Справа №2-11/12 Головуючий у суді у 1 інстанції - Литовка

Номер провадження 22-ц/1890/1778/12 Суддя-доповідач - Маслов

Категорія - 41

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2012 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Маслова В. О.,

суддів - Гагіна М М. В., Сибільової Л Л. О.,

за участю секретаря - Чуприни В.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду у м. Суми цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2

на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 24 травня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, виконавчого комітету Шосткинської міської ради, Сумської області, ОСОБА_2, ОСОБА_4, треті особи: управління Держкомзему в м. Шостка та приватний нотаріус Шосткинського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визначення частки померлого у праві спільної сумісної власності на будинок, визнання недійсними договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельних ділянок, визнання права власності на Ѕ частку будинку і зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: сектор громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Шосткинського MB УМВС України в Сумській області про визнання особи такою, що втратили право користування житлом,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 24 травня 2012 року позов ОСОБА_3 задоволено частково: визначено частку ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 у праві спільної сумісної власності на домоволодіння АДРЕСА_1 в розмірі Ѕ частки даного домоволодіння; визнано за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частку житлового будинку («А-1») разом з господарськими спорудами (кладова «Б», сараї «В», «Г», уборна «У», замощення «II» та огорожа «N») за вказаною адресою в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6; визнано недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку по АДРЕСА_1, укладений 02 березня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а також договір купівлі-продажу земельних ділянок по АДРЕСА_1, укладений 02 березня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2; зобов'язано ОСОБА_1 повернути ОСОБА_2 отримані за Договорами купівлі-продажу житлового будинку та земельних ділянок кошти на загальну суму 137052,89 гривень, а у випадку не повернення у добровільному порядку стягнути цю суму коштів у примусовому порядку. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, вказуючи, що судом було неповно з'ясовані обставини, які мають значення для справи, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду змінити, відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3, визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням в домоволодінні АДРЕСА_1, зобов'язати сектор імміграції та реєстрації фізичних осіб Шосткинського МВ ГУМВС України у Сумській області зняти з реєстрації ОСОБА_3 за вказаною адресою. При цьому посилаються на те, що ОСОБА_1 придбала 9/25 часток вказаного домоволодіння за власні кошти, які у неї були ще до шлюбу з ОСОБА_6, суд належним чином не встановив обсяг спільного майна подружжя, про поділ якого було заявлено позов, судом не було застосовано вимоги ст.29 КЗпШС щодо строків позовної давності, для розподілу спільного майна подружжя, будь-яких правочинів, на підставі яких ОСОБА_6 володів часткою в будинку, немає та позивачем суду не надано, ОСОБА_6 не був зареєстрований у спірному домоволодінні на час складання заповіту, факт не проживання ОСОБА_3 у цьому будинку більше підтверджується доказами по справі.

Заслухавши пояснення представника апелянтів ОСОБА_7, яка підтримала доводи апеляційної скарги, пояснення представника ОСОБА_3 ОСОБА_8 та ОСОБА_4, які вважали рішення місцевого суду правильним, а апеляційну скаргу необґрунтованою, розглянувши матеріали справи в межах заявленого позову і апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає відхиленню на підставі ч.1 ст.308 ЦПК України.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 16 вересня 1983 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 було укладено шлюб, а 11 січня 1988 року його було розірвано, що підтверджується копіями витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб та про розірвання шлюбу, які є на а.с.4,5.

04 вересня 1986 року ОСОБА_1, відповідно до договору купівлі-продажу, копія якого міститься на а.с. 109, 110, придбала 9/25 частин житлового будинку АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 2274 кв.м. Особи, які беруть участь у розгляді справи визнають, що в подальшому куплена частина будинку отримала самостійний номер АДРЕСА_1 і земельну ділянку.

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про смерть на а.с.6.

17 листопада 2009 року на підставі рішення Шосткинської міської ради №324 від 29 жовтня 2009 року ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с.45)

11 вересня 2010 року на підставі рішення Шосткинської міської ради від 14 травня 2010 року, 02 липня 2010 року ОСОБА_1 було видано державні акти на право власності на земельні ділянки площею 0,1 га та 0,0158 га для обслуговування будинку АДРЕСА_1, прибудинкової території та ведення особистого селянського господарства (а.с.50, 51).

24 вересня 2003 року ОСОБА_6 на випадок своєї смерті зробив розпорядження, заповів на користь ОСОБА_3 належну йому на праві приватної власності частку житлового будинку АДРЕСА_1 та земельну ділянку під цією часткою житлового будинку. Заповіт, копія якого є на а.с.7 було посвідчено приватним нотаріусом Шосткинського районного нотаріального округу ОСОБА_9

Суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов ОСОБА_3, встановив факт належності ОСОБА_6 Ѕ частини спірного будинку, оскільки це майно придбано подружжям під час шлюбу і частки кожного з подружжя ОСОБА_6 визнані рівними. Це відповідає ст.ст. 22, 28, 29 Кодексу про шлюб та сім'ю України у редакції від 20 червня 1969 року. В даному випадку строк позовної давності не пропущений, оскільки до дня смерті ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 відчужень цього будинку не відбувалося і його права як співвласника не порушувалося. Та обставина, що останні роки перед смертю ОСОБА_6 не проживав у цьому будинку не свідчить про втрату ним права власності на частину цього будинку. Більше того, 24 вересня 2003 року він склав заповіт на ОСОБА_3 на свою частку у цьому будинку, тобто, інтерес до своєї власності в будинку він не втрачав.

Оскільки ОСОБА_3 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_6, звернувшись своєчасно з заявою до нотаріальної контори, то суд обґрунтовано визнав за ним право власності на Ѕ частину спірного будинку (окрім гаража, зведеного ОСОБА_1 вже після розірвання шлюбу з ОСОБА_6). Рішення місцевого суду в цій частині відповідає вимогам ст.ст.1216, 1217, 1218, 1220, 1226, 1233, 1248 ЦК України.

Суд обґрунтовано визнав недійсним договір купівлі-продажу вказаного будинку та земельних ділянок при ньому від 2 березня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з поверненням сторін у попередній стан, оскільки ці договори укладені без згоди і відома ОСОБА_3, вони суттєвим чином ущемляють його права і законні інтереси. Рішення суду в цій частині відповідає вимогам ст.ст.203, 215, 216, 328 ЦК України.

Суд обґрунтовано відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову про зняття з реєстрації у спірному будинку ОСОБА_3 на підставі ст.405 ЦК України, оскільки останній набув право власності на частину спірного будинку і має право залишатися і надалі зареєстрованим у ньому.

Судом першої інстанції перевірялися доводи ОСОБА_1 про те, що спірний будинок куплений нею за особисті гроші, які були у неї до шлюбу з ОСОБА_6, однак ці доводи не знайшли підтвердження відповідними доказами. Надані нею копії рахунку НОМЕР_1 у відділенні ощадбанку СРСР, які є на а.с.76-77, свідчать про те, що у неї були певні збереження, однак вона їх знімала з рахунку і 10 червня 1984 року рахунок закрито. Спірний будинок куплений подружжям під час шлюбу 4 вересня 1986 року, тобто через понад два роки.

Суд першої інстанції з достатньою повнотою дослідив обставини справи, з'ясував характер спірних правовідносин, дав оцінку зібраним доказам у відповідності зі ст.212 ЦПК України і постановив рішення у відповідності з доказами і вимогами закону. З наведених підстав не підлягає задоволенню апеляційна скарга.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити, а рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 24 травня 2012 року залишити без змін.

Рішення місцевого суду і ухвала апеляційного суду набрали законної сили, але можуть бути оскаржені в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -