ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2012 р. Справа № 5021/415/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Афанасьєв В.В. , суддя Гетьман Р.А.

при секретарі Сіренко К.О.

за участю

прокурора - Галета О.О.,

представників:

позивача - Новиков В.А. (довіреність від 03.01.12 №220/51/д),

відповідача - Деркач О.С. (довіреність №9-юр від 20.06.12), Лукашова О.Б. (довіреність №11-юр від 20.06.12)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача на рішення господарського суду Сумської області від 14.05.12 р. у справі № 5021/415/12

за позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м.Київ,

до Казенного підприємства "Шосткинський казенний завод "Зірка", м.Шостка Сумської області

про стягнення 1 850 400,2 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 14.05.12 (суддя Моїсеєнко В.М.) позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача штраф у розмірі 1850400,20 грн. за неналежне виконання умов договору №274/КВ/1-10 від 06.07.10 та додаткових угод до нього; стягнуто з відповідача в доход Державного бюджету України 37008,00 грн. судового збору.

Відповідач із рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу (із подальшими поясненнями від 20.08.12), в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та недоведеність обставин, викладених у рішенні суду, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі; стягнути на користь відповідача судові витрати в розмірі судового збору, сплаченого при поданні апеляційної скарги.

У судове засідання 07.08.12 відповідачем на виконання вимог ухвали суду від 21.06.12 надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 26.06.12 - на підтвердження повноважень в.о. директора Чернова Є.Д., яким підписано апеляційну скаргу. Вказаний доказ долучено до матеріалів справи.

Харківською прокуратурою з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України надано відзив на апеляційну скаргу, в якому прокурор, посилаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судовому засіданні 30.08.12 позивачем надано відзив на апеляційну скаргу та додаткові пояснення, в яких Міністерство оборони України, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором №274/КВ/1-10 від 06.07.10, зазначає, що місцевим господарським судом правомірно застосовано штрафні санкції, передбачені договором, та просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши в судовому засіданні прокурора та представників сторін, перевіривши матеріали справи на предмет правильності їх юридичної оцінки місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів встановила наступне.

06.07.10 між Міністерством оборони України (позивач) та Казенним підприємством "Шосткинський казенний завод "Зірка" (відповідач) було укладено договір № 274/КВ/1-10 на виконання робіт з утилізації звичайних видів боєприпасів, непридатних для подальшого використання та зберігання (надлишкових).

Пунктами 1.1 -1.4 договору встановлено, що позивач передає з місць зберігання у встановлені терміни, відповідно до "Специфікації боєприпасів, що підлягають утилізації" (далі - Специфікація) боєприпаси, а відповідач зобов'язується прийняти їх для виконання робіт, здійснити їх утилізацію та реалізацію.

Відповідно до п. 2.4.2 договору відповідач зобов'язався своїми силами, засобами та із застосуванням власних або орендованих виробничих потужностей виконати роботи з утилізації боєприпасів у терміни, з якістю та у кількості відповідно до умов договору.

Згідно з п. 4.2 договору сторони погодили виконання робіт з утилізації за рахунок коштів відповідача.

Згідно з п. 3.3 договору сторони визначили термін виконання робіт з утилізації боєприпасів (додаток № 2 до договору) до 27.12.10, а у п. 8.1 встановлено строк дії договору до 31.12.10.

У подальшому додатковими угодами від 30.12.10 №4, від 31.03.11 №5 та від 30.09.11 №6 строк дії договору та термін виконання робіт з утилізації боєприпасів продовжено до 30.12.11.

Пунктом 4.1 договору визначено, що загальна вартість робіт з утилізації боєприпасів становить 19 385 136,00 грн., є граничною (лімітною) та не може бути перевищена відповідачем. Специфікацією до договору обумовлено кількість боєприпасів, яку відповідач зобов'язався утилізувати - 130 230 одиниць.

Як встановлено місцевим господарським судом та не заперечується учасниками процесу, станом на 30.12.11 відповідачем з військових частин, де зберігаються боєприпаси, які підлягають утилізації, отримано 91 173 одиниць.

