КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3678/11 Головуючий у 1-й інстанції: Дудніченко В.М.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

"30" серпня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Звенигородському районі Черкаської області на постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 27 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Звенигородському районі Черкаської області про зобов'язання визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-

встановив:

10 лютого 2011 року позивач звернувся до Звенигородського районного суду Черкаської області з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Звенигородському районі Черкаської області про визнання відмови відповідача щодо нарахування і виплати щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі 30% надбавки до пенсії протиправним; зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплати доплати, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та сплатити позивачу недоплачену суму доплати за останні 6 місяців і платити довічно, та проводити перерахунки при зміні розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Постановою Звенигородського районного суду Черкаської області від 27 квітня 2011 року позовні вимоги позивача до Управління Пенсійного Фонду України в Звенигородському районі Черкаської області про зобов'язання визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково, а саме: визнано неправомірною бездіяльність відповідача щодо відмови у визначенні та виплаті підвищення до пенсії позивачу встановленого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 10 серпня 2010 року по 27 квітня 2011 року; зобов'язано відповідача виплачувати підвищення до пенсії позивачу передбачене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»визначеного законом прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб починаючи з 10 серпня 2010 року по 27 квітня 2011 року, з урахуванням фактично сплачених сум. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Управління Пенсійного Фонду України в Звенигородському районі Черкаської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення яким закрити провадження у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни»в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а відтак, на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.

Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни», з 01 січня 2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України «Про Державний бюджет України»на відповідний рік.

На момент звернення позивача до суду, нарахування підвищення до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 Закону відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.

Всупереч ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалось відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівнянні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530. Отже, відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст. 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Звенигородському районі Черкаської області -залишити без задоволення.

Постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 27 квітня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.