215, 216, 218 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету на користь ОСОБА_1 41668 (сорок одна тисяча шістсот шістдесят вісім) гривень 17 копійок завданої шкоди.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Козюренко Р.С.