Відповідно до п. 3.8. договору обсяг робіт з утилізації боєприпасів затверджується сторонами актами виконаних робіт, які з моменту їх підписання стають невід'ємними додатками до договору.

Згідно з наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт, що погоджені сторонами, від 08.10.10 №1, від 26.11.10 № 2, від 15.03.11 № 3 та від 23.12.11 № 4 - станом на 30.12.11 відповідачем утилізовано 72 467 одиниць боєприпасів загальною вартістю робіт 6167991,67 грн.

Тобто, відповідач не виконав зобов'язання з утилізації 57 763 одиниць боєприпасів, у тому числі 39 057 одиниць (боєприпаси не вивезені з військових частин для утилізації) та 18 706 одиниць (боєприпаси, які знаходяться у відповідача).

Як вбачається з позовної заяви, суму, на яку відповідач не виконав роботи (13 217 144,33 грн) розраховано як різницю між загальною вартістю робіт (19 385 136,00 грн) та фактичною вартістю утилізації 72 467 одиниць боєприпасів, зафіксованою в актах виконаних робіт (6167991,67 грн).

В апеляційній скарзі та в наданих суду апеляційної інстанції поясненнях відповідач вказує, що, оскільки фактична вартість виконаних робіт з утилізації боєприпасів (6167991,67 грн) є меншою за їх лімітну вартість (10721154,00 грн), то розрахунок штрафу є неправильним. Апелянт посилається на те, що при виконанні робіт КП "Шосткинський казенний завод "Зірка" заощадило більш ніж 4,5 млн. грн., однак суд першої інстанції, вважаючи ці заощаджені кошти вартістю невиконаних робіт, нарахував на них штрафні санкції.

Стосовно даного аргументу колегія суддів зазначає наступне. Як вбачається з умов договору та додатків до нього (зокрема, з протоколу погодження граничної (лімітної) ціни на роботи з утилізації боєприпасів, а.с.22), зазначена у п.4.1 договору загальна вартість утилізації (19 385 136,00 грн) дійсно складається з сум вартості робіт з утилізації боєприпасів кожного виду в зазначеній в даному протоколі кількості (стовпчик 10 протоколу). Водночас застереження щодо неможливості перевищення вартості робіт, наведене в абз. 2 п.4.1 договору, стосується виключно загальної суми вартості (19 385 136,00 грн), а не будь-якої з її складових.

Даний висновок підтверджується поясненнями в судовому засіданні представника позивача, яким зазначено, що, відповідно до змісту укладеного між сторонами договору, виконавець не повинен був перевищувати загальну лімітну вартість робіт (19 385 136,00 грн), а в межах зазначеного ліміту зміна найменувань та вартості утилізації окремих видів боєприпасів допускалася. Відповідач в апеляційній скарзі та в наданих суду поясненнях також посилається на те, що мало місце пересортування боєприпасів у процесі утилізації -тобто фактична зміна сторонами видів та кількості боєприпасів, що утилізуються, у межах визначеної договором загальної суми, передбаченої на проведення вказаних робіт.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що різниця в 4553162,33 грн. між лімітною та фактичною вартістю утилізації 72 467 одиниць боєприпасів, є не заощадженими коштами (як стверджує апелянт), а складовою загальної суми не виконаного відповідачем зобов'язання.

А відтак, у позовній заяві та в оскаржуваному рішенні суду правомірно, у відповідності до умов п.5 договору, розрахунок штрафних санкцій здійснено виходячи не з кількості неутилізованих боєприпасів, а саме з вартості невиконаних робіт.

В апеляційній скарзі та в наданих суду поясненнях відповідач також зазначає, що, оскільки утилізацію 57 763 одиниць боєприпасів здійснено не було, то фактичну вартість цих робіт і, відповідно, розмір штрафних санкцій у відсотках від даної вартості визначити неможливо, у зв'язку з чим, на думку апелянта, штрафні санкції не підлягають стягненню з відповідача.

