ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2012 р. Справа № 2a-164/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Панікара І.В.

при секретарі Щербяк В.С.

за участю сторін:

представника позивача: Федоріва В.І.,

представників відповідача: Баралецької М.В., Грицака С.М., Люканюк В.М.,

представника прокуратури: Чорнописької Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України"

до відповідача: Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Держаної податкової служби

про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

11.01.2012 року Дочірнє підприємство "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" звернулося до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001632301 від 29.12.2011 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуване рішення податкового органу базується на висновках акту перевірки, які не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень, зокрема безпідставно, всупереч вимогам Господарського та Податкового кодеків України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідачем констатовано відсутність поставок товарів (робіт, послуг), не встановлена товарність операцій стосовно правочинів укладених з контрагентами позивача - ПП "Л.В.М." та ТзОВ "Євроконсалтсервісгруп", внаслідок чого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 3977395 гривень та застосовано штрафні санкції в розмірі 1988698 грн. у спосіб винесення податкового повідомлення-рішення №0001632301 від 29.12.1011 року. З урахуванням викладеного, вважає таке податкове повідомлення - рішення необґрунтованим та просить суд визнати його неправомірним та скасувати.

Ухвалою суду від 27.03.2012 року по справі проведено процесуальне правонаступництво у спосіб заміни відповідача - Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську на її правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав з підстав викладених в адміністративному позові. Просив позов задовольнити повністю.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали з мотивів наведених у письмовому запереченні.

16.02.2012 року представником прокуратури м. Івано-Франківська надано суду лист від 03.02.2012 року, в якому прокуратура м. Івано-Франківська повідомила суд про вступ у розгляд вказаної справи на підставі положень статті 60 КАС України.

В судовому засіданні представник прокуратури щодо задоволення адміністративного позову заперечив.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні та витребувані докази, судом установлено наступне.

В період з 19.12.2011 року по 20.12.2011 року державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську проводила позапланову виїзну перевірку Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" з питань правильності обчислення та сплати податку на додану вартість при здійсненні операцій з придбання у ПП "Л.В.М." та у ТзОВ "Євроконсалтсервісгруп" за період з 01.07.2011 року по 31.08.2011 року.

За результатами проведеної перевірки, відповідачем складено акт за № 13244/23-1/31790584 від 20.12.2011 року, згідно висновків якого констатовано порушення позивачем:

1) ст. 3, 42, ст.207, ст. 208 Господарського кодексу України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-XIV (із змінами та доповненнями), п.2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за №168/704 , а саме: встановлено відсутність поставок, не встановлено товарність операцій, не підтверджується реальність здійснення операцій з врахуванням часу проведення, місцезнаходження майна, виробничо-складських приміщень та іншого майна, яке економічно необхідне для виконання такого постачання.

2) п. 187.1 ст.187, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.4, п.201.5 п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість за операціями, що проведені на підставі здійснення безтоварних операцій та первинних документів, що суперечать законодавчим та нормативним актам, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість в загальній сумі 3977338грн., в тому числі за липень 2011р. в сумі 2045338 грн., серпень 2011р. в сумі 932000 грн., зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість, відображене в рядках 19, 20 Декларації за серпень 2011р. на 57 грн.

За наслідками проведеної перевірки, що викладені у висновках вищевказаного акту, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення за № 0001632301 від 29.12.2011 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 3977395,00 гривень та застосовано штрафні санкції в розмірі 1988698,00 грн.

При вирішенні виниклого спору, суд виходив із наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, передумовою для формування позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість за оспорюваний період, слугували правовідносини, що склалися у нього з ПП "Л.В.М." та ТзОВ "Євроконсалтсервісгруп".

Зазначені правовідносини оформлені договорами поставки від 14.10.2008 року та 16.10.2008 року відповідно ( т.2 а.с. 178-182).

Так, в продовж липня - серпня 2011 року позивач декларував господарські операції по придбанню у ПП "Л.В.М." бітуму нафтового дорожного (БДН 60/90), дизельного палива, транспортно-еспедиційних послуг на загальну суму: за липень - 10553898 грн., в т.ч. ПДВ 1758983,03 грн. та за серпень - на суму 10825326 грн., в т.ч. ПДВ 1804221,08 грн., та у ТзОВ "Євроконсалтсервісгруп" - чорновяжучого матеріалу, відшкодування транспортних послуг за липень на суму 1718127,51 грн. та за серпень на суму 767013 ,3 грн. в т.ч. ПДВ 127835,55 грн.

Як зазначено в акті перевірки № 13244/23-1/31790584 від 20.12.2011 року, у податковому обліку ДП "Івано-Франківський облавтодор" суму податку на додану вартість із вартості товарів (робіт, послуг) від ПП "Л.В.М." та ТзОВ "Євроконсалтсервісгруп" включено до складу податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість за липень та серпень 2011 року.

Розрахунки за отримані в липні серпні 2011 року від ПП "Л.В.М." та ТзОВ "Євроконсалтсервісгруп" ТМЦ та транспортні послуги ДП «Івано-Франківський облавтодор» проведені у безготівковій формі через розрахунковий рахунок на загальну суму 13570000 грн.

