Справа № Провадження №22-ц-4433/12 22-ц/1090/5929/12 Головуючий у І інстанціїПідкурганний В.В.
Категорія44Доповідач у 2 інстанції Мережко
06.09.2012
УХВАЛА
Іменем України
23 серпня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :
Головуючого судді: Мережко М.В.,
Суддів: Малорода О.І., Оношко Г.М.,
при секретарі: Косенко Т.Г.
розглянула в відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 25 червня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: Старопетрівська сільська рада, ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2011 року позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до суду із позовом до ОСОБА_4, треті особи: Старопетрівська сільська рада, ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками. Посилались на те, що їм на підставі державних актів належать земельні ділянки у межах с. Старі Петрівці, а саме: ОСОБА_2 на підставі державного акту серії ЯА № 302505 належить земельна ділянка площею 0,795га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1; ОСОБА_3 на підставі державного акту серії І-КВ № 060387 належить земельна ділянка площею 0,1163га, яка розташована за адресою АДРЕСА_2. Відповідачу ОСОБА_4 на підставі рішення виконавчого комітету Старопетрівської сільської ради № 111 від 29 жовтня 2001 року передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,3175 га, що розташована за адресою АДРЕСА_3 про що свідчить державний акт на право власності на земельну ділянку серії II - КВ № 005266. Вважали, що відповідач порушує правила добросусідства, своїми протиправними діями чинить перешкоди у вільному користуванні земельними ділянками загородивши проїзд до них.
Просили зобов'язати відповідача не чинити їм перешкод в користуванні земельними ділянками, а саме: земельною ділянкою площею 0,795 га, по адресою АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 302505, земельною ділянкою площею 0,1163 га, АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії І-КВ № 060387. Зобов'язати відповідача перенести огорожу своєї земельної ділянки довжиною 50 м на 2 м, зменшивши земельну ділянку, якою він користується, за адресою АДРЕСА_3, звільнивши 0,01 га для влаштування проїзду до земельних ділянок позивачів.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 25 червня 2012 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачі просять скасувати рішення Вишгородського районного суду Київської області від 25 червня 2012 року та ухвалити нове рішення про задоволення їх позовних вимог, з підстав порушення норм процесуального та матеріального права.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Старопетрівської сільської ради № 111 від 29 жовтня 2001 року ОСОБА_4 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,3175 га, що розташована по АДРЕСА_3, про що свідчить державний акт на право власності на земельну ділянку серії II - КВ № 005266.
ОСОБА_2 на підставі державного акту серії ЯА № 302505 є власником земельної ділянки площею 0,795га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1; ОСОБА_3 на підставі державного акту серії І-КВ № 060387 є власником земельної ділянки площею 0,1163га, яка розташована за адресою АДРЕСА_2.
Як видно із матеріалів справи земельна ділянка позивача ОСОБА_3 межує з ділянкою відповідача ОСОБА_4, однак відповідно до генерального плану розвитку с. Старі Петрівці проїзду між земельними ділянками не передбачено.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про планування і забудову територій», який діяв на час виникнення між сторонами по справі спірних правовідносин, планування територій на місцевому рівні забезпечується відповідними місцевими радами та їх виконавчими органами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями відповідно до їх повноважень, визначених законом, і полягає у розробленні та затвердженні генеральних планів населених пунктів, схем планування територій на місцевому рівні та іншої містобудівної документації, регулюванні використання їх територій, ухваленні та реалізації відповідних рішень про дотримання містобудівної документації.
Згідно із ст. 12 Закону України «Про планування і забудову територій»генеральним планом населеного пункту визначаються: потреби в територіях для забудови та іншого використання; потреба у зміні межі населеного пункту, черговість і пріоритетність забудови та іншого використання територій; межі функціональних зон, пріоритетні та допустимі види використання та забудови територій; планувальна структура та просторова композиція забудови населеного пункту; загальний стан довкілля населеного пункту, основні фактори його формування, містобудівні заходи щодо поліпшення екологічного і санітарно-гігієнічного стану; території, які мають будівельні, санітарно-гігієнічні, природоохоронні та інші обмеження їх використання; інші вимоги, визначені державними будівельними нормами.
Розташування окремих земельних ділянок та об'єктів містобудування, вулиць, проїздів, пішохідних зон, щільність, поверховість, інші параметри забудови, містобудівні умови і обмеження забудови земельних ділянок визначається детальним планом території, який розробляється згідно генерального плану населеного пункту.
Суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки відповідно до витягу із генерального плану с. Старі Петрівці, Вишгородського району, Київської області проїзду між земельними ділянками позивачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не передбачено.
Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року „Про судове рішення у цивільній справі" правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК) , то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
Встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього, за таких обставин посилання суду першої інстанції на застосування строку позовної давності, як на підставу відмови у позові є помилковим, підлягає виключенню з мотивувальної частини рішення.
Решта доводів апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не ґрунтуються на вимогах закону.
Колегія суддів, з огляду на зазначене, вважає, що суд прешої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки, відповідно до вимог закону позивачі не надали доказів, які б свідчили про порушення іх прав з боку відповідача.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених в суді першої інстанції, відповідно до ст. 303 ЦПК України, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 25 червня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: