АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Чернівці «04»вересня 2012р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого Станковська Г. А.
суддів Петлюка В.І.
Струбіцької О.М.
за участю прокурора Сулятицького І.Р.
та адвоката ОСОБА_2
законного представника ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на вирок Заставнівського районного суду Чернівецької області від 19 червня 2012 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
Цим вироком ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, громадянин України, українець, з середньо-спеціальною освітою, не одружений, не працюючий, не військовозобов'язаний, раніше не судимий:
засуджений за:
- ст. 185 ч.3 КК України -до покарання у вигляді 3-х років позбавлення волі;
- ст. 185 ч.2 КК України - до покарання у вигляді 1-го року позбавлення волі;
- ст. 304 ч.1 КК України - до покарання у вигляді 3-х років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України остаточне покарання засудженому ОСОБА_6 визначено за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань у виді позбавлення волі строком на 3-и роки 6-ть місяців.
Справа №2490/11-418/2012 р. Головуючий у І інстанції: Угриновська Л.Я.
Категорія ст.ст.185 ч.3, 185 ч.,
304 ч.1 КК України Доповідач: Станковська Г.А.
На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_6 звільнено від відбуття призначеного покарання із випробуванням, якщо він протягом 1-го року 6-ти місяців іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України, а саме: не виїжджатиме за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи, періодично з'являтиметься для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишено у виді підписки про невиїзд.
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, громадянин України, українець, із неповною середньою освітою, проживаючий із обома батьками, раніше не судимий:
засуджений за:
- ст. 185 ч.3 КК України із застосуванням ст. 69 КК України - до покарання у вигляді 1-го року позбавлення волі;
- ст. 185 ч.2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України - до покарання у вигляді 1-го року позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України остаточне покарання засудженому ОСОБА_5 визначено за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань у виді 1-го року 6-ти місяців позбавлення волі.
На підставі ст.ст. 75, 104 КК України засудженого ОСОБА_5 звільнено від відбуття призначеного покарання із випробуванням, якщо він протягом 1-го року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України, а саме: не виїжджатиме за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи, періодично з'являтиметься для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишено у виді підписки про невиїзд.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_6 в серпні 2011 року, переслідуючи корисливу мету, направлену на збагачення за рахунок чужого майна, вступив в попередню змову з неповнолітнім ОСОБА_5, після чого разом зайшли на територію господарства, розташованого в АДРЕСА_2, яке належить ОСОБА_7, де проникли в середину житлового будинку, звідки таємно викрали два електродвигуни вартістю 150 грн. та 350 грн., що належать ОСОБА_8, заподіявши останньому збитки на суму 500 грн.
Тоді ж в серпні 2011 року ОСОБА_6, перебуваючи в попередній змові із ОСОБА_5, зайшли на територію господарства, розташованого в АДРЕСА_3, яке належить ОСОБА_8, де скориставшись відсутністю останнього викрали із подвір'я металевий противіс до трактора, вартістю 180 грн.
Крім наведеного, ОСОБА_6 в серпні 2011 року, заздалегідь та достовірно знаючи, що ОСОБА_5 є неповнолітньою особою, шляхом переконання та залякування, схилив останнього до скоєння крадіжок, а саме за попередньою змовою, ними скоєно викрадення двох електродвигунів із житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_2 та металевого противісу до трактора із подвір'я господарства в АДРЕСА_3
На вказаний вирок адвокат ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій вважає вирок суду І інстанції незаконним та таким, що підлягає скасуванню, через невідповідність висновків суду викладених у вироку фактичним обставинам справи, однобічністю, неповнотою досудового та судового слідства.
Посилається на те, що в діях ОСОБА_5 відсутня кваліфікуюча ознака як «проникнення в житло, інше приміщення чи сховище», а тому його дії слід перекваліфікувати з ст.ст. 185 ч.3, 185 ч.2 КК України на ч. 2 ст.185 КК України.
В зв'язку з чим просить вирок районного суду змінити, в частині кваліфікації дій засудженого ОСОБА_5, визнавши його винним у вчиненні злочину передбаченого ст. 185 ч.2 КК України.
Заслухавши доповідача, адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_5, законного представника ОСОБА_3 та самого ОСОБА_5, які підтримали апеляційну скаргу адвоката та просили змінити вирок суду І інстанції, міркування прокурора про залишення вироку районного суду без змін, а апеляцію адвоката ОСОБА_4 без задоволення, вивчивши доводи, викладені в апеляції та перевіривши матеріали справи, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційних вимог адвоката.
Відповідно до вимог ст. 365 КПК України апеляційний суд перевіряє вирок суду першої інстанції у межах апеляції і не наводить доводів на підтвердження тих висновків суду, які не оспорено в апеляції.
З Постанови Пленуму ВСУ від 6 листопада 2009 року N 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», вбачається, що під проникненням у житло, інше приміщення чи сховище слід розуміти незаконне вторгнення до них будь-яким способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання; шляхом обману; з використанням підроблених документів тощо або за допомогою інших засобів), який дає змогу винній особі викрасти майно без входу до житла, іншого приміщення чи сховища.
Крім того, згідно зазначеної Постанови Пленуму ВСУ, під житлом потрібно розуміти приміщення, призначене для постійного або тимчасового проживання людей (будинок, квартира, дача, номер у готелі тощо). До житла прирівнюються також ті його частини, в яких може зберігатися майно (балкон, веранда, комора тощо), за винятком господарських приміщень, не пов'язаних безпосередньо з житлом (гараж, сарай тощо).
А тому, суд І інстанції, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності дійшов вірного висновку, що вина засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у вчиненому злочині доведена повністю і їх дії вірно кваліфіковані за ст. 185 ч.3, 185 ч.2 КК України, як таємне викрадення чужого майна, повторно, вчинене за попередньою змово групою осіб поєднане з проникненням в приміщення, крім того, дії ОСОБА_6 вірно кваліфіковані за ст. 304 ч.1 КК України, оскільки він втягнув неповнолітнього ОСОБА_5 в злочинну діяльність і це доведено зібраними в судовому засіданні доказами, яким дано остаточну юридичну оцінку, яка ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в сукупності.
Відповідно до ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених та запобігання вчиненню ними нових злочинів.
У відповідності до вимог ст. 12 КК України, злочин скоєний ОСОБА_6 та ОСОБА_5 за ст. 185 ч.3, 185 ч.2 КК України відноситься до категорії -середньої тяжкості та тяжких, за який передбачено покарання до шести років позбавлення волі.
Що стосується покарання, то вона обрана засудженим ОСОБА_6 та ОСОБА_5 згідно загальних принципів призначення покарання, у відповідності до вимог ст.ст. 65-67 КК України, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винних та обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставини справи судом з'ясовано повно і об'єктивно. Будь-яких порушень норм кримінально-процесуального права, які б вплинули на законність та обґрунтованість судового рішення по даній справі допущено не було.
Таким чином, судова колегія вважає вирок районного суду законним та обґрунтованим. Підстав для скасування чи зміни вироку не вбачає, а тому апеляція адвоката ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 є безпідставною та такою, що задоволенню не підлягає.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Вирок Заставнівського районного суду Чернівецької області від 19 червня 2012 року щодо ОСОБА_6, засудженого за ст.ст. 185 ч.3, 185 ч.2, 304 ч.1 КК України та ОСОБА_5, засудженого за ст.ст. 185 ч.3, 185 ч.2 КК України - залишити без змін.
Головуючий Г.А. Станковська
Судді В.І. Петлюк
О.М. Струбіцька
07.09.2012