Заниження з боку позивача податку на додану вартість, згідно мотивувальної та резолютивної частини вищевказаного акту перевірки на суму 3977395 грн., відбулося в зв'язку з тим, що не встановлено товарність операцій між ним та його контрагентами.

Підставою для викладення вищезазначених висновків в акті перевірки стали відомості, отримані ДПІ в м.Івано-Франківську від податкових органів за місцем реєстрації контрагентів позивача (ПП "Л.В.М." та ТзОВ "Євроконсалтсервісгруп").

Зокрема ДПІ в Печерському районі м. Києва, щодо ТзОВ "Євроконсалтсервісгруп" надало відповідь у формі реєстраційно- звітного характеру :

- чисельність працюючих згідно довідки 1 ДФ складає 8 осіб;

- статус платника «запис на встановлення місцезнаходженя»;

- засновником, директором та головним бухгалтером є Семенюк Андрій Володимирович;

- сума податкових зобов»язань з ПДВ за липень 2011 року складає 298518 грн.

ДПІ в Тячівському районі Закарпатської області щодо ПП "Л.В.М.", надіслано довідку перевірки від 29.09.2011 року № 6/23-00/321650975 якою підтверджена реальність здійснення господарських відносин із Дочірним підприємство "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України". Також повідомлено, що ПП "Л.В.М." не є виробником даної продукції. Товар придбано у наступних СГД: «ТОВ «Юв- Сталь», ТОВ «Транс Нафта та ін., по яких інспекцією направлено запити до ДПІ де перебувають на обліку вищезгадані СГД, однак на час проведення перевірки така додаткова інформація не надходила.

Окрім того, в Акті перевірки зазначено, що ПП "Л.В.М." та ТзОВ "Євроконсалтсервісгруп" мають стан 10 - «запит на встановлення місцезнаходження» та, що за даними Системи автоматизованого співставлення в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, встановлено, що в періоді з 01.07.2011 року по 31.08.2011 року постачальниками наведених вище контрагентів були суб'єкти господарювання, стан яких відмінний від «основний платник».

Також, як зазначено в Акті перевірки, з метою підтвердження факту отримання ТМЦ, їх транспортування, зберігання та використання було отримано пояснення провідного інженера відділу постачання ДП "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" - ОСОБА_7 , в коло обов'язків якого входить контроль за постачанням ТМЦ, підпис видаткових накладних та подача заявок на постачання товару, який повідомив, що підписи на видаткових накладних на поставки товару від ПП "Л.В.М." та ТзОВ "Євроконсалтсервісгруп" в графі «отримав» за липень, серпень 2011 року виконані не ним, а невідомою йому особою та про те, що у ДП «Івано-Франківський облавтодор» відсутні транспортні засоби на перевезення бітуму, палива та інших ТМЦ від постачальників.

Окрім того, відібрано пояснення в завідувача асфальтно-бетонного заводу Богородчанської ДЕД - ОСОБА_8, в обов'язки якого входить забезпечення технологічного постачання процесу виробництва асфальто-бетону, в тому числі приймання бітуму від постачальників, який повідомив, що підписи на видаткових та товаро- транспортних накладних на поставку бітуму нафтового дорожного (БНД 60/90) від ПП «Л.В.М.» за липень, серпень 2011 р. виконані не ним, а невідомою особою, назви фірм які постачають бітум йому не відомі.

Таким чином відповідач вказує на те, що в силу не відповідності первинних бухгалтерських документів вимогам чинного законодавства, зокрема Закону України «Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні» такі документи порушують публічний порядок та не можуть бути враховані.

А отже, з позиції відповідача, операції з купівлі - продажу ТМЦ (робіт, послуг) не підтверджуються стосовно врахування місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

В огрунтування своєї позиції, представником позивача зазначено, що згідно Статуту ДП "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" є юридичною особою, однак безпосередньо виробничу діяльність не здійснює, з цією метою, згідно статуту, діють філії, які підприємство може створювати на території України, а також за її межами (т.2 а.с. 142- 151).

Так, станом на момент здійснення господарської діяльності, зокрема, із контрагентами ПП "Л.В.М." та ТзОВ "Євроконсалтсервісгруп", у підприємства утворено та діє 5 філій : «Богородчанська дорожня експлуатаційна дільниця», «Надвірнянський райавтодор», «Галицький райавтодор», «Коломийська дорожня експлуатаційна дільниця» та «Івано-Франківське дорожньо-експлуатаційне управління», яким юридичною особою для здійснення оперативно-господарської діяльності Підприємством, з майна переданого йому Компанією в господарське відання, передано основні засоби та обігові кошти, а також товаро- матеріальні цінності.