Колегія суддів вважає, що дане твердження зроблене при довільному тлумаченні змісту договору №274/КВ/1-10 від 06.07.10, пунктом 4 якого встановлено загальну вартість робіт (19 385 136,00 грн), а пунктом 3.8 передбачено, що обсяг робіт з утилізації боєприпасів затверджується сторонами актами виконаних робіт.

Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги розрахунок позивача, відповідно до якого суму невиконаного зобов'язання (13 217 144,33 грн) розраховано як різницю між загальною вартістю робіт (19 385 136,00 грн) та зафіксованою в актах фактичною вартістю виконаних робіт (6167991,67 грн).

Відповідач в ході апеляційного провадження стверджував, що до КП "Шосткинський казенний завод "Зірка" необґрунтовано застосовано приписи п.5.2 договору № 274/КВ/1-10 від 06.07.10, в якому зазначено, що за прострочення кінцевого строку виконання утилізації боєприпасів понад 30 діб за цим договором з виконавця стягується штраф у розмірі 7% вартості утилізації боєприпасів, з яких допущено прострочення виконання зобов'язання. На думку апелянта, позивачем не доведено факт прострочення, оскільки строк дії договору неодноразово продовжувався додатковими угодами.

Однак відповідно до договору № 274/КВ/1-10 від 06.07.10 - з урахуванням семи додаткових угод -відповідач повинен був завершити роботи до 31.12.11. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується самим апелянтом, ні до вказаного терміну, ні в 30-денний строк після його настання договірні зобов'язання виконані не були.

Апелянт посилається на продовження строку дії договору до 31.10.12 додатковою угодою №8 (а.с.44), якою було також змінено кількість боєприпасів, що підлягають утилізації. Однак у п.7 зазначеної додаткової угоди вказано, що виконавець (відповідач) не звільняється від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань, взятих на себе до 30.12.11, а замовник (позивач) має право застосовувати штрафні санкції, передбачені Розділом 5 договору.

Відповідно до п.9 додаткової угоди № 8 від 30.12.11, дана додаткова угода до договору набуває чинності з моменту її підписання повноважними представниками сторін, є його невід'ємною частиною та діє до закінчення договору.

Тому посилання заявника апеляційної скарги на дану додаткову угоду як доказ ненастання строку виконання зобов'язань колегія суддів не вважає належними аргументами, оскільки вказаною угодою відповідача не звільнено від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань з утилізації боєприпасів саме у тій вартості (відповідно до п.4.1 договору) та кількості, про яку сторони домовилися до 30.12.11. Отже суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про доведеність того факту, що з 30.12.11 відповідачем прострочено виконання зобов'язань за договором.

В ході апеляційного провадження відповідачем також не надано відповіді на запитання колегії суддів, з яких причин КП "Шосткинський казенний завод "Зірка" не відповіло на претензію позивача від 30.01.12 №220/507 (а.с.63) та не вжило заходів до належного виконання своїх зобов'язань.

В апеляційній скарзі відповідач також посилається на те, що одночасне застосування штрафних санкцій, передбачених пунктами 5.2 та 5.3 договору №274/КВ/1-10 від 06.07.10, суперечить ст.61 Конституції України, якою встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Стосовно даних тверджень колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 ГК України), яка також передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких, зокрема, віднесено штраф (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Причому, як вбачається з системного аналізу норм законодавства, ним не встановлено для учасників господарських відносин обмежень щодо видів, підстав нарахування та розміру штрафу - що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Колегія суддів вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу за прострочення кінцевого строку виконання зобов'язання та за неналежне виконання умов договору не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки за своєю юридичною природою вид юридичної відповідальності в даному випадку один (штрафні санкції), і застосовано його не двічі (як це стверджує апелянт). Сторонами в договорі фактично погоджено різний набір санкцій (7% за прострочення кінцевого строку виконання зобов'язання та 7% за неналежне виконання умов договору) у межах одного виду відповідальності - що узгоджується з вищенаведеними приписами статті 627 ЦК України.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеній у постанові від 27.04.12 у справі № 06/5026/1052/2011.

В апеляційній скарзі відповідач також посилається на те, що КП "Шосткинський казенний завод "Зірка" не мало можливості виконувати роботи з утилізації, оскільки на підставі листа від 06.08.10 №274/3/1443 КП "Шосткинський казенний завод "Зірка" припиняло роботи, а 26.05.11 Розпорядженням Держгірпромнагляду №302 було заборонено виконання робіт з утилізації.

Як вбачається з матеріалів справи, листом заступника директора Департаменту утилізації компонентів ракетного палива та ракет і боєприпасів Міністерства оборони України від 06.08.10 №274/3/1443 (а.с.112) відповідачеві було дійсно надано припис припинити до окремого рішення утилізацію боєприпасів та вибухонебезпечних речовин у зв'язку з високою пожежною небезпекою, обумовленою спекотною погодою.

Однак відповідачем не надано суду доказів того, що у зв'язку з вищевказаною обставиною ним було вжито заходів до коригування умов договору, зокрема, щодо строків його виконання. Посилання представників відповідача в судовому засіданні на те, що вказаний лист було надіслано Міністерством оборони України і позивачеві було відомо про неможливість виконання робіт -колегія суддів не вважає належними аргументами, адже відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем згідно з договором було взято на себе обов'язок щодо строків виконання зобов'язань, то саме КП "Шосткинський казенний завод "Зірка" мав вживати відповідних заходів щодо належного дотримання (або зміни в установленому порядку) вищевказаних договірних умов.

Стосовно Розпорядження Держгірпромнагляду №302 від 26.05.11 (а.с.113) колегія суддів зазначає, що, як вбачається з даного документа, роботи було припинено у зв'язку з настанням на КП "Шосткинський казенний завод "Зірка" групового нещасного випадку зі смертельними наслідками, який було спричинено порушеннями при експлуатації засобів праці. Поясненнями представників учасників процесу в ході апеляційного провадження підтверджено, що працівників КП "Шосткинський казенний завод "Зірка", винних у даному нещасному випадку, притягнуто до кримінальної відповідальності.

Таким чином, на думку колегії суддів, припинення робіт вищевказаним Розпорядженням також не може вважатися об'єктивною причиною невиконання КП "Шосткинський казенний завод "Зірка" своїх договірних зобов'язань, оскільки нещасний випадок стався з вини працівників даного підприємства. Крім того, апелянтом не надано доказів звернення відповідача до позивача з пропозицією щодо коригування умов договору у зв'язку з вищевказаними обставинами. Посилання представників апелянта на існування усних домовленостей між сторонами колегія суддів не вважає переконливим аргументом.

За таких обставин суд апеляційної інстанції зазначає, що місцевим господарським судом правомірно, із посиланням на відповідні умови договору, статті 509, 526, 530 ЦК України, статтю 193 ГК України, зроблено висновок про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Наведення відповідачем в апеляційній скарзі немотивованих тверджень та аргументів, на думку колегії суддів, свідчить про намагання КП "Шосткинський казенний завод "Зірка" ухилитися від виконання своїх договірних зобов'язань.

Отже, здійснивши апеляційний перегляд оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що викладені в апеляційній скарзі твердження зроблені при довільному трактуванні обставин справи та норм чинного законодавства, аргументи заявника скарги ґрунтуються на припущеннях, на їх підтвердження не надано відповідно до статей 33, 36 Господарського процесуального кодексу України доказів з посиланням на конкретні норми матеріального та процесуального права, які б спростовували висновки місцевого господарського суду і могли б бути підставою для скасування оскарженого судового рішення.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла переконливого висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.

З огляду на викладене, керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 14.05.12 у справі №5021/415/12 залишити без змін.

Повний текст постанови підписано 04.09.12.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Афанасьєв В.В.

Суддя Гетьман Р.А.