Філії діють на підставі типових Положень, згідно яких їм делеговано самостійне здійснення господарської діяльності відповідно до завдань, встановлених Підприємством, за результатами виконаних робіт і послуг Філія складає і підписує акти виконаних робіт, самостійно складає статистичні звіти і подає їх відповідно до встановленого органами статистики порядку, здійснює бухгалтерський і податковий облік, несе відповідальність за його вірогідність відповідно до встановленого чинним законодавством порядку. Відносини Філії з іншими суб»єктами підприємницької діяльності будуються на підставі договорів, що укладаються Підприємством, і доручень підприємства. Контроль за діяльність Філій здійснюється шляхом подання підприємству статистичної звітності та податкових декларацій. (т.2 а.с.83-114).

З урахуванням наведеного, представник позивача вказав на те, що підписи на видаткових накладних не завжди можуть належати провідному інженеру відділу постачання ДП "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" - ОСОБА_7 чи завідувачу асфальтно-бетонного заводу Богородчанської ДЕД - ОСОБА_8, оскільки ТМЦ замовляються із різних філій, по мірі необхідності, а отже і підписуються посадовими особами таких філій. Окрім того, ОСОБА_8 не є керівником філії «Богородчанська дорожня експлуатаційна дільниця», а тільки завідувачем асфальтно-бетонного заводу, що знаходиться при ній, а тому повноваження щодо підпису на видаткових та товаро-транспортних накладних не входять до його повноважень.

Згідно ч.2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Досліджені в судовому засіданні податкові та товаро-транспортні накладні, що значені у поясненнях ОСОБА_7 та ОСОБА_8 хоча і не містять прізвища посадової особи позивача відповідальної за здійснення господарської операції, однак завірені печаткою підприємства, а підписи , що містяться на них, на думку суду, дають змогу індифікувати таку особу. Однак, органами податкової інспекції, за умов виникнення у них сумнівів, допитано тільки 2 посадові особи, що свідчить про односторонність та не повноту такої перевірки, а отже і необґрунтованість її висновків, за що що позивач не повинен нести відповідальності.

З урахуванням встановленого, слід зазначити, що спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку на додану вартість до бюджету на час виникнення правовідносин є Податковий кодекс України (надалі - ПК України) .

Відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього кодексу.

Згідно статті пункту 198.1. статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до вимог пукту 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому ПК України визначає лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Так, відповідно до п.198.4. ст.198 цього кодексу якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

А також, в силу положень статті 198.6. ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно пункту 198.2. статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.1. статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками реквізити, визначені вказаним підпунктом.

Згідно пункту 201.10. статті 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В силу положень пункту 200.1. статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Як встановлено з матеріалів справи, поставка продукції здійснювалась відповідно до укладених договорів. Для перевірки контролюючим органам надані видаткові накладні на одержану продукцію та дані бухгалтерського обліку, що відображені в акті перевірки.

В судовому засіданні досліджено наявність податкових, видаткових та товаро-транспортних накладних, виданих на суму поставленого товару, які доєднані до матеріалів адміністративної справи.

Придбаний товар повністю отриманий та проплачений.

Отже, з наведених законодавчих приписів випливає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання бюджетного відшкодування є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Отже, з урахуванням проаналізованих норм матеріального права та фактичних обставин справи, вищевказане не може свідчити про безтоварність операцій і як наслідок їх недійсність

Окрім того, слід зазначити, що в разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у рішеннях Вищого адміністративного суду України, в тому числі від 13.12.2011 року (справа К/9991/40785/11) та від 24.01.2012 року (справа К/9991/66560/11).

Як судом зазначалося раніше, податковий орган встановив, що через деякий час після правовідносин платника зі своїми контрагентами окремі з них були ліквідовані, деякі збанкрутували, а деяких контрагентів не знайшли за юридичною чи фактичною адресами.

Суд зазначає, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, ліквідація чи банкрутство самі по собі не призводять до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

У разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до валових витрат сум податку на прибуток чи до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Також, слід враховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

З системного аналізу вищезазначених норм права, суд вважає за необхідне зазначити, що на момент укладання договорів та видачу податкових накладних, сам позивач та контрагенти позивача були зареєстровані як платники ПДВ, їм було видане відповідне свідоцтво, на час укладення спірних правочинів позивач та його контрагенти - ПП "Л.В.М." та ТзОВ "Євроконсалтсервісгруп" були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України. Укладені між ним угоди виконані у повному обсязі, а тому відсутні підстави для того, щоб вважати їх недійсними.

Окрім того, в постанові Пленуму ВСУ (п.18) від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" також зазначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Водночас позивачем не надано суду доказів наявності такого вироку щодо посадових осіб як позивача так і його контрагентів.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З урахуванням викладеного, а зокрема того, що оскаржуване повідомлення рішення відповідача за № 0001632301 від 29.12.2011р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 3977395,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 1988698,00 грн., винесено необгрунтовано, без урахування всіх обставин по справі, на підставі висновків, які носять характер суб'єктивних припущень, що є неприпустимим, то таке податкове повідомлення-рішення, на переконання суду, підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а позовні вимоги в цій частині до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова або службова особа.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Держаної податкової служби № 0001632301 від 29.12.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" сплачений ним судовий збір в розмірі 32,19 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: Панікар І.В.

Постанова складена в повному обсязі 23.07.2012